Патріарха Кіріла зробили почесним доктором ДНУ…
для балансу?


Дніпропетровський національний університет,
історичний факультет. Корпус ДНУ
на пр. Гагаріна, 72

Після близько двох десятків безуспішних спроб вийти на зв’язок з ректоратом ДНУ та іншими посадовцями закладу задля отримання коментарів з приводу рішення Вченої Ради Університету від 1 липня поточного року про присвоєння звання почесного доктора московському патріарху Кірілу, СПЕЦКОР нарешті надибав декана історичного факультету, члена Вченої Ради, доктора наук, професора С.І. Світленка. З Сергієм Івановичем, попри не меншу його зайнятість, вдалося встановити контакт практично з першого разу.

- Це не перший випадок, коли іноземні громадяни - представники науки, культури, освіти - отримують звання почесного доктора університету, - говорить науковець. - Практично кожного року в нас виникає питання про представлення видатних людей, відомих не лише у нас в Україні, але, приміром, в Європі, до такого почесного звання.

На Вченій раді 1 липня 2010 р. розглядалися різні кандидатури, було вільне і незаангажоване їх висування з наступним обговоренням. При цьому Вчена Рада, в складі якої близько 70 осіб, одностайно проголосувала за Патріарха Московського та всія Русі Кирила.

Взагалі Університет на сьогодні має 26 почесних докторів. Що береться до уваги при висуванні та підтримці Вченою Радою тієї чи іншої кандидатури?

По-перше, це має бути відомий діяч, який робить чи вже зробив внесок в розвиток освіти, культури, духовності, в тому числі - співпраці між народами. Виходячи з того, що Україна знаходиться на перехресті найрізноманітніших інтересів - і геополітичних, і соціально-економічних, і духовно-культурних впливів - то, звичайно, в цій сфері потрібно дотримуватися певного балансу, бо, я переконаний, якщо його не буде, то відповідно послаблятимуться і позиції нашої держави.

У даному контексті всі люди, які голосували на Раді, на мою думку, ухвалювали рішення з таких міркувань. У нас в університеті почесними докторами, приміром, є шановні репрезентанти країн Заходу, а з Росії таких представників бракує. Думаю, що це був один з важливих чинників, що зумовив подання цієї кандидатури та прийняття по ній рішення…

СПЕЦКОР: Отже, м'яко кажучи, вкрай негативне, зневажливе ставлення московського патріарха до Української Церкви - УПЦ КП - не стало цьому на перешкоді?

- Розумієте, я не хочу і не хотів би вдаватися в цьому інтерв'ю в якісь політичні речі. Десь років 5 тому на Вченій Раді Університету, враховуючи полярні думки, в тому числі і дуже контраверсійні суспільні настрої щодо розуміння моделі сучасної України, перспектив її розвитку, ми вирішили не вдаватися до обговорення політичних речей. Тому б я, з вашого дозволу, утримався від коментаря. До того ж, ви запитуєте мене як декана, як офіційну особу. А людина, яка обіймає цю посаду, не повинна займатися такими політичними речами.

СПЕЦКОР: Одначе, в одному з перелічених Вами пунктів про мотивацію прийняття рішення щодо присвоєння предстоятелю РПЦ звання почесного доктора ДНУ, була згадка про співпрацю між народами, внесок у розвиток міждержавних взаємин. Хіба така діяльність московського патріарха сприяє розвитку добросусідських взаємин між українським і російським народами?

- Переконаний, що нам слід зважено і виходячи з українських інтересів вибудовувати наші відносини з усіма народами: і західними, і східними, тим більше з Російською Федерацією. Тут можна багато говорити про історичні взаємини, які по-різному складалися впродовж століть.

СПЕЦКОР: Іноді історія взаємин між українським і російським народами виглядала дуже трагічно, особливо і в першу чергу - щодо українців. Багато чого ми натерпілися від наших братів-слов' ян.

- І такі сторінки, безсумнівно, були. Але ми можемо взяти будь-яку країну - і Німеччину, і Англію, і Францію, і Іспанію, і Італію - всі модерні нації пройшли через важкі стосунки з сусідами. От, приміром, Франція і Німеччина. Там теж була дуже складна історія взаємин. Але після Другої Світової війни відбулося очищення.

Я думаю, треба в усіх наших діях дивитися не лише назад, хоча і не слід забувати того, що було, а й вперед. Візьмемо, хоча б, виробничий рівень: якщо студенту постійно вказувати на його недоліки, зауважувати, що він недоробив, недопрацював і акцентувати тільки на негативі, то повірте, такий студент ніколи не подолає своїх проблем. У такий спосіб дуже важко налагодити відповідний діалог.

Якраз налагодження такого діалогу і виступає головною ідеєю в Університеті, у нас на історичному факультеті. Не монолог, коли лише одна точка зору апріорі правильна, а інші - ні, а саме обмін думками. Політика діалогу, зрозуміло, шлях не простий, але це саме той конструктив, який може дати рецепт, хоча, можливо, і не відразу.

Ми маємо показувати нашим гостям, маю на увазі не лише цей конкретний візит, а й інші, що таке Україна, розказувати, що вона різноманітна і використовувати цю особливість для підживлення формули "у розмаїтті - наша сила".

СПЕЦКОР: В своїй аргументації Ви послалися на досвід взаємостосунків між європейськими народами, зокрема поставили у приклад такі країни, як Франція і Німеччина. Але ж ані у Франції, ані в Німеччині ніхто ні з державних, ні з релігійних діячів не називає народи попри дружні взаємини між ними на сучасному етапі - єдиним народом, і тим більше, не дозволяє собі повчати сусідів, диктувати їм свою волю, нав'язувати певну модель поведінки. Натомість в проповідях патріарха Кіріла постійно робиться акцент на слов'янській, православній єдності українців та росіян, звучить концепція "руского міра", де він називає і українців, і росіян єдиним народом, чим в принципі повністю заперечує і відкидає українську ідентичність. То хіба на це можна не зважати?

- Концепція, яку ви згадали, до речі, зародилася не в Москві, а в Києві. Достатньо сказати про "Синопсис" 1674 року. Безсумнівно, сьогодні вже інша епоха - модерна, постмодерна. Можна сперечатися, яке ми маємо суспільство - чи інформаційне, чи постінформаційне, індустріальне чи постіндустріальне. Звичайно, тут є поле для дискусій.

Єдине, що я вам можу сказати, що той процес, який мав підгрунтя, починаючи ще з 18-19 століття - формування української модерної нації - не спинити. Це об ' єктивні речі. І нам, кожному на своєму місці в інтересах цієї справи, якщо ми віримо в неї, треба робити своє.

Повторюю, справу, налаштовану на конструктив, тобто не на збурення якихось негативних, контраверсійних речей в суспільстві. В даному випадку я вважаю, що моїм завданням є формування високо- культурних, інтелектуальних, патріотичних фахівців з історії. Важливо, щоб вони і в суто людському вимірі були гідними, тобто без подвійних, а то й потрійних стандартів.

Такі спеціалісти повинні формуватися на основі вивчення багатьох точок зору і нав'язувати їм якусь одну думку, як це було 25-30 років тому - знаєте, марна справа. Зараз вже молоде покоління має від цього певний імунітет. Добре, що вони матимуть можливість почути одне, друге, третє, а потім все це спів ставити. І не думайте, що сьогодні студента так легко "провести". Він сам повинен і може зорієнтуватися, чого ми і навчаємо. Зорієнтуватися не на емоціях, а на широкій джерельній базі, яку дає йому вища освіта в нашому навчальному закладі.

СПЕЦКОР: Одначе патріарх Кіріл, як можна зрозуміти, якраз отримав почесне звання доктора саме за свою точку зору, то чи не визнається тим самим одна думка, в даному випадку - його, єдино правильною?

- Гадаю, що це не зовсім так. Приймаючи своє рішення, професори університету враховували, на мою думку, насамперед, авторитет і вплив Патріарха в православному світі, його можливості. Не брати це до уваги, думаю, було б неправильно.

СПЕЦКОР: Але ж ДНУ - світський заклад, то до чого тут вплив московського патріарха Кіріла в православному світі? Чому таку високу відзнаку здобуває саме релігійний діяч?

- Це не буде прецедентом. Патріарх Кирил є почесним доктором багатьох вишів. Нам не треба цього боятися. Прикмета сучасної доби - секуляризація цінностей. Для сьогоднішнього суспільства це не така вже рідкість і далеко не сенсація. І особливо це розуміє молодь. Водночас саме для неї буде корисним зіставити релігійне і наукове бачення світу. І з цього погляду візит Патріарха Московського уявляється дуже вартісним. До того ж звернення до проблем духовності, культури, моралі в нашому сучасному суспільстві гадаю є вельми актуальним. Для нашого регіону - це буде перший такий візит в історії. Думаю, що ця подія стане цікавою як для нас - науковців, освітян та студентів, так і для нашого поважного гостя.

СПЕЦ коментар:

"Виходячи з того, що Україна знаходиться на перехресті найрізноманітніших інтересів - і геополітичних, і соціально-економічних, і духовно-культурних впливів - то, звичайно, в цій сфері потрібно дотримуватися певного балансу… У нас в університеті почесними докторами, приміром, є шановні репрезентанти країн Заходу, а з Росії таких представників бракує. Думаю, що це був один з важливих чинників, що зумовив подання цієї кандидатури та прийняття по ній рішення…".

Тобто "всім сестрам по серьгам?", - але наскільки цей принцип є доречним у такій справі? Причому тут, до науки, географічний чи територіальний фактор? Хоча і серед вже наявних почесних докторів аж три росіянина (тобто найбільше, ніж з будь якої іншої країни), а Кіріл буде четвертим. То хіба можна сказати, що росіян бракує чи вони якось ущемлені? З інших іноземців - два поляки, стільки ж німців і один іспанець.

"Десь років 5 тому на Вченій Раді Університету, враховуючи полярні думки, в тому числі і дуже контраверсійні суспільні настрої щодо розуміння моделі сучасної України, перспектив її розвитку, ми вирішили не вдаватися до обговорення політичних речей" - можна подумати, що патріарх Кіріл - зразок аполітичності і коректності.

" Ми маємо показувати нашим гостям, що таке Україна", - але ж для цього зовсім не обов'язково присвоювати кожному гостю, тим більше такому одіозному, як предстоятель російської православної церкви, якісь титули. Або якщо так, то давайте тоді всіх, хто сам завітав чи кого занесло до університету, нагороджувати якимись відзнаками. Хіба це розумно?

" Якраз налагодження такого діалогу і виступає головною ідеєю в Університеті, у нас на історичному факультеті. Не монолог, коли лише одна точка зору апріорі правильна, а інші - ні, а саме обмін думками" - а, до речі, сам патріарх Кіріл, може виступати тут взірцем, еталоном, гідним наслідування прикладом? Чи налаштований владика на діалог? Чи здатний на нього в принципі? Він взагалі вміє слухати? Чому предстоятель РПЦ такий безапеляційний і непоступливий в питаннях української помісної церкви? Чому і чути не бажає ані слова про це від УПЦ КП, принизливо називаючи православних вірних цієї конфесії "розкольниками"? Чому не лише сам не йде на діалог з найчисельнішою українською церквою, але й робить максимум зусиль аби унеможливити такий процес в Україні між УПЦ та УПЦ КП?

"… Не на збурення якихось негативних, контраверсійних речей в суспільстві" - тим більше, навіщо тоді вручати Кірілу звання почесного доктора, якщо він один з тих, хто постійно збурює українське суспільство, виступає подразником суспільних настроїв і каталізатором протистояння всередині українського народу, тобто і є збудником тих самих контраверсійних речей.

"Такі спеціалісти повинні формуватися на основі вивчення багатьох точок зору і нав'язувати їм якусь одну думку - як це було 25-30 років тому - марна справа" - саме до цього, до нав'язування думок як апріорі і єдино правильних та ще й яскраво вираженого антиукраїнського, українофобського змісту, нас і повертає сьогоднішня влада на чолі з Януковичем. І не помічати цього, не протестувати - це і є подвійні, потрійні стандарти. Адже не розуміти всю загрозливість нинішньої політичної ситуації в Україні людині з вищою освітою, та ще й доктору наук - просто неможливо, як і не вбачати нічого поганого в рішенні про присвоєння Кірілу звання почесного доктора університету.

"Щоб вони і в суто людському вимірі були гідними, тобто без подвійних, а то й потрійних стандартів" - а чи відповідає цьому благородному принципу сам декан, з огляду на висловлену ним позицію в інтерв'ю?

Тим часом Інформаційно-аналітичне агентство Дніпропетровського національного університету ім.О.Гончара анонсує зустріч "Святійшого Патріарха Московського та всія Русі Кирила в ДНУ імені Олеся Гончара з науковою громадськістю й студентською молоддю міста" і навіть подає цитати з майбутнього виступу ректора Миколи Полякова:

"Палац студентів Дніпропетровського національного університету ім.О.Гончара відвідає Патріарх Московський та всія Русі Кирило. Гостя зустрічатимуть голова облдержадміністрації О.Ю. Вілкул, голова обласної ради Є.Г. Удод, міністр освіти і науки України Д.В. Табачник, ректор ДНУ М.В. Поляков, проректори, декани, керівники інших ВНЗ, представники регіональної влади та єпархії УПЦ.

На урочистому засіданні Вченої ради ДНУ Главі Руської Православної Церкви вручать мантію Почесного доктора Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

У 1993 році Вчена рада встановила звання "Почесний доктор Дніпропетровського державного університету" і затвердила відповідне Положення, згідно з яким Звання присвоюються видатним ученим, державним і громадським діячам, а також видатним випускникам ДНУ за значні досягнення в галузі науки, освіти, міжнародного співробітництва, вагомий особистий внесок у розвиток університету, зміцнення його іміджу і авторитету. Рішення про присвоєння звання "Почесного доктора Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара" приймається (за попередньою згодою претендента) Вченою радою в режимі відкритого голосування після обговорення відповідного подання факультету, кафедри чи визначного науковця університету.

Нині звання "Почесного доктора ДНУ" присвоєно 26 особам.

Під час візиту Патріарх Кирило ознайомиться з історією пам'ятника архітектури XVIII століття і сучасним життям Палацу студентів. Урочисте засідання Вченої ради ДНУ ім. О.Гончара короткою промовою відкриє ректор М.В. Поляков.

Зокрема, звертаючись до гостя, Микола Вікторович скаже: "Нам выпала огромная честь встречать Вас и общаться с Вами в этом историческом здании еще и потому, что Вы не только глубокоуважаемый народом Предстоятель Русской Православной Церкви, но и наш коллега - профессор, в недалеком прошлом ректор Санкт-Петербургской духовной академии, блестящий педагог и оратор, выдающийся ученый и просветитель, почетный доктор и профессор многих российских и зарубежных университетов. <…>

Глубоко убеждены, что воспитание и образование молодежи - важнейшая функция высшего учебного заведения, органически взаимосвязанный процесс его уставной деятельности. Полностью разделяя Ваши тревоги и заботы, смиренно заявляем, что в этом деле мы были, есть и будем едины, ибо нет задачи более важной и почетной, чем сеять разумное, доброе, вечное. <…>

С уважением относясь к Русской Православной Церкви, к Вам лично, и учитывая Ваш выдающийся вклад в развитие отечественной культуры и образования, связей и диалога между нашими странами и народами, Ученый Совет инициировал и единогласно высказался за присуждение Вам степени "Почетного доктора Днепропетровского национального университета имени Олеся Гончара". Позвольте выполнить эту почетную миссию и вручить Вам причитающиеся по такому случаю атрибуты".

Святійший Кирило виступить перед ученими та студентами дніпропетровських ВНЗ і відповість на запитання присутніх".
/кінець цитати/

Для повного комплекту не вистачало тільки роздруківки запитань і витягів з відповідей на них.

Одначе не в усіх в місті такий піднесений, урочисто-святковий настрій. Не всім бажаючим на власні очі побачити московського батюшку це вдасться. Приміром, Дніпропетровська організація Української Народної партії повідомляє про отриману від міськвиконкому заборону на проведення пікету-зустрічі патріарха Кирила і заявляє про непокору розпорядженням влади, які розцінює незаконними:

- Папірець, який ми отримали з міськвиконкому є абсолютно антиконституційним, - говорить голова ДОО УНП Анатолій Сокоринський. - Основний закон однозначно встановлює, що будь-яка заборона може бути лише по суду! Це антидемократичне, незаконне рішення, відверта дискримінація українців в Україні! Ще більш дивною, якщо це можливо, є аргументація. По-перше, "вітчими міста" (ну не батьками ж їх називати!) послалися на своє рішення, про те, що масові заходи можна проводитися лише біля пам'ятника В. Чкалову. Це рішення вже п'ять разів скасовувалося то судом, то прокуратурою, і кожного разу виконком знову його приймав, лише помінявши пункти місцями. Останній раз, по заяві УНП, обласна прокуратура спеціально зазначила, що обмеження права громадян України на мирні пікети незаконно. Інший "аргумент", мовляв, міліція не зможе нас захищати. Це відверта погроза, більше того, в тексті є прозорий натяк, що ми, мовляв, вороги народу - в нашому місті Сталін не помер! Ми не підкоримося незаконним "запереченням". Як відомо, якщо від свободи відрізати малюсенький шматочок, то в цьому шматочку опиниться вся свобода.

22.07.2010

Читай також:

В ДНУ московського попа вшановуватимуть за "рускій мір"
і зневагу до української церкви та українців?
Саруман повертається!

Дізнавшись ганебної звістки про те, що в Дніпропетровському національному університеті збираються присвоювати патріарху Кірілу звання почесного доктора, звернувся до вишу по коментарі. Хотів дізнатися, кому належить ця ініціатива і за що Гундяєву така шана? >>>

---

ГЕТЬ МОСКОВСЬКОГО ПОПА!

САТАНІЙШИЙ ПАТРІАРХ КІРІЛ
знову преться на святу українську землю,
аби на'язувати свій "рускій мір" і зневажати українську церкву

---