Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Обласне "гестапо" ім. Мечникова -ІІ
Продовження. Початок історії - тут

"Играй, невеселая песня моя!"
/В. Цой, "КИНО"/


Розміщена на моєму персональному сайті стаття про нестерпні умови перебування пацієнтів в обласній консультативній поліклініці лікарні ім. Мечникова викликала певний резонанс. Можливо, додатково цьому посприяло і те, що автор розіслав свій матеріал електронною поштою до низки інстанцій: в саму лікарню, Головне управління охорони здоров'я дніпропетровської облдержадміністрації, а також Мінздрав України.

Реакція на публікацію виявилася по суті своїй однозначно негативною, а проявилася в різних формах. Незабаром під розміщеною на "СПЕЦКОРІ" заміткою з'явилися гнівні коментарі, першим з яких став такий:

"[03.03.2010 10:38:50 ] Ужасный пасквиль про поликлинику больницы Мечникова. Жаль автор не подписался. Наглое, бессовестное вранье. Приходите и сами все увидите".

За декілька хвилин вірогідно той же користувач вирішив повторити свою репліку, дещо розширивши її. Мабуть він дуже поспішав, а тому забувся все зробити, як було заплановано. Тож о 10:41:07 до вже висловленого раніше приписав: "А Андрей Мазур желтый-прежелтый".

Якщо дописувач натякає на "жовтизну" статті і журналістького стилю автора, відносячи прочитану публікацію та й мабуть весь сайт до розряду "жовтої преси", то Андрій Мазур тут ні до чого, адже це не він написав статтю, а я - Олексій Мазур. У мого старшого брата Андрія на моєму персональному сайті лише художній розділ, що чітко зазначено в меню. Рубрика, основу якої складає його поезія, добре ідентифікується, бо має окрему назву "Коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура". Мій брат не має жодного відношення як до публіцистики зокрема, так і журналістики в цілому. Про мене ж як автора сайту можна дізнатися у відповідному розділі.

Це, так би мовити, технічні деталі.Тож, будемо знайомі.

Не менш недоречним виглядає й закид в тім, що "автор не підписався". Знову ж таки, дуже шкода, що в дописувача не вистачило часу - куди ж він так поспішав - допетрити, що сайт - персональний. Отже всі матеріали сайту, які "не підписані", - мої, бо їхнє авторство зазначено на "обкладинці" і вгорі на кожній сторінці сайту. А коли розміщую щось надіслане від прес-служб державних закладів, установ, підприємств, політичних й громадських організацій, окремих авторів чи роблю передрук з інших джерел, то обов'язково вказую, звідки воно і чиє, супроводжуючи, де потрібно, гіпер-посиланням.

Паралельно зі "СПЕЦКОРОМ" розмістив свій матеріал і на інших сайтах, де безумовно позначив своє авторство, оскільки і не думав його приховувати, зрікатися свого імені.


 
"Народна правда", один з Інтернет-проектів УП

Майдан-Восток
06-03-2010 13:21 Дніпропетровщина // Медицина // URL: http://maidan.org.ua/static/newsvostok/1267874496.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Всі необхідні відомості про себе вказав я й в надісланих електронною поштою листах (з цим матеріалом) і до самої лікарні, і до обласного управління охорони здоров'я та й до Міністерства. І не думав залишатися інкогніто. Не маю рабської звички боятися будь-якого "начальства", а тому писати анонімно або видаватися кимсь іншим, не самим собою. До того ж, мені дуже до вподоби власні ім'я і прізвище. Вони цлком нормальні, українські, а не якісь там...

Слід зазначити, всі коментарі мають чимало спільного. Вони написані ніби під трафарет. В них повторюються не лише окремі слова, а й цілі фрази, обороти. Так, в коментарі (04.03.2010 08:16:53 Shmurduk@mail.ru] читаємо: "Чушь собачая! Брехня от первого до последнего слова! Я часто бываю по роду своей деятельности в областной поликлинике и могу сказать с полной ответственностью - БРЕХНЯ и бред сивой кобылы! Автор как мелкая шавка - хочет укусить, а не получается! Вот и пишет всякую чушь... Недаром не подписался! А чтоб судить - приходите и всё увидите!"

Про "Приходите и сами все увидите" йдеться і в уже згаданих, попередніх двох коментарях.

Така ж порада, тільки вже українською (для розмаїття?), міститься і в наступному коментарі: "[04.03.2010 08:30:02 Vahrushko@com.ua] Хочу спитати пана Олексiя Мазура: чому в нього на сайтi така брехня? Спочатку треба перевiрити вiдомостi, а потiм друкувати. Фу...! Бридкий сайт! Одна брехлива чорнуха..."

Щодо пана Vahrushko@com.ua, то відправивши йому своє послання, відразу отримав його назад. Це значить, що такої адреси електронної пошти не існує взагалі. Тобто дописувач або помилився у своєму ж "е-мейлі", або "сміливий підпільник" навмисно вказав неправильні координати.

Якщо Vahrushko не отримав вісточку від мене поштою, то може тут її прочитати: "На моєму персональному сайті, сформованому з моїх власних матеріалів під статтею " Дніпропетровське обласне консультаційно-поліклінічне "гестапо" ім . Мечникова " http://spetskor.dp.ua/art_1238.php Ви залишили наступний коментар: " [04.03.2010 08:30:02 Vahrushko@com.ua] Хочу спитати пана Олексiя Мазура: чому в нього на сайтi така брехня? Спочатку треба перевiрити вiдомостi, а потiм друкувати. Фу...! Бридкий сайт! Одна брехлива чорнуха... ".
У свою чергу хочу спитати в пана Вахрушка, чому він не зрозумів, що це моя стаття, що це я її автор і все бачив своїми очима. Це я проходжу щорічне обстеження, це я був в тих чергах у поліклініці, і все що написав, мною ж і перевірено, позаяк писав про те, де сам був і що сам бачив. На яких підставах Ви безапеляційно називаєте цей матеріал "брехливою чорнухою"?".

Таке ж саме питання адресував я і Shmurduk@mail.ru. Ця адреса, на відміну від Vahrushko@com.ua існує, принаймні відправлений лист не повернувся відразу ж , як сталося з Вах(г)рушко. Але відповіді від читача ще не отримав. Очікую. Маю шанс на успіх, звісно, лише в тому випадку, якщо адресою Шмурдюка не скористався хтось інший, вписавши її в коментар без відома самого достойника.

Що означають неодноразово повторювані у всіх коментарях "наглое бессовестное вранье", "чушь собачая", "ужасный пасквиль", "брехлива чорнуха", "бред сивой кобылы", "лишь бы обхаять"? А в тих нахаб, що написали ці претензії до автора матеріалу, є совість? Який смисл вони, якщо мова про колектив, а не якогось одного "активіста", вкладають у використані ними характеристики? Чи їм справді "лишь бы хаять"?

Що, він (вона, вони, "воно") не бачить того, що відбувається в обласній поліклініці? Не помічає страшенних черг та як мучаються в них люди, як вони приїжджають з далеких районів області, а за цілий день навіть одного лікаря пройти не можуть і тому наступного дня нещасні знову вимушені приїжджати, аби безкінечними годинами страждати у переповнених коридорах, в яких не продихнути? Виходить, такі тортури - цілком нормальне явище, яке лише можна вітати? То що в моїх критиків атрофувалося - зір чи совість? Для констатації як факту того, про що янаписав, не потрібно ніяких журналістських розслідувань. Все це лежить на поврехні і видне неозброєним оком.

Як розуміти Shmurduk@mail.ru, коли той пише, що мій матеріал - "брехня от первого до последнего слова!"? Що я - хворий на інсулінозалежний діабет і щорічно проходжу в лікарні обстеження? Що поліклініка була реконструйована? Що надбудували третій поверх? Що на її відкриття приїздив Президент, а потім, наступного дня, і горе-прем'єрка? Що на першому, а надто другому поверхах - неймовірні черги, а на третьому - майже пусто? Що в коридорах немає чим дихати? Що в гардеробі не вистачає номерків? Чи, може, брехня - все, про що йдеться в офіційному повідомленні облздраву, яке я цитую в повному обсязі?

Shmurduk@, пише, що "часто бывает по роду своей деятельности в областной поликлинике". А чи надовго він там затримується? В якості кого буває - комівояжера, постачальника, колеги або доброго приятеля якогось лікаря чи звичайним пацієнтом? Якщо пан добродій відвідує поліклініку в режимі "забіг і вибіг", а не як хворий, то йому справді дуже важко сприймати те, про що я написав, перебуваючи в шкурі звичайного пацієнта.

Ще одна примітна деталь. Аби залишити свої коментарі, люди прийшли саме на персональний сайт, тобто на ту публікацію, гіперпосилання (гіперлінк) на яку я вказував у листах, надісланих мною до офіційних установ. На більш розкручених Інтернет-ресурсах, а тому і більш відвідуваних користувачами, де публікація з'явилася паралельно, мої дніпропетровські опоненти її не помітили, а тому й не прийшли туди захистити свою улюблену лікарню. Виглядає так, що люди, які завітали на spetskor.dp.ua, з'явилися ніби за чиєюсь вказівкою, бо зробили це дружно, організовано, немов по команді. Так само, зробивши свою справу протягом двох днів, і відхлинули.

Але найбільший інтерес в мене викликав наступний коментар: "[03.03.2010 14:56:42 ] В статье есть доля правды, но неужели не ясно, что не все зависит от врачей? Такое впечатление, что лишь-бы обхаять.Тем более, что автор обращается ежегодно в областную больницу, да и инсулины получает не дешевые. Зачем рубить сук на котором сидишь?".

Чи правильно я розумію, що дописувач ставить можливість отримувати інсуліни у залежність від виконання журналістом своїх професійних обов'язків. І таким чином ніби натякає: "продовжуватимеш в тому ж дусі - обрубиш гілку, на якій сидиш", тобто перестанеш отримувати інсуліни.

Інсулін - це те, без чого хворий на діабет, тим більше І типу, не може жити, а не орден, медаль чи подяка за службу. Виходить, за логікою коментатора, якщо отримуєш препарат, то і поводитися повинен відповідно. А всі незадовлення, претензії, нарікання - в собі тримати, аби не "срубить сук, на котором сидишь"? Чи не є це попередженням мені про застосування таких штрафних санкцій у виховних, сказати б, цілях? Що-що, а вітчизняна медицина з радянських часів дійсно має досить таки сильні репресивні традиції.

Наші медики давно і без ніяких там указів-наказів щодо підвищення свого статусу вважають себе надпривілейованою кастою недоторканних. Не дай, Боже, їм чимось дорікнути чи якось не так подивитися - запросто знайдуть можливість, і не одну, відігратися й помститися. Виглядає так, що людям в білих халатах дуже подобається, коли перед ними навшпиньки ходять чи навіть на колінах плазують. Схоже, в них вже виробилося професійне відчуття насолоди від спостереження за тим, як нужденні вимолюють собі життя. А в їхній, медиків, компетенції вирішувати, давати на це санкцію чи ні, і за скільки саме. Неофіційні прейскуранти на лікарськіі послуги давно стали зарплатами, а те, що з держбюджету отримують - це так, на кишенькові, сказати б, витрати і для стажу. Інакше, звідки б в таких сумирних і сумлінних - престижні автівки, шикарні гардероби та цілі родові маєтки.

Традиції отримання "благодійних" внесків в "Мечникова" благополучно живуть і примножуються, а накопичений передовий досвід передається за кордон. "Тепер можете розрахуватися", - такі слова, адресовані хірургом в післяопераційній палаті родичам хворого, що навіть не оклигав від наркозу, давно буденність. Йдеться про ті розрахунки, які відбуваються з рук в руки. Пацієнт повністю оплатив необхідні для операції медикаменти, придбав все, що потрібно і, про всяк випадок, - з запасом, але ж ескулапам і цього замало. Вони, ненажерливі, хочуть більше! До чого тут зарплата, то зовсім інша річ і пацієнта вона не стосується. З рук - в руки, з чужого гаманця у свою кишеню - ось правдивий стимул майстрів скальпелю і зажимів! Бо в таких гонорарах не одна, а декілька зарплат на місяць.

Так от тепер з проханням про розрахунки по палатах ходять не лише свої, українці, а й навчені ними колеги з далеких теплих країн. Ті можуть вимагати оплату лише за те, що були присутні в операційній. Принципи вітчизняної медицини, поставленої на підпільну комерційну основу, ширяться світом, третім, звісно: "знай наших!"

Газета <ЛИЦА>, 3 квітня 2002 р.

Згадую взяте мною для газети "ЛИЦА" інтерв'ю в головного лікаря ОКЛМ Володимира Павлова ще в далекому 2002 році. В статті "Будем живы - не помрем" у друкованому виданні від 3 квітня № 15 (203) я запитую:

"А может ли человек, пришедший в поликлинику получить все, что ему нужно, ничего при этом не уплатив?

- Конечно может, - відповідає Павлов. - И это стопроцентно. Более того, я даже вас провоцирую на то, чтобы вы сами под видом больного обратились в поликлинику и сказали, что платить нечем, но вам нужно то-то и то-то.

- И что, вы думаете, эксперимент удался бы?

- Я не думаю, я в этом уверен! Но если к вам обратятся с просьбой внести хоть что-то в кассу больницы, если, конечно, вы можете себе это позволить, то вы не должны обижаться на эту просьбу.

- Но так же буду вправе отказать?..

- Естественно. Если вы не напишете заявления о добровольном взносе, с вас никто денег не возьмет.

- А при любой сумме нужно такое заявление?

- При любой. Даже при 20 копейках. Если этого не происходит, значит произошло что-то не то, значит кто-то соблазнился на людские крохи, нажился на людской беде. На внесенную сумму отбивается кассовый чек, следовательно, деньги учитываются бухгалтерией и с этим чеком пациент идет в отделение либо на прием к врачу.

- А если расчет происходит из рук в руки в кабинете врача, то это уже...

- Это уже преступление. Медработник не в праве прикасаться к деньгам! - резюмував В. Павлов".

Інтрев'ю з головлікарем обласної лікарні ім. Мечникова Володимиром Павловим, газета <ЛИЦА>, 3 квітня, 2002 року.

Так з тих пір сказане головлікарем і залишилося словами. Гарними, правильними, благородними, але словами.

Цікавий, майже кумедний випадок стався зі мною в поліклініці минулого року в кабінеті (в одному з тих, що в "підвалі"), де обстежували стан вен на ногах. За процедуру в мене попросили 20 гривень - по десятці з кожної ноги.

Подумки згадавши щойно наведене інтерв'ю з керівником закладу, обережно поцікавився:

- А якщо не маю...

- Ну тоді десятку, - вирішила проблему хазяйка кабінету.

Тобто, я мав на увазі взагалі відмовитися від сплати, а та навіть не допускала такої можливості, щоб пацієнт залишив її кабінет, не сплативши бодай половини від суми, що вимагається. "От тобі і 20 копійок, і заява" - подумав я... Для тих, кому цікавий фінал епізоду, скажу, що тоді заплатив за обидві свої кінцівки.

А днями дізнався про те, що після публікації на сайті в лікарні ніби-то розпочався невеличкий "шмон", в результаті якого можуть постраждати окремі медпрацівники, яким в закладі готують роль "цапів-відбувайлів". Чомусь, подейкують, прискіпуються до декількох співробітників поліклініки, які не кращі, і не гірші за інших.

Своєю публікацією я хотів спонукати до системних змін, запровадження яких навряд чи залежить від рядових медиків. Якщо вже з кимось розбиратися, то, по-перше, зі мною самим, дуже бажано - у відкритому режимі, а по-друге -... з продавчинею преси на тому ж таки другому поверсі, що неподалік ендокринологічного кабінету. За що? А ось за що.

Стою під кабінетом, очікуючи своєї "зоряної миті", з ноги на ногу переминаюся. Задуха неймовірна, черга - безкінечна. Така ж ситуація - під всіма кабінетами. Вентиляції в коридорі зовсім не відчувається, ніби вона взагалі не була передбачена в реконструйованій будівлі.

Ноги затекли. Спина тріщить від болю - вже котру годину поспіль стою, стіни підпираю. У однієї жінки в цей час стався напад гіпоглікемії. Аби запобігти комі, та ковтає цукерки одну за одною. Жінці поступилися місцем на лавці, їй приносять води. Трохи подалі, чути, як один старий ремствує, що прийшов сюди без кулемета. В якогось чолов'яги здають нерви і він, вилаявшись від душі, залишає чергу. У цій "веселій" обстановці роблю крок вправо, крок вліво, щоб хоч якось розігнати кров, розім'яти рухомий апарат.

Потинявся трохи. Став спиною до закутку в кінці коридора, спостерігаючи за дверима кабінета й просуванням черги. Йде хвилина, друга. Стою собі, спершись плечем на стіну. Слухаю, як в черзі обмінюються думками про результати президентських виборів.

- Ця Юлька взагалі, сама немов тигриця, - ділиться своїми враженнями бабуся. - У нас за цю шахрайку ніхто не голосував, і не думав. Слава Богу, що хоч не вона.

- А ви думаєте, обрали кращого? - хтось запитує.

- Та куди там! - приєднується третій співрозмовник. - То була одна банда, а зараз прийшла інша - міцніша.

"Цікаве спостерження", - відзначаю я подумки.

- Молодой человек! - раптом чую позаду жіночий голос.

Обертаюся. Це до мене звертається продавчиня з газетного кіоску, що напроти мене, в метрах 5-6, не менше.

- Не стойте ко мне спиной! Или смените положение, или перейдите в какое-то другое место, но не стойте здесь так, - командує вона.

Оце так "світська левиця" знайшлася! Та ми ж не на Віденському балі і не на дипломатичному рауті. Я - пацієнт, який вже не знає, що йому робити в цій черзі, ледь стою, сподіваючись на те, що хоч колись-таки потраплю до кабінета і дивлюся в його напрямку. Ні, і на це не маю права. Тут тобі навіть вкажуть, де і як стояти. Оце так номер. Суцільна турбота і увага! Зі всіх боків! От понабирали персонал. Всі як на підбір.

Так що, такі справи...

Цей матеріал знову направляю електронною поштою по інстанціях: Мечникова, ГУОЗ ОДА, Мінздрав. Подивимося, до яких коментарів та реакції у відповідь спричинить друга частина "Обласного "гестапо" ім. Мечникова". Чи буде далі - покаже час.
09.03.2010


Читай також:

Дніпропетровське обласне консультаційно-поліклінічне
"гестапо" ім . Мечникова

"Док-тор, тво-е-го, те-е-ела, док-тор, тво-е-го те-е-ела..."

Як хворий на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) проходжу щорічне планове обстеження в обласній лікарні. Цього тижня перед госпіталізацією, згідно з визначеною процедурою, відвідав нещодавно відбудоване консультаційно-поліклінічне відділення обласної лікарні ім. Мечникова. Враження від візиту до відкритої з неабиякою помпою поліклініки, що подавали за гордість обласної медицини, - найжахливіші. Блиск і лоск сучасних апартаментів закладу дуже контрастує як з умовами перебування в ньому пацієнтів, так і якістю сервісу, що надається: організація робочого процесу, як і раніше, залишає бажати, м'яко кажучи, значно кращого. >>>


Українська правда про легеневу чуму української політики
про ЛЕГЕНЕВУ ЧУМУ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ
Олексій Мазур для УП

У реанімації обласної лікарні помер молодий лікар,
хворий на цукровий діабет

смерть маленької Людини
з великої літери

Напередодні він повернувся з поїздки до Москви. Щойно прибув додому, раптово відчув себе зле й зліг з високою температурою. Зроблені аналізи засвідчили критичний стан організму, що стрімко погіршувався. Термінова госпіталізація та вжиті заходи інтенсивної терапії виявилися безрезультатними. Медика врятувати не вдалося. Його життя обірвалося на четвертий день перебування в реанімації. >>>


Глюкометр. Прилад для вимірювання рівня глюкози в крові

Викликай "Швидку", щойно впадеш в кому. До того - зарано

Лікар швидкої допомоги, прибувши на виклик, образився на хворого діабетом,
що той і досі не в комі

"...Тю, блядь... На хрена я тогда сюда приехал?!", - обурився медик, коли увійшов до помешкання і побачив, що хворий на цукровий діабет, до якого його викликали, ще не втратив свідомість, а сидить на дивані, оклигуючи від чергового, і цього разу дуже гострого нападу гіпоглікемії - специфічного стану, що виникає через різке падіння рівня глюкози в крові і може призвести до втрати свідомості та коми. >>>


Ваш коментар:
e-mail:

Warning: file() [function.file]: Unable to access ./comments/cart_1253.txt in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1253.php on line 330

Warning: file(./comments/cart_1253.txt) [function.file]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1253.php on line 330


Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1253.php on line 333


:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64