Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Очима Ноократа

"Ноократія (Влада Розуму) - стан суспільства, при якому всі суспільні процеси є підвладними розуму, тобто - зрозумілими та керованими.

Абсолютне суспільство - людство. Абсолютний суспільний процес - життя. Абсолютна Ноократія - такий стан людства, при якому життя є підвладним розуму.

На кінцевій зупинці сучасну цивілізацію чекає або загибель всіх людей, або здобуття безсмертя кожним. Шлях до загибелі полягає у знищенні навколишнього середовища. Шлях до безсмертя - здобуття абсолютного знання про людину: її народження, життя та смерть.

Абсолютне знання про людину містить в тому числі знання про середовище її проживання, яким є Всесвіт. По суті абсолютизація Ноократії вимагає зміни влади в масштабах Всесвіту, чого не відбувалось з моменту його утворення.

Суспільство є несправедливим від самого початку. А початок суспільства - у народженні людей. Кожен народжений приречений на смерть. І прирікають його на смерть ті, хто його більше за все люблять - батьки. Бо хто не народиться - той не помре.

У людини не питають бажання померти. На цьому тлі будь-які порушення її прав затьмарюються. Кому потрібна свобода, якщо вона все одно не може бути вічною? І саме життя з усіма його радощами видається пасткою, з якої людина боїться втекти, бо смерті боїться більше ніж життя, яким би безглуздим воно не виглядало.

Смерть - неминуча. Життя - безглузде. У цьому колі замкнено людину. І розірвати його можливо або наповнивши життя здоровим глуздом, або перемігши смерть. За великим рахунком ніяких або-або не існує. Єдина справа, що містить в собі здоровий глузд - це здобуття безсмертя. Тож - здобуття знання є єдиною справою, що не є безглуздою.

Все, що не спрямовано на здобуття абсолютного знання, є марнотратством часу та енергії. Критерій здобуття знання - подовження віку життя людини. Людина, що керує людьми, має тим більше права ними керувати, чим довше люди живуть під її керівництвом. Лише такий критерій визнає Ноократія.

Якщо у керівника суспільної громади вистачає знань, то він знайде спосіб забеспечити громадян роботою та дозвіллям, які б шли їм на користь та не вкорочували б віку. Такий керівник скоріше вкоротить віку тому, хто забруднюватиме повітря отруйними викидами, ніж дозволить вкорочувати вік своїх громадян, що ними дихають.

Знання неможливо замінити мораллю. Моральна людина може дуже добре ставитись до людей, але якщо вона не знає як дати людям раду - яка користь з її моральності? Мале знання для людства корисніше, ніж велика проповідь.

Боротьба за так звану демократію є не більше ніж моральний бунт. Люди, яких народили проти їхньої волі, практично - за авторитарним рішенням батьків, раптом здіймають галас, волають про несправедливість світу в той час як думки більшості з них зводяться до процесу створення нових дітей.

А ті, хто знаходяться при владі, так звані "демократично обрані", по суті користаються тим, що люди бояться смерті і обіцяють в першу чергу всім право на життя. І люди шаленіють від щастя, коли такі лідери перемагають, бо так народжується ілюзія безсмертя. І триває ця ілюзія доти, поки життя не починає давати збій. І тоді стає зрозумілим, що право на життя підмінено правом на відстрочку смерті. А це, між іншим, зовсім різні речі.

Молоді не бояться смерті. Старіючи, люди починають шкодувати про змарноване життя. Дехто знаходить собі втіху у тому, що залишає по собі нащадків, які шануватимуть його й після смерті. Знаходяться такі, у яких відкривається друге дихання і на схілі віку вони раптом робить відкриття або віддають себе без залишку улюбленій праці. А назагал - люди лічать роки і роблять все, щоб віттягнути смерть, хоча життя їхнє сповнене хворобами та смутком.

Ноократія врятувала кожного, хто її прийняв. Хоча не врятувався від смерті навіть той, хто врятував багатьох. І, за великим рахунком, це й не потрібно було б, якби розум не кинув виклик смерті. Відтоді, коли з'явились перші Ноократи, часу пройшло чимало. Поборники життя, рятівники Всесвіту, месії та пророки - всі не стільки мали ознаки шляхетності, скільки визначні розумові якості. Розумна людина може власною смертю смерть перемогти. Зрештою - хоча б трохи допомогти людям, невдячність яких поясниться лише тим, що їм не стільки не вдається подолати смерть, скільки власний страх перед нею.

Отже, ми маємо життя - миттєвість вічності між народженням та смертю своїх тіл. Ми не маємо доказів того, що зі смертю тіла гине особистість, яка ототожнювала себе з цим тілом. Ми не можемо довести зворотнього. Єдиним більш-менш незаперечним є вислів А. Ейнштейна щодо смерті (прибл.): "…мій оптимізм щодо моєї посмертної долі пов'язаний з тим, що ані матерія, ані енергія нікуди не зникають, а лише змінюють форму свого існування."

Людина здатна побачити спектр світла від червоного до фіолетового. Те, що вона не бачить інфракрасного та ультрафіолетового кольорів не означає, що їх не існує. Те саме стосується ультразвуку та інфразвуку. Тож виходить, що ми можемо не чути, те що кажемо. Зайвим буде казати про те, що кожна людина випромінює радіохвилі та деякі інші випромінювання, що фіксуються звичайними приборами й можуть бути обмірені та обчислені. Не маючі наочних пояснень причини старіння, ми все ж таки розуміємо що воно такий само об'єктивний процес як окислювально-відновлювальна реакція, й може бути обмірене якщо прикласти до нього знання.

Чому такі дослідження тримаються на ентузіазмі диваків? Тому, що повії заробляють більше, ніж художники. Дешеві повії заробляють більше дешевих художників, дорогі повії заробляють більше дорогих художників. Полотна померлих художників дорожчі полотен живих художників, хоч останні вмирають у своїх майстернях, купуючі фарбу замість їжі. Кому цікава мертва повія? Збоченцям!

Так вже влаштовані люди, що вони купують лише те, що їм потрібно. Той, хто знає що потрібно іншим людям - купує це оптом та продає у роздріб, маючі з цього свій зиск. Знання потрібне тому, хто заробляє на незнайках. Хіба виробник тютюну заборонить рекламу тютюну? Чи може він зізнається, що палії - це спонсори його мандрівки з повією на Канари? Ха!

Картину у художника купить лише той, хто ніколи не скористається послугами повії. А такі люди, як правило, зайвих грошей не мають. Тож і можуть собі дозволити квиток до музею де висять дорогі полотна померлих художників, але не можуть знайти грошей на витвір живого художника. А він не може відкрити виставку, бо смерть ще не зробила його знаменитим…

От і виходить, що художники роблять безсмертними свої полотна, віддаючи за них життя. Ім'ям художника можна торгувати після його смерті, а живий - мало кому цікавий, бо з ним морока - створюй йому умови для роботи, оплачуй йому подорожі та повій тощо. Бо ж він - творча людина й вимагає натхнення. Далі маємо - знаменитий художник може продати будь-яку мазню, бо купують його ім'я, а не картину. І ось вже горілчаний магнат може хизуватись не лише тим, що у нього смокче зірка з подіуму, а й тим, що у нього в туалеті висить картина знаменитого художника.

Така Вам відповідь на питання про абсолютне знання. Воно не потрібне бюрократам, що мають владу над людьми доти, поки люди слабкі. І роблять все, щоб люди такими залишились. Воно не потрібне підприємцям, у яких люди скупляють різний непотріб. Воно потрібне лише тим людям, які живуть не для того, щоб пиячити, хизуватись чи віддаватися розпусті. Вони купляють книжки, економлячи на одязі. А з них глузують багатії й ті, що збираються збагатіти.

Та глуз їхній не щирий. Тому що насправді вони їх не веселять, а лякають. Тому що, якщо раптом всі стануть купувати дешеві картини, економлячи на дорогих шпалерах - збагатяться художники, а не виробники шпалер. І ще страшнішими для них є Ноократи. Тому що знання відкриває очі споживачів і вони перестають купувати мотлох у шахраїв.

Шахраї, споживачі, художники - всі люди. Всі смертні. Хто смерті боїться - забиває собі голову різною дурнею, займається чим завгодно, аби зробити вигляд що житиме вічно. Такі громадяни думають, що смерть їх не помітить. Але насправді смерть тікає лише від того, хто переслідує її.

Той, хто здобуває абсолютне знання, помітить час, коли врятувати від смерті можна буде кожного. Доки цей час не наступив - смертні всі. І той, хто витрачає себе для чогось, що не веде до безсмертя - той вбиває тих, кому не вистачить якихось годин, років чи століть для безсмертя через те, що недофінансовані дослідження Всесвіту.

Хто не зупиняє вбивцю - йому допомогає. Кожен сам обирає своє життя. Якщо економиш на знаннях - тоді не жалійся на те, що тебе оточують бовдури. Якщо спонсоруєш алкогольну промисловість - не ображайся, що алкоголіки наблювали біля твого помешкання. Якщо віриш порожнім обіцянкам - не дивуйся, що тебе дурять.

Твій світ такий, який є Ти. Що знаєш - роби, а чого не знаєш - дізнавайся. Тоді Ноократія буде твоєю реальністю, бо Ноократом будеш Ти. І смерть боятиметься Тебе".

Павло Головаха (виклад спеціально для "СПЕЦКОРА")

ВІД РЕДАКЦІЇ. Така стаття, зрозуміло, викликає багато запитань й провокує дискусію з означеної теми. Її продовження - незабаром.



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть

Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64