Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


МЕРЗОТА,
або
“Абу-Грейб” районного масштабу

Голова Бабушкінської райради Андрющенко і компанія перетворили райвиконком на такий собі “Абу-Грейб” (горезвісна на весь світ тюрма в Іраку, в якій американські військові знущались над ув’язненими іракцями), де громадян України піддають моральному катуванню та тортурам незалежно від іхнього віку і статі. Смак застосування до відвідувачів органу місцевого самоврядування психологічного садизму виховуюється у співробітників (та заохочується керівництвом) з самого початку кар’єри держслужбовця. Це яскраво продемонстрував випадок з молодою, 1977 року народження, бухгалтеркою управління з обслуговування будівель райвиконкому Оксаною Же(и)ленко.

Член однієї з дільничних комісій, ветеран праці Л. М. Мазур вирішувала 6 січня цього року свої поточні питання в бухгалтерії ТВК 27 округу, що розташована в райвиконкомі, з бухгалтером О. В. Гаркушею. Перед тим Людмила Михайлівна мала телефонну розмову з членом ЦВК Михайлом Охендовським - куратором Дніпропетровської області, в якій переконалася в справедливості й законності своїх вимог до бухгалтерії ТВК. На завершення бесіди М. Охендовський надзвичайно доброзичливо й люб’язно привітав її з Різдвом Христовим.

Отже до перемовин з бухгалтерією ТВК Мазур підійшла, перебуваючи у доброму гуморі. Хороший настрій підсилився через те, що жодних заперечень щодо її вимог з боку бухгалтера Ольги Василівни вона не почула. Ніщо не передвіщувало бодай найменших неприємностей. Несподіваний гострий конфлікт виник ні з чого, коли Л. М. Мазур оформлювала документ на отримання 46 грн. 27 коп. за працю в ДВК.

До пенсіонерки раптом підійшла молода, вродлива, струнка жінка, яка до того сиділа мовчки в цьому ж кабінеті. Порівнявшись з ветераном, нахабненько посміхаючись, жуючи жуйку, оглянула пенсіонерку з ніг до голови і мовила:

- Эти НАГЛЫЕ люди готовы за пять копеек морочить нам голову!

- … Это вы обо мне?! - розгублена й шокована почутим запитала Людмила Михайлівна. - Разве у нас с вами есть общее дело? Вы привлечены к разговору? Кто вы, собственно, такая? Как ваше имя, фамилия?

- А кто вы такая, чтобы я вам их называла?! - зухвало продовжувало молоде-зелене, наближаючись до виходу.

Коли за нею закрилися двері, Л. М. Мазур поцікавилась вихідними даними нахабки в бухгалтера Ольги Василівни, зауваживши, що таким “щебетухам” не зайвим було б й “язичка підрізати”.

З відповіді бухгалтера з’ясувалася дивна річ: вона знає лише ім’я “невловимої”, яка їй просто допомагає.

З наступних вбігань-вибігань до кабінета “міні-торнадо” в чобітках на високих підборах ситуація то прояснювалася, то знов заплутувалася. Так, Ольга Василівна називала її то бухгалтером, то касиром, то працівником комісії, то виконкому, а саме “чудо” призналося, що є просто родичкою Ольги Василівни - тому й тут. При цьому ім’я та прізвище молодиці зберігалося у суровій таїні.

Людмила Михайлівна спробувала дізнатися про ПІБ “ураганчику на підборах” за допомогою міліціонера, що чергував у сусідній кімнаті. Почувши про суть того, що відбувається, той відмовив громадянці.

Не приніс бажаних результатів й візит ображеної літньої жінки до приймальні голови райради - В. М. Андрющенка. Він послався на неймовірну зайнятість, а його заступник О. М. Карпов у різкій формі сказав по телефону Ользі Василівні, аби та не присилала сюди «таких». Людмила Михайлівна зазначила, що прийшла сюди сама, а не за чиїмось направленням. Та цього вже ніхто не слухав.

Після свят, 10 січня скривджена прийшла до виконкому вже разом із сином - автором інтернет-проекту “СПЕЦКОР”. Особливих успіхів досягнуто не було.

Побачивши журналістське посвідчення, бухгалтер Гаркуша категорично відмовилась спілкуватися з представником ЗМІ.

- “Журналіст має право: на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації; відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їхніми посадовими особами”, - цитував “СПЕЦКОР” пункти відповідного Закону. - “Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення... несуть особи, винні у... необгрунтованій відмові від надання відповідної інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності; несвоєчасне надання інформації; навмисне приховування інформації”...

Одначе всі зусилля виявилися марними: чиновниця повністю проігнорувала законодавство - вона не назвала навіть імені особи, якою цікавивились і котра якраз була поруч. За випадковим збігом обставин журналісту таки вдалося дізнатися ім’я дівчини - Оксана. Запросивши її до бесіди, отримав безглузде:

- Я буду разговаривать только в присутствии милиции!

- Пожалуйста, меня это устраивает.

- …Так это вам нужна милиция?! Мне она не нужна!..

Після цього абсурду, який, слід зазначити, сильно озадачив журналіста, Оксана вибігла з кабінета й не реагуючи на заклики залишитись, зникла в коридорах виконкому.

Людмила Михайлівна про всяк випадок запитала в Ольги Василівни, чи пригадує вона те, що тут сталося в четвер, шостого січня. Та відповіла, що пам’ятає, як Оксана висловилась, проте назвала трохи іншу фразу, одначе ключове слово “НАГЛОСТЬ» по відношенню до пенсіонерки в ній було. Інтернет-автор зайвого разу переконався у справедливості обурення своєї матері.

Було прийняте рішення звернутися до голови райради. Андрющенко прийняв нас, долучивши до розмови виконкомівського юриста й... начальника управління обслуговування будівель виконкому - уродженця сонячного Дагестану Рамазана Курбановича. Місія присутності останнього відкрилася нам дещо пізніше, коли стало зрозумілим, що в кабінеті високопосадовця відбувся справжній спектакль во славу цинізму і зухвалості влади, яку так хочеться нині вважати “бувшою”.

Андрющенко, дізнавшись, що ми не знаємо достеменно, хто така Оксана і почувши, що інцидент стався в бухгалтерії ТВК, як досвідчений актор, потужно повів свою облудну партію. Він сказав, що не може втручатися в роботу комісії, а вона могла взяти до себе тимчасово кого завгодно, навіть з вулиці. Відтак, ця ситуація жодним чином його не стосується. Сприяння ж встановленню особи - справа не його, «не царское это дело», і незвані гості явно помилилися кабінетом.

- Ваша позиция будет адекватно представлена на страницах сайта, - зауважив “СПЕЦКОР”.

- Не пугайте меня, а то мы с юристом еще и акт на вас составим, - напівжартома-напівсерйозно мовив Андрющенко.

Безумовно, не можна було не сприйняти як гру те, що Оксана могла бути залучена до комісії просто з вулиці, і Андрющенко не знає такої співробітниці. Але заперечити йому поки не було чим. Отже, розгорнулася майже детективна історія з серії “шерше ля фам”: потрібно було з’ясувати прізвище Оксани, посаду, кабінет, де і ким вона працює.

За декілька годин “журналістське розслідування” принесло позитив: на всі запитання були знайдені відповіді. Припущення про невипадковість присутності Оксани в бухгалтерії ТВК справдилося, її причетність до виконкому також. Виявилось, що вона працює бухгалтером в управлінні з обслуговування будівель виконкому, а її кабінет за номером 338 - сусідній з кабінетом юристки, яка, безумовно, не могла не второпати, про яку Оксану йшлося у Андрющенка. До того ж, кабінет “боса” - на тому самому, третьому поверсі. Зрозуміло тоді, чого був присутній на бесіді і завгосп, який є безпосереднім керівником Оксани. Тож напрошується однозначний висновок: весь цей час вони спостерігали за нами, як за піддослідними кроликами, потішаючись тим, наскільки ми близькі чи далекі до розгадування їхньої загадки.

Журналіст увійшов до кабінета “викритої” Оксани Анатоліївни й нагадав про вимогу до неї вибачитись за свою негідну поведінку перед Людмилою Михайлівною. У відповідь він знов почув про перспективу виклику міліції. “СПЕЦКОР” повторно заявив, що такий варіант його цілком влаштовує, на що почув черговий Оксанин “шедевр”:

- Молодой человек, если вы будете меня преследовать, я вызову сюда моего мужа и будете иметь дело с ним.

Незважаючи на абсолютну недоречність сказаного, “СПЕЦКОР”, бажаючи продовження бесіди, погодився і на це:

- Вызывайте, я тогда и о нем напишу.

Погроза викликати чоловіка зацікавила: а, дійсно, хто ж він такий? Чи не завдяки його піклуванням вона тут працює? Як високо розташований його кабінет? Чи він є людиною гідною й достойною, чи, можливо, кримінальний авторитет? Все могло б бути, і тим цікавішою була б стаття. І це незважаючи на повний абсурд ситуації: за логікою Оксани, той, хто зайшов до неї в робочий кабінет, або стоїть перед його закритими дверима - “переслідує” її.

Щодо виклику чоловіка, то тут вона аж надто переборщила: адже й гадки не мав цікавитися нею інакше, як співробітницею виконкому, яка на робочому місці боляче образила мою мати.

Перед кабінетом Желенко (можливо Жиленко, чи якось ще - документів не показували), очікуючи на вибачення, ми з мамою (1946 року народження) простояли близько чотирьох годин (стільки ж ми простояли днем раніше під іншим кабінетом, куди от-от мав прийти, але не приходив три дні поспіль, голова теркомісії В. П. Гамалій). Оксана виходила не раз, та нас абсолютно не помічала, як то кажуть “в упор”. Не викликало жодних співчуттів наше стояння й в інших співробітників закладу. Дехто, знаючи ситуацію, навіть іронізував над нами.

Оксана ж, зрозумівши серйозність наших намірів, незабаром залишила цей кабінет і не поверталася туди.

Спілкуючись з членами інших дільничних комісій, дізналися, що й вони виділяють з-поміж всіх співробітниць ТВК Оксану саме через її надзвичайну різкість, некоректність, зверхність, зухвалість у відносинах з старшими людьми. Наприклад, ця молодка не гребує такими фразами: «До вас что, трудно доходит?», «Стойте хоть до утра, а мы продолжим (видачу грошей - авт.) после того, как покурим!», «Пусть вам ваш Ющенко платит, че к нам идете?!». Така нахаба, безумовно, аж ніяк не могла бути не за Януковича, видно саме його й має за приклад у житті. А як же вона працюватиме при Президентові Ющенко? Адже це ж не її обранець. Піде добровільно з займаної посади? Але ж всі ті, хто “давив” Ющенка і зараз спокійно сидять там, де й сиділи, і зовсім не збираються залишати теплі місця.

12 січня Рамазан Курбанович, завгосп, запросив опонуючі сторони на бесіду до свого кабінету. Всі факти образ з її боку Оксана категорично заперечила, сміючись і хизуючись. Промову Людмили Михайлівни вона супроводжувала зухвалими ремарками. Ні за що вибачатися не збирається, адже будь-яку свою провину відкидає. З її слів можна було зробити висновок, що весь інцидент - не більше ніж хворобливе мариво. Більше того, вона сказала, що... прощає (!) Людмилі Михайлівні, хай би вона вже йшла додому.

Отже безмірне нахабство Оксани та її покровителів залишається на сьогодні не переможеним. Немає чого простому громадянину йти за справедливістю до районної влади, якщо його родичі не займають високі посади у владних чи бізнесових структурах, що часто-густо є одним і тим.

Про аморальність теперішньої, відживаючої влади сказано чимало, до того ж з найвищих трибун. Ця історія - ще один внесок у необхідність розуміння важливості її повної заміни. Нехай та скверна, яку перемогла Помаранчева революція, зникне повністю і якнайскорше. Ніколи не матимуть довіри у народу такі “Абу-Грейби”, як Бабушкінський райвиконком. Такі моральні катівні легко впізнаються сьогодні в багатьох радах і виконкомах, інших державних установах різного рівня. Своїм нехтуванням елементарної людської моралі, не кажучи вже про ділову етику, Бабушкінський “Абу-Грейб” давно підписав собі вирок. То ж нехай його буде приведено в дію.

Зверніть увагу, конфлікт, про який йшлося, не стосувався ані виборів, ані житлово-комунальних проблем, ані фінансових - список можна продовжити. Мова йшла про банальне, раптове і невмотивоване порушення молодою особою споконвіку існуючих правил поважного ставлення до літньої людини, жінки, матері. Замість того, аби поставити нахабу (для її ж користі) на місце й наполягти на принесенні вибачень з її боку - для цього достатньо було лише суворо глянути на неї (до того ж її керівники, в тому числі і сам Андрющенко - давно вже не молоді хлопці й повинні розумітися на важливості таких моментів) - дивіться, що вони вчудили, що розвезли. Конфлікт, що мав би вирішитися негайно і за лічені хвилини - розтягнувся на тиждень знущань над постраждалою пенсіонеркою.

На вирішення яких проблем здатні ці посадовці, якщо на рівному місці всупереч здоровому глузду самі створюють нові? Таким горе-керманичам місце одне - тільки на смітнику історії! “КОНТРУ” - ГЕТЬ!!!”



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть

Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64