Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Поліклініка обласної лікарні ім. Мечникова як була "концтабором"
для пацієнтів, так ним і залишається
Міністерство охорони здоров'я
"Мой номер 245
Пришел в больничку я опять..."

Проблеми зі здоров'ям знову змусили мене звернутися до консультативної поліклініки обласної лікарні ім. Мечникова. Цього разу до цукрового діабету додалося загострення остеохондрозу та міжреберна невралгія. А ще незрозумілої природи болі внизу шиї. Ніби хтось руками горло стискає, дихати стає важко, виникає відчуття наявності там стороннього предмету, якоїсь перешкоди, яку так і хочеться проштовхнути, проковтнути. В очах мерехтить.

Розпочав обстеження в районній лікарні за місцем прописки - ЦРБ Дніпропетровського району. Ледь встиг побувати на прийомі в невропатолога, як той незабаром пішов у відпустку. На підставі висловлених мною скарг стосовно незадовільного самопочуття та проведеного огляду, він підтвердив діагноз - остеохондроз. Призначив курс лікування: пігулки, уколи, мазь, лікувальну фізкультуру.

З цього переліку поки скористався лише маззю. Але щось вона не дуже допомагає. З іншими запропонованими засобами протистояння недугу - якось не склалося. За різними причинами. Проконсультуватися ж - ні з ким. А відчуваю себе все гірше. З кожним днем. Постійний біль у грудях, в спині, в шиї не лише нервує, а, здається, з'їдає, цілковито виснажує. Вже забувся, коли почувався відносно нормально, без явних ознак дискомфорту. В голову лізуть сумні припущення про наявність в тілі не лише остеохондрозу, а ще чогось. Куди більш грізного.

Приміром, дільничний, викликаний за місцем мого фактичного проживання, порадив зробити рентген грудної клітини і попереку. Також згадав і про МРТ - магнітно-резонансну томографію, аби виключити (чи підтвердити) найгірші з можливих варіантів.

Тим часом зробив УЗД щитоподібної залози, яке виявило дифузні зміни в органі. Одначе з таким результатом в ЦРБ теж іти було нікуди - ендокринолог в цей час так само на відпочинку.

Отже, з направленням на проходження ульра-звукового дослідження нижніх кінцівок - обов'язкова щорічна процедура для хворих на діабет, яку вимагає МСЕК, вирушив до обласної лікарні ім.. Мечникова.

Свої враження після відвідин закладу минулого року я виклав у декількох дописах (дивись нижче). На одних сайтах вони йшли за назвою "Гестапо ім. Мечникова", на інших - "Концтабір ім. Мечникова". Всі матеріали направив електронною поштою на е-мейли сайтів головного управління охорони здоров'я облдержадміністрації, Мінздраву, самої лікарні.

Нічого, власне, з тих пір і не змінилося. Та й чи могло? Мечникова як Мечникова. Яким горем для пацієнтів поліклініка була, таким і залишається.

Повторювати весь негатив, викладений у минулорічному епосі, не стану. Хіба що вкотре акцентую на чи не найголовнішій проблемі поліклініки - нестерпних чергах і перманентних, у зв'язку з цим, конфліктах між пацієнтами, до яких періодично, але з неменшим завзяттям долучаються лікарі.

Реагуючи на бурхливе з'ясування стосунків під дверима, ті, так би мовити, з профілактично-превентивних міркувань, час від часу виходять, аби гаркнути на всіх, щоб позатикали свої пельки.

Так само сталося і в п'ятницю, 18 лютого під кабінетом невропатолога № 318, що на третьому поверсі поліклініки.

Одна лікарка як ошпарена вибігла зі свого кабінету (не знаю, якого конкретно - одного з тих , що напроти невропатолога), аби вгамувати гамір. Той давно розростався і в цей момент, схоже, сягав свого апогею.

До речі, перебуваючи неподалік, на цій стадії я мовчав, з великим інтересом спостерігаючи за "революційними бродіннями в масах". Охоче слухав спалахнулу гарячу суперечку.

Як журналіст я взагалі люблю слухати людей, тим більше, коли їх так багато, а надто - коли говорять настільки голосно. Для мене такі події автоматично набувають статусу суспільно значимих, а тому неодмінно достойних широкого висвітлення, чим я, в міру своїх скромних можливостей Інтернет-блогера, і займаюся. А ще подібніі пригоди - підтвердження того, що я знову опинився в потрібному місці в потрібний час. Така моя журналістська вдача.

Спостерігаючи за бурхливою дискусією як жінок, так і не менш емоційних чоловіків - громадян, що приїхали з міст та районів області - подумки оцінював аргументи конфліктуючих сторін, зважував плюси і мінуси, "за" і "проти" кожної з проголошуваних позицій.

Аж раптом, та лікарка як вийде, як гаркне, як стукне, як грюкне… Що аж всі миттю замовкли, принишкли…Так тихо-тихо стало. Стабільно-стабільно. Як на цвинтарі.

І та, задоволена собою, з виглядом переможниці щонайменше олімпійських ігор - із затикання пельок пацієнтам - вже хотіла повертатися до кабінету.

"Е-е, ні, - подумав собі, - не вийде так просто народне волевиявлення задушити, всіх отак взяти і одним махом обламати!".

Тим більше, що спір якраз по темі був. Розпочався він з'ясуванням порядкових номерів в черзі - хто за ким, а вийшов на нелюдські муки пацієнтів та неможливість цілими днями до лікаря на прийом потрапити.

Отут я і встряг.

- Люди тому ґвалт зчиняють, що ви тут таку нелюдську, совкову, дурну систему запровадили! - сказав я на тій самій гучності, на якій щойно виступала "врачиха" - Ви самі ж, ніхто інший, зробили їх заручниками ідіотських правил, які вигадали! Якщо і надалі ставитиметеся до людей як до бидла, то ще й не таке почуєте, і не такого дочекаєтеся! Буде вам, ескулапам!

Не можу сказати, що я так відразу й у всьому лікарку переконав, але певний ефект справив. Принаймні, та вже поверталася до кабінету не з таким апломбом, як їй хотілося. Отримала, на що не сподівалася. Думала, зараз всіх "построїть".

А тепер трохи детальніше щодо суті самої суперечки. Черга в наших медичних установах - явище багатогранне, складне, соціально-психологічне. В багатьох моментах воно спровоковане й спричинене самими медиками, адміністрацією закладів, відповідною організацією робочого процесу.

Кожна черга, під будь-яким кабінетом розділяється на декілька потоків, відгалужень, підчерг. Зокрема виділяються такі:

- пацієнти, які прийшли на прийом вперше;

- ті, що вдруге: з результатами обстеження суміжними лікарями й проведення медичних процедур, досліджень, призначених лікарем;

- відвідувачі, кому лише зайти і вийти - це називається "тільки підпис/штамп поставити", "тільки запитати" тощо;

- медики на профогляд до своїх колег;

- пацієнти, що ідуть без черги за відповідним соціальним статусом. Вони теж не рідко стоять у черзі один за одним, перебуваючи в загальній черзі.

Перелік далеко не повний. Наведений містить лише мінімальний "джентльменський набір" з усіх можливих.

Що ж це у нас за кабінети, які так і притягують черги? Котрі не можуть обійтися без натовпу. Не кабінети, а пацієнтозбиральники, чергогенератори! І ніякої протидії від них немає. Невже це явище невиліковне?

А хтось взагалі думав лікувати? Чи бралися до вивчення проблеми й пошуків її розв'язання? Невже лікарям це подобається? Пацієнтам - точно ні, а людям в білих халатах? І кому ж, як не самим медикам, виправляти ситуацію?

Ну напружтеся, будьте добрі, зробіть щось на славу вітчизняної медицини, на користь рідному закладу та во благо народне! Не може такого бути, щоб розумні світлі голови не додумалися, як подолати таке мерзенне і принизливе для людини неподобство!

Це, що називається, про проблему в цілому, загалом. А основним збудником конкретної суперечки під кабінетом невропатолога стала нумерація черги.

Річ у тім, що власникам талончиків з більшими номерами, дуже не до вподоби, коли під час їхнього довготривалого очікування під кабінетом, туди раптово приходять люди з куди меншими номерами черги, вимагаючи безперешкодного й негайного, згідно з правилами прийому, потрапляння до лікаря.

- Де ж ви ходите весь цей час! - обурюються ті, кого відсувають. - Ми тут з самого ранку своєї черги чекаємо. А через таких як ви, що підходять, ми ніяк не дочекаємося свого часу!

- Ми були в інших лікарів, а зараз підійшли сюди, от наші талончики, бачите? - відповідають їм. - Тут приймають по талончиках, згідно з порядковими номерами, то які можуть бути до нас претензії?

При цьому всі отримують талончики на руки у той же самий день: сьогодні на сьогодні. З номером черги, але без зазначеного часу Цілком зрозуміло, що люди намагаються потрапити не до одного, а до багатьох лікарів, тому і беруть відразу декілька талонів. В принципі, це законно, правильно і природно, тим більше враховуючи, що люди добираються до Мечникова зі всієї області. Витрачати кошти на дорогу і цілий день лише на одного лікаря видається справою дуже витратною.

Одначе, як засвідчує практика, і до одного потрапити на прийом стає дуже проблематично.

До того ж, в реєстратурі кажуть, що взагалі взяти хоч якийсь талончик можна тільки з самого раночку. Підходити за талоном годин в 10-11 - вже майже безнадійна справа. Всі закінчаться.

Теж проблемка. Якісь казармені умови. Далеко не кожному хворому під силу підлаштуватися до такого суворого режиму. А мусить. Але чому? Чому саме так і не інакше? Суцільні випробування! На кожному кроці!

Та повернімося до талончиків з номерами черги. А навіщо і кому вони взагалі потрібні, ці номери? Що цим досягається, окрім безкінечних конфліктів? Який ще ефект, окрім постійного нервування в чергах, внесення в них сум'яття? Чому б не зробити всюди живу чергу?

Прийшла людина, показала себе. Стала під одним кабінетом або пішла паралельно зайняла ще місце під іншим. І це нормально. Її і там, і там бачили, тобто люди знають, всі в курсі. То нехай би так і було: жива черга, а не за номерками.

Все одно така нумерація ламається та ще й обов'язково породжує суперечки. Воно ж і зрозуміло. Ну уявіть, що у вас, скажімо, 25 талон. Ви під кабінетом вже четверту годину. Перед вами заходять 21, 22, 23, 24. Тільки-но ви зібралися заходити, як тут раптово з'являється номер 13. Де був і звідки взявся?

А потім приходить ще й 17-й чи 19-й, а то й взагалі 3-й. А як це сприймати тим, хто позаду вас? Дивитися на те, як ваша черга постійно відсувається - це дуже важко витримати з психологічної точки зору. Навіщо такі іспити для людей, тим більше - хворих?

Складається враження, що адміністрація медичного закладу сама навмисно сприяє цьому, свідомо перетворюючи людей на заручників незадовільно організованого процесу. Він апріорі конфліктогенний. Це закладено в самій його природі, системі. Невже це не очевидно?

Нумерація талонів потрібна медикам для ведення внутрішньої статистики? Для фіксування відвідувань хворими того чи іншого лікаря?Для вивчення напливу відвідувачів? Ну то знайдіть інший метод, такий, який би не відбивався негативним чином на пацієнтах! Нумерація талонів не сприяє порядку, не оптимізує, а тільки дезорганізує чергу. Ця система без зазначення конкретного часу відвідин та дотримання певного розкладу, є штучною і не спрацьовує. Те, як вона діє в Мечникова, тільки дратує пацієнтів, все ускладнює, а то й перевертає з ніг на голову. Скільки можна тероризувати людей таким безглузддям?

Такі роздуми принесли відвідини лікарні в п'ятницю, 18 лютого. На понеділок мені призначили два рентгени - грудного й шийного відділів хребта та консультації ще двох лікарів. Як буде щось цікаве - обов'язково повідомлю. Напишу якщо зможу.



МАЗУР Олексій Миколайович | 18.02.2011 21:37
Свої враження від відвідин закладу минулого року я виклав у декількох "новелах". На одних сайтах вони йшли за назвою "Гестапо ім. Мечникова", на інших – "Концтабір ім. Мечникова". Нічого, власне, з тих пір і не змінилося. Та й чи могло? Мечникова як Мечникова. Яким горем для пацієнтів поліклініка була, таким і залишається.
 
18.02.2011

Читай також:

Медицина без черг як персональний привілей
(Продовження "Особливостей національної медицини")

Судячи з останніх відвідин обласної поліклінічної лікарні ім. Мечникова для проходження УЗД, до мого візиту медики ретельно підготувалися. Вочевидь, далися взнаки попередні публікації, розміщені на власному персональному сайті, низці інших та розіслані електронною поштою до обл- та Мінздраву. >>>


Особливості національної медицини
(Продовження "Концтабору ім. Мечникова")

Невиліковний недуг в умовах нашої совкової медицини стає для хворого справжнім вироком. Нещасна людина автоматично перетворюється на об'єкт постійного знущання з боку медичного персоналу. Вічний пацієнт отримує від медиків роль цапа-відбувайла за невідомо яку провину... Парадокс, але факт: здоровій людині проходити такі щорічні обстеження точно було б не під силу. В неї не вистачило б на це ані фізичних, ані моральних, ані часових ресурсів. >>>


КОНЦТАБІР ім. МЕЧНИКОВА
СТОП совковій медицині!
СТОПКОМ
Олексій Мазур для "СТОПКОМ"


Обласне "гестапо" ім. Мечникова-ІІ
"Играй, невеселая песня моя!"

Розміщена на моєму персональному сайті стаття про нестерпні умови перебування пацієнтів в обласній консультативній поліклініці лікарні ім. Мечникова викликала певний резонанс. Можливо, додатково цьому посприяло і те, що автор розіслав свій матеріал електронною поштою до низки інстанцій: в саму лікарню, Головне управління охорони здоров'я дніпропетровської облдержадміністрації, а також Мінздрав України. >>>


Дніпропетровське обласне консультаційно-поліклінічне
"гестапо" ім . Мечникова

"Док-тор, тво-е-го, те-е-ела, док-тор, тво-е-го те-е-ела..."

Як хворий на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) проходжу щорічне планове обстеження в обласній лікарні. Цього тижня перед госпіталізацією, згідно з визначеною процедурою, відвідав нещодавно відбудоване консультаційно-поліклінічне відділення обласної лікарні ім. Мечникова. Враження від візиту до відкритої з неабиякою помпою поліклініки, що подавали за гордість обласної медицини, - найжахливіші. Блиск і лоск сучасних апартаментів закладу дуже контрастує як з умовами перебування в ньому пацієнтів, так і якістю сервісу, що надається: організація робочого процесу, як і раніше, залишає бажати, м'яко кажучи, значно кращого. >>>


Українська правда про легеневу чуму української політики
про ЛЕГЕНЕВУ ЧУМУ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ
Олексій Мазур для УП

У реанімації обласної лікарні помер молодий лікар,
хворий на цукровий діабет

смерть маленької Людини
з великої літери

Напередодні він повернувся з поїздки до Москви. Щойно прибув додому, раптово відчув себе зле й зліг з високою температурою. Зроблені аналізи засвідчили критичний стан організму, що стрімко погіршувався. Термінова госпіталізація та вжиті заходи інтенсивної терапії виявилися безрезультатними. Медика врятувати не вдалося. Його життя обірвалося на четвертий день перебування в реанімації. >>>


Глюкометр. Прилад для вимірювання рівня глюкози в крові

Викликай "Швидку", щойно впадеш в кому. До того - зарано

Лікар швидкої допомоги, прибувши на виклик, образився на хворого діабетом,
що той і досі не в комі

"...Тю, блядь... На хрена я тогда сюда приехал?!", - обурився медик, коли увійшов до помешкання і побачив, що хворий на цукровий діабет, до якого його викликали, ще не втратив свідомість, а сидить на дивані, оклигуючи від чергового, і цього разу дуже гострого нападу гіпоглікемії - специфічного стану, що виникає через різке падіння рівня глюкози в крові і може призвести до втрати свідомості та коми. >>>


Ваш коментар:
e-mail:

Warning: file() [function.file]: Unable to access ./comments/cart_1415.txt in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1415.php on line 371

Warning: file(./comments/cart_1415.txt) [function.file]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1415.php on line 371


Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_1415.php on line 374


:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64