Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Ще раз про свободу слова і відповідальність журналістів перед суспільством та власною совістю



Про, м’яко кажучи, неблагопристойну роль у висвітленні цьогорічної президентської кампанії в Україні провладних електронних й друкованих засобів масової інформації, що становлять абсолютну більшість серед центральних (національних) і регіональних ЗМІ, сказано вже чимало. Фактично вони позбавляли громадян можливості отримувати об’єктивну інформацію про кандидатів та перебіг виборчих перегонів, адже в основній своїй масі працювали, скажімо, “на убой” опозиційного кандидата, співаючи дифірамби провладному. При цьому їхня редакційна політика, що визначалася директивами згори у вигляді так званих “темників”, - це українське слово здобуло сумну славу по всьому світі - унеможливлювала й заперечувала одну з невід’ємних норм журналістики, а саме - об’єктивність й збалансованість у поданні інформації.

Слід констатувати, в такій ситуації ця преса, на жаль, була перетворена зі ЗМІ на “засоби масової дезінформації” й використана правлячим режимом як інструмент зомбування народу. Подібний стан речей суттєво ускладнював, а то й робив неможливими, умови праці для сумлінних журналістів. На щастя, в багатьох з них вистачило мужності, чому неабияк сприяла і помаранчева революція, проявити громадянську, зрештою, професійну позицію й заявити про свій рішучий протест проти утисків свободи слова в ефірі (на газетних шпальтах), про категоричну відмову від участі в продукуванні брехні. Демократичні зміні, що сталися в країні завдяки безпрецедентним за своїми масштабами акціям громадянської непокори, в яких взяли участь мільйони українців, призвели в тому числі і до позитивних перетворень в пресі. Проте, як засвідчує практика, здобутий позитив і надалі потребує захисту й до, сказати б, “запаморочення від успіхів” в цій сфері ще ой як далеко. Особливо ця теза уявляється актуальною для регіональних ЗМІ. На прикладі одного з них - Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії - автор матеріалу спробує проілюструвати заторкнуті процеси.

ДОДТРК як частка загальнодержавного інформаційного простору, зрозуміло, не могла залишитись осторонь вихору подій, що відбуваються в країні. Такі, для когось неочікувані й несподівано потужні, вітри змін заколихали і атмосферу всередині кампанії. Факт проникнення свіжого повітря в коридори та приміщення - безсумнівний, як, власне, і відмінності в реакції на нього. Комусь він здався, скажімо, благою звісткою, радісною подією, а кимось, принаймні такі припущення виникли у журналіста на основі власних спостережень, був сприйнятий із насторогою та роздратуванням, яке викликає раптовий сильний протяг.

Спочатку надії на зрушення пов’язувались з відставкою гендиректора Станіслава Івановича Повода, тривале керівництво якого, багато в чому, за думкою багатьох, і призвело до того, що ДОДТРК було законсервоване у стані 70-х років.

Є інформація, що ця відставка сталась завдяки хвилі протесту, яку підняла популярна ведуча ДОДТРК Віталія Шилова. Журналістка заявляла про свої претензії до керівника з приводу існуючої на каналі цензури, а також впроваджуваної кадрової й фінансової політики. Підняті В. Шиловою хвилі протесту дійшли аж до Комітету ВР з питань свободи слова та інформації й облпрокуратури. Чи саме ці події стали причиною подальших змін, чи ні, але в серпні поточного року С. І. Повод пішов із займаної посади.

Проте прихід на його місце спецкора УТ-1 М. І. Павленка не сприяв докорінним змінам на краще. Сама ж пані Віталія відчула на собі тиск й спроби відсторонення, що не увінчалися успіхом. Зазнав на собі гонінь один з її проектів. За домовленістю керівника обласного виборчого штабу В. Ф. Януковича, ректора Національного гірничого університету Г. Г. Півняка й нового керманича телерадіокомпанії (до речі, гірничого інженера за освітою) ефірний час “Мыслей вслух” було передано іншому журналісту - Фіделю Сухоносу, внаслідок чого програма-диспут перетворилася на звичайну політагітацію. За кого - зрозуміло. Це сталося якраз напередодні другого туру президентських виборів. Були й інші санкції.

Труднощі, з якими вона стикнулася, змусили її вдатися до рішучих заходів у відповідь - аж до проголошення готовності розпочати голодування разом зі своєю творчою групою. Популярна ведуча виступила на велелюдному мітингу помаранчевих, дала прес-конференцію, взяла участь в програмі прямого ефіру місцевого “9 каналу”. Ці заходи набули громадського резонансу (пройшов сюжет і по ТРК “Ера”) та зрештою допомогли відстояти обрану позицію.

Одначе ЗМІ, якщо вони державні, повинні дбати про висвітлення державної політики, а вона є такою, яке її керівництво, то чи доречні претензії в однобокості? Даючи оцінку такій логіці, В. Шилова відповіла мені наступне:

- Есть соответствующие законы, в которых эти вопросы регламентируются: сколько эфирного времени государственная телекомпания должна предоставлять освещению данной темы - 20-30 %. Однако нет такой нормы, которая запрещала бы предоставлять остальные 70 % на освещение точек зрений различных политических сил. Государственная студия телевидения - это своеобразный оттиск идеологического наполнения парламента, где представлены позиции разных партий. Их влияния различны, но каждая имеет право высказать свое мнение и быть услышанной.

Впевнений, “Вечер на 51 канале” з Віталією Шиловою для багатьох глядачів у ці дні став бажаною для перегляду передачею, навіть якщо раніше вони не мали до неї особливого інтересу. Підвищенню глядацької цікавості неодмінно сприяли стрімкий розвиток поточної ситуації в Україні в цілому і місті зокрема та адекватне висвітлення цих подій в ефірі із коментарями й оцінками представників зацікавлених сторін. Зрозуміло, що це неодмінно сприяє й підвищенню рейтингу телекомпанії (який, м’яко кажучи, залишає бажати значно кращого), а тому, за цією ж логікою, керівництво мало б проявляти інтерес до подальшого успішного розвитку проекту та відповідним чином піклуватися. Та де там. Парадокс, але виходить, що найбільш рейтингові програми стають для місцевих теленачальників чи не найбільшою проблемою, їхнім головним болем. Оце вже дивно.

Натомість не мають подібних проблемних моментів журналісти, чиї програми є настільки шаблонними, копіюючими одна одну, що навряд чи можна знайти людей, яким би вони були цікаві, окрім хіба що головних її діючих осіб. Такі передачі не вирізняються ні актуальністю тематики, ні гостротою запитань ведучого та й запрошені до студії гості не користуються популярністю серед глядацької аудиторії. Про звичну тут однобокість - вже було сказано. Такі сірі, мляві, навіть примітивні з дозволу сказати ток-шоу, якими багата державна телерадіокомпанія, просто вбивають ефір. Від перегляду подібних матеріалів думка глядачів пліснівіє. Чи, можливо, заради цього вони і задумані?

Суспільну важливість професії журналіста важко переоцінити. Та якщо замість обстоювання свободи слова - неодмінного атрибуту та одночасно запоруки демократії - журналіст перетворюється на знаряддя свідомої цілеспрямованої маніпуляції громадською думкою, “промивання мізків” широких електоральних мас, це стає вкрай небезпечним. Найстрашніше, коли він не відчуває через це морального дискомфорту, потреби чинити цьому спротив, сприймаючи стан, в якому перебуває, звичним і природним. Відтак, сам перетворившись на гвинтик пропагандистської машини, він сприяє появі таких самих гвинтиків по той бік екрана, радіодинаміка, серед читачів газет. Це загрожує суворими наслідками для країни. Не гідно, коли громадянська позиція творчого працівника ЗМІ поступається виключно меркантильним інтересам.

Не робить честі журналістові й дволикість, яка, приміром, так притаманна співробітнику ДОДТРК, ведучому прямого ефіру, вже згадуваному Фіделю Сухоносу. З одного боку, за свої чесноти не без матеріального зиску він пошанований у далекій діаспорі та відвідує українську громаду Детройту на запрошення Комітету Сприяння Українській Демократичній пресі в Україні, а з іншого - спокійно проводить надзвичайно запопадливі інтерв’ю з прихильниками не демократичного лідера, улюбленця в тому числі і української діаспори В. А. Ющенка, а... Януковича та самим Віктором Федоровичем, пророкуючи йому президентство і вимолюючи зустріч з ним вже в новій якості! При цьому в особистих бесідах, зокрема з автором статті, жаліється на неможливість висловлення чи то проявлення в професійній діяльності власної громадянської позиції. Слід зазначити, перед переголосуванням він наважився прикрасити своє авто помаранчевими стрічками, та мимоволі закрадається сумнів, чи не мав він при цьому навсяк-провсяк у “бардачку” біло-голубі?

“Ми не бидло, ми не козли!” - голосно підспівує одному з революційних гімнів волелюбний помаранчевий люд на майданах України. Так він реагуює на фальсифікацію власного волевиявлення та образу на свою адресу, що прозвучала одного разу з вуст не обтяженого етикетом та іншими людськими чеснотами кандидата. Вочевидь деякі журналісти ще довго не співатимуть таких пісень - це явно не про них. Вони настільки звикли бути гнучкими, безхребетними, пристосовуватись до будь-яких обставин оточуючого середовища, що, здається, не можуть вийти з цього стану. Виходить, що вони завжди “за” того, кого треба. Вчора за Кравчука, сьогодні за Кучму-Януковича, завтра також ревно будуть і “за” Народного Президента. Чи не час для них, залишившись на самоті, сам-на-сам з власною совістю замислитись над тим, що відбувається в суспільстві і над особистою в тому роллю. І це стосується не лише окремих працівників конкретної телекомпанії, а значно ширшого кола трударів пера.

До речі, на самій обласній студії, як і на підходах до неї (принаймні так мені здалося), царює піднесений “помаранчевий” дух. Жовто-гарячі стрічки прикрашають гілки дерев, кущів, службовий автотранспорт телерадіокомпанії, така символіка присутня й в одязі багатьох співробітників. І це - в одному з обласних форпостів кучмізму! Як же він “дістав” навіть тут багатьох! Слава Богу, далеко не все “так погано в нашому домі”. Проте могло бути набагато краще і значно раніше.

Тож замислимося над тим, чи мають моральне право і надалі перебувати на займаних посадах ті, що великою мірою посприяли вкоріненню в ЗМІ вище зазначених кричущих негативних явищ, які отруюють наше суспільство, що так відчайдушно нині бореться за краще життя для себе і Держави.

P.S. Припускаю, що, можливо, в своїх міркуваннях з означеної теми дещо погарячкував. Але, тим не менш, вважаю дискусію з заторкнутих питань не зайвою бо вже давно дуже хочеться перемін.



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть

Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64