Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Леся СТЕПОВИЧКА: "Колір революції було вгадано ідеально: такий теплий, він настільки виявився до вподоби людям щирим, з незіпсованою, чистою душею..."

Невпинний час все далі віддаляє нас від буремних подій, що відбувались в Україні наприкінці 2004 та початку 2005 років. Незважаючи на це, жовто-гарячі спогади й досі свіжі. Ними залюбки діляться учасники Помаранчевої революції, яка назавжди увійшла в їхні серця. Оранжевий колір, ставший символом тієї тривожної, холодної пори, здається, ще довго зігріватиме душі відстоявших Свободу і Демократію в країні. Мій співбесідник - голова обласної організації Національної спілки письменників України Леся Степовичка.

Колір революції передбачили... жіночі журнали?

Згадуючи помаранчеві події, пані Леся наводить таку цікавинку:

- Жіночі журнали того сезону якраз виокремлювали помаранчевий колір як такий, що на часі, що входить в моду. Взагалі, колір революції було вгадано ідеально: такий теплий, він настільки виявився довподоби людям щирим, з незіпсованою, чистою душею, особливо жінкам, дітям, юнакам. Це було стовідсоткове попадання. Помаранчевий колір, до того ж, дуже органічно входив у гармонію із золотом української осені...

22 листопада Леся Степовичка вперше бачить багатотисячні колони людей з помаранчевими стрічками і знаменами, що ідуть проспектом Гагаріна обласного центру на чолі з Ориною Сокульскою, тоді керівником місцевої УРП "Собор", а нині заступником голови ОДА. Відтоді давня й послідовна прихильниця Віктора Ющенка пані Леся - помаранчева революціонерка.

Говорячи про позицію обласної філії НСПУ в ті доленосні часи, Леся Степовичка зазначає, що очолювана нею організація стала чи не єдиною в області з творчих спілок, що відкрито оголосила про підтримку Віктора Ющенка. 23 листопада пані Леся виступила із заявою на велелюдному мітингу жовто-гарячих у Дніпропетровську: "Хам і гвалтівник, який не знає покаяння, цього разу надумав згвалтувати нашу країну. Невже ми це допустимо?". У відповідь над майданом пролунало тисячеголосе "НІ!".

"Я на дереві, котику, отут якраз напроти Будинку спілок"

Колеги Лесі по спілці виступають на зібраннях жовто-гарячих майже кожного дня: з трибуни до помаранчевого люду зі словами підтримки і солідарності періодично звертаються Володимир Луценко, Віталій Старченко та інші. Спільчанин, депутат ВР, підприємець Віктор Веретенніков допомагає жовто-гарячим повстанцям в Києві продуктами.

- У ту пору було одночасно і страшно, і радісно, і весело, - продовжує Леся Степовичка. - ...Були дні, коли дніпропетровський майдан збирав до 50-70 тис. Повз центральну площу проїжджали прикрашені стрічками авто, від їхніх клаксонів стояв безперервний рев, навіть Ленін (мається на увазі пам'ятник на центральній площі, що стала постійним місцем зборів прихильників В.А. Ющенка - прим. авт.) тримав прапор "Ющенко Так!"...

- ...Тоді один з промовців якось пожартував з трибуни: "Говорим Ленин - подразумеваем Ющенко!"

- Так-так. Всі відчували, що зворотнього шляху немає і слід іти до кінця. Навіть якщо програємо...

- Чи був такий момент, коли ви відчули, що Помаранчева революція таки перемагає?

- На початку грудня ми з письменником, краєзнавцем Миколою Чабаном поїхали на пару днів до столиці. Там брали участь в пікетуванні Верховної Ради, Верховного Суду. Це були дні, коли вся країна, затамувавши подих, припадала до телеекранів і дивилася ніби найгостріший, найцікавіший серіал, прямі трансляції з засідань ВС. І от коли суддя Ярема, дай Боже йому здоров'я, він мені так сподобався, зачитав рішення - як же зраділи Майдан, Київ, ціла Україна! Ніколи в житті не бачила такого щасливого людського моря. На Майдані справді не було де помаранчу впасти! Згадую епізод, коли хлопець, що забрався на дерево, по мобілці пояснював своїй дівчині, де їй шукати його: "Я на дереві, котику, отут напроти Будинку спілок"...

Позбутися химер тоталітарної епохи

Розмірковуючи вже про реалії сьогодення, лідер обласної письменницької спілки жалкує з приводу того, що помаранчеві події не призвели поки що до жаданих щирими патріотами України, національно свідомою творчою інтелігенцією кардинальних змін у гуманітарній сфері на регіональному рівні.

- Ми, люди, які працюють із словом, за Святим Письмом говоримо: "На початку було Слово" і добре розуміємо, що Словом можна створити, а можна і вбити. Наша спілка адресувала місцевій владі клопотання стосовно перейменування низки вулць обласного центру. Дивіться, якими словами, іменами українці оточені, приміром, в місті Дніпропетровську: вулиці і площі увіковічують комуно-більшовицьких тиранів, катів українського народу, кишать символами, мертвими привидами, химерами тоталітарної епохи. Українці не можуть відчувати себе гідно серед оцих старих ідолів, пам'ятників. Вони ніби тягнуть нас назад, випромінюючи негативну енергетику. З нашої точки зору, було б дуже доцільно перейменувати центральну площу ім. Леніна на Майдан Свободи; надати проспекту Кірова ім'я градобудівника, засновника нашого міста Олександра Поля; вулиці Маршала Конєва в Придніпровську - ім'я видатного нашого поета-земляка Івана Сокульського, якого б я назвала поетичною совістю края, який, репресований радянською системою, 14 років безневинно провів в ув'язненні. На цій вулиці знаходиться будинок, де жив Іван... А чому б не вшанувати пам'ять Олександра Зайвого - нашого Приорільського соловейка, українського Єсєніна, який мав настільки красивий, ліричний поетичний голос, як чудово він змальовував красу рідного краю, Приорілля, до речі, в цьому році минає 70 років з дня народження поета (Оріль - річка - прим. авт):

"...Біля ставу близько, де пісок, як мідь,

Мов рудий хлопчисько, соняшник стоїть.

Одинокий, босий вийшов за село

Вкрили жовті оси золоте чоло.

І рясніють вуха в росах і медах

Ціле літо слуха, як шумить вода"...

Українське слово потребує захисту

Леся Степовичка висловлює свою стривоженість з приводу намагань деяких політичних сил надати російській мові статус другої державної:

- Достатньо лише подивитись на полиці з книгами і періодикою, аби зайвого разу переконатися, що російській мові в Україні нічого не загрожує. Частка російськомовної літератури сягає 90 %. Натомість, захисту потребує українське слово... Перемозі Помаранчевого руху сприяли різні люди, в тому числі, скажімо, не стовідсотково національно свідомі, а шлях до бажаної мети супроводжувався багатьма компромісами між учасниками коаліції. Серед цих компромісів, мабуть, були й такі, які торкалися певних гарантій у питанні мови. Але підняття теми надання російській статусу другої державної - це те перше, за що можна критикувати нашого Президента. Він цього кроку ще не зробив, проте, подейкують, що якийсь такий документ ніби вже розробляється. Це неприпустимо, адже в такому разі українській мові загрожуватиме страшенна небезпека. Якщо людина освічена, культурна, для неї не є проблемою оволодіти українською, послуговуватися нею і відчувати себе комфортно. Ті ж росіяни, які звикли поводити себе зверхньо й зухвало стосовно українців, сприймають зміни щодо розширення сфери вживання української мови, як дискримінацію їхніх прав. Насправді ж ніякого ущемлення немає. Українська мова повинна повернути собі втрачені позиції і ці процеси абсолютно природні в державі, що зветься Україна.

Єхануров встановлюватиме пам'ятник Катерині?

Настороженість і занепокоєння викликала у Степовички озвучена головою облдержадміністрації Юрієм Єхануровим ініціатива про встановлення в Дніпропетровську пам'ятника Катерині-мучениці:

- Ми чекаємо від Юрія Івановича і його команди на місцях конкретних конструктивних кроків, зокрема, з культурної розбудови регіону. Тому викликає, м'яко кажучи, здивування нещодавній виступ голови ОДА, в якому він раптом, не сіло - не впало, запропонував до Дня міста, що відзначатиметься у вересні, для, мовляв, примирення всіх городян й врівноваження інтересів всіх сторін, встановити пам'ятник Катерині-мучениці, вилитий у бронзі. Проект оцінено, здається, у 255 тис. грн. Пан Єхануров навіть сказав про те, що вони з дружиною досягли згоди про виділення з власного сімейного бюджету 500 грн. для цієї споруди, і закликав усіх городян робити добровільні пожертвування на цей пам'ятник... Чому, хочеться запитати в Юрія Івановича, саме Катерина? В цьому місті Катерина вже була і це була Катерина II - ота, яку проклинав Тарас Шевченко і яка зруйнувала Січ. Навіщо ж нам черговий її привид? Наступний крок після цього - перейменування міста в Катеринослав? Побудова такого пам'ятника аж ніяк не примирить городян, а навпаки, призведе до розпалення протиріч. Спілка письменників категорично проти такого розвитку подій.



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть

Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64