Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Дніпропетровська міська влада применшує масштаби Голодомору і відкидає етнічну складову голодного геноциду?

В розісланому прес-службою Дніпропетровської міськради анонсі скорботних заходів з вшанування пам'яті жертв Голодомору, в яких була запланована участь міського голови Івана Куліченка, йдеться:

"На Дніпропетровщині голод 1932-33 років забрав життя понад 65 тисяч людей, – зазначають в управлінні внутрішньої політики Дніпропетровської міської ради.

Загалом в Україні під час голоду померло понад 3 мільйони людей.

Економічні, соціальні проблеми, що мали місце на Дніпропетровщині у 1932-1933 рр., були викликані політикою партійно-державного керівництва країни та області щодо села.

Нехтування інтересами селян – виробників сільськогосподарської продукції призвело до трагедії, що мала серйозні демографічні, економічні, соціальні та морально-психологічні наслідки, зачепила як сільське, так і міське населення, представників різних національностей, що мешкали у місті й області, – зазначають в управлінні
".

Названа кількість загиблих від Голодомору на Дніпропетровщині грунтується на даних лише офіційних документів, що дійшли до нас з тих часів і збереглися в обласному архіві. Те, що ця цифра далеко не відображає реальних масштабів страхіття, яке творилося у зазначений період, визнають самі архівісти:

- На державному зберіганні перебувають не всі, далеко не всі матеріали, а всього лише 259 книг з реєстрацією актів про смерть людей в ці роки, 32-33-ому рр., - виступає провідний спеціаліст відділу інформації державного архіву області Ольга Шумейко в ефірі "Теледебатів" на Дніпропетровському обласному державному телебаченні в День жалоби, 28 листопада. - Це дуже мала кількість. Архівісти підрахували, що це становить всього лише близько 15 % від того, що мало бути. Книги в багатьох випадках не збереглися. Це пояснюється і тим, що Дніпропетровщина була у вирі адміністративно-територіального поділу, який дуже часто відбувався і в тридцяті, і п'ятдесяті, і шістдесяті роки. Тож багато книг були загублені, знищені.

- Цьому також сприяла і Друга світова війна, коли багато документів сільрад не збереглися, були спалені, згоріли разом із сільрадами, - продовжує співробітниця держархіву. - Тому маємо лише 259 книг запису актів цивільного стану на той час. Отже, архівісти підрахували, скільки там жертв. По деяких сільрадах взагалі нічого не збереглося - ми не знаємо, скільки людей загинуло в Широківському, Апостолівському районах, взагалі на криворізькому напрямку - там, де велися найбільш жорстокі бої за залізо-рудний басейн, - найбільш потерпілі райони в плані збереження документів, яких вціліло дуже й дуже мало. Отже, за 1932-33 роки нараховано 65 тис. 332 померлих громадян - жителів Дніпропетровської області. Це з врахуванням того, що до складу Дніпропетровщини на той час входили частина Запорізької, Кіровоградської, Херсонської та Миколаївської областей. Але, звичайно, ми не можемо зараз стверджувати, що всі підрахунки вже закінчені. Це лише те, що збереглося і цією проблемою займаються демографи України.

- За інформацією Інституту демографії Академії наук України, ці облікові роботи продовжуватимуться на державному рівні, тому що точної цифри ми не знаємо, - зазначає Ольга Шумейко. - До того ж, ЗАГСИ в ті часи не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла від голоду. Приміром, я маю такий документ під грифом "цілком таємно": "До Павлоградського райздоровінспектора, особисто. За інформацією начальника спецбюро райвиконкому товариша Набери облздоровідділом одержані відомості про те, що в багатьох селах вашого району спостерігаються випадки смерті з нез'ясованих причин. При чому всі ці випадки в місцевих органах ЗАГСУ не реєструються". Ось зайве підтвердження того, що ми й досі не можемо поставити крапку в цій історії. Для цього Інституту демографії потрібно проводити дослідження за допомогою спеціальних математично-статистичних формул.

- Джерела збереглися невповні і не всі з тих, що мають статистичні дані, взяті дослідниками до розгяду. Зокрема, досвід досліджень показує, що включення до розгляду документів навчальних закладів, педагогічних училищ, шкіл теж може дати певні кількісні показники. Але, безумовно, це грандіозна робота, і зараз на поточному етапі говорити про певну кількість ще дуже рано, - додає історик, к.і.н., Владислав Грибовський.

Отже, на думку науковців, вище названа кількість жертв в області абсолютно не відповідає дійсності, справжня - є незрівнянно більшою, а на переконання деяких долслідників штучного геноциду українців на Дніпропетровщині, вона різниться в рази, вимірюється сотнями тисяч, а то й сягає понад мільйон осіб.

Але чому ж про це, принаймні, про наявність різних оцінок кількості жертв на Дніпропетровщині, складності підрахунків через знищення документальної бази та незавершеність дослідницького процесу, і словом не обмовились в інформації міського управління внутрішньої політики? Чому не зауважили, що надані ними дані - це гранична, найменша межа, найнижчий з усіх можливих показників? Чим можна пояснити таке зменшення масштабів національної катастрофи українців - штучного Голодомору, голодного геноциду як на Дніпропетровщині,так і в цілій Україні? Адже загалом в країні, за інформаціями з різних наукових дежерел, безневинними жертвами стали від 5-7 до 10 мільйонів українців. Чому ж управління політики Дніпропетровської міськради пише "понад 3" млн., а не 4, 5, 6 млн.?

З огляду на розповсюджений прес-службою міської ради текст, в управлінні, очолюваному Володимиром Михайлишиним, до речі, колишнім рухівцем (!), що свого часу був головою НРУ на Дніпропетровщині, а потім, змінивши орієнтацію, перейшов на службу до регіоналів, ставши таким собі "місцевим лавриновичем", складається враження, що можновладці не визнають чи сором'язливо замовчуюють (або й нависно обходять цю тему) про етнічну складову Голодомору, зокрема його спрямованість проти українців як нації.

Від цієї "історичної" довідки так і тхне радянщиною. Складається враження, що вона складена у відповідності з російською ідеологічною контрпропагандою щодо Голодомору в Україні, написана в зневажливому і принизливому до українців, до нашої національної катастрофи дусі. Чи не вислужуються в такий спосіб проросійські біло-блакитні холуї перед своїми московськими хазяями? Що, може ЦАРЬОВ-батюшка (Олег Царьов - нардеп, голова Дніпропетровського відділення Партії регіонів) не велів правди писати? То чи не про вас, манкурти-ЯНУчари, написані наступні рядочки:

"Наслідком теперішнього лиха в Україні буде російська колонізація цієї країни, яка призведе до зміни її етнографічного характеру. В майбутньому і, либонь дуже близькому майбутньому, ніхто більше не говоритиме про Україну чи про український народ, а то ж і про українську проблему, бо Україна стане де факто територією з переважно російським населенням".
Італійський консул у Харкові Сержіо Граденіго своєму послу в Москві (за книгою Б.Ткаченка "Під чорним тавром")

"На місце знищених голодом або репресіями українських селян привозили нових, з Росії, Білорусії...
Все це призводило до страшних наслідків в масштабах нації. Українці мільйонами вимирали. Ті, хто вижив, підірвали своє фізичне та психічне здоров'я. В їхні душі назавжди закрався страх голоду. Через переселенців змінювалася етнічна структура населення України. Все це істотно підірвало життєвий потенціал нації...."

З матеріалів розділу, присвяченого Голодомору 1932-33 рр., офіційного Інтернет-представництва українського Президента.

І ще...

Витяги з інтерв'ю газеті "День" директора обласного архіву Ніни Киструської:

Пригадати всіх поіменно

"…Ще на початку 90-х, у перші роки незалежності, була створена колекція зі спогадів жителів області, які пережили голод 1932-1933 років. Були розсекречені багато документів. Коли ми почали їх читати - жахнулися масштабам гуманітарної катастрофи. Це були документи прокуратури й обласного управління охорони здоров'я. А в документах обкому партії були знайдені анонімні листи до першого секретаря М. Хатаєвича. До речі, вони знаходилися у відкритому зберіганні, але до обласного партархіву широкого доступу не було - з документами дозволяли працювати партійним працівникам і деяким ученим. Пам'ятаю, що тоді мені потрапили до рук страшні повідомлення про канібалізм у Павлоградському районі й дані про те, що до одної з дніпропетровських лікарень у квітні 1933 року надходили діти "з об'їденими частинами тіла". Ішлося про дітей із дитячих будинків. Тепер до регіональної Книги пам'яті ввійдуть і подібні документи, і спогади, і сам список жертв Голодомору....

Над складанням мартирологу - поіменного переліку померлих 1932-1933 років - працювала група з шести наших співробітників. Скажу відразу, вмирали люди з різними діагнозами, "голод" записаний лише в 12-13 випадках. Поясненням тому була закрита директива ЦК ВКП(б) про те, щоб діагноз не вказувати. Тому ми зіштовхнулися з тим, що в документах, які надійшли до нас з органів юстиції, у книгах запису актів громадянського стану?- або прочерки, або написано "не відомо", "не вказано". І дуже багато - "виснаження", "кишково-шлунковий розлад". Тобто це діагнози, що вказують на голодування. Є й інші причини, які свідчать про смерть через сильне ослаблення організму. Наприклад, коли 39-річна людина вмирає від "старості". Всього ми нарахували 65 101 запис, який, на нашу думку, свідчить про смерть унаслідок голоду. Жорстких критеріїв для методики відбору не було, хоч Інститут національної пам'яті розробив рекомендації.

Загалом ми проаналізували 259 книг з усієї області в її нинішніх межах. І хочу зазначити, що, наприклад, в Апостоловському й Широковському районах книги запису зовсім не збереглися. Ми рахували за кількістю сільрад - виходить, що книг повинно бути 490, а їх, як я сказала, всього 259. До того ж документація тоді велася на неякісному папері, часто не вистачало бланків і писали в простих зошитах, а то й на газетах. А якщо реєстратор потім звільнявся або помирав, то записи могли просто не перенести в книгу. Всіляке траплялося. Також потрібно врахувати, що через десять років була війна й частина книжок могла загинути. Тобто пропуск у документації існує, якби вона вся збереглася, то записів, напевно, було б удвічі більше…

…До речі, дані з різних областей сильно відрізняються. Наскільки я знаю, в Донецькій області документи збереглися краще й там нарахували 100 тисяч загиблих, хоча голод там був не такий сильний, як на Дніпропетровщині. У Миколаївській області є дані на 10 тисяч загиблих, у Чернігівській- на 13-14 тисяч, у Запорізькій- на 32-33 тисячі. Тут усе залежить від збереження документів

Мало того, що людей обкладали жахливими штрафами за невиконання планів зі здачі зерна, але й практикувалася здача м'яса, молока, овочів. І тут же паралельно відбувалося розкуркулення. Причому якщо 1929-1930 років розкуркулювали заможні верстви селянства, то пізніше, коли вже розкуркулювати було нікого, а рознарядки надходили, то, як видно з описів майна, розкуркулювали зовсім бідних: одна діжка, дві пари штанів, три кофти, дві кочерги. Ці акції проводили або ввечері, або вночі, а вранці це майно продавалося в селі з аукціону серед місцевих жителів. За документами видно, що часом селяни намагалися давати відсіч, наприклад, у Павлоградському районі або в Оріхівському, який тоді входив до Дніпропетровської області. Але це були стихійні виступи, які придушували максимум за двоє діб. Вводилися війська або загін НКВС, призвідників судили й розстрілювали, на цьому все закінчувалося.

Що стосується 1932 року, то видно, що урожай був середнім, а завдання із заготівель - на рівні урожайного 1930 року. Виконати їх було неможливо, немислимо. І в той самий час між районами ввели змагання, брали підвищені зустрічні плани на колгоспних зборах, що видно з протоколів. І це на межі голоду, що насувався. В одному великому селі могло бути три-чотири колгоспи і їхнє керівництво влаштовувало між собою змагання, хто більше й швидше здасть хліб. Але до того часу зберігалося немало й одноосібних господарств, які за директивами з центру обкладалися величезними податками. До кінця 1932 року в людей вигребли все зерно аж до посівного фонду. Уже в грудні почався мор і він продовжувався до весни 1933 року, доки не з'явилася зелень. Звичайно, люди кидали все й намагалися вибратися в місто. Вони не хотіли працювати в колгоспах, залишали свої земельні ділянки, тому багато землі було необробленої. Жахливо читати документи про те, як люди вмирали від кишково-шлункових захворювань, бо в пошуках їжі розривали скотомогильники і їли отруйні бур'яни...

…Не знаю, чим це пояснити, але голод на лівому березі Дніпра був сильніший, ніж на правому. За документами облздрава видно, що коли зійшов сніг, на полях та узбіччях доріг виявилося багато трупів, виникла загроза епідемій. Так ось, при обстеженні з місць присилали абсолютно різні цифри. Можливо, це залежало від завзяття перевіряльників. За документами простежується і той факт, що в подальші роки села, що опустіли, заселяли переселенцями з території Росії - Дніпропетровську, Харківську, Херсонську області…"

Президент України звинуватив Йосипа Сталіна та більшовицький режим у створенні штучного голодомору

МЕМОРІАЛ
"За різними даними, під час Голодомору 1932-33 років в Україні загинуло від 7 до 10 мільйонів осіб, зокрема, на Дніпропетровщині - близько 1 мільйона. Як підрахували історики, у той час в Україні щодня помирало понад 25 тисяч людей."

ПАМ'ЯТЬ ПРО ЖЕРТВИ ГОЛОДУ-ГЕНОЦИДУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ: СМЕРТНІСТЬ Й УШАНУВАННЯ ЗАГИБЛИХ

О.В. Веселова, Київ

"Масовий голодомор, за даними різних дослідників поглинув від 5,5 до 9 млн людей. Майже з суцільною смертністю траплялися села у південних регіонах України. В Полтавській та Чернігівській областях вимирало від 25 до 70% сільських жителів. Голодовою смертю повністю вимерло с.Битяги на Полтавщині. Майже повністю загинуло с. Гаврилівка Межівського району Дніпропетровщини. У цій області призначена Сталіним надзвичайна хлібозаготівельна комісія, якою керував В.Молотов, вилучила близько мільйона пудів зерна на експорт. Найбільше страждали від голодового виснаження - дистрофії та супутніх хвороб - тифу, туберкульозу, інших старі люди й діти. Підлітки і діти становили третину померлих.

...Протягом жахливої весни 1933 р. я бачив людей, які вмирали від голоду. Я бачив жінок і дітей з роздутими животами, посинілих, які ще дихали, але з порожніми, позбавленими життя очима. І трупи - трупи в зношених вовняних кожухах та дешевих повстяних черевиках; трупи в селянських хатинах… під мостами Харкова… Я бачив усе це і не збожеволів, не покінчив життя самогубством. І не проклинав тих, хто послав мене забрати в селян зерно взимку, а весною переконувати людей, що ледве пересували ноги, худі як скелети або болісно опухлі, вийти в поле, щоб "виконати більшовицький посівний план ударними темпами. …Я чув, як діти… душилися, заходилася в криках від кашлю. І я бачив вигляд цих людей,- він був переляканий, благальний, ненавидячий, тупо байдужий, затьмарений відчаєм або палахкотів напівбожевільною зухвалістю і люттю", - згадував один з активістів-колективізаторів.

Вимирали родини, їхні хати розвалювалися, вулиці, сільські кутки порожніли. Першими голодоморного часу вмирали чоловіки, потім - діти і останніми жінки. Перед смертю виснажені селяни часто божеволіли, втрачаючи людську подобу. У травні 1933 р. один подорожній налічив 6 трупів на 12- кілометровій смузі між двома селами у Дніпропетровській обл. Зарубіжний журналіст під час своєї полудневої прогулянки селом натрапив на 9 трупів, включаючи двох хлопчиків у віці 8-ми років і дівчинку - 10-ти.

Про масовий голод в Україні свідчать документи утаємнених за тоталітарного комуністичного режиму фондів державних архівів. Значну кількість такого роду документів автору вдалося виявити в центральному державному архіві громадських об'єднань України - ЦДАГО України. Так, у довідці, надісланий Голові ДПУ УСРР В.Балицькому 12 березня 1933 р., начальник секретно-політичного відділу ДПУ УСРР Александровський зазначав: "Найбільше вражені продутрудненнями Дніпропетровська, Київська області й АМСРР. За кількістю голодуючих сімей із захворюваністю й смертністю особливо виділяється Дніпропетровська область. Переважна кількість голодуючих- колгоспники.

Констатуючи масовий характер смертності населення, у листі В.Косіору і В.Чубарю від 11 березня 1933 р. секретар Дніпропет- ровського обкому КП(б)У М.Хатаєвич повідомляв, що упродовж всього 1932 р. і особливо останнього кварталу й перших місяців 1933 р. в області мало місце значне зростання захворюваності з інфекційних хвороб й смертності...".

ІСТОРІЯ КРАЮ

1933 - біль, який не минає

"..За кількістю жертв Голодомору 1932-33 років Дніпропетровська область займає перше місце серед регіонів України. Оскільки совєтська влада точної статистики про голод в Україні не мала, бо органи Державного політичного управління її не вели, то ми ніколи не дізнаємося про реальну кількість жертв серед цивільного населення. Наприклад, органи ЗАГСу Павлоградського району у 1933 р. реєстрували приблизно 60% від загального числа смертей через велику кількість непохованих трупів, а також значну частку сільських жителів, які пішли до залізничного полотна і станцій, там померли й поховані як невідомі [10]. В цілому ж по Україні, за оцінками дослідників, лише за два роки внаслідок Голодомору загинуло від 5 до 14 млн. осіб. З усієї кількості зареєстрованих смертей на Дніпропетровщину припадає 70% випадків [25, с.8.].

Таким чином, Дніпропетровщина за роки 1932-33 рр. втратила від 3,5 до 9,8 млн. людей. Щоправда, треба врахувати, що в період Голодомору площа Дніпропетровської області була більшою за сучасну.

Вказана вище кількість жертв аж ніяк не може бути випадковою. Голод в Україні ретельно готувався і продумувався, а тиск на селянство, незважаючи на колосальні втрати, не зменшувався - навпаки збільшувався.

Наслідки репресивних дій совєтської влади по відношенню до українського селянства у 1932-33 рр. були жахливими.

Менше ніж за півтора року з літа 1932 р. до кінця 1933 р., тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Причому найбільше втрат припадає на весну 1933 року. За підрахунками демографів, в Україні тоді від голоду помирало 17 людей щохвилини, одна тисяча - щогодини, майже 25 тисяч - щодня... [5; 27, с.1, 2]. Ціною за ці жертви стали лише 89,5 млн. пуд. зерна, які вдалося видавити з селян з листопада 1932-го по січень 1933-го [14]. У 1933 р. у с. Вольному Новомосковського району кожна сім'я втратила кожну другу дитину або одного з батьків [3]. І так буквально в кожному районі. В селі Кочережки Павлоградського району померло більше половини людей [2, с.446].

Совєтська влада цих втрат не помічала. Секретар Дніпропетровського обкому КП(б)У М.Хатаєвич повідомляв С.В.Косіору і В.Я.Чубару, що протягом останнього кварталу 1932 р. і перших місяців 1933 р. мало місце значне зростання захворюваності з інфекційних хвороб і смертності [2, с.432]. Тобто, жодної трагедії - лише зростання захворюваності. 12 березня 1933 р. начальник секретно-політичного відділу ДПУ УСРР Александровський у довідці голові ДПУ УСРР В.Балицькому зазначав: "Найбільше вражені продовольчими ускладненнями Дніпропетровська, Київська області й АМСРР. За кількістю голодуючих сімей із захворюваністю й смертністю особливо виділяється Дніпропетровська область [34, арк.149-151].

Яскравою ілюстрацією масштабів Голодомору 1932-33 рр. може слугувати такий факт. "В нашому селі Троїцькому Павлоградського району, - пише член КПРС з 1943 року, інвалід Великої Вітчизняної війни Олександр Антонович Костенко, - в 1933 році померло від голоду 415 чоловік. У війну (радянсько-німецька війна 1941-1945 рр. - І.К.) загинуло 200 чоловік, а з 1914 по 1920 - 86" [6].

Страшна, жорстока і значна за кількістю жертв та тривалістю Друга світова війна забрала в Україні людей менше, ніж два роки мирного існування в умовах панування комуністичної влади".

Голодомор в Україні 1932-33 рр.: причини та наслідки.
(з матеріалів Інституту історії України НАН України)

"Кількість прямих та непрямих жертв Голодомору точно встановити на сьогодні досить важко. Між істориками тривають дискусії, скільки саме людей загинуло: 5, 7, 9 чи 10 мільйонів? Але так чи інакше йдеться про МІЛЬЙОНИ безвинних жертв. Для порівняння: сучасне населення Данії складає 5,2 млн. осіб, Австрії – 8 млн.; Болгарії – 8,5 млн.; Бельгії – 10 млн.; Угорщини – 10,3 млн. Тобто, під час Голодомору зникла ціла європейська країна.

За даними вчених, найбільш постраждали від голоду тодішні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів. У нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів, у Донбасі – у 3-4 рази. Фактично голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України...

...Звичайно, відповідальність за це повинен нести весь тоталітарний сталінський режим з його розгалуженою каральною машиною. Але було кілька головних дійових осіб, які спровокували Голодомор або ж не відвернули його, хоча могли і повинні були це зробити. Це:

Йосип Сталін – Генеральний секретар ВКП(б), перша особа у комуністичній ієрархії.

В’ячеслав Молотов – голова Раднаркому СРСР, тодішнього радянського Уряду. Безпосередньо відповідав за хлібозаготівлі в Україні.

Лазар Каганович – у 1925-1928 рр. – секретар ЦК КП(б)У, 1928-1939 рр. – секретар ЦК ВКП(б), вірний соратник Сталіна, спеціальний посланець, який керував хлібозаготівлями на Північному Кавказі та здійснював ревізії в Україні, зокрема на Одещині.

Павло Постишев – у січні 1933 р. направлений в Україну як 2-й секретар ЦК КП(б)У з особливими повноваженнями. Головним завданням, яке поклав на нього Сталін, було «безумовне виконання плану хлібозаготівель». Після виконання цього «плану» Постишев став головним ініціатором і безпосереднім керівником репресій проти української інтелігенції.

Станіслав Косіор – у 1928-1938 рр. – перший секретар ЦК КП (б)У, фактичний керівник Української РСР.

Влас Чубар – у 1923-1934 рр. – Голова Раднаркому УРСР, тодішнього радянського уряду. Друга особа серед керівників України.

Мендель Хатаєвич – у 1932-1933 рр. – 2-й секретар ЦК КП(б)У. Також мав «особливі повноваження» стосовно хлібозаготівель.

Станіслав Реденс – керівник ГПУ УРСР. Саме він «відпрацьовував» перші справи, пов’язані з Голодомором.

Всеволод Балицький – повноважний представник ОГПУ в Україні, який потім очолював ГПУ УРСР. Фактично саме він ініціював більшість наказів, за якими голодних селян або осіб, які намагалися допомогти їм, засуджували до смертної кари через вигадані звинувачення. Також відіграв одну з провідних ролей у винищенні української інтелігенції.

Роль цих осіб в організації Голодомору в Україні була різною. Якщо Сталін був головним ідеологом розправи, Каганович, Балицький і Постишев проявляли найбільшу активність, то деякі українські керівники, особливо Чубар, намагалися інколи подавати голос на захист голодуючих селян. Однак їхні дії не були послідовними і навряд чи могли бути успішними. Бо за Голодомором стояла СИСТЕМА. Тих, хто намагався їй хоч якось заважати у проведенні терору, як, наприклад, народний комісар освіти Микола Скрипник, самі ставали жертвами цього терору".

...Якби в Україні не було втрат населення, що стали наслідком спланованих владою заходів, передусім, безумовно, Голодомору, а також політичних репресій, масових виселень тощо, і припускаючи, що приріст населення на нашій землі з 1926 року до 1939 року дорівнював 16%, як в середньому по СРСР, то кількість населення України у 1939 році становила б близько 36,186 млн. осіб, а не 28,111 млн., як зафіксовано у переписі 1939 року.

Отже, мінімальна оцінка втрат населення України складає 8,075 млн. осіб, або чверть усього населення республіки у 1926 році. При цьому не враховано доведені факти організованого інтенсивного ввезення на територію сіл у спустошені Голодомором садиби українських селян тисяч ешелонів сімей з областей Росії та Білорусії".

МЗС України про Голодомор в Україні 1932-33 років

"Географія смертності від голоду в Україні строката. Менш уражені північні райони першої половини 32-го і суцільний мор в усіх областях протягом другої половини 32-го та першої половини 33-го років. Голодною смертністю вирізнялися села і райони, які мали економічну зумовленість, тобто впиралися в обсяги, терміни та методи хлібозаготівель.

Голод 33-го року в Україні - це не фізіологічне явище, а, насамперед, цинічна форма політичного терору, проблемами якої повинні перейматися історики, соціологи, правники і політики. Наслідки та масштаби голодомору у містах та селах України в 1932-33 роках засвідчують глобальну соціо-гуманітарну катастрофу в історії людства, а не лише українства.

Архівні документи зберегли інформацію про загальну кількість населення, яке нестерпно голодувало. Так, весною 33-го в 66-ти районах Київської області зафіксували півмільйона голодуючих селян, а на Дніпропетровщині голод охопив більше 70 відсотків населення. В таємних листах керівників держави, керівників обласного рівня до ЦК КПУ за травень 33-го року повідомлялось про смертність в окремих селах, яка сягала від 450 до 600 чоловік.

Поіменні списки полеглих від голоду селян, які відтворені краєзнавцями та активістами Асоціації дослідників голодоморів в Україні, це вже не статистика, це загальнонаціональна трагедія.

Найбільш досконала статистика не спроможна передати глибини та масштабності соціально-економічних, політичних та морально-психологічних наслідків голодомору, жахливого свавілля владних структур і масових випадків ганебного для людини явища - канібалізму. Голодне лихоліття, яке охопило адміністративні райони з населення понад 40 млн. чоловік, і тривало майже два роки, явище не стихійне, а цілком рукотворне".

"Круглий стіл “Злочин Геноциду-Голодомору 1932-33 рр. в Україні

"...За постановою органу досудового слідства Служби безпеки проводиться науково-демографічна експертиза, яка дасть відповіді про кількість загиблих за період Голодомору та його вплив на демографічний стан України. Перевіряється та процесуально оформлюється інформація про кількість жертв голоду по кожному населеному пункту, району та області. Встановлено, що від злочинних дій влади найбільше постраждали саме центральні та східні регіони України. У Дніпропетровській області виявлено 57 масових поховань людей, загиблих під час голодного мору; Житомирській - 2; Кіровоградській - 3; Луганській - 90; Миколаївській - 30; Полтавській - 273; Харківській - 206; Хмельницькій - 35. Загальна кількість похованих становить сотні тисяч.

Зібрано документальні матеріали, які підтверджують, що радянська влада приховувала від громадськості та міжнародної спільноти інформацію про голод в Україні, який штучно було організовано внаслідок введення непомірних планів хлібозаготівель. Так при вивченні матеріалів щодо ведення органами радянської влади обліку та реєстрації кількості фактів смерті від голоду в 1932-1933 роках виявлено документи, які свідчать про свідому фальсифікацію записів про причини смертності, заборону здійснювати облік померлих та знищення книг реєстрації смертей за вказаний період.

Виявлено документи про вивезення зерна та інших продуктів за межі УСРР у той час, коли українське село потерпало від голоду. Уточнюються статистичні дані щодо запасів продовольства та інформація про обсяги його експорту із України.

На сьогодні оглянуто та долучено до кримінальної справи 1378 архівних документів, які зберігалися в регіональних органах СБУ (по областях: Вінницька - 50; Дніпропетровська - 150; Донецька - 70; Житомирська - 109; Запорізька - 80; Київська - 210; Кіровоградська - 139; Луганська - 46; Миколаївська - 56; Одеська - 23; Полтавська - 30; Сумська - 22; Харківська - 50; Херсонська - 60; Хмельницька - 100; Черкаська - 90; Чернігівська - 93).

У Галузевому державному архіві СБУ виявлено 400 документів, які долучено до кримінальної справи.

Продовжується аналіз документів Центрального державного архіву громадських об’єднань, ЦДА вищих органів влади та управління України.

Встановлюються та допитуються свідки, які є очевидцями геноциду та ті, що з розповідей та спогадів своїх батьків, родичів і знайомих володіють інформацією про систематичні репресії, проведення «розкуркулення», запровадження натуральних штрафів, постійні обшуки з вилученням вже розданого хліба, всього продовольства та майна у людей, різке зростання у 1933 році масової смертності від голоду, непоодинокі випадки людоїдства та трупоїдства тощо.

Допитано 533 свідки у 17 областях: Вінницька - 20; Дніпропетровська - 50; Донецька - 10; Житомирська - 25; Запорізька - 35; Київська - 5; Кіровоградська - 64; Луганська - 12; Миколаївська - 56; Одеська - 27; Полтавська - 15; Сумська - 21; Харківська - 74; Херсонська - 44; Хмельницька - 15; Черкаська - 14; Чернігівська - 46.

На адресу досудового слідства від громадян надходять документальні підтвердження (газети, листи, письмові спогади, фотознімки, кіно-відео-матеріали із записами свідчень очевидців тощо) про факти масової загибелі людей від голоду в населених пунктах України. Здійснюється аналіз масиву документальних фільмів з хронікою подій під час Голодомору, у яких використано відео-аудіо-записи спогадів людей про цю трагедію.

У регіонах України розпочато співпрацю з громадянами, науковцями, які узагальнювали, аналізували документальні матеріали, збирали свідчення про Голодомор.

До кримінальної справи долучено матеріали роботи спеціальної комісії конгресу США, що працювала на чолі з виконавчим директором Джейсом Мейсом до 1988 року. У цих матеріалах зібрані свідчення українських емігрантів, які пережили Голодомор в Україні у 1932-33 роках".
29.11.2009


Читай також:

Рафаель Лемкін - автор концепції геноциду, яка лягла в основу всіх сучасних міжнародних і національних правничих актів.

Рафаель Лемкін:
Радянський геноцид в Україні

radiosvoboda.org

Доки Україна зберігає свою національну єдність, доки її народ продовжує думати про себе як про українців і домагається незалежності, доти вона становить серйозну загрозу для самого серця радянської ідеї. Нічого дивного, що комуністичні вожді надавали якнайбільшого значення русифікації цього самостійно мислячого члена їхнього «союзу республік» і вирішили переробити його і пристосувати до свого зразка єдиної російської нації. Бо українець не є і ніколи не був росіянином. Його культура, його темперамент, його мова, його релігія – все є інакше. …Він відмовлявся від колективізації, приймаючи радше депортацію і навіть смерть. Тому було особливо важливо пристосувати українця до прокрустового зразка ідеальної радянської людини. >>>


ПРИВАТ ТБ = НКВД ТБ

Червона джинса:
"кушать подано", жрітє, товаріщі!

Тема "комуністичної джинси", піднята автором цих рядків в минулій публікації, днями набула свого продовження. 9 вересня в ефірі дніпропетровських 11-го та 9-го ("Приват ТБ Дніпро") каналів був продемонстрований сюжет про відкриття в Донецьку пам'ятника генералу Ватутіну - захід, який відбувся за ініціативи КПУ і зібрані нею кошти. >>>


Ілліча і компанію послали "на..."

Дніпропетровська організація Української Народної партії розпочала раніше анонсовану безстрокову серію акцій за демонтаж тоталітарної символіки - "Геть пам'ятники катам!". Перший пікет відбувся в обласному центрі в понеділок, 14 вересня на центральній площі міста, біля пам'ятника "іллічарі". >>>


Російська "калінка-малінка" на українських кістках
ФОТОРЕПОРТАЖ

У Дніпропетровську в 75-ті роковини Голодомору 1932-33 рр. місцеві регіонали разом з запрошеними "братами-слов'янами" з Росії влаштували міжнародний круглий стіл для того, аби заперечити Голодомор як геноцид українців, назвати його наслідки значно перебільшеними, сказати, що ніякого плану знищення українців у сталінського режиму не було й взагалі подати саму тему Голодомору "американським проектом", інспірованим українською діаспорою. А ще на цьому збіговиську "помаранчеву владу" на чолі з Президентом Ющенком звинуватили у "промиванні мізків" та бажанні посварити братні слов'янські - український та російський - народи, паплюжили ОУН-УПА, називали воїнів-упівців поплічниками Гітлера та виступали за те, аби Україні й Росії на підставі спільної оцінки минулого почати вибудовувати спільне майбутнє. >>>


Місце проведення ганебного антиукраїнського дійства - Будинок профспілок - пікетували представники низки національно-патріотичних організацій, зокрема дніпропетровські осередки УНП, ВО "СВОБОДА", НСНУ, КУН, УНА-УНСО, Української партії.


"Забуттю не підлягає!": хроніка комуністичної інквізиції
на центральній міській площі ім. леніна

ФОТОРЕПОРТАЖ

У п'ятницю, 21 листопада на центральній площі Дніпропетровська, що й досі увіковічує "вождя мірового пролетаріату", обласна організація "Молодіжного Союзу Наша Україна" провела виставку-хроніку комуністичної інквізиції "Забуттю не підлягає!". >>>


Свічки в пам'ять жертв комуністичного режиму на площі ім. леніна


Ваш коментар:
e-mail:

Warning: file() [function.file]: Unable to access ./comments/cart_1165.txt in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1165.php on line 515

Warning: file(./comments/cart_1165.txt) [function.file]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1165.php on line 515


Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1165.php on line 518


:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64