Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Малоросійство Закордонних Справ
Запорукою потеплішання у відносинах з Росією має стати малоросійський стиль
політики українського МЗС?

Петро Порошенко

Щойно Петро Порошенко став міністром закордонних справ України як відразу ж відзначився досягнутою зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим домовленістю про поступову відмову від практики застосування так званих "чорних списків" - заборони певним особам у в'їзді на територію країн.

Клас! Взаємоповажні відносини між країнами і все, що спрямовано на їхнє досягнення заслуговує виключно схвальних оцінок, а надто - коли йдеться про сусідні держави, які мають спільний кордон.

Але зачекайте, хіба Порошенко вже домовився з Росією, що та перестане зневажати Україну? Хтось чув, щоб Москва заприсяглася відмовитися від озвучувань вустами своїх державних діячів і політиків образливих, принизливих по відношенню до України випадів?

Що значить відмовлятися від "практики"? Хіба Україна (на відміну від Росії) колись дозволяла собі необґрунтовані перешкоди російським громадянам у в'їзді до країні, якщо ті самі не дали для цього відповідних підстав?

Невже можна порівнювати заборону на в'їзд до Росії наших Жулинського і того ж Порошенка та аналогічні дії України щодо депутата держдуми Росії Костянтина Затуліна, відомого своїми проімперськими, шовіністичними, українофобськими заявами?

Чи може хтось пригадати, що б вище названі українські політики дозволяли собі відверто цинічну, хамську поведінку та зневажливі висловлювання на адресу Росії, як це неодноразово робив Затулін по відношенню до України, та ще й перебуваючи на українській землі?

А як бути, коли особа заслужила чи заслужить включення її до "чорних списків"? Що, все одно ніяк не реагувати? Заздалегідь прощати їй, чи як?

Та й як взагалі можна про таке домовлятися? Якщо людина не допускає зневажливих речей, ніколи і ніяк не була помічена у ворожих проявах, то, само собою зрозуміло, що не повинно бути жодних підстав для відмови їй у в'їзді в країну.

Але ж "чорні списки" є хоча й крайньою, радикальною мірою, але ж звичайною практикою в міжнародних відносинах: у такий спосіб країна ставить заслін від небажаних гостей, захищає свою безпеку, зрештою, відстоює свої національні інтереси, піклується про громадянський спокій, честь і гідність країни, якщо вбачає якісь ризики чи загрози у візиті конкретних осіб.

І якщо між якимись країнами немає подібної практики, то це не через те, що сам принцип "чорних списків" скасований, а немає приводів для його застосування, оскільки відносини є взаємоповажними та добросусідськими.

А як тепер в світлі досягнутих угод оцінювати нещодавній антиукраїнський вибрик маріонеткового президента Чечні Рамзана Кадрова із закликом до російського керівництва покінчити з Україною як незалежною державою? Пробачити йому в контексті досягнутих домовленостей?

Хіба випад кремлівського намісника в чеченській республіці Ічкерія не тягне на негайне оголошення його персоною нон-грата і занесення на перше місце в "чорний список" раз і назавжди, незалежно від того, збирається той колись відвідувати Україну чи ні?

Не виключено, що такий закид Кадировим було зроблено навмисно, аби перевірити на міцність і прихильність захисту українських інтересів нового очільника українського МЗС. То чи була реакція українського МЗС під керівництвом Порошенка адекватною? Чи пройшов він цей тест?

З українського МЗС передзвонили в Москву і задовольнилися лише почутим роз'ясненням, що Росія ні на кого нападати не збирається - це ж мовляв, Кадиров сказав, а не "ми", тож не варто перейматися. Оце і все? Петру Олексійовичу цього виявилося достатньо? Дивно...

Йдемо далі. Нещодавно міністерство закордонних справ Російської Федерації висловило офіційну позицію щодо рішення Президента України Віктора Ющенка присвоїти лідерові ОУН Степану Бандері звання Героя України. Російське зовнішньо-політичне відомство оцінило Указ українського Президента подією одіозної властивості, яка не могла не викликати однозначно негативну реакцію.

"Указ про нагородження Степана Бандери орденом Героя України - подія настільки одіозної властивості, що не могла не викликати однозначно негативної реакції, перш за все в Україні. Вже відома позиція з цього питання цілого ряду українських політиків, що вважають, що рішення подібного роду не сприяють консолідації української громадської думки", - говориться в офіційному коментарі МЗС РФ.

"Що стосується російської реакції, то ЗМІ і суспільні структури із цього приводу висловилися вичерпно, тональність оцінок варіює від їдкої іронії до жорсткої критики, що повною мірою відповідає настроям громадської думки Росії", - заявило російське МЗС.

А що Петро Олексійович? Де реакція на це нашого МЗС на чолі з "солодким знаком якості"? Він знову довго мовчав, роблячи вигляд, що нічого "такого" не помітив, і лишень за декілька днів мовив: "Насамперед це - внутрішня справа України. Усередині країни можуть вестися дискусії, існувати різні думки політичних і громадських організацій. Але думка інших країн береться лише до відома, не більше. Є величезна кількість держав у світі, де ті чи інші громадські діячі є національними символами чи героями, викликаючи при цьому різке неприйняття в інших державах. Україна в цьому не унікальна".

Отже, Порошенко говорить, що не слід зважати на реакцію Росії щодо Бандери. Але ж росіяни, хоча їх ніхто не просив й за язика не тягнув, зважили - вони висловили свою позицію на події всередині країни, вчергове втрутившись у наші внутрішні справи. То хіба можна залишати це без реакції? Чому б тоді і нам офіційно не відповісти адекватним чином на їхні закиди, захистивши національного героя та ще раз наголосивши на неприпустимості й недоречності таких некоректних по відношенні до української історії оцінок?

Натомість, Порошенко без кінця як навіжений рефреном повторює обіцянку швидкого потепління у відносинах з Росією: "Я впевнений, що дуже скоро, у найближчі місяці, україно-російські відносини значно покращаться, і це помітять і українці, і весь світ". При цьому він оцінює нинішні відносини країн… обнадійливими (?! - авт.).

Так яка ж, все-таки, ціна декларованого міністром закордонних справ України покращення у відносинах з Росією? В чому відзначена ним "обнадійливість" в стосунках?

Може курс на поліпшення відносин з північним сусідом, в розумінні Порошенка полягає в тому, що коли нам плюватимуть в обличчя, то ми у відповідь ніяк не повинні реагувати, не зважати на такий знак "уваги", сприймаючи його за звичний, нічим не примітний прояв "добросусідської" політики? Або ж втираючись, ще й "спасибі" уклінно маємо казати? Чи не в цьому Росія бачить запоруку потепління у відносинах з Україною - в малоросійському стилі політики зовнішньополітичного курсу українського МЗС?

Враження від діяльності нового очільника МЗС були б неповні без згадки про ще одну його властивість, яка упадає в око - телевізійний нарцисизм.

"Нарцис" в давньогрецькій міфології - гарний юнак, який закохався у власне відображення у воді. В сучасному розумінні, іронічно - самозакоханий чоловік, що милується собою, "нарцисизм" - самозакоханість, самозамилування.

Що не ввімкни ввечері Перший український інформаційний - так і знайоме, ледь не на весь екран, обличчя Петра Олексійовича.

Пан Порошенко детально і з непідробним ентузіазмом розповідає, з ким зустрівся, які перемовини провів, про що на них йшлося, яких чергових історичних, знаменних, надважливих проривів вдалося досягти українській дипломатії за такий короткий час його перебування на керівній посаді у відомстві.

Дивишься на Петра Олексійовича і відчуваєш, як же він насолоджується можливістю бути присутнім в телевізійному ефірі, як кайфує від впливовості та значимості власної персони.

Мимоволі, до щему в серці пронизує співчуття з приводу попередньої долі пана Петра - ой, як же йому важко було: такому багатому успішному політику-бізнесменові з власним каналом та й без міністерського портфелю. Як він довго терпів таку несправедливість.

Та ось нарешті дочекався - із вдячністю отримав призначення в Кабмін і тепер з радістю працює під орудою тієї, яка свого часу й, здається, навіки пришпандьорила йому уїдливу характеристику: "весь в слезах и соплях". Одначе, все благополучно минулося. Повисихали сльози, кудись поділися соплі, і нині Петро Олексійович - весь у білому на телеекрані. Аж світиться.

Шкода, що у попередника Петра Порошенка - патріотичного очільника зовнішньополітичного відомства України пана Володимира Огризка не було свого телеканалу і достойник не мав можливості регулярно спілкуватися з телевізійною аудиторію.

Поки що Петро Олексійович на посаді міністра закордонних справ більше схожий на самозакоханого олігарха-телемагната, що без кінця практикується в запопадливості перед Москвою, ніж правдивого захисника національних інтересів України. В обраній Порошенком моделі поведінки проглядається велике бажання будь-що залишитися при посаді за нового президента, хто б ним не став з однаково проросійськи налаштованих кандидатів: чи "проФФесор-рецидивіст", чи "кремлівська куртизанка". От він щосили і старається, не зробити хибного кроку. Зрештою, московські плювки адресуються саме Україні як державі, а не йому особисту, тож Петро Олексійович цим і не переймається.

Р.S. Міністерство закордонних справ України робить усе, щоб "зняти емоційну складову" у відносинах із Росією, - про це сказав міністр закордонних справ України Петро Порошенко в інтерв'ю газеті "Комерсант-Україна".

"Кількість нот і публічних заяв, які розгойдують човен україно-російських взаємин, скоротилася в рази. Причому по обидва боки. Хоча, звісно, зміна політики залежить не лише від МЗС", – сказав Порошенко.

А що, такі ноти і заяви були з українського боку? Які ж маються на увазі і від кого? Чи не висловив цим самим ПорАшенко претензії до нині чинного українського Президента та істеблішменту? Хто конкретно мається Петром Олексійовичем на увазі? Віктор Ющенко? Володимир Огризко? Хто і чим з цих (а може інших?) українців завинив перед Росією? За що наші діячі визначені Порошенком "штрафниками"? Що це, як не звинувачення на адресу України, висловлену очільником її ж зовнішньо-політичного відомства?

"Скоротилися в рази"? А як же заява Кадирова? А нота МЗС РФ щодо присвоєння Степану Бандері Героя України? Чи в цих репліках нічого образливого по відношенню до України, в розумінні Порошенка, не було?

Такі месиджі нинішнього очільника українського МЗС лишень підсилюють побоювання щодо здійснюваного Петром Порошенком корегування політики зовнішньополітичного відомства, внаслідок чого український стиль замінюється ним на малоросійський. І чим далі - тим більше.


Роззуй очі, Рошен, Україну зневажають!
Так він РОшен, чи все таки РАшен?
02.02.2010


Ваш коментар:
e-mail:



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64