Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


"Хватит трепаться, наш козырь - террор!"

Дніпропетровська міська влада, запроваджуючи комунальний терор до городян,
наражає себе на адекватну відповідь

По Дніпропетровській мерії з нагоди Дня перемоги наше громадянське: "тра-та-та-та"! Бо не всю нечисть добили. Та, що вціліла і продовжує втілювати в життя діло Гітлера-Сталіна, окопалася в міськвиконкомі на Карла-Марла, 75. По доморощеним комуно-фашистам - плі!!!

"Ты, власть, на грубость нарываешься"
/перефразовуючи Висоцького/


Цей матеріал місцями більше нагадуватиме не статтю члена НСЖУ, а лист меру Івану Куліченку від персонажа однієї з пісень Юрія Шевчука /"ДДТ"/, такого собі терориста Івана Помідорова, чиє життєве кредо - "Хватит трепаться, наш козырь - террор!" винесено в заголовок. Ну що ж, так тому і бути, позаяк заслужили. Тим цікавіше буде читати.

ГОРЕ-виконком

На цих вихідних згорів мій холодильник. Цей стратегічно важливий в побуті кожної людини електроприлад мав для мене особливе значення. Адже в ньому, будучи хворим на цукровий діабет І типу, я зберігав інсуліни, без яких не прожити.

Холодильник моделі "Snaige-12" справно служив нашій сім'ї близько чверті століття. Він без перебільшення був найнадійнішою річчю зі всієї побутової електротехніки в помешканні, бо за весь цей час жодного разу не ламався, а тому і не потребував ремонту, являючи собою еталон стабільності і якості.

Холодильник Snaige-12

Та витримати такі випробування, які випали на його долю з початку березня 2010 року, навіть йому, сумлінному і безвідмовному, було несила.

Ніби в ознаменування весняного свята в будинку розпочався електричний світлограй. Лампочки в помешканнях замерехтіли немов на дискотеці. Вони то спалахували донезмоги яскраво, то за деяку мить ледь світилися. Перебувати в помешканні при включеному світлі стало просто неможливо, бо це неабияк впливало на зір і психіку.

Оскільки ЖЕКу - дочірньому підприємству збанкрутілого тресту "Дніпроспецбуд" - давно немає ніякого діла до підвідомчого йому житла, сигнали про негаразди з електрикою в будинку послідували до низки інстанцій. Куди б не зверталися, всюди чули традиційне - "ви відомчі, тож і звертайтеся до свого відомства".

Одначе, попри все дзвінки фіксувалися. В тому числі і рапортах служби "05" міськвиконкому, яка, реагуючи, додзвонювалась до начальниці ЖЕКу Таміли Гаркавої. Будучи в курсі проблеми, вона за сталою традицією, і пальцем не поворухнула, аби якось вирішити її.

Про виниклу небезпеку техногенної аварії, яка загрожувала виведенням з ладу всіх електроприладів в будинку, написав я і в електронному листі до Дніпропетровської мерії. Адресував послання декільком заступникам міського голови, користуючись запропонованою на офіційному сайті міськради формою для зворотного зв'язку.

Нікому ніде з цього приводу не засвербіло. З тих пір електрика так і миготіла. Прилад вимірювання напруги в мережі показував перепади від 150 до 270, а бувало й понад 300 V.

Сусіди скаржилися один одному, що вже почали згорати запобіжники для захисту електроприладів. Повторні звернення по всіх інстанціях знову виявлялися марними. Все закінчувалося тим самим: "всі питання - до вашого відомства".

- А якщо останньому на нас наср…? - бідкалися скаржники.

- …То нам і поготів, - чули вони звідусіль у відповідь.

Останніми ж вихідними ситуація ще більш загострилася. Напруга різко стрибнула вгору до 330 V. Це було помітно і без спеціальних вимірювальних приладів, адже лампочки світили над яскраво, а деякі полопалися.

Отут мій холодильник і почав давати збої. Не витримуючи перевантажень, декілька разів сам відключався. Негаразди в електромережі проявлялися і в специфічному гуркоті холодильника. По всьому було видно, що він на межі, бо працював вже не так, як до того. Замість ледь чутного монотонного гудіння, він то деренчав, то гарчав, то раптово замовкав.

Аби врятувати холодильник, а з ним і сховище для інсулінів, почали знову звертатися на "05", до чергових електромережі, в Бабушкінську райраду. Просили, благали, вимагали терміново втрутитися в ситуацію.

На телефоні 745-03-03 (служба "05" міськвиконкому) дуже поважного, судячи з голосу, віку чоловік, сказав, що єдине чим зможе допомогти - скласти рапорт в кінці дня про надходження дзвінка. І все, більше нічого. Хоча ні, порадив мені, журналісту, звернутися… в одну газетку. І навіть сказав яку. Бо там, бачте, йому зустрічалася відповідна рубрика. Щоправда, старенький плутався з назвою чудо-газети. Так, бідний, і не зміг чітко її назвати, хоча за спробами, в принципі, стало ясно, яку саме має на увазі.

В газетку? Спасибі за пораду.

А як щодо суду, до якого вже зверталися в середині 2005 й маємо рішення від 04.12.2006, яке визнає бездіяльність ЖЕКу неправомірною і зобов'язує його надавати житлово-комунальні послуги в повному обсязі та належної якості?

А як щодо визнання тим же судом неправомірною бездіяльності з прийняття відомчого житла до муніципальної власності міста міськради та зобов'язання її піклуватися про житлово-комунальний добробут городян, навіть якщо вони проживають у відомчому житлі?

А як щодо неодноразових звернень як телефоном, так і письмово до голови постійної комісії міськради з питань ЖКГ Сергія Воробйова, аби хоч якось зрушити цей процес з мертвої точки? Цей пернатий комуняка лише пам'ятник Леніну здатний захищати, писати фракцією листи в Київ на захист комуністичного ката-україножера та марширувати навколо забронзовілого істукана в центрі міста, відганяючи українських колядників, що вирішили тут козу поводити. Все, на більше це червоне нещастя не здатне. На живих людей, Воробйову, як і його кумиру Іллічу - наср…. Як там у Леніна: "говно, говно, и еще раз говно!". Оце якраз той випадок.

А як щодо стягнень держвиконавчслужбою з міськради та "Дніпроспецбуду" штрафів за невиконання ними рішення суду?

Ми всі інстанції пройшли, зробили все, що могли, добилися перемоги в суді, але це нічого не дало. То яка там газетка? Тим більше, коли справа йде на дні, а то й на години. Зараз ризикуємо втратити не лише холодильник, а всю побутову техніку. Ми ж її більше не купимо. В нас немає на це коштів. То як ми будемо жити?

Ніщо не спонукало дідугана до активних дій. Тільки рапорт в кінці дня - і крапка. Це все, що вдалося добитися від служби "05".

Звернулися і до Бабушкінської райради. На телефоні 770-09-96 (в розділі, присвяченому Бабушкінській райраді, на сайті міської ради цей номер вказаний як телефон приймальні голови) обідньої пори суботнього дня 10 квітня відгукнувся черговий, який виявився в курсі всіх проблем відомчого житла треста "Дніпроспецбуду". Він навіть знав, чому в нас зараз миготить світло. Знавець сказав, що це через пошкодження кабелю, на ремонт якого в треста, оскільки він банкрут, немає грошей. Інша річ, зауважив службовець, - якби електромережі були передані разом з будинком в комунальну власність. Тоді б проблема розв'язалася куди скоріше.

- Згоріти - не згорите, а от без світла сидіти будете, - прояснив перспективу посадовець.

І знову все вперлося у відомчий статус житла. І знову нам дали зрозуміти про цілковиту безпорадність долі кріпаків. Але ж спеціально для того, аби позбутися цього ганебного ярма, ми і зверталися до суду. І виграли в треста та міськради! Вибороли, як би це не було важко, справедливість! А влада на чолі з мером Іваном Куліченком взяла і цинічно проігнорувала судові рішення, обов'язковість виконання яких на всій території України гарантується не чим-небудь, а Конституцією!

- Так от, підіть на прийом до Куліченка і скажіть йому, що він… наволоч! - люб'язно порадив черговий райради.

- Все правильно, немає заперечень, але ж що робити зараз, коли напруга стрибає так, що ось-ось все вибухне! Це вже місяць як триває, і всім на нас наплювати…

- Так ви думаєте, що я зараз прибіжу і сам відремонтую вам кабель? - парирував співрозмовник. - Наша розмова безпредметна.

Після цих слів в слухавці почулися гудки.

Безрезультатним виявилось і звернення до міськелектромережі за телефоном 745-40-61.

- Ми вами не займаємося, - сказали там, переадресовуючи на ЦЕК.

В останній інстанції, за телефонами 31-03-91 та 38-64-60 від нас відбилися ще раніше.

Зрозумівши марність сподівань на будь-яку допомогу, почали рятувати холодильник самотужки. Дали йому перепочити, відстежуючи паралельно коливання напруги. Ризикнули вмикнути, коли вона знизилася до 260 V. Він попрацював біля години. Одначе при черговому різкому стрибку за 320, який, зрозуміло, не можна було передбачити, холодильник таки згорів.

Тепер всі продукти доводиться тримати на підвіконні, з боку лоджії. Інсуліни тимчасово передані на зберігання сусідці. Мабуть це сталося за законом підлості: "Снайге" зламався саме в тому помешканні, де мав чи не найбільшу стратегічну цінність.

Слід зазначити, серйозні негаразди з електрикою - далеко не перші в цьому будинку. Влітку 2008 року все відомче житло тресту (Героїв Сталінграду 134, 136, 138, 140 Г) було відключене на невизначений термін через прямо-таки космічні борги ЖЕКу за електроенергію. Жителям гетто "Дніпроспецбуд" було суворо сказано, що не включать світло до тих пір, поки не буде погашена вся сума - близько 750 тис. грн.

Не змирившись з таким до себе ставленням та не знайшовши порозуміння з інстанціями протягом двох діб безперервних спроб дійти компромісу, понад двісті мешканців багатоповерхівок наважилися на відчайдушну акцію протесту - перекриття траси по вул. Героїв Сталінграда. Це сталося 17 липня 2008 року близько 22:00. За декілька хвилин на місце події прибуло все міліцейське начальство міста і області. Але люди, незважаючи на вмовляння, так і не зрушили з місця.

ЖИТЕЛІ ГЕТТО "ДНІПРОСПЕЦБУД" ,
що на 12 кварталі Дніпропетровська,
ПЕРЕКРИВАЮТЬ ТРАСУ
ФОТОРЕПОРТАЖ

Близько половини десятої вечора 17 липня понад сотню людей перекрили трасу на Героїв Сталінграда неподалік заводу пресів.

...Перекриття розпочалося з шокуючого інциденту. Один з водіїв, розлючених раптовою акцією, що унеможливила транспортний рух, накинувся з кулаками на молоду жінку-протестувальницю - багатодітну матір, збив її з ніг і продовжив побиття лежачої на очах її ж дітей. На крики миттєво зреагував натовп і на місці жінки за кілька секунд опинився сам її кривдник. Якби самосуд не був вчасно припинений, невідомо чи залишився б той в живих. Але люди, схаменувшись, приборкали свою праведну лють і відпустили жертву. Добре відлупцьований і вимазаний в мокрій дорожній багнюці водій ледь доплівся до своєї автівки, сів за кермо і розвернувшись, поїхав геть. >>>

Протестувальники героїчно трималися, допоки не отримали запевнення про відновлення електропостачання найближчим часом і вирішення питання оплати електроенергії напряму в міськелектромережі, а не ЖЕКу.

Електропостачання незабаром було поновлено, а за кілька місяців встановлені нові електролічильники і кожна квартира почала сплачувати не в ЖЕК, а безпосередньо енергопостачальникам. Так от, відімкнути від квартири електрику є кому і це інколи стається, а от піклуватися про якість послуги, що надається - нема. Хоч плач.

Тоді, до речі, інсуліни доводилося здавати на зберігання в аптеку. В першій найближчій - не взяли, відмовили. Довелося шукати такої можливості в тих, що подалі від дому. Погодилася допомогти завідувачка аптеки, в якої за життя хворів на цукровий діабет батько.

Примітна деталь: хоч начальниця ЖЕКу, діяльність якої мешканці гетто "Дніпроспецбуд" вважають головною причиною накопичення таких астрономічних боргів, і живе в одному з відомчих будинків, проблеми з відключенням світла її абсолютно не торкнулися. Таміла Василівна знайшла можливості і кошти провести собі автономне електропостачання. Її вікна в темні для всіх інших жителів гетто вечори і ночі були єдиними, які світилися. От яка бариня!

Ще один електро-інцидент трапився не так давно, на Святвечір. На восьмому поверсі відійшла від стіни електрощитова. З кожним днем кут її відставання від стіни дедалі збільшувався.

В ЖЕКу, враховуючи святкову пору, ніхто не відповідав протягом трьох днів поспіль. Мовчав телефон і в його хазяїна - триклятого ВАТ "Дніпроспецбуд".

Мешканці будинку вирішили телефонувати до міського житлово-комунального управління 745-10-49.

У вівторок там пообіцяли допомогти, але дієвою ця обіцянка так і не стала. В середу відбулася повторна розмова.

Одначе, в управлінні спробували відмовити через те, що будинок не в комунальній власності міста, а відомчий і належить тресту.

На Героїв Сталінграда, 138 наполягали: не сьогодні, так завтра може статися велика біда - будинок згорить. Невже нікому до цього в місті немає справи? Так, ми й досі, незважаючи на 2010 рік - в кабалі, ми - кріпаки відомчого житла, - казали багатостраждальці. - Ми живемо (радше існуємо чи виживаємо) у гетто, але попри все, ми ж таки люди! Чи міська влада винесла нам вирок - бути спаленими заживо? Може трест, а з ним ЖЕК отримав на це відповідну санкцію?

Зрештою, в управлінні змилувалися. Відрядили на місце двох співробітників центральної міської аварійної служби.

Прибувши, ті відразу взялися до справи. На щастя, усунення загрозливої ситуації не потребувало значних матеріальних ресурсів. Все обмежилося закріпленням на стіні каркасу електрощитової.

Проте спеціалісти аж ніяк не применшили потенційну небезпеку та її можливі масштаби - лише підтвердили неминучість надзвичайної пригоди у випадку, якщо б все залишалося так, як було.

Поки йшла робота, зав'язалася доброзичлива бесіда. Один з електриків похизувався, що він в службі - найкращий і його завжди посилають на найскладніші випадки.

- Якби воно злітало, неодмінно б замкнуло, і тоді, це точно, вам - знову горіти, - сказав він, окидаючи оком чорні від позаминулорічної пожежі стіни й стелі поверхів. - …І як це вам так пощастило, що аж до нас, центральної аварійки, дісталися? Вам що, Іван Іванович - кум чи хто?

Таке несподіване питання дещо спантеличило: а що, послуги "центральної аварійки" - це привілей, право на який мають тільки мер, його родичі чи наближені до градоначальника особи?

- "І сват, і брат", - пожартували люди.

- От би він вам ще й ліфта запустив, а то тягаємо свої залізяки. Давно він у вас не працює? - продовжував електрик.

- Років сім - і жодних перспектив, - почув у відповідь.

- Спробували б зараз звернутися - у виборчу кампанію, - порадив аварійник, - може б спрацювало?

Жителі не стали переповідати про свої безкінечні і даремні ходіння по всіх можливих інстанціях, включаючи навіть виграний у ЖЕКа, треста й міськради суд. Тільки щиро подякували за відмінно виконану роботу та побажали смачної куті і доброго здоров'я.

Ця історія отримала несподіване продовження. Про негаразди з електрощитовою та неможливість добитися їхнього негайного усунення я теж сповіщав електронним листом мерських замів. Так от, зі всіх адресатів відгукнулася лише Ірина Зайцева. Одначе зробила вона це надто пізно, коли електрощитова вже декілька тижнів, як була відремонтована. У відповіді на раніше надісланий мною матеріал, вона написала, що тільки зараз ознайомилася з ним. Не знаючи про благополучну кінцівку інциденту, заступниця міського голови вжила заходів задля усунення негараздів.

На поверх прибули два електрики з міської аварійки і не знайшовши куди прикласти свої зусилля, почали дзвонити у квартири. Казали, що їх терміново викликали за цією адресою, а аварійної ситуації вони не спостерігають. Довелося пояснювати, що все було зроблено за декілька тижнів до їхнього прибуття. І навряд чи їм сьогодні було б куди приїжджати, якби електрощитову вчасно не закріпили.

Електро щитова ДО... ...і після візиту аварійників
Електрощитова ДО візиту аварійників і ПІСЛЯ

Як автор матеріалу, я продемонстрував публікацію на власному сайті з фотографіями електрощитової до ремонту і після. Обидва посланці зрозуміли ситуацію, з чим і відкланялися.

Одначе і це ще не кінець епізоду. В неділю, 11 квітня (!) історія отримала третю частину свого продовження у вигляді листа від Бабушкінської райради, підписаного заступником голови районної у місті ради С.В. Студентом (в даному випадку це не соціальний статус, а прізвище чиновника). Виконавцем же документу стала та сама горезвісна начальниця ЖЕКу тресту "Дніпроспецбуд" Таміла Гаркава.

Послання, як в ньому зазначено, є відповіддю заступнику міського голови Дніпропетровська В.М. Медведчуку "про розгляд звернення електронною поштою з питання ремонту електрообладнання, розташованого в місцях загального користування".

Так от, Таміла Василівна, розумниця наша, інформує міське начальство, що "після обстеження електрощитової, розташованої на 8 поверсі <…>, виявлено, що стан щитової не потребує укріплення".

Отакої! Звісно не потребує укріплення, адже ми її самі (викликавши спеціалістів з аварійки) укріпили ще на початку січня! А воно, сердешне, відповідає нам аж в квітні. Зрозуміло, що там і сліду немає від того жахіття, що було. Начальниця навіть не доперла звернутися до людей, аби поцікавитись, а що ж, власне, такого сталося, що потрібна її відповідь про якусь неіснуючу, як вона пише, проблему?

Ще один її вибрик - невидача довідок з місця проживання без попереднього погашення заборгованості з квартплати.

- Це не законно! - обурюються самоуправством барині "дніпроспецбудівські" кріпаки. - Не маєте повноважень відмовляти людям в отриманні довідок з місця проживання! Це порушення прав людини! Та й за що ж нам платити, коли ЖЕК не виконує жодних робіт з експлуатації житла!

На такі протести Гаркава звично не реагує. Це для неї ще менше, ніж пустий звук.

- Ми ж в будинках все самі і власним коштом робимо! - киплять жителі гетто. - І стояки опалення міняємо, і труби в підвалах, і прибираємо в будинках, і дахи ладнаємо! Років з 20 не було навіть поточних ремонтів, не кажучи про капітальний. Та й після пожежі вже другий рік в згарищі та облуплених коридорах сидимо! Звідки ж беруться ці борги, за які нам навіть в довідках про місце проживання відмовляють. Хоча довідки мають видаватися незалежно від того, є в людини борг, чи ні!

Зазвичай такі репліки Гаркава не дослуховує і до половини: посилає на… і йде собі:

- Не видам, поки зі мною всі до копійки не розрахуєтесь!

Коли ця проблема торкнулася і нашої квартири, то добиватися нещасної довідки довелося декілька місяців. І знову ж таки - ті самі проблеми. Начальниця тупо не видає довідки, бо не хоче і вважає це своїм святим правом та навіть обов'язком, а влада не хоче слухати про якісь там проблеми в якомусь відомчому ЖЕКу.

"Ви не наші, не комунальні, самі розбирайтеся", - кажуть нам. І знову ми, відчуваючи себе кріпаками "дніпроспецбудівської" самодурки, починаємо свою гірку пісню про виграні нами суди, про зобов'язання міськради прийняти відомче житло у комунальну власність, про обов'язок ЖЕКа надавати житлово-комунальні послуги в повному обсязі і належної якості, в тому числі і безперешкодну та за першою вимогою видачу довідок з місця проживання.

- Але ж ви не комунальні, то яким чином міська влада може вплинути на ваш відомчий ЖЕК? - знову і знову чують наші вуха.

- Тьфу, зараза! Та хтось нас колись почує, чи ми так і повмираємо кріпаками у триклятого "Дніпроспецбуду" та начальниці його ЖЕКу?! Ця жінка непрохідної тупості й впертості, то виходить і ви там, в мерії, такі ж самі? Чи вам доставляє задоволення знущатися над нами?

Зрештою, я добився того, що з ЖЕКа самі прибігли з довідкою в квартиру. Але перемовини з міською владою, які здавалися безкінечними і безперспективними, безглузді перепалки і докази елементарних громадянських прав і свобод, справді коштували мені не один рік життя. І все це заради якоїсь сраної довідки у три рядочки. Господи, який же це тяжкий хрест - жити за таких умов, на Героїв Сталінграду, 138.

Сам же будинок є епіцентром комунального лиха, індикатором і каталізатором всіх комунальних проблем. Важко назвати якусь, щоб не була йому притаманна.

Ліфт не працює. Стоїть мертвий вже вісім років. Я хоч і діабетик, але поки що молодий і на восьмий поверх піднімаюся без особливих проблем. Але ж тут живуть і старі, і немічні, і малі. Ті, що старші, піднімаються нагору, як кожного разу на Говерлу сходять. Роблять по десять "привалів" на сходинкових клітинах. Серце з грудей вискакує, з життям прощаються.

Не менш важко і молодим матерям з малюками та візочками.

Гарячого водопостачання немає вже 13 років. Хто дав право відмінити цей вид послуги?

Три зими поспіль жили фактично без опалення. Було це задовго до Алчевська, і ніхто нам не співчував. Ми ж і на прийоми ходили до мерії - бували в Крупського, Збаращука, Баранніка, угоди з ними укладали про вирішення комунальних проблем - документи і нині зберігаються; міськраду в день сесії пікетували; зі слізними листами й телеграмами куди тільки не зверталися. Та від нас, ніби прокажених, всі сахалися.

Дах протікає. Після кожного дощу по верхніх поверхах, аж до шостого, струмочками тече вода, збираючись в калюжі на дев'ятому та восьмому.

Верхні поверхи будинку по вул. Героїв Сталінграда, 138 після дощу

"Дождь! Звонкой пеленой заполнил небо, майский дождь!" Так виглядають верхні поверхи відомчого будинку тресту "Дніпроспецбуд" по вул. Героїв Сталінгарад, 138 після кожного дощу.

Поточних ремонтів в під'їзді жителі будинку не пам'ятають з 1985 року. Нічого не було зроблено навіть після пожежі дворічної давнини. Так і живуть люди з чорними стінами.

Будинок не прибирається. Сміттєпровід весь в дірках, ніхто й не збирається ремонтувати.

Життя таке, що хоч сам себе в унітаз спускай разом зі всіма інсулінами. Поки ще каналізація працює, бо і та ж може відмовити, і ніхто не поладнає.

Будинок стоїть над трасою, що веде на Сурсько-Литовське кладовище. Перед поминальними днями мер Куліченко взявся ремонтувати дороги, що ведуть на цвинтарі. Торкнулося це і Героїв Сталінграда - з вікна, що на кухні добре було видно, як проводять ямковий ремонт. Тут і так всі недалеко від цвинтаря, а мер трудиться, щоб ми якнайскоріше там опинилися.

Ямковий ремонт дороги по вул. Героїв Сталінграда
Всі дороги ведуть... на кладовище. Дніпропетровський мер Іван Куліченко
робить все від нього залежне, аби городяни могли якнайскоріше там опинитися

Те, що трапилося з моїм холодильником - теж заслуга мера. Іван Іванович винен в цьому через невиконання як своїх обіцянок з прийняття відомчого житла в комунальну власність міста, даних ним ще далекого 2003 року в програмі 34 каналу "Контакт", так і вже неодноразово згадуваного в матеріалі рішення суду.

А тим часом відомі в місті та цілій Україні митці, діячі культури, художні керівники театрів розповідають з телевізійних екранів, який чуйний і турботливий в нас мер, як добре з ним бесідувати про високе, про мистецтво. Який він, окрім того, що театрал, так ще й доступний, як легко до нього в кабінет потрапити, як він гуляє в міському парку зі своїм онуком Іванчинком та й без охорони.

Як же це не в'яжеться з влаштованим вашим, служителі Мельпомени, другом комунальним бєспрєдєлом в нашому гетто. Слухайте, шановні, будьте добрі, перекажіть йому за черговою філіжанкою шампанського або коли надибаєте міського голову на прогулянці з Іванчиком про наші біди! Нагадайте про його обіцянки та судові рішення, які він вже мільйон разів запив і заїв, забувши про них. В тому числі - разом з вами, митцями, після чергової прем'єри у ваших театрах.

Передайте, що люди тут, бідні, мучаться, немає в них сил жити. З кожним днем їм, нещасним кріпакам "Дніпроспецбуду", все гірше і гірше. Все ближче вони до цвинтаря, дорогу до якого цими днями вилизав Іван Іванович. Мертві безумовно потребують вшанування своєї пам'яті живими. Але ж і останні мають право на згадку про себе. Чому міська влада на чолі з сердешним Іваном Івановичем нехтує живими, ба, навіть більше - максимально сприяє переходу їх в інші світи, ті, що поза межами земного життя?

Шепніть йому, серед іншого, представники творчої інтелігенції, і про мій холодильник. На новий грошей немає і інсуліни ніде зберігати. То як мені бути? Може мер щось підкаже? А я звірю його думку з цього приводу з моєю.

Подати в суд на мерію та особисто Івана Івановича за зіпсований холодильник і вимагати грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди за бездіяльність і не реагування на численні звернення - в принципі, можна спробувати. Певний досвід в цьому є, до того ж - успішний. Але скільки такий процес буде тривати: рік, два, три? Це ж не земельку якомусь депутату-бізнесмену міськради відсудити. Такі процеси відбуваються за 15 хвилин.

А холодильник, як і ремонт кабелю та відновлення нормального електропостачання потрібні негайно, прямо зараз. Та якщо і виграю суд, то його рішення просто не виконають і все. Міськрада блискуче продемонструвала, що ті судові рішення, які їй не до вподоби, вона легко ігнорує, не помічаючи їх без жодних для себе неприємних наслідків. То що ж, знову безвихідь?

Так на що ж ця клята міська влада підштовхує нас, жителів гетто "Дніпроспецбуд"? До яких дій спонукає? Чи розуміє вона, з чим грає і на який ризик себе наражає? Терпець вже давно увірвався!

На брифінги та прес-конференції, анонси яких мені розсилає прес-служба міського голови, слід, напевно, ходити не з диктофоном, а… з гранатою! І як тільки якась сволота, користуючись запропонованою в Бабушкінській райраді термінологією, з міської влади відкриє рота, не важливо яка конкретно - всі вони майже однакові, бо одним миром мазані, всі сволоти, як на підбір, одна сволочніше іншої, то відразу їй цю гранату - у саму пащу, висмикнувши чеку.

Ото і буде подарунок народу до Дня Перемоги. Хоча б одним доморощеним фашистським гадом стане менше. Зрозуміло, що не обійдеться без жертв і серед, так би мовити, безневинного цивільного населення, в тому числі і колег по журналістському цеху. Ну що ж, на війні як на війні.

Але і тут непереборна проблема - мені навіть на тест-смужки для глюкометра грошей не вистачає, не те, що на гранату, не кажучи вже про пасок шахіда, який би тут був дуже доречним - так, щоб всю сволочну мерію на друзки рознести разом з її співробітниками! Цими комуно-фашистами, гестапо-енкаведистами, катами людського духу і плоті, організаторами комунального геноциду городян.

Якщо ж ближче до практичної площини, то впевнений, у цієї когорти "достойників" на чолі з Іваном Івановичем, включно з його замами та начальниками департаментів й управлінь міськради, і власних, тобто особистих, "кревно зароблених", що не увійшли до жодної податкової декларації, вистачило б: і на ремонт кабелю, і на новий холодильник, а можливо і на капітальний ремонт будинку назбиралося б.

Бо це ж лише одна регіональна "берегиня" І.І. Шайхутдінова - голова міської комісії з бюджету та соціального розвитку від Партії регіонів - на хабарі в 150 тисяч попалася. А скільки їх там, в мерії та міськраді, таких "героїв і героїнь невидимого фронту"?

Ірина ШАЙХУТДІНОВА

Варто було Ірині Іванівні опинитися в СІЗО, як відразу її колеги та колежанки забігали: "Ой-ой-ой"! "Ай-ай-ай"! "Та вона ж хвора, та вона ж бідна, та вона ж нещасна! Ні за що постраждала, відпустіть її, не знущайтеся над людиною, пожалійте, в неї ж стрес! Ой, лишенко, як же вона його переживе!". Заступниця міського голови Ірина Зайцева власною персоною на суд явилася, аби підтримати подружку по фракції "чим зможе" в лиху годину (і таки спрацювало - відпустили з миром на підписку про невиїзд).

Ще б пак, це ж не звернення з проханням по термінову допомогу з якогось гетто "Дніпроспецбуд", яке і через півроку не пізно прочитати - нічого з цим бидлом не станеться, а згорять заживо, то так їм і треба! Немає людини - немає проблеми!

Ух, як же ви всі, мерзотники і мерзотниці, нас дістали! Загнали у безвихідь! Як же ж остогидли ваші безсовісні "шайхутдінові" мармизи - що чоловічі, що жіночі. Аж нудить! Янучари хрєнови... Що б вас усіх та й як "шайхануло" б!

"Оглянулся, вся тихо, хвоста вроде нет
Колодец двора, яма черного хода
Заколочена. Черт бы побрал этот свет
Липнущий сверху чухонским уродом.

Выход - гнилая пожарная лестница
Хрупкая, сволочь, и окна вокруг.
Ползут этажи так убийственно медленно
Мимо дрожащих, истерзанных рук.

Что пялишься, дура, я ведь не голый!
Я не к тебе, я не бабник, не вор!
Я - террорист! Я - Иван Помидоров!
Хватит трепаться, наш козырь - террор!

Тра-та-та-та-та-та!
Тра-та-та-та-та-та!

Гремит под ногами дырявая крыша
Ныряю в чердачный удушливый мрак.
Пока вся нормально. Голуби, тише!
Гадьте спокойно, я вам не враг.

Вот он - тайник, из него дуло черное
Вытащил, вытер, проверил затвор
Ткнул пулеметом в стекло закопченное
В морды кварталов, грызущих простор.

Гул голосов снизу нервною лапою
Сгреб суету в роковые тиски.
Скучно вам, серые? Счас я накапаю
Правду на смирные ваши мозги.

Тра-та-та-та-та-та!
Тра-та-та-та-та-та!

Замер народ перерезанный пулями
Дернулся, охнул, сорвался на визг
Моя психоделическая какофония
Взорвала середину, право-лево, верх-низ.

Жрите бесплатно, царечки природы,
Мысли, идеи, вся то, чем я жил.
Рвите беззубыми ртами свободу,
Вонзившуюся вам между жил.

Тра-та-та-та-та-та!
Тра-та-та-та-та-та!

Люди опомнились, опрокурорились
Влезли на крышу, - Вяжи подлеца!
- Я ж холостыми, - харкая кровью,
Он выл на допросах, еле дыша.
- Ради любви к вам пошел я на муки,
Вы же святыни свои растеряли!

- Нечего, падла, народ баламутить!
Взяли и вправду его...
Тра-та-та-та!"


/Юрій ШЕВЧУК, <ДДТ>. "Терорист"/


P.S. Цей текст відправлено електронною поштою міському голові Дніпропетровська Івану Куліченку та його заступникам: Анатолію Крупському, Ірині Зайцевій, Володимиру Медведчуку, Олені Лозенко. Відправником отримано підтвердження того, що всі листи дійшли до адресатів.

Офіційний сайт міської ради







Міській голова Іван Куліченко Перший заступник міського голови Анатолій Крупський
Заступник міського голови Ірина Зайцева Заступник міського голови Володимир Медведчук Заступник міського голови Олена Лозенко

Фотографії з офіційного сайту міськради. Навіть пропорції світлин заступників зроблені з врахуванням місця кожного в міській табелі про ранги. До речі, на сайті міськради ці фото перебувають на різних сторінках, тому там і не видно між ними особливої різниці. Вона проявляється, коли світлини вибудувати в рядочок.
12.04.2010


Читай також:


Громадський портал ZaUA.org
ГЕТТО "ДНІПРОСПЕЦБУД":
ХРОНІКА КОМУНАЛЬНОГО ТЕРОРУ

Олексій Мазур, "За Україну!"
ОРГАНІЗАТОРІВ КОМУНАЛЬНОГО ГЕНОЦИДУ
НА ЧОЛІ З МЕРОМ КУЛІЧЕНКОМ - ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ!


"ХВАТИТ ТРЕПАТЬСЯ,
НАШ КОЗЫРЬ - ТЕРРОР!
"

СТОП КОМунальному
беззаконню!

СТОПКОМ
Олексій Мазур для "СТОПКОМ"
Дніпропетровська комуно-фашистська міська влада, запроваджуючи комунальний терор до городян, наражає себе на адекватну відповідь


Нехай буде світло?
Продовження історії з електричним світлограєм на Героїв Сталінграда, 138

"Семь бед - один ответ". Так і з начальницею ЖЕКа відомчого житла збанкрутілого тресту "Дніпроспецбуд" Тамілою Гаркавою. Щоб не траплялося, яка б проблема на підвідомчій їй території не виникала, в неї на все одна відповідь: "Давайте гроші!". Дах протікає - "давайте гроші!". Електрощитова від стіни відвалюється, ось-ось зірветься, як би чергова пожежа, цього разу через замикання не сталася - "давайте гроші!" ("а ні, - продовжують її логіку самі жителі, - то й горіть собі на здоров'я, згорайте!") . Стояки потекли - "купляйте самі та й гроші на встановлення не забудьте!". Перекрити в квартирі воду чи каналізацію - теж "давайте гроші!". На цю послугу Таміла Василівна самовільно встановила таксу в 50 гривень - за відкриття дверей у підвал. >>>


Напруга в електромережі
Електричний світлограй в будинку -
передвісник техногенної аварії

"Дом стоит, свет горит"

У будинку № 138 по вулиці Героїв Сталінграду обласного центру вже другий тиждень поспіль триває електричний "світлограй". Лампи блимають так, що в головах паморочиться - якась безкінечна цілодобова дискотека. Світломузика починається кожного разу як включаєш хатню електрику. Вимірювальні прилади фіксують перепади напруги від 150 до 340 вольт. >>>


Влада - окремо, городяни - окремо

Жителі будинку № 138 по вул. Героїв Сталінграда обласного центру з Божою поміччю таки впоралися з надзвичайною ситуацію, яка виникла з електрощитовою на восьмом поверху. Не "царською" справою займатися порятунком городян виявилося для мерії, ЖЕКу та структурних підрозділів міськелектромереж. Ніхто навіть пальцем не поворухнув. >>>


Електрощитова на 8 поверсі будинку по вул. Героїв Сталінграда, 138

Ласкаво запрошуємо на святкову пожежу
Міська влада Дніпропетровська ігнорує звернення городян про небезпеку виникнення пожежі внаслідок руйнації електрощитової в багатоповерхівці по вул. Героїв Сталінграда, 138, що на 12 кварталі обласного центру. ЖЕКу - однаково, можновладцям - теж "по цимбалах".

Одного дня мешканці будинку № 138 по вул. Героїв Сталінграда, що входить у відомче житло тресту "Дніпроспецбуд", виявили негаразди з електрощитовою, яка розташована на восьмому поверсі дев'ятиповерхівки. Спочатку щиток лише трохи відходив від стіни своєю верхньою частиною. Люди понадіялися, що явище само по собі якось зупиниться та й, наївно думали вони, хтось же за цим господарством наглядає - має контролювати ситуацію. Але не так сталося, як гадалося. Днями жителі восьмого поверху були шоковані побаченим: електрощит вже невідомо на чому тримається, майже повністю відійшовши згори і ледь чіпляючись за стіну знизу. >>>


ДЕРЕВОПАД

Деревопад

За щасливим збігом обставин ніхто не постраждав. Це сухе дерево вже давно являло собою загрозу. Одначе ЖЕК тресту "Дніпроспецбуд" під орудою Таміли Гаркавої традиційно не став втручатися в ситуацію: впаде - так впаде, приб'є - так приб'є. Не витримавши натиску вітру, дерево впало близько 10-ої години 29 грудня. Зробило це досить акуратно, ніби спеціально вилучивши момент, та й напрямок падіння вдало підібравши, щоб ані людей не травмувати, ані машин не пошкодити. Такий випадок на підвідомчій ЖЕКу території - вже не перший. У попередні деревопади горе оминало. Побачимо, як буде наступного разу, адже у дворі це було далеко не останнє проблемне дерево.


Наша "культура" - дура?
Дніпропетровськ - "город братской любви"

Цього тижня представники творчих спілок - відомі в місті митці, серед яких народні артисти, заслужені діячі культури, художні керівники і режисери театрів, дружньо виступили на захист нині діючого мера Івана Куліченка від чорного піару, який останнім часом у вигляді анонімних листівок та цілих газет й інших матеріалів, заполонив дніпропетровські вулиці, місцеву пресу та Інтернет. >>>


"Главнєй всєго" - начальник ЖЕКа

Гаряче комунальне регі від міської влади. Виконавці: начальниця ЖЕКа треста "Дніпроспецбуд" Таміла Гарькава, заступник голови Бабушкінської райради Віктор Губарєв, віце-мер в ролі в.о. міського голови Дніпропетровська Анатолій Крупський та інші… >>>


Облпрокуратура розпорядилася переглянути
справу про "Гетто "Дніпроспецбуд"

"...Перевіркою законності зазначеного рішення Бабушкінської прокуратури встановлено, що воно прийнято без достатнього обґрунтування та з'ясування всіх необхідних обставин події, - пише облпрокуратура. - У зв'язку з цим постанову слідчого прокуратури Бабушкінського району міста Дніпропетровська про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.12.2007 прокуратурою області скасовано як незаконну. Матеріали із відповідними вказівками направлені прокурору Бабушкінського району Дніпропетровська для проведення додаткової перевірки". >>>

17.07.2008. ЖИТЕЛІ ГЕТТО ДНІПРОСПЕЦБУД ПЕРЕКРИВАЮТЬ ТРАСУ 17.07.2008. ЖИТЕЛІ ГЕТТО ДНІПРОСПЕЦБУД ПЕРЕКРИВАЮТЬ ТРАСУ 17.07.2008. ЖИТЕЛІ ГЕТТО ДНІПРОСПЕЦБУД ПЕРЕКРИВАЮТЬ ТРАСУ
Протестна акція жителів "ГЕТТО "Дніпроспецбуд" з перекриття траси по вул. Героїв Сталінграда неподалік заводу пресів /17.07.2008/.


ЖИТЕЛІ ГЕТТО "ДНІПРОСПЕЦБУД" , що на 12 кварталі Дніпропетровська, ПЕРЕКРИВАЮТЬ ТРАСУ
ФОТОРЕПОРТАЖ

Близько половини десятої вечора 17 липня понад сотню людей перекрили трасу на Героїв Сталінграда неподалік заводу пресів.

...Перекриття розпочалося з шокуючого інциденту. Один з водіїв, розлючених раптовою акцією, що унеможливила транспортний рух, накинувся з кулаками на молоду жінку-протестувальницю - багатодітну матір, збив її з ніг і продовжив побиття лежачої на очах її ж дітей. На крики миттєво зреагував натовп і на місці жінки за кілька секунд опинився сам її кривдник. Якби самосуд не був вчасно припинений, невідомо чи залишився б той в живих. Але люди, схаменувшись, приборкали свою праведну лють і відпустили жертву. Добре відлупцьований і вимазаний в мокрій дорожній багнюці водій ледь доплівся до своєї автівки, сів за кермо і розвернувшись, поїхав геть. >>>


Слідчий ЮДІН, відгукніться!

..На це Юдін почув, що триклятий "Дніпроспецбуд" з його ЖЕКом і не збирався нічого виконувати, а наведені ними дані - суцільна цинічна брехня! Досі не працює ліфт, що стоїть вже 5 років; будинки з часів горбачівської перебудови не знали поточних ремонтів; через розкрадену котельню 11 років поспіль немає гарячого водопостачання; під'їзди не прибираються - на це в ЖЕКу не передбачено жодної штатної одиниці. Годі казати про все інше, якщо навіть те, що ЖЕК зобов'язаний ліквідувати протягом доби - протікання даху - не спромігся виконати навіть за три (!) роки, поки йшов суд і працювала виконавча служба. А ЖЕКівське керівництво дедалі багатішає й нахабнішає, в обличчя сміючись: "ну що, виграли суд? тепер маєте, що хотіли?". За сталою радянською традицією мешканці будинків залишаються для ЖЕКа зручним і вічним об'єктом для знущань, образ й приниження. І це - навіть незважаючи на виграні багатосраждальцями суди! >>>

"Дождь! Звонкой пеленой заполнил небо, майский дождь!". Так виглядають верхні поверхи відомчого будинку тресту Дніпроспецбуд після кожного дощу.

Віце-мер Ірина Зайцева звинувачує журналістів у чорному піарі

Заступник Дніпропетровського міського голови Ірина Зайцева категорично заперечує висунуті їй представниками преси звинувачення у перешкоджанні журналістській діяльності та складанні "чорних списків", і натомість, звинувачує авторів таких закидів у чорному піарі проти неї, одночасно наголошуючи на своєму глибоко шанобливому ставленні до журналістської професії як такої. Про це І.Г. Зайцева заявила в інтерв'ю СПЕЦКОРУ, записаному в кулуарах міськради під час перерви в пленарному засіданні XXXII сесії, що відбулась у середу, 21 травня. Автор Інтернет-видання звернувся до Ірини Георгіївни за коментарем з приводу висунутих на її адресу претензій, які пролунали на останньому прес-клубі обласної філії НСЖУ. >>>




"Спрячем слезы от посторонних,
Печали нашей никто не понял...."

Народний артист Михайло МЕЛЬНИК: "…Народний артист вимушений ходити і принижуватися кожного року, випрошуючи собі ставку. Це ж не мені образа, а глядачам моїм. Я отримую два оклади, з великим трудом вибиті. Але коли плюсую їх і додаю зарплату дружини, то виходить 2 100 гривень. А в мене ще двоє дітей! Скажіть, будь-ласка, про яке мистецтво може бути мова з такою сумою на чотирьох?!

- З історії відомо, що всі великі художники, театральні діячі закінчували бідністю, - "заспокоює" митця заступник міського голови, кураторка культурної галузі Ірина ЗАЙЦЕВА. (Цю ремарку аудиторія зустрічає сміхом й оплесками.)"
/Розширене засідання Дніпропетровської художньої ради, 26.09.07/


Народний артист України, лауреат Національної премії
ім. Т. Г. Шевченка Михайло МЕЛЬНИК: "Не хочеться
бути лохом все життя!". КРИК душі керівника
Дніпропетровського театру одного актора "КРИК"

- ...Мої колеги не можуть працювати за 500 гривень - як їм годувати свої сім'ї? Я не можу дивитися, як актори ходять "обірваними". Ходять по ринках з авоськами, їх там впізнають і вони чують за спинами: "Дивись, ось актор пішов" - "Та хіба це актор? Ти подивись, в чому він ходить"...Добре, що в мене Національна премія, яку отримуєш раз в житті. Я розрахувався з боргами, дитині зараз на операцію відрахував і відклав її з переляку, адже не впевнений: а раптом в мене другий інфаркт, а раптом щось… і на кого мої діти, у мене їх двоє, залишаться? >>>


З театрами міста все стабільно

У середу, 26 вересня відбулось розширене засідання Дніпропетровської художньої ради, в якому взяли участь представники правління регіонального відділення Союзу театральних діячів, міського управління культури і мистецтв та профільної комісії міськради. На заході були обговорені актуальні проблеми функціонування й розвитку муніципальних театрів. Серед низки розглянутих питань - заробітна плата акторів, оренда приміщень, фінансування театральних проектів. >>>


Ваш коментар:
e-mail:

Warning: file() [function.file]: Unable to access ./comments/cart_1273.txt in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1273.php on line 900

Warning: file(./comments/cart_1273.txt) [function.file]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1273.php on line 900


Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1273.php on line 903


:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64