Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


АТЕНТАТ

З розповіді агента КГБ Сташинського на судовому процесі проти нього, що проходив в Німеччині у жовтні 1962 року, за скоєні ним 12 жовтня 1957 р. і 15 жовтня 1959 р. вбивства Лева Ребета та Степана Бандери.

Сташинський почав з того, що народився 4 листопаду 1931 р. в селі Борщовичі Ново-Яричівсткого району Львівської області, в сім’ї бідного, національно свідомого українського селянина. Щоб прогодувати свою сім’ю а Сташинський має лише дві сестри – старшу, одружену, і молодшу, яка активно співпрацювала з українським підпіллям у 1950 роках, його батько зайнявся також столярством. Його батьки далі живуть у селі – принаймні до грудня 1960, коли він востаннє побував у них.

Після закінчення семирічки у Борщовичах він перейшов у 1945 р. до десятирічки у Львові, далі записався у Львівський педагогічний інститут на факультет математики. Під час своїх студій він часто їздив “зайцем” додому по харчі, поки навесні 1950 року його не впіймала транспортна міліція. Коротко після цього випадку його поклмкали до Львівського бюра міліції, де капітан Ситниковський почав розмову про діяльність українського підпілля в Борщовичах та околиці. Він заявив, що КГБ відомо, що його молодша сестра є активним співпрацівником підпілля, і що його батьки виразно симпатизують підпільникам. Перед Сташинським постала ділема: або піти на співпрацю з КГБ, або спричинитися до покарання сестри на 25 років ув’язнення і заслання всієї родини до Сибіру; йому самому також загрожує покарання: 25 років ув’язнення. Тоді він обрав першу можливість: його завданням було збирати інформацію на селі та перевіряти ті інформації, що їх КГБ отримало іншим шляхом.

З літа 1950 до січня 1951 Сташинський співпрацював з КГБ під прізвиськом “Олег” і розвідував у селі діяльність підпілля. В той же час доручено йому більше завдання: включитися в підпільну групу в селі і довідатися про обставини атентату на письменника Ярослава Галана – відомого протинаціоналістичного і антицерковного письменника. За допомогою сестри йому легко вдалося дістатися до “лісу”, саме до того відділу, де перебував вбивник Галана Стахур. В червні 1951 він викрався з лісу і у Львові подав КГБ докладні інформації. Стахура схоплено. Сташинський став постійним “таємним співробітником КГБ” з місячною платнею 900 крб. До літа 1952 він був членом “спеціальної таємної групи”, завданням якої було ліквідувати повстанчі відділи у Зхідних областях України. Після цього його покликали на спеціальний вишкіл до Києва, де під прізвиськом “Мороз” він перебував у 1952-1954 рр. Тут він навчився фотографувати, шоферувати, орудувати різною ручною зброєю і вивчив німецьку мову, бо дав згоду працювати як агент КГБ на терені Німецької Федеративної Республіки. Після закінчення курсу в Києві КГБ спрепарував Сташинському “легенду” Йозефа Леманна, з якою його вислано до Польщі.

Далі Сташинський оповів, як в листопаді 1954 р. його перекинули до Східної Німеччини без кордонного контролю. Перебрав його східноберлінський опікун КГБ “Сєргєй”, який повіз його до “ізольованої зони”, де існує радянська комендатура і де Сташевському була призначена “конспіративна квартира”.

У 1955 став на працю в одному промисловому підприємстві в Цвікав як фрезувальник; там працював до кінця серпня 1955. Під прізвищем радянського громадянина “Крилов” він лікувався один місяць у військовому шпиталі; терпів на важкі завороти голови, що могло бути наслідком важкого потовчення, коли в 1944 році впав з гойдалки у Борщовичах. Далі відпочинкова відпустка на Чорному морі, перебування в рідному селі і повернення до Берліну.

В 1956 р. він отримав від “Сєргєя” доручення поїхати до Мюнхену, щоб зустрітися з радянським агентом “Надійчином”, який працював тоді у видавництві “Український самостійник”. Цьому агентові він привозив гроші, а той передавав йому інформації, які Сташинський перевозив до Берліну. Свою діяльність проти української еміграції Сташинський виправдовував тим, що в той час він цілковито стояв під впливом пропаганди КГБ. В кожній розмові з ним “Сєргєй” повторював, що керівники еміграції обманюють простих емігрантів щодо становища в СРСР, що ці керівники є ворогами народу, що вони застосовують погрози і насильства проти тих, хто хоче повернутися на Батьківщину, що вони завербовують людей для західних розвідок, і ці люди провадять шпигунську роботу в СРСР. “Сєргєй” постійно говорив, що людей, які не хочуть порозумнішати, треба фізично ліквідувати.

На початку 1957 року він дістав від “Сєргєя” завдання вистежити Лева Ребета в Мюнхені, що було зроблено. Підсудний додав, що “Сєргєй” схарактеризував Ребета як ідеолога і теоретика еміграції.

У вересні 1957 року “Сєргєй” повіз Сташинського в “ізольовану зону” радянської комендатури в Карлсгорсті. Там вони зустрілися з чоловіком з Москви”. “Сєргєй” сказав тоді Сташинському: “Тепер уже надійшла пора”. Вбивати Ребета належало отруйною зброєю – пістолем-шприцем. За допомогою сильної пружини розривається скляна ампула з отруйною ридиною, яка перетворюється в пару, а людина, вдихнувша таку пару, втрачає свідомість, її кровоносні судини раптово якнайщільніше звужуються, при чому паралізується серце, жертва вмирає через серцевий інфаркт. Смерть настає не пізніше 10 хвилин. Годину-дві перед замахом нападнику треба вжити протиотрйтну пілюлю, а після атентату роздушити іншу ампулку з протиотруйною речовиною, випари якої цілковито нейтралізують отруту з пістоля-шприця.

Разом із “Сєргєєм” та “чоловіком з Москви” він поїхав у ліс над озером Мюгельзе в східній частині Берліну, де випробували зброю на собаці. Лева Ребета Сташинський вбив в Мюнхені, у суботу 12 жовтня 1957 року, вистреливши жертві в лице ампулу з отрутою.

В січні 1959 року Сташинський отримав від свого опікуна “Сєргєя” доручення вислідити в Мюнхені Степана Бандеру, що було зроблено. За деякий час Богдану Сташинському було дане завдання ліквідувати Бандеру у “відомий спосіб”.

Він спостеріг, що Бандера ходить то з охороною, то без неї. Одного разу Сташинський побачив, як Бандера сам заїхав у гараж автомашиною. Загорнувши зброю в газету, він пішов у напрямі гаража і наблизився до Бандери на кількадесят кроків. Гараж був відкритий, а Бандера стояв ліворуч, ніби шукаючи чогось в середині авта. “Він навіть не відчував, що смерть стоїть так близько,” - зазначив Сташинський на суді. Але тоді Сташинський завагався і, сховавши пістолю назад у кишеню, відійшов швидко з думкою – “нехай Бандера ще поживе”.

На початку жовтня 1959 року Сташинський повторно отримує завдання вбити Бандеру. Близько 13:00 15-го жовтня Сташинський підкараулив Бандеру на сходах будинку, де той мешкав. Згори він побачив як Бандера ногою притримував двері і лівою рукою намагався вийняти ключ із замка, бо в правій тримав паперові торбинки з овочами, здається, з червоними помідорами. Тоді Сташинський почав поволі сходити вниз. При вхідних дверях вони зустрілися віч-на-віч. Сташинський запитав “чи замок не фунціонує?”, на що Бандера, витягши ключ, відповів, що “все в порядку” і повернувся лицем до Сташинського. Тоді цей вистрілив обидві отруйні ампули в обличчя своєї жертви...

(За матеріалами брошюри “Національно-визвольним шляхом”, Київ – 1991р.)



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть

Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No error: 0 in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64