Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


"Левый берег" - грязный берег

"…Берег - это медленная птица,
Берег - это пленный океан,
Берег - это каменное сердце,
Берег - это чья-то тюрьма…"
/В. Бутусов, "Берег"/

Віднедавна, пов'язую це з наближенням виборчої кампанії, попри своє бажання став отримувати у поштову скриньку за адресою проживання газету Юго-востока Украины "Левый берег", що є проектом Київського Інституту проблем управління ім. Горшеніна, очолюваного Костем Бондаренком.

З моменту появи це видання є досить відомим в Дніпропетровську завдяки солідному фінансовому ресурсу, а відтак і потужній піаркампанії, що одного разу розпочавшись, здається, триває безперервно. Газета активно рекламується на біл-бордах, в пресі, на телебаченні.

Придбати громадсько-політичний тижневик з рекламних щитів заохочують потенційних читачів вже згадуваний керівник Інституту Горшеніна і одночасно шеф-редактор друкованого ЗМІ пан Бондаренко, а також ціла когорта знаних й популярних в цілій Україні журналістів, що стали постійними авторами газети: Роман Чайка, Соня Кошкіна, Віталій Портников та інші.

До речі, Соня Кошкіна на цих білбордах чомусь красується з сигаретою із довжелезним мундштуком. Чи не є це пропагандою паління, і наскільки дана рекламна продукція відповідає чинному законодавству?

А не краще було б, аби курців, в тому числі таких як я, заради ж їхнього власного та оточуючих здоров'я, на кожному кроці переслідували за паління і створювали неможливі для цього умови, а не навпаки - спонукали до шкідливої звички або в той чи інший спосіб пропагували її, до того ж за посередництва таких відомих в суспільстві з майже VIPовським статусом у своїй сфері осіб. Отже, наскільки є соціально відповідальною позиція газети, демонстрована цими біл-бордами?

Чому б не замінити сигарету на блокнот та олівець чи, скажімо, ручку - знаряддя праці журналістів, представників творчих професій?

Зрештою, паління не є прикметою якогось конкретного шару суспільства, ознакою професії, покликання тощо. В даному випадку олівець та записничок, як символи, куди ближчі до журналістської професії, ніж сигарета.

Але це, сказати б, ліричний відступ. Тепер безпосередньо до головної теми.

Спочатку про технічні моменти.

Ті, що розносять газети по будинках - не знаю, хто цим займається: листоноші, чи спеціально найняті газетою кур'єри, але від того суть справи не змінюється - виконують свою роботу найбрутальнішим чином, через що часто-густо цілі під'їзди перетворюються на макулатурні звалища, смітники.

Газети незграбно запихають в поштові скриньки, мнучи та рвучи їх, тобто надають в такий спосіб друкованій продукції явно нетоварного вигляду. Після цього пошматовану й пожмакану газету противно брати в руки, дивитися на неї огидно, не те що читати.

Примірники ж, які були не до кінця запхані, потім падають на підлогу. Такою ж стає доля тих екземплярів, що кладуть не всередину скриньок, а на будь-які горизонтальні поверхні: на поштові скриньки, підвіконня, а то й сміттєзбиральники. Якісь з них зносить протягом, іншим допомагають впасти невдячні читачі з числа місцевих мешканців.

Так чи інакше, але після такого рейду весь під'їзд у газетному шматті. Чи не час редакції газети, а може і всьому Інституту Горшеніна, замислитися над вище викладеним і спробувати якимось чином виправити ситуацію?

Від себе можу запропонувати кілька можливих варіантів.

Перший - видавати газету безпосередньо в руки, роздаючи її або на вулиці, або розповсюджувати по будинках із застосовуванням принципів кампанії "від дверей до дверей".

Попередження. Я, приміром, живу в дев'ятиповерхівці, де ліфт не працює років вісім. Недіючі ліфти - ситуація для Дніпропетровська досить типова. Отже, або обирайте будинки з ліфтами, або, якщо вже так хочете, щоб газету прочитали хтось на верхніх поверхах, будьте добрі, попіклуйтеся, аби ваші кур'єри доставляли її до помешкання.

Немає господарів в хаті - зайдіть ще раз і повторюйте візити стільки, скільки буде потрібно, але не розкидайте газети по поверхах, на підвіконнях чи підлогах. Будьте ласкаві, не смітіть.

Варіант другий: редакція газети чи Інститут з числа власних співробітників призначає відповідальних за прибирання засміченої "Лівим берегом" території. Чи кожного разу "щасливець" ("щасливці") визначатиметься жеребом, як в одному кіношлягері радянських часів, чи в його ("їхній") ролі опинятимуться почергово всі співробітники за складеним графіком, нехай вирішує сам Інститут чи підзвітна йому редакція. Пора привчатися прибирати після себе. Самі не ставайте швондєрами і не ставтеся так до інших.

Наступний аспект. За час існування газети я як читач сформував свою думку про неї. Мав можливість періодично знайомитися з матеріалами видання. Попри наявність окремих симпатичних мені авторів, на яких, в першу чергу і реагував, як риба на приманку, потрапляючи на гачок, ця газета так і не стала пошанованою мною.

Враження від видання дуже зіпсували як решта журналістів, так і загальна спрямованість "Лівого берега", його політико-ідеологічні симпатії, взятий газетою курс, який визначається тим, хто і що за нею стоїть. Ті ж самі підпорки, до речі, і під "Новим мостом", ще одним дніпропетровським, цього разу Інтернет-проектом, Інституту.

Я з числа тих українців, яким зовсім не до вподоби зі всіх сил розкручуваний цими друкованим та електронним ресурсами як майбутній кандидат на посаду міського голови Дніпропетровська, - депутат-бізнесмен міської ради від Партії регіонів, директор ЗАТ "Алєф-капітал", голова Фонду соціальних програм "Наш дом - Днепропетровск" Ігор Циркін. Достойник, до речі, є одним з найгучніших місцевих "PRдунів", що не сходить з телеекранів, регулярно засвічуючись зі своїми однотипними акціями в інформаційних випусках місцевих каналів, а то й, якщо "пощастить" - всеукраїнських, як це було, приміром, у репортажі новин ІСТV про пожежу на ТВК "Слов'янський базар". Нищівна критика Циркіним місцевої влади в оточенні мікрофонів і відеокамер на фоні чорного диму ще палаючого речового ринку - напрочуд видовищна вийшла телекартинка.

На цих буклетах немає вихідних даних - хто замовник продукції, де вона виготовлена, яка кількість примірників. До того ж,там не вказано жодного контактного телефону ані рекламованого фонду, ані самого депутата. Ці обставини викликають запитання щодо відповідності поліграфічної продукції як законодавству, так і здоровому глузду.

Останньою ж краплею, що переповнила чашу мого терпіння від вторгнення непрошеного гостя - "Лівого берега" - в мій будинок та помешкання, стала колонка шеф-редактора "ЛБ" Костя Бондаренка "Сто дней до приказа" в № 71 за 16-22 жовтня 2009 року.

Зокрема, мене як активного учасника Помаранчевої революції й прихильника Президента Віктора Ющенка різонули наступні висловлювання політолога: "Эпоха Ющенка - эпоха Грязи! Грязи, возведенной в степень и превращенной в культ".

Далі Кость Бондаренко розтлумачує:

"Грязная политика и грязные газовые махинации. Грязное белье участников политического процесса, в котором предлагалось рыться всей стране. Грязные схемы в бизнесе. Грязные рейдерские схемы как норма жизни. Как апогей - засилье разнообразных ток-шоу по принципу "бассейна с грязью": по команде ведущего участники дружно прыгают в бассейн и начинают бороться в грязи, пачкая своих оппонентов, на радость публики."

Кость Бондаренко, уїдливо зловтішаючись завершенню президентської каденції Ющенка, нагадує йому про армійських дембелів:

"Виктор Андреевич в далеких 70-х служил в Советской армии. И знает, что за сто дней до приказа полагается побрить голову налысо и отдать свое место новобранцам. А также завести "дембельский календарик" и каждый день прокалывать в нем дырочку, приговаривая: "Скоро дембель старику".

А ще керманич Інституту Горшеніна спонукає читачів замислитися над слідом, який Ющенко залишив в історії - на яких з названих персон він більше схожий: Богдана Хмельницького чи його сина Юрія, Гарібальді чи Мусоліні:

"Сегодня можем констатировать: в прошлое уходит эпоха Ющенко…Ющенко - несомненно - оставил свой след в истории. Правда, следы могут быть разными: можно оставить теплый след в сердцах благодарных граждан, а можно наследить грязными ногами на блестящем паркете. Есть след, оставленный Богданом Хмельницким, а есть след его сына Юрия. След Гарибальди и след Муссолини".

Ну і вже для особливо "обдарованих" читачів, для тих, хто не зрозумів, про що і для чого замітка, наприкінці її Кость Бондаренко зазначає:

"Очень не хотелось бы, чтобы Виктор Ющенко остался сверхсрочно, превратившись в такого себе "прапорщика от политики". Очень надеюсь, что его служба подходит к концу. Виктор Андреевич! Оставайтесь частью нашей истории! Но актуальную политику оставьте тем, кто сможет с честью нести звание президента Украины!"

А мені б дуже не хотілося, аби у виконання отриманого замовлення на такого собі прапорщика від політології, політичної аналітики чи журналістики, політтехнолога за викликом перетворювався Кость Бондаренко. Одначе, "вишуканість" стилю, "краса" слова та висота філософської "думки" у викладених цитатах дозволяють припустити закріплення за ним саме такого статусу.

В нотатках науковця, при читанні яких мимоволі згадувалася крилата фраза про "немножко по-дебильному написанный текст", окрім патологічної ненависті до Ющенка, гнівних емоційних випадів та відвертих образ на його адресу більше нічого немає.

Ця замітка асоціюється скоріше з вдало реалізованим бажанням вуличного хулігана смачно плюнути в перехожого і піти далі задоволеним від зробленого, хизуючись "геройським" вчинком перед "корешами".

"Эпоха Ющенка - эпоха Грязи! Грязи, возведенной в степень и превращенной в культ". Невже "Грязь" - суцільно єдине, визначальне і найголовніше, що характеризує "епоху" Ющенка? Хіба ця метафора може бути застосованою в даному випадку і охоплювати все, що пов'язано з Ющенком - людиною і державним діячем?

Цитата сприймається так, ніби саме Ющенко і привніс собою цю "Грязь" в до того, слід розуміти, цілковито білу і пухнасту українську політику.

За Костем Бондаренком, це саме Ющенко "наследил грязными ногами на" до того "блестящем паркете"? А що, до нього "Грязи" не було?

Може, "епоха" Кучми була "чистішою"? Часи правління "данілича" - сама благодать? Тоді ніхто ні на кого не тиснув, не переслідував, рейдерських атак не застосовував, у брудній білизні політиків не копирсався, в найвищих кабінетах не лаявся, матюки не гнув, в ліс нікого "до чеченців" не вивозив, браві "орли" без моралі і совісті ні на кого не полювали, не гамселили, на смерть битами не забивали й голови, у прямому смислі слова, не відтинали?

А Янукович - двічі не засуджений проффесор-рецидивіст з "науковим" псевдом "Хам" - нічим таким не наслідив? Він чистіший за Ющенка? Чи вже з пам'яті вишибло, після яких таких подій розпочалася Помаранчева революція, проти чого постав велелюдний український Майдан? Забулося, чому мільйони українців вийшли на вулиці і навколо якої персони об'єдналися?

Порівнювати Ющенка лише з "Грязью, возведенной в культ", навіювати читачеві виключно такі чорні, брудні асоціації з його іменем - хіба це коректно, справедливо, достойно?

Вищенаведені "аналітичні" пасажі зі "Ста дней до приказа" сприймаю не лише образою Президента, а й своєю особистою та таких як я прихильників Ющенка, що в 2004 році мали честь голосувати за нього тричі і готові попри все зробити це нині, хоча б на знак щирої громадянської подяки Президенту за зроблене ним для держави: за відродження національної пам'яті українців, правду про Голодомор, повернення історії, піклування про мову і культурні традиції, захист національних інтересів на зовнішній арені, євроатлантичну інтеграцію, свободу слова і демократію в країні!

Зрештою, за даний Ющенком Україні шанс бути українською, за ствердження національної ідентичності українців! Чи все це, за Костем Бондаренком, теж "Грязь"?

А також за надану Президентом можливість таким, як Кость Бондаренко, відкрито і нічого не побоюючись паплюжити ім'я Глави держави в пресі і на телебаченні! Уявляю, чим би міг завершитися такий вибрик політолога по відношенню до Кучми за сто днів до завершення його президентської каденції. Це нині шеф-редактор такий сміливий, та чи був він таким п'ять років тому, до "грязной епохи" Ющенка?

І при чому Президент до перетворення ток-шоу, як пише Кость Бондаренко, на басейни з "грязью"? Це Віктор Андрійович цьому навчав, особисто проводив інструктажі? Що за дурня? Запустив шмат бруду в Президента і сам його ж в цьому звинуватив. Нічого не скажеш, оригінальна манера.

З цим звернувся до редакції газети, зателефонувавши за вказаним у ній телефоном: 732-33-18. Назвав своє ім'я, прізвище та по-батькові, а також адресу проживання, оскільки серед претензій, що висував до тижневика, була вимога, аби до моєї поштової скриньки більше ніколи не клали брудної макулатури.

Принагідно вирішив поцікавитися, на якій підставі газета почала регулярно надходити до мене? Як я опинився в числі її невільних отримувачів?

Дівчина, з якою розмовляв, ошелешила: за її словами, згідно з проведеними Інститутом дослідженнями, я потрапив в число найбільш читаючих городян.

- Може я таким і є насправді, але яким чином це було визначено? - перепитав я. - Якщо мене ніхто не опитував з цього приводу, то як ви про це дізналися? Слухайте, а чи не є такими ж милими і дотепними жартами й інші дослідження, зокрема соцопитування і рейтинги кандидатів, які публікує ваш "берег", зокрема, щодо постійного й впевненого зростання електоральних симпатій до Арсенія Яценюка та Ігоря Циркіна?

Мабуть на тому кінці дроту сприйняли висловлене запитання риторичним. Коли ж попросив співробітницю назватися, та навідріз відмовилася.

- Чому? - не розумів я. - Телефоную в офіс, в редакцію газети, називаю своє ім'я, прізвище, по-батькові і навіть адресу проживання, а ви відмовляєтеся відповісти, з ким розмовляю? Це ж, зрештою, не солідно! Ви ж не в себе вдома, а на роботі, при виконанні службових обов'язків. Я ж хочу знати, кому щойно виклав свої претензії стосовно газети та посаду контактної особи! Як на мене, то ви не те, що не вправі відмовлятися, а зобов'язані представитися, тим більше, коли від вас цього вимагають! Це можна вважати моїм конституційним правом. Я не бачу жодних підстав, за якими б ви могли залишатися інкогніто в розмові зі мною, звичайно, якщо ви співробітник легальної газетної редакції, а не підпільного конвертаційного цеху, таємничого офісу якогось іншого кримінального бізнесу чи засекреченої установи.

На це почув запевнення, що редакція обов'язково врахує висловлені мною побажання і виключить мою поштову скриньку з розсилки. Називати ж себе співбесідниця категорично відмовилась і, втративши будь-який інтерес до розмови, кинула слухавку.

На наступні мої дзвінки за цим же номером в редакції "ЛВ" або не реагували - не знімали трубку, або піднімаючи, відразу ж її кидали.

Оце так ситуація. А якби до громадсько-політичного видання, подумав я, телефонували з повідомленням про якусь екстрену подію: черговий вибух газу в житловому будинку, пожежу на міському ринку - цього разу, скажімо, на "Озерці", чи підрив ще якогось рейдера-крутія, як це нещодавно сталося з племінником донецького кримінального авторитета за призвіськом "Чірік", приватівцем - В'ячеславом Брагінським? Вони теж проігнорували б дзвінок? Так це редакція чи що?

Можливо, на їхньому телефоні стоїть АОН і тому не реагування на мої дзвінки має адресний характер, але ж як би то не було, а телефон все одно залишається недоступним для інших, оскільки безперервно зайнятий мною.

Скільки цікавих подій могла пропустити газета! І все це лишень через незрозумілу, нічим не вмотивовану примху молодої співробітниці, яка тупо вирішила не називатися? Невже ці дані настільки непристойні, що їх соромно озвучити?

Хіба я нав'язуюся їй в кавалери чи вимагаю чогось особистого? Ім'я, прізвище та посаду - і більше нічого! Ніколи її не бачив і не прагну - будь вона сама Соня Кошкіна або схожа на неї, чи з вусами і навіть бородою - мені абсолютно пофіг! Але ж не з привидом розмовляю! До того ж, так роздратувати людину примарам точно несила!

Після декількох годин (!) моїх дзвінків, піднявши слухавку, співробітниця пригрозила: якщо не припиню, то на вказану мною адресу проживання надішле бригаду охоронців офісу.

Отакої! Заінтригований несподіваним розвитком подій, продовжив свою справу! Вже котру годину дзвоню, а штурмовиків під дверима як не було, так і немає! Знову збрехали!

Ближче під кінець робочого дня співробітниця, взявши слухавку, поскаржилася мені, що заважаю працювати!

- Тим більше! Назвіться, і все вмить припиниться та ніколи не повториться, позаяк вже добре зрозумів, на кого натрапив! - скористався я нагодою бути почутим. - Хіба не ясно, що справа в принципі! Ви з нічого зробили конфлікт та розтягнули його на цілий день. Кажете, що я вам заважаю? Вочевидь, так вам хочеться працювати! Та назвіть вже себе і все. Ви ж посадова особа редакції.

І треба ж було такому статися, лівобережна "Гюльчатай" таки привідкрила личико: призналась, що її звуть Маша.

- Дуже приємно… Ну, а далі? Прізвище і посада… Алло?

На більше Маші не вистачило, сказала, що з мене і цього досить.

Знайшов в газеті ще два дуже схожих телефони, що відрізняються останніми цифрами. На номері 732-33-20, який надрукований великим шрифтом на останній, 16-й сторінці і поданий контактним телефоном Приймальної Фонду соціальних програм "Наш дом - Днепропетровск" - ніхто не відповідав.

На телефоні 732-33-19, куди редакція пропонувала звертатися "по вопросам размещения рекламы", трубку взяв чоловік, який назвався головним редактором Володимиром Рибальченком.

Розмова з цією особою вийшла не менш зворушливою, ніж з Машею. Вислухавши мої претензії, той назвав мене… "уголовніком". Сказав, що з такими він не розмовляє і пообіцяв мені в найближчому часі зустріч в суді з адвокатами газети.

Чому "уголовніком"? З єдиної причини: тому що я, бачте, образив журналіста Костя Бондаренка, назвавши його "дебілом", а це - кримінальна стаття.

Але ж я не називав його "дебілом". Який же він дебіл, коли знає, кому і як служити з найбільшою вигодою для себе. Це ознака цілковито здорової в інтелектуальному плані, розумної, кмітливої людини. На це дебіли не здатні.

Проводячи паралель з крилатим висловом, я казав, що сам текст написаний "по-дебільному" (а це зовсім не означає, що його автор дебіл, так само, коли письменник пише про персонажа-маніяка, не обов'язково сам має підпадати під це визначення), чим висловлював статті свою оцінку. Викладав же власну думку в тональності, адекватній тій, в якій написана замітка.

Отже виходить, Костю Бондаренку можна мати жорстку, різку критичну думку щодо будь-яких персон, в тому числі Президента, а комусь стосовно самого Бондаренка - зась! Бондаренку дозволено поливати "грязью" будь-кого, а його у відповідь - ні! Чому так? Де ж справедливість?

Може, стосовно негативної оцінки його персони та творчого доробку теж є постанова Печерського суду, за порушення якої - кримінальне переслідування з правом таврувати людину, що наважилася на критику Бондаренка "уголовніком" задовго до судового з цього приводу вердикту?

Звідки в редакції такі енкаведистські замашки? Чи всі там "чистокровні" журналісти? Може хтось з них перед тим як взятися за перо, мав іншу специфічну практику?

А ще відчув, як роздратував Рибальченка самим фактом того, що визнав себе прихильником Ющенка. Полум'яна ненависть до українського Президента та всього, що з ним пов'язано була сповна перенесена головредом і на мене особисто. В процесі розмови він охоче і з задоволенням перекривляв мене, перекручував щойно почуте, уїдливо насміхався з моїх переконань, називав Помаранчеву революцію клоунадою, ну а таких як Ющенко і його прихильників - зрозуміло, "грязью".

Чому в цій газеті працює Кость Бондаренко та Володимир Рибальченко - мені абсолютно зрозуміло, а от яким чином там опинився Роман Чайка? Чи знає, до якої газети вносить свої "п'ять копійок"?

Отже, підсумовуючи. Кості бондаренки та володимири рибальченки не приховуючи і не соромлячись ненавидять Президента Ющенка. За це так само ненавиджу і я їх, про що теж відкрито заявляю. Такою є моя суб'єктивна позиція щодо суб'єктивної редакційної політики: "Левый берег" позиционируется как газета субъективной журналистики. Редакционная политика направлена на уход от "западной модели журналистики", при которой журналист превращается в простого собирателя комментариев, без права на собственное "Я". "Тексты в нашей газете - это в первую очередь авторские тексты, с правом автора на свое мнение и на свою позицию. И с правом читателей на роль авторов", - говорит шеф-редактор газеты Кость Бондаренко" - взято з сайту газети "Левый берег".

І ще. Помаранчева революція і Ющенко, як її лідер, підняли Україну на небачено високий п'єдестал на міжнародній арені, прославили її поміж народами, чим, власне, і "оставили теплый след в сердцах благодарных граждан" - патріотів України, які щиро вболівали за свою Батьківщину, бажаючи їй кращої долі. А не помічати, не розуміти чи вперто не визнавати цього може тільки палка антиукраїнська за духом, ментальністю та сповідуваним світоглядом невдячна наволоч, що вона, мерзотна, і робить. І чим ближче вибори, тим активніше такі падлюки цим і займаються.

Такою є моя відповідь на "Сто дней до приказа" та іншу лівобережну "Грязь, возведеннную в культ". Розміщаю свою репліку в Інтернеті і надсилаю на електронні адреси "Левого берега" - дніпропетровську і київську. Щоби знали.

23.10.2009


Читай також:

Буклет Ігоря Циркіна

Циркова програмка

Окрім своєї яскравості шикарні буклети очолюваного депутатом міськради від ПР Ігорем Циркіним фонду соціальних програм "Наш дом - Днепропетровск" примітні ще двома показовими деталями: по-перше, на них немає вихідних даних - хто замовник продукції, де вона виготовлена, яка кількість примірників. По-друге, там не вказано жодного контактного телефону ані рекламованого фонду, ані самого депутата. >>>


Цирк ін dp.ua
або
"Днепропетровск - мой Цирк родной! Моя земля ба-а-алдежная!"

З нагоди 1-го травня лідер Фонду "Наш дом – Днепропетровск", депутат міської ради від Партії регіонів, директор ЗАТ "Алєф-капітал" Ігор Циркін влаштував на Фестивальному причалі міста комуно-совковий музично-пісенний балаган за участю російських виконавців. >>>


Арсеній Яценюк

Єврей чи ні, яка різниця?

Будь Арсеній Яценюк стовідсотковим українцем з діда-прадіда чи потомственим євреєм - в даному випадку не суть важливо. "Достойник" самою своєю виборчою кампанією переконливо доводить, що не є УКРАЇНЦЕМ за ментальністю і духом, за вірністю українській державі і готовністю на практиці захищати її національні інтереси. >>>


"Дзеркало тижня" - не проктологічний ляльковий театр"
СПЕЦ-цитати від Юлії Мостової

Заступник головного редактора "Дзеркала тижня" Юлія Мостова про: непристойну пропозицію, яку отримала від Януковича в серпні 2004 року; Помаранчеву революцію; душевну бесіду з масштабною людиною - Павлом Лазаренком; проктологічний ляльковий театр; журналістський гонор та свою зарплату, від якої Юлії Володимирівні смішно, адже вона вважає, що 16 тис. гривень для журналіста її кваліфікації - замало. >>>


Кремлівська куртизанка Юлія Тимошекно

Тимошенко на Дніпропетровському Державному:
в студію - зі своїм "самоваром"

уБлЮТський ефір

18 вересня на Дніпропетровській ОДТРК відбувся прямий ефір за участю прем'єр- міністра України Юлії Тимошенко. >>>


Юлія Мостова

Юлія МОСТОВА: "Журналістика в Україні вмирає"
ПРЕС-КЛУБ

Своїми тривогами за долю журналістської професії в Україні заступник головного редактора видання "Дзеркало тижня" поділилася з дніпропетровськими колегами на прес-клубі в обласній філії НСЖУ. Ю. Мостова поремствувала з приводу того, що останнім часом журналіст дедалі більше перетворюється на піарника, який стоїть на службі у конкретного замовника. >>>


Червона джин$а: "Вack in USSR"!
"НІ!" джин$і!

15 вересня червона джин$а на дніпропетровських телеканалах продовжилась відео звітами про створення Блоку Лівих Сил на чолі з лідером КПУ. Примітна деталь: тексти репортажів абсолютно ідентичні, але при цьому, зауважте, "чомусь" різняться прізвищами їхніх "авторів". >>>

34 канал 11 канал Приват ТБ Дніпро


ПРИВАТ ТБ = НКВД ТБ

Червона джинса:
"кушать подано", жрітє, товаріщі!

Тема "комуністичної джинси", піднята автором цих рядків в минулій публікації, днями набула свого продовження. 9 вересня в ефірі дніпропетровських 11-го та 9-го ("Приват ТБ Дніпро") каналів був продемонстрований сюжет про відкриття в Донецьку пам'ятника генералу Ватутіну - захід, який відбувся за ініціативи КПУ і зібрані нею кошти. >>>


Ілліча і компанію послали "на..."

Дніпропетровська організація Української Народної партії розпочала раніше анонсовану безстрокову серію акцій за демонтаж тоталітарної символіки - "Геть пам'ятники катам!". Перший пікет відбувся в обласному центрі в понеділок, 14 вересня на центральній площі міста, біля пам'ятника "іллічарі". >>>


А ТБ влаштовує комуністична "джинса"? Замість новин

У середу, 2 вересня в інформаційних випусках регіональних дніпропетровських каналів - "9 канал" ("Приват ТБ Дніпро") та "11 канал" - був показаний один і той же сюжет, присвячений першому дню роботи 5-ої сесії Верховної Ради VI скликання, в якому глядачеві пропонувалося подивитися на події в парламенті та оцінити загалом поточну політичну ситуацію в країні очима КПУ - з точки зору ідеології і програми партії. >>>



Намагання применшити й відсунути кудись на задній план значення і масштаби геноциду українців, та ще й на фоні возвеличення ката українського народу, як це було в сюжеті ПРИВАТ ТБ - хіба це не сатанізм в чистому вигляді?!
Дорогим-любим катам
від вдячних нащадків замордованих жертв

Олексій Мазур, для «Телекритики»
Олексій МАЗУР для ТелеКритики



Центральний Будинок журналіста Росії /ДОМЖУР/

"Шерше ля Ши". Прес-конференція В.Шилової не відбулась!

Анонсована сайтами Центрального будинку журналістів Росії та Союзу журналістів РФ московська прес-конференція екс-гендиректорки Дніпропетровської ОДТРК В.Шилової, яка мала пройти в "ДОМжуре" на Нікітському бульварі, не відбулась! >>>


Емблема Союзу журналістів Росії

Екс-гендиректорка ДОДТРК В.Шилова їде в Москву жалітися на стан свободи слова в Україні

Вистава театра абсурду з Вікторією Шиловою в головній ролі продовжилася черговим, куди більш виразним і безглуздим актом ніж попередні: на сайтах Центрального Будинку журналістів Росії та Союзу журналістів РФ з'явилася інформація про заплановану на 18 серпня московську прес-конференцію екс-гендиректорки Дніпропетровської ОДТРК, депутатки облради від блока Лазаренка Вікторії Шилової на тему: "Проблемы свободы слова в Украине. >>>


"Свобода" заВ.Шивіла

Лідер ВО СВОБОДА Олег Тягнибок

Олег Тягнибок в інтерв'ю телефоном "Дніпропетровському антиДержавному":
"Ви себе зарекомендували як патріотичний канал, як український канал. Ви на правильній дорозі. Ваші передачі завжди були актуальні, зорієнтовані в національному руслі. Так що правда за вами і ви обов'язково переможете!"
Вже "перемогли" ...


Дніпропетровськ поза грою. Про футбол і не тільки
Роздуми вболівальника

Резонансне рішення виконкому УЄФА спричинило в Дніпропетровську черговий спалах сформованого у радянські часи та міцно вкоріненого у свідомості представників місцевого політикуму такого собі регіонального шовінізму - як це так, "не перше, але й не друге місто" в країні знову ущемили, "кузню кадрів" образили!? >>>


Пульс громадянського спротиву України

"Ера" Росії в українському ефірі
Олексій Мазур для айдану

В Україні на часі громадянська кампанія з захисту національного телерадіопростору. "НІ!" російській окупації українського ефіру! >>>


Сталін на Майдані
Пульс громадянського спротиву України


Олексій МАЗУР для УП
НЕСКОРЕНІ
та
НЕПРИМИРЕННІ

Олексій МАЗУР для УП:


Комуно-совковий ренесанс в Україні та стрімка її радянізація продовжилася початком кампанії з реабілітації сталінізму

"Сталін-Live". Радянський фашизм

Комуно-совковий ренесанс в Україні продовжився початком кампанії з реабілітації сталінізму. Старт організованого "відбілювання вождя народів" відбувся на шустерівській "свободі", у п'ятницю, 8 травня. >>>


Ера Росії в Україні

"Ера" Росії в Україні

"Зачистка" чи то правильніше сказати ліквідація українського телерадіопростору триває. Черговим й досить знаковим етапом російської наступальної кампанії на український ефір стала поява на хвилях популярної серед широкої слухацької аудиторії радіостанції "Ера-fm" її спільного проекту з російською державною радіокомпанією "Голос Росії". >>>


"В гостях у Шустера"
Нотатки телеглядача

Цієї п'ятниці, 24 квітня, у Савіка Шустера українців закликали забути про свою національність, а праві радикали захищали не стільки українських патріотів, скільки російськомовних слов'янських расистів. >>>


Українська правда про <русский стиль>
ПРО "РУССКИЙ СТИЛЬ"

"УП" надрукувала запропонований автором персонального сайту "СПЕЦКОР" матеріал "Русский стиль" українського телеефіру". >>>


В українському ефірі українським глядачам нав'язуються неукраїнські підходи, оцінки, світоглядні позиції

Припиніть паскудство в українському телеефірі!

"Поглузуй з Президента", "Скажи, що Віктор Андрійович неадекватний", "Кажучи про Ющенка, покрути пальцем біля скроні", "Пожартуй над отруєнням Глави держави", "Постав Гаранту діагноз", - схоже, під такими неофіційними девізами нині проходять чимало з популярних ток-шоу всеукраїнських телеканалів. (Доповнено 20.04.2009) >>>


В.Шилова: губернатор почав викликати мене до себе на ковдру…

В.Шилова… на ковдрі у губернатора,
або
Перевірка на "в.шивість"

Про виклики на "ковдру" до губернатора довірливо, "по секрету всему свету" повідала сама ж гендиректорка Дніпропетровської ОДТРК, депутат облради від Лазаренка, голова комісії з питань зв'язків з громадськістю та ЗМІ Вікторія Шилова в телефонному інтерв'ю одному з дніпропетровських телеканалів. Так вона коментувала останні події на очолюваній нею обласній телерадіокомпанії. >>>


"Народна правда" про "Україну, яку ми втрачаємо..."

Стаття автора сайту "СПЕЦКОР", розміщена ним на "Народній правді" (один з Інтернет-проектів "Української правди", де відвідувачі мають можливість самостійно розміщувати власні матеріали, стаючи в такий спосіб авторами електронного видання), була визначена редакцією "НП" кращою з поточних публікацій і занесена в рубрику "вибір редакції". >>>


Ваш коментар:
e-mail:

Warning: file() [function.file]: Unable to access ./comments/cart_1139.txt in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1139.php on line 723

Warning: file(./comments/cart_1139.txt) [function.file]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1139.php on line 723


Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1139.php on line 726


:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64