Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


ЧИ НАШІ ЦЕ УРЯДИ?
спец-пошт@

Дев'ятнадцять років незалежності. Мало це чи багато? Якщо порівнювати те, що встигли зробити за цей відрізок часу наші близькі сусіди такі, як прибалтійські країни, Польща, Словакія та інші, то порівняння буде не на нашу користь. Порівнювати роботу російських урядів з урядами, що були за минулий час в Україні недоречно. Недоречно з двох причин. По-перше, в нашого північно-східного сусіда уряд завжди формувався національними парламентом і президентом під наявні, чисто російські, національні, пріоритети розвитку російської федерації. В той самий час так звані "українські" уряди-одноденки утворювалися неукраїнськими, тими ж проросійськими антинаціональними космополітичними парламентами, псевдодемократичними президентами, за відсутності конкретних програм розвитку держави, як такої. По-друге, Московські і уряди, і в цілому суспільство були націлені, і мали розроблені відповідні програми, на відродження колишньої величі Російської імперії в межах царської і комуністичної держави, правонаступницею яких сучасна Москва себе відверто оголосила. В той самий час в Україні і законодавча, і виконавча влада, через московську п'яту колону та своїх лобістів у владних коридорах, відстоювали інтереси Москви та інтереси космополітичних глобалістів. Не випадково жоден з 14 урядів, що діяли за роки назалежності в Україні, не мали ні короткочасних, ні довготермінових, на перспективу, програм розвитку національної української держави.

На відміну від наших сусідів, республік, що входили до складу СРСР та країн Варшавського договору, вища влада в Україні навіть не ставила собі за мету побудувати самодостатню українську національну державу. На момент розпаду тоталітарної Московитської імперії, національна аристократія була знищена духовно і фізично, як стверджують історики, еліта частково емігрувала, частково була перекуплена, а поява нової безпощадно знищувалася, а елітна молодь розсіювалася по всім теренам Союзу поза Україною імперським центром. Оскільки в СРСР діяло жорстке правило розподілу випускників ВУЗів, за яким кожен молодий спеціаліст мусів три роки відробити за навчання, то, як правило, українських молодих спеціалістів, після закінчення ВУЗу посилали на далекий Схід, в Сибір, в Середню Азію, на Закавказзя, а на їхнє місце приїздили молоді спеціалісти з тих республік, куди вимушено їхала українська молодь.

Таким чином досягалася споконвічна мрія дикої московської орди знищення українського народу, як нації, через недопущення формування еліти, залишаючи народ на рівні малоосвіченої, недорозвинутої робочої сірої маси. Водночас, нашпиговуючи Україну освіченою, російськомовною молоддю, імперський центр творив безликий, антиукраїнський конгломерат для поповнення колоніального управлінського апарату. Оскільки всі складові економіки, духовне життя, освіта інші сфери життя строго керувалися з імперського центру, з Москви, то бюрократичний апарат від самого верху до сільради розрісся був до гігантських розмірів і став отою глибою, котра розчавила саму соціалістичну систему СРСР. Утримання величезної військової потуги, каральних органів КДБ, міліції та управлінського апарату, при відсталих технологіях у виробництві як промислового, так і аграрного секторів, вимагало колосальних коштів, яких, власне і не вистачало, то керівництво СРСР вимушено було їх позичати в капіталістів на Заході. Але наступив момент, коли керівники провідних капіталістичних країн, Англії і США, Маргарет Тетчер і Рейган відповідно, відмовили в наданні кредитів без демократизації країни і суттєвих економічних реформ. Так під тиском капіталістів перший і останній президент Радянської імперії, Михайло Горбачов, почав свою так звану "перебудову", наслідком якої і наступив крах соціалістичної системи.

Довготривала холодна війна між Західним капіталізмом і російським "розвинутим соціалізмом" закінчилася розвалом Російської імперії, котра проіснувала понад триста років, починаючи з царя Петра Першого до генсека Горбачова.

Здавалося б, що настав зручний момент для відновлення української державності, як це чинили наші сусіди, що повільно, але неухильно почали розбудовувати польську Польщу, латвійську Латвію, туркменську Туркменію тощо. Лише в Україні було започатковано будівництво середньовічної дико-капіталістичної держави, під супровід заколисуючого монотонного словесного водоспаду про соціально зорієнтований уряд, котрий враховуватиме інтереси російськомовного населення. Тобто отого переселенського населення, національно здеградованого і антиукраїнськи налаштованого. А це ті, кого вселили в виморені села і селища з Росії, хто приїхав за вузівською рознарядкою, кого прислала Москва за рознарядкою ЦК наглядати за українцями, виселяти їх та мордувати в підвалах різноманітних жовтневих палаців. Враховуючи географію та чисто людську прив'язаність до обжитого місця, вся ота антиукраїнська орда як була при владі, так здебільшого й залишилася на теплих місцях уже під новими прапорами. Частина з них, хто мав доступ до фінансових органів, а також секретарі обкомів (як наприклад Житомирський секретар обкому КПУ, Острожинський) стали банкірами, директори підприємств стали раптово приватниками, якщо в цій "благородній" справі їм не стали на заваді різні ахметови, пінчуки коломойські, жванії та інші новоспечені, неукраїнського походження, власники народного майна, приватизувавши його по вартості пляшки олії за часів прем'єрства Леоніда Кучми, який клеїв дурня, наївно запитуючи в комуністичної більшості у ВР України: "Скажіть мені, що ми будуємо?.."

Не отримавши відповіді від депутатів, він її отримав від свого зятя Пінчука, псевдо-реформаторської трійці Пинзеника, Соболєва і Терьохіна. Почалося велике пограбування українських багатств космополітичними зайдами, відвертими кримінальниками та представниками російського капіталу. Часи правління уряду Леоніда Кучми - це ера зародження латифундистського устрою в українській державі під національними прапорами і під звуки національного Гімну. Всі інші уряди, за часів двох каденцій президентства Л. Д. Кучми, не могли не продовжувати його методів урядового керування, бо найменше відхилення від цинічного пограбування багатств України, власними та міжнародними злодіями, грозило прем'єр-міністру втратою портфеля. Тому й миготіли імена мов у калейдоскопі: Пустовойтенко, Кінах, Марчук, доки не прийшов Віктор Янукович, з котрим у Кучми був повний "консенсус". Та все зіпсувала мирна "Помаранчева революція", коли нехтування законами України при уряді Януковича набрало відверто крайніх цинічних меж. Українці, вийшовши на майдани, поклали крапку вседозволеності і хамству донецьких "братків", вершина яких проявилася підчас карусельних гастролей штатних "голосувальників". Які нахабно, майже урочисто їздили в кожному обласному центрі автобусами від дільниці до дільниці, реєструючись поза чергою, бо їм, бач, ще потрібно встигнути до дому!

При президентсько-парламентській формі правління, маючи у Верховній раді свою адміністративно-олігархічну більшість, що уже встигла сформуватися, Кучма і його банда діяли безкарно чинили наругу над законами, яких ніхто з владоможців не дотримувався; руйнували армію, що так і не стала українською, а Національну Гвардію, створену за часів українського міністра оборони Морозова (першого і останнього патріотичного міністра оборони!), котра могла започаткувати створення справжнього українського війська, було розформовано .Різні шмарови, космополіти за походженням і за духом, лише розпродували військове майно, не дбаючи за оновлення військової техніки та зміцнення обороноздатності армії. Стримувати апетити злодійні прийняттям потрібних законів України не було кому, в Україні була відсутня патріотична національна еліта. А той незначний наявний відсоток, не був представлений у Верховній раді країни. І, як наслідок, велика європейська моноетнічна нація була представлена в вищому законодавчому органі вчорашньою колоніальною бюрократичною адміністрацією, колишніми зеками, більшість з яких відбували покарання не за політичні переконання, а просто за рознарядкою, котра спускалася зверху по плану у відсотках. Більшість з них були нещасні жертви, що не мали керівного досвіду, а тому не могли прислужитися країні в державобудуванні. Вони витримали муки в ГУЛАГах, але не витримали спокуси розкішного життя. І з часом перетворилися в "священних биків", що ліниво ремигають скрізь сон у депутатських ложах.

Спритно скориставшись відсутністю компетентної національної еліти, різноманітні так звані "правозахисники", захисники "прав людини" і соціального захисту, де про національний захист не йшлося, котрі всі без винятку оголосили себе політичними в'язнями, навіть відверті кримінальники типу Рабиновича, або такі українофоби як Маленкович, всі оті нещасні люди спільно з нео-кримінальниками, котрі позахоплювали все, що можна було вкрасти чи пограбувати, раптово стали називатися не мало-не багато "елітою нації". Вони й самі в це почали вірити, бо як-не-як - вони на вершині влади! Чи могла отака псевдо еліта обрати національно зорієнтований уряд? Уряди творилися такі, щоби не лише не заважали розкрадати всеукраїнське добро, але й щоби сприяли і стояли на сторожі розкрадання.

Тому, починаючи з уряду Масола, Кучми, Лазаренка, Пустовойтенка, Кінаха, та інших ніхто на мав, не міг мати жодної програми, бо зрештою вона, програма, а відтак конкретний план розбудови держави, були небажані для тих, хто формував ті уряди. А творили їх злодії, при сприянні дилетантів у керівництві від псевдодемократів, лібералів всіх барв, які попри дилетантство, швиденько зметикували, що будучи депутатом можна прислуговувати злодіям, приймаючи потрібні тим закони держави, маючи від цього неабиякий зиск. Вчорашні "борці за соціальні права людини", вчорашні політв'язні, досить швидко подружилися з тими, хто їх мордував по тюрмах, з космополітами, колегами по нарах, та сучасними бандитами, тими що не "сиділи", і почали сприяти розграбуванню державного (народного, як модно нині казати, майна). Дехто чинив це таємно, а деякі відверто (кажуть, що дуже "безкорисливо") почали допомагати різним зв'ягільським, рятуючи їх від кримінального покарання, як то вчинили Кармазин з Хмарою. Дехто уже призабув їхню поїздку за Звягільким у Ізраїль, куди господін Юхим втік був, після чергової трагічної загибелі шахтарів на його зловісній приватній шахті.

Третє пришестя уряду Віктора Януковича, враховуючи те, за якими критеріями і принципами той уряд творився, мало чим буде відрізнятися від попередніх урядів, за винятком неприхованого анти-українства. Щоби відвернути загальну увагу українства від того, що буде творитися з економікою, державною власністю, з прийняттям антидержавних і антинаціональних законів, був при значений міністром освіти і науки відвертий українофоб, єврейсько-російський нацист Дмитро Табачник. Цей "громовідвід" сконцентрує на собі всю увагу патріотів України, а тим часом новий-старий уряд Януковича, без дотримання законів України (бо на зміну їх нема часу та й привертати увагу до них недоцільно), поспіхом, зі звичним цинізмом і "ангельською" посмішкою виконавців від регіоналів ринувся міняти владу на місцях, щоби забезпечити собі успішний на свою користь підрахунок голосів, як в кращі часи першого прем'єрства Віктора Федоровича. Підчас другого його прем'єрства (часів президентства В. Ющенка) його бурхлива антизаконна діяльність була зупинена складанням мандатів блоку Юлії Тимошенко та відповідним Указом Президента Віктора Ющенка про розпуск ВР. Сьогодні Янукович сам в одній особі і Президент, і прем'єр-міністр і лідер більшості у Верховній раді України, завдяки зради "потрібного" всім, крім України Литвина, а тому нині Законодавчий орган України це щось на кшталт елітного казино, де все вирішує майстерність рук досвіченого картяра, круп'є.

Тому, вочевидь, доки увага українських батьків буде прикута до дій Семиноженка і Табачника (котрі один одному дуже пасують в їхнім послідовнім анти-українстві) на ниві тестування-екзамени, і сумних думок, де взяти гроші на хабарі ректорам ВУЗів, в разі повернення до старої системи, регіональний парламентський "диригент" швиденько проведе через ВР закон про позаблоковість України і розв'яже руки Москві для здійснення її агресивних планів щодо України. Бо ж скільки можуть мучити кошмарні сни Медведєва та Путіна про українську подальшу долю? Але навіть маючи безмежне нахабство і хамські звички своїх урядовців (пригадаймо як мужньо громив прокуратуру держави комуніст Цушко, теперішній громило в економіці країни!), Янукович мусить поспішати виконати всі амбіції Москви та власних олігархів, доки українці не вийшли на вулиці. Нажаль, і бютівська опозиція, і опозиція імені Льовочкіна-Фірташа, керована адміністрацією президента і очолювана "неєвреєм" Яценюком, не складе своїх депутатських мандатів, щоби завадити Януковичу руйнувати українську державність. Започаткована регіональною опозицією манера спостерігання за непрофесійними діями уряду Тимошенко, тепер успішно буде освоєна блоком БЮТ. Критикований всіма метод дій опозиційного уряду "чим гірше для держави, тим краще для опозиції" буде і далі основним засобом діяльності опозиційного уряду. Діяльність, яка полягає в бездільності.

Як і належить солідному казино, його власник ніколи не буде в програші. Якщо політика уряду, що його умовно очолює Микола Азаров, з тріском збанкрутує, то збанкрутує потенційний претендент на прем'єрство в майбутньому уряді після виборів, віце-премєр з економіки Тигіпко, який втратить свій електоральний імідж, як реформатор-неудачник. Єврейська ж опозиція Лавочкіна і Фірташа, в особі Яценюка, в наступному парламенті для Януковича буде вельми бажаною, - як-не-як кишенькова опозиція річ вкрай корисна. Пригадаймо те, як свого часу талановито опозиціонував президентові Кучмі НРУ В'ячеслава Чорновола. Не випадково Кучма щедро фінансував ту рухівську власну до себе опозицію (як стверджував голова секретаріату НРУ, що посідав ту посаду після загадкового зникнення Михайла Бойчишина; і чи не з тої причини зник він, бо занадто багато знав про джерела фінансування НРУ?)

Та повернемося до суто урядів. Як і варто було сподіватися. уряд Януковича відверто антиукраїнський, проросійський. Це уряд 20% населення від усіх вибрців України. Уряд нелояльних до української національної ідеології громадян, що вселилися на наших теренах без нашої, українців, на те волі, як зазначалося вище. Уряд Януковича є урядом українських громадян, котрі етнічно і за своїми переконаннями є патріотами сусідньої нам держави, і котрі за звичкою колорадського жука шлунково люблять все українське, але за інтереси української держави ніколи не пожертвують найдорожчим, життям. Справедливості ради, мусимо визнати,що заради імперських інтересів Москви вони готові воювати і вбивати яких-небудь афганців, чехів, грузинів, дещо ризикуючи життям, але сподіваючись на щасливий збіг обставин та заради майбутніх привілеїв і панування над іншими "чурками" (чисто російський вислів про нацменів). Тут спрацьовує логіка "невинного" Мошка, що поспішав на війну і дивувався "а кому я винен що, за що мене бити?.."

Невимовна радість Москви, з якою та зустріла президентство Януковича, радість, що нарешті буде припинено відродження духовності української нації з позбавленням влади Ющенка, є наївною і помилковою. Хочу нагадати мрійникам про світове панування, що український народ ніколи не був скорений, він був поневолений, але дух волі був незламний. Українці нескорена нація. Такою була, є і буде!

Ті сімнадцять областей, де Тимошенко набрала більше голосів ніж Янукович не означають, що там більше симпатій до євреїв-олігархів з блоку Тимошенко, ніж до тих же космополітів, яких представляє Янукович. Просто спрацював принцип вибору "меншого зла". Якщо бізнес-блок Януковича відверто проросійський, блок дикого капіталу, то блок БЮТ є таким же безідеологічним блоком крамарів-космополітів, тої ж національності, що й у регіоналів, але прикрашених шароварним патріотизмом, який немає нічого спільного ні з національною українською ідеологією, ні жертовним служінням українській нації. Зрештою, відвертого ворога за його принципи, хоч і ворожі, можна якось сприймати. Безідеологічне болото як блоку Тимошенко, так і група Фірташа, Льовочкіна, Фірташа це - переконані вороги української націократії, без якої неможлива жодна гарантія ні соціальна, ні пріоритетність українського виробника, ні захист і рівність національних меншин, котрі проживають серед українців на українській землі.

Тому чим скоріше збанкрує (що за логікою конче має статися!) цей космополітично-проросійський уряд Януковича, чим скоріше відбудеться оновлення Верховної ради України, тим скоріше появиться свіжа, молода когорта законодавців у парламенті, і будемо сподіватися, буде зруйнована двопартійність вищої влади в Україні. "Україна не Росія", як казав Кучма, а від себе додамо, що й - не Палестина, бо українці, якщо вже піднімуться проти новітнього євреського засилля, внаслідок якого з'явилися скороспечені мільярдери в грабованій ними Україні, камінчиками кидати в фірташів не будуть, як то чинять "нечемні" палестинські хлопчаки, доки "мирні" і "добрі" ізраїльтяни відстрілюються від них з автоматів. Україна не повинна стати й Америкою, де корінне населення вимордували кримінальники цілого світу, що з'їхалися туди з метою наживи. Бо справедливість на вістрі штиків не приносять. І тут немає значення ці штики чи танки є російськими, ізраїльськими, американськими чи польськими. Загарбник - завжди - загарбник.

Наразі терплячий український народ терпить на своїй шкірі чужих паразитів, до ладу не впоравшись з власними блощицями.

Іван Любас,
Голова ВГО ТВУН.
20.03.2010


Читай також :

Дмитро Гордон
На чий млин ллє воду "Бульвар" Гордона?
або,
Чи співпрацював би видатний єврейський націоналіст Володимир Жаботинський з бандерівцями?

спец-пошт@
/матеріал з поштової скриньки СПЕЦКОРА/

"Нещодавно до мене завітав знайомий з двома числами "Бульвару Гордона" (№1 і №2 за цей рік). Він потупцювався, а тоді стурбовано повідомив: "Тут є про Бандеру, ОУН, УПА…"
- Нічого дивного, - відповів я йому, - Бандера наш герой - Покрова наше свято! Ти ж знаєш. Та й народився Степан 1 січня. Приємно, що "Бульвар", нарешті, почав писати і про наших героїв.
- Я теж так думав, але тут написано, що Бандера і Шухевич були агентами гітлерівських спецслужб і ще багато негарного…" >>>

Бульвар Гордона


УКРАЇНськА в небезпеці!
РЕЗОЛЮЦІЯ
Всеукраїнської науково-практичної конференції
"Геноцид України у ХХ столітті"

Всеукраїнська науково-практична конференція "Геноцид України у ХХ столітті" констатує загрозливий стан української мови в сучасних умовах Держави Україна. >>>


Януковича закликають вимагати від Росії
компенсації за геноцид українців

РЕЗОЛЮЦІЯ
Всеукраїнської науково-практичної конференції
"Геноцид України у ХХ столітті"

"...Вимагати від сучасної Російської Федерації, що проголосила себе правонаступницею СССР, відшкодувати всі збитки (моральні, матеріальні, духовні) заподіяні українській нації тоталітарною державою, згідно з нормами міжнародного права". >>>


Ваш коментар:
e-mail:



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64