Медицина без черг як персональний привілей
(Продовження "Особливостей національної медицини")

Судячи з останніх відвідин консультативної поліклініки обласної лікарні ім. Мечникова для проходження УЗД, до мого візиту медики ретельно підготувалися. Вочевидь, далися взнаки попередні публікації, розміщені на власному персональному сайті, низці інших та розіслані електронною поштою до обл- та Мінздраву.

Звичайно, обійшлося без квітів і музики та хліба-солі - це було б занадто, враховуючи різко критичний стиль матеріалів, та й статус в мене не той. Поки що (жартую). Але тим не менш.

Ознаки проведеної роботи були помітні неозброєним оком і розпочалися з самого коридору під потрібним мені кабінетом.

Отже, прийшов. Стою у черзі. Обмінююся репліками з щойно прибулими. Вони запитують, як їм потрапити до лікаря: з'ясовують систему прийому - "по талонах чи як?". Шукають крайнього. Кажу, що мене, приміром, записали тиждень тому, призначивши конкретний час:

- Наскільки я розумію, в цей кабінет викликають за попереднім записом, от я прийшов на 12:30.

Раптом на сказану репліку зреагувала співробітниця, що проходила повз. Вона не з 16-го кабінету, але з цього ж, так би мовити, "блоку". Не знаю, яке в неї ім'я прізвище та посада - примітна вона іншим. Не запам'ятати її просто неможливо.

Справа в тім, що в молодої жінки напрочуд ефектна, навіть, сказав би, модельна зовнішність. "Прем'єр-ліга" жіночої вроди. 6 з половиною балів за п'ятибальною шкалою. Чимось схожа одночасно на Анджеліну Джолі - відому "розкрадачку гробниць" з Голівуду, та не менш імениту Дженіфер Лопез. Та, що з "Мечникова", здається поєднує найкращі риси обох актрис. Ну, це так, що називається, до слова, ліричний відступ.

У випадку з лікаркою поліклініки істина десь посередині

(При цьому вважаю за необхідне зауважити, що за точність зовнішньої схожості поручитися не можу, а відтак не наполягаю на наведеній аналогії. Це - виключно суб'єктивна оцінка)

- Вам на дванадцяту тридцять? - перепитала вона.

- Так.

- Давайте свою медичну картку.

Віддаю "Анджеліні Лопез" і вона заносить її в кабінет. Виходить і йде собі коридором далі.

"Непоганий початок, - відзначаю про себе, - з чого б це?"

Незабаром мене кличуть на процедуру, подробиці якої опускаю. Головне в іншому. Неймовірно, але факт: зайшов до кабінету навіть раніше призначеного терміну! І це вже - архі-важлива деталь.

Щасливий, що так швидко пройшов УЗД, прощаюся з лікаркою і йду. Прямую до виходу. Та незабаром чую, що це ще не все. Мені нагадують, що маю знову піти з цим до ангіохірурга за відповідним висновком для проходження обласної МСЕК. А щоб потрапити до нього, знову потрібно взяти талон в реєстратурі.

У цей момент розумію, що без перебування в черзі все одно ніяк не обійтися.

Але нічого не вдієш. Іду до реєстратури. Навздогін мені рекомендують звернутися там до старшої медсестри. Підхожу до потрібного віконця. Звертаюся. Звідти мене переадресовують до іншого віконця, де видають талони саме до ангіохірурга. Прямую туди. Потрібної співробітниці немає. Просять зачекати.

"Фірмовий стиль "Мечникова" у всій красі, - зауважую подумки, - без зайвих очікувань тут ніяк не можна". Чекаю, поки "дівчина" підійде. А її все немає.

Тим часом спостерігаю сцену, що розгортається поряд. Біля одного з пустих віконець вже довгенько стоїть один зі співробітників закладу. На те, що він медик, недвозначно вказує уніформа - чоловіка середнього віку видає білий халат.

- Чи не трапилось, часом, якогось лиха? - ремствує він в очікуванні своєї "дівчини". - … Куди ж вона подівалася? Як крізь землю…

А ось і "пропажа" підходить. Ціла й не ушкоджена.

- Нарешті! - радіє чолов'яга. - Мені для профогляду потрібно знімок щитовидки зробити, будьте ласкаві, талончик.

- На сьогодні талончиків немає, - чує він, - приходьте завтра з восьмої ранку.

- … Оце я стільки стояв, щоб таке почути… - тяжко зітхає він і в розпачі йде геть.

"Моя" ж "дівчина" ще не прийшла, але її функції бере на себе та, що з сусіднього віконця.

- Що вам? - цікавиться в мене.

- Мені б до ангіохірурга…

Зрештою, отримую талончик. Цього разу - 27. Минулого був тридцятий. Невелика втіха.

Знову іду під кабінет, з'ясовую, за ким я, оглядаючи натовп. Слід зазначити, 26 номерок теж виявився нівроку. В цій красуні інший типаж, ніж у Лопез-Джолі в білому халаті, але нічим не гірший. Тільки от на відміну від лікарки не можу задля уяви читачів назвати, на кого схожа.

"Теж непогано", - заспокоюю себе, сідаючи неподалік. Налаштовуюсь на тривале очікування. Але десь за півгодини, несподівано чую своє прізвище від медсестри, що виходить від ангіохірурга.

- Хто тут Мазур? Чи є такий? - запитує вона.

- Є, ось він, - піднімаюся з місця.

- Зайдіть, будь ласка, - запрошує медсестра до кабінету.

- Але в мене 27-й номер, - акцентую я перед чергою.

Одначе та наполягала. Мусив йти. Без персонального запрошення моя черга підійшла б не раніше, ніж за дві-три години.

Зрозуміло, що "просто так", подібні речі не трапляються. Цього разу в лікарні спеціально для мене створили справжню "зелену вулицю". Виходить, змагаючись за благо для всіх, виборов лише особистий привілей.

Ох і норовливий я пацієнт. Ніяк в медиків, як не стараються, не виходить мені догодити: і те не так, і се не сяк. Я ж наполягаю: систему змінювати потрібно. Здобуті журналістом в епістолярних боях особисті тимчасові привілеї - не вихід.

Спасибі, звичайно, за продемонстрований жест доброї волі. Але він повинен поширюватися не на окремих персон, а на всіх відвідувачів. Обов'язок медиків - знайти спосіб, як це зробити. Психо-емоційним тортурам пацієнтів в стінах медичного закладу має бути покладений край раз і назавжди.

Ну а мені ж лишилося пройти тільки обласну медико-соціальну експертну комісію. "Что МСЕК грядущий мне готовит" дізнаюся сьомого червня.

02.06.2010

Читай також:

Особливості національної медицини
(Продовження "Концтабору ім. Мечникова")

Невиліковний недуг в умовах нашої совкової медицини стає для хворого справжнім вироком. Нещасна людина автоматично перетворюється на об'єкт постійного знущання з боку медичного персоналу. Вічний пацієнт отримує від медиків роль цапа-відбувайла за невідомо яку провину... Парадокс, але факт: здоровій людині проходити такі щорічні обстеження точно було б не під силу. В неї не вистачило б на це ані фізичних, ані моральних, ані часових ресурсів. >>>

---

КОНЦТАБІР ім. МЕЧНИКОВА
СТОП совковій медицині!

Олексій Мазур для "СТОПКОМ"

---

Обласне "гестапо" ім. Мечникова-ІІ
"Играй, невеселая песня моя!"

Розміщена на моєму персональному сайті стаття про нестерпні умови перебування пацієнтів в обласній консультативній поліклініці лікарні ім. Мечникова викликала певний резонанс. Можливо, додатково цьому посприяло і те, що автор розіслав свій матеріал електронною поштою до низки інстанцій: в саму лікарню, Головне управління охорони здоров'я дніпропетровської облдержадміністрації, а також Мінздрав України. >>>

---

Дніпропетровське обласне консультаційно-поліклінічне
"гестапо" ім . Мечникова
"Док-тор, тво-е-го, те-е-ела, док-тор, тво-е-го те-е-ела..."

Як хворий на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) проходжу щорічне планове обстеження в обласній лікарні. Цього тижня перед госпіталізацією, згідно з визначеною процедурою, відвідав нещодавно відбудоване консультаційно-поліклінічне відділення обласної лікарні ім. Мечникова. Враження від візиту до відкритої з неабиякою помпою поліклініки, що подавали за гордість обласної медицини, - найжахливіші. Блиск і лоск сучасних апартаментів закладу дуже контрастує як з умовами перебування в ньому пацієнтів, так і якістю сервісу, що надається: організація робочого процесу, як і раніше, залишає бажати, м'яко кажучи, значно кращого. >>>

---

про ЛЕГЕНЕВУ ЧУМУ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ
Олексій Мазур для УП

---

У реанімації обласної лікарні помер молодий лікар,
хворий на цукровий діабет
смерть маленької Людини
з великої літери

Напередодні він повернувся з поїздки до Москви. Щойно прибув додому, раптово відчув себе зле й зліг з високою температурою. Зроблені аналізи засвідчили критичний стан організму, що стрімко погіршувався. Термінова госпіталізація та вжиті заходи інтенсивної терапії виявилися безрезультатними. Медика врятувати не вдалося. Його життя обірвалося на четвертий день перебування в реанімації. >>>

---

Викликай "Швидку", щойно впадеш в кому. До того - зарано

Лікар швидкої допомоги, прибувши на виклик, образився на хворого діабетом,
що той і досі не в комі

"...Тю, блядь... На хрена я тогда сюда приехал?!", - обурився медик, коли увійшов до помешкання і побачив, що хворий на цукровий діабет, до якого його викликали, ще не втратив свідомість, а сидить на дивані, оклигуючи від чергового, і цього разу дуже гострого нападу гіпоглікемії - специфічного стану, що виникає через різке падіння рівня глюкози в крові і може призвести до втрати свідомості та коми. >>>

---