Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Бандоохоронці-ІІ:
струни, ноти, два мєнта…
і 14 патронів

Бандюковичі
в погонах

Надісланий електронною поштою до центру громадський зв’язків Головного управління МВС в Дніпропетровській області текст публікації «Бандоохоронців» на «Дурдомі.in.ua», за два тижні викликав реакцію у вигляді візиту на місце буремних подій представника облуправління.

Старший лейтенант з розпечаткою розповсюдженої Інтернетом статті здійснив обхід квартир будинку № 138 по вул. Героїв Сталінграду, зібрав свідчення мешканців. Ті підтвердили факти регулярного порушення громадського спокою галасливими компаніями за столиком у дворі багатоповерхівки.

Завітав візитер і до автора публікації. Поводився дуже ввічливо, в бесіді проявив себе чуйною людиною, щиро поспівчував спільному для багатьох жильців будинку нещастю і висловив тверду впевненість у вирішенні проблеми вже найближчого часу. Мовляв, якщо справа дійшла аж до обласного УМВС, то позитивні зміни неодмінно будуть.

Враховуючи багаторічний досвід звернень до структурних підрозділів міліцейського відомства, такі запевнення були сприйняті, м’яко кажучи, з обережним оптимізмом. І без того стримані сподівання на реалізацію вартовими порядку благородного задуму з належного виконання ними професійних обов’язків на конкретній території невдовзі були підірвані черговими пригодами, що тривали дві ночі поспіль: з п’ятниці на суботу і з суботи на неділю, відповідно 20 і 21 липня.

Більше того, якщо раніше у відповідь на зауваження і жбурляння водяних пакетів в місце знаходження порушників нічного спокою звідти чулася нецензурна лайка з досить загальними формулюваннями на предмет фізичної розправи над тими, хто намагається припинити бешкетування (приміром, «ми тєбя, сука, уєбьом»), то тепер, вперше за весь час бандюками прямою мовою був озвучений конкретний і цілком реальний спосіб.

В ніч з 20 на 21 липня все почалося з несанкціонованого концерту просто неба, який стартував близько другої години ночі у вигляді вокального сола під акомпанемент гітари в галасливому колі товаришів по пляшці. Одна пісня, друга, третя… І все – блатняк. Жодної нормальної.

Зрозумівши відсутність перспективи зміни репертуару, як і закінчення концертної програми в цілому, автор цих рядків запустив звичний алгоритм протидії: попереджувальні постріли водяними снарядами, висловлення справедливого гніву з балкону з настійливими пропозиціями негайного припинення гучного неподобства, виклик міліції.

Вочевидь, бомбометання спочатку було сприйняте як самим солістом, так і його прихильниками, елементами шумового супроводу виступу, такою собі звуковою світломузикою. Тому реакції – нуль. Одначе після того як черговий снаряд розірвався в безпосередній близькості від виконавця, а відтак, можливо, забризкав його, той вирішив трохи перерватися.

Відклавши гітару, він роздратовано мовив, що йому це жбурляння вже набридло, а якщо воно буде продовжено, то у відповідь він почне відстрілюватися в натурі, зазначивши при цьому, що в нього є, не більше не менше, чотирнадцять патронів.

- Якщо ти, скот, негайно не закриєш пельку, то викличу міліцію, от їй, гнида, і розкажеш, скільки в тебе, мудака, патронів, від чого і для чого! За одно і перерахуєте. Зрозуміла, сволота?! А ну забирайся геть звідси!!!

Мій палкий виступ змусив соліста дещо принишкнути. Можливо той подумав, що справді зайвого ляпнув. Одначе згодом, зваживши всі «за» і «проти», потроху знову став бренькати. І чим далі, тим гучніше.

Що ж, настала черга наступного етапу: виклику міліції . В міському відділі № 7, що в 3-5 хвилинах неквапливої їзди від місця галасливих пригод, спочатку не взяли слухавку. Може відпочивають? От щасливці. На повторний дзвінок там вже було зайнято. Теж саме і щодо третього, четвертого та, як виявилося потім, багатьох інших дзвінків, зроблених до половини п’ятої ранку – часу закінчення концертної програми.

Коли стало зрозуміло, що розраховувати на ментів-дармоїдів з міського відділу № 7 не доводиться, а усвідомлення факту прийшло близько 2:35, послідувало звернення на «102». Там, на відміну, від міського відділу, несли службу в реалі, а не уві сні, відтак пообіцяли екіпаж.

Через його відсутність протягом години, довелося повторити виклик. На «102» затримку пояснили завеликою кількістю подібних звернень, що для п’ятниці є звичною справою.

Тим часом соліст за столиком, на своє та прихильників голосистого «таланту» задоволення, співав вже у всю горлянку. Він зрозумів повну відсутність будь-якої небезпеки для нього і почувався повноправним господарем ситуації. А з чотирнадцяттю патронами й поготів.

Ну, думаю, точнісінько як в тій пісні «Выхода нет, скоро рассвет» («Сплин», РФ) – значить настала черга важкої артилерії. Знову вийшов на балкон, але замість целофанових пакетів з водою, метнув в напрямку столику стару поламану табуретку, залишену тут про всяк випадок. От і згодилася. Досягнув асфальту, та з грохотом розбилася вщент.

Слід зазначити, об’єкти атаки практично нічим не ризикували: по-перше, відстань чималенька (це тільки здається, що 30 метрів від під’їзду до столика – всього нічого, а спробуй-но що-небудь докинути, не кажучи про табурет, якщо ти не спортсмен-метальник); а по друге - ті ж під надійним укриттям у вигляді міцного гілля дерев.

- Ти шо, блядь, охуєл?!! – почув знизу.

- Ага! Ну то ви розходитеся чи ні?

- Нєа, міліцию будєм ждать… ти ж обещал, блядь… Ну і гдє она, на хуй? Нєма блядь! – відповів хтось з кампанії.

…І це ж треба, таки дочекалися. Викликаний о пів на третю наряд приїхав тільки після четвертої години. Наскільки я зрозумів, весь цей час міліцію чекали лише для того, аби вона… відпустила правопорушників по домах. Всього-навсього. Так хто ж кому, як кажуть за тим столиком, «долбоеб»?

А як же розпиття спиртних напоїв у громадському місці, а порушення спокою в нічний час та ще й під гітару, а патрони, зрештою? Адже про все це було повідомлено на "102". Невже це не тягне на складання пртоколу? Приїхавши до місця пригоди, екіпаж мав би побачити людину з гітарою та його собутильників з розкиданими навколо пляшками.

Знаючи ж про висловлену погрозу застосування патронів для відстрілу, чому б не з'ясувати, що за цією фразою? Це було сказано просто так, по п'яні та з пересердя чи наступного разу виборювачі нічної тиші справді ризикують наразитися на вогонь у відповідь?

Захисників української мови під Укрдомом у вишиванках кийками зі всієї дурі гамселять, сльозогінним газом труять, а потім за це на самих постраждалих адміністративні й кримінальні справи заводять, а тут… Може Янукович якусь таємну маляву по органах розіслав, мовляв, таких як я – не чіпати, чи що?

- Братухі, спасібо… - щиро дякували бандюковичі людям у формі за продемонстровану до них лояльність.

Так «нахуя», як кажуть за тим столиком, нам потрібна така міліція? «Хулі», продовжуючи користуватися термінологією завсідників хмільних посиденьок, нам утримувати цей непотріб? За що ми платимо цим дегенератам: лише за носіння форми? Чи може за розгін мітингів? За побиття опозиції? За наругу над національними символами? За переслідування українських патріотів? Та це ж не правоохоронці, а гнида мєнтівсько-енкаведистська.

Будівлю облдержадміністрації від пікетувальників з національними прапорами вони металевими парканами загородити завжди встигають – на це в них ніколи не бракує ані матеріальних, ані людських ресурсів. Під час заходів на одного протестувальника доводиться ледь не по два міліціонера як у формі, так і в цивільному. Ще й з відеокамерами.

А от для того, аби приборкати глибокої ночі розперезану п’янь, так ці вилупки або трубку взагалі не беруть, або півтори години їдуть там, де навіть заднім ходом проїхати від сили займе 10-15 хвилин. А приїхавши – не складають протоколи, як це їм подобається робити по відношенню до добропорядних громадян, які встали на захист України та рідної мови, - а люб’язно відпускають бандюковичів по домах.

Міліція запопадливо обслуговує різних покидьків, людей з однією чи двома (як у Віктора Федорича) і більше судимостями, забезпечуючи їм режим найбільшого сприяння і в той же час не проявляє належного сумління в дотриманні прав і забезпеченні належного комфорту тих, в кого немає тюремного досвіду і хто не схильний до асоціальної та аморальної поведінки, обятженої пристрастю до зеленого змію.

За таких умов називати людей у формі ПРАВО- охоронцями, звісно, ніяк не можна. За самим фактом. Лише БАНДО-. Міліція повністю перебуває на службі в бандюковичів – як тих, що у високих владних кабінетах, так і тих, котрі за столиками на зразок того, що у дворі дев’ятиповерхівки по вулиці Героїв Сталінграда, 138.

Наступної ж ночі тиша була підірвана чоловічим басом і дзвінкими жіночими голосами близько 12-ої години. Надія на те, що чергова галаслива кампанія розійдеться сама собою розтанула близько половини першої. Цікаво, як там в міськвідділі № 7 – продовжують спати? Виявилося, ні. Тож, о 12:40 там прийняли виклик.

Минає сорок хвилин. Ні фіга. Що ж цього трапилося? Черговий сказав, що екіпаж йому доповів про виконане завдання – були у дворі і навели там порядок. З подальшої бесіди черговий розуміє, що його відмазка «вже були» не проходить. За 10 хвилин автіка з блимавкою заїждає у двір, шанобливо відпускає базікал і їде геть. На щастя, ті таки розходяться. На годиннику – пів на третю ночі.

Мимоволі згадуєш кадри по місцевому суцільному і наскрізь вілкулівському тv як міліцейське управління вже вкотре отримує для своїх патрулів новенькі джипи. В телевізорі – довжелезний, ледь не на всю вулицю ряд патирульних спецавтівок з екіпажами, готовими зайняти в них місця і виїхати за першим викликом.

То де вони? Куди діваються? Хто, коли і навіщо в них катається? На яких сафарі? Чому люди, які страждають від регулярних нічних посиденьок з шансоном під гітару ніяк не можуть дочекатися міліцейських нарядів?

Чи вони всі – під Укрдомом? Пильнують за опозицією? Слідкують за політичними опонентами антиукраїнського режиму кримінальної тиранії? Щоби не дай Боже хтось серед білого дня з національним прапором не з’явився? МВС-НКВД рулить. Тим часом в Семиполках під Києвом вже «дорулилося»…

22.07.2012


Ваш коментар:
e-mail:



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64