Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Обережно: соціалісти! Сигналізуючи українським громадянам про небезпеку бути обманутими і зневаженими (морально, соціально, національно) Соцпартією Мороза, СПЕЦКОР розпочинає медіа-кампанію "СПУ - СТОП!"

Днями перед входом до громадської приймальні депутата ВР, колишнього кучміста, а нині члена фракції соціалістів, місцевого "шпалерового барона" - почесного президента шпалерової фабрики "Дніпромайн" - Леоніда Сергієнка, що на Героїв Сталінграда, з'явилися малинові прапори СПУ, які надійно тримає міцна металева конструкція. Агітаційний хід викликав в декого з жителів будинків на прилеглій до офісу нардепа території - активістів боротьби за комунальний добробут відомчого житла збанкрутілого тресту "Дніпроспецбуд", прохання яких про допомогу Сергієнко ігнорував роками й демонстрував зневажливе ставлення до нужденних (одному, точніше, одній з них спілкування з народним обранцем ледь не коштувало життя) - крайньо негативну реакцію. Для них виставлені стяги, яких видно з вікон їхніх помешкань, - додаткові подразники. Пересічні громадяни обурені зневажливим ставленням Сергієнка до простих смертних й проявленим парламентарієм політичним хамелеонством. СПЕЦКОР в рамках розпочатої ним з власної ініціативи кампанії "СПУ - СТОП!" пропонує читачам переглянути низку статей, що були розміщені на сайті з лютого 2004 по вересень 2005 року, в яких вимальовується справжня суть Соцпартії й морально-етичні якості її членів як давніх, так й тих, що стали під малинові знамена нещодавно, як тільки зрозуміли: Кучма-Янукович - безперспективні.

Нардеп Л. Сергиенко и его помощники едва не свели в могилу пожилую женщину: встреча с ними стоила пенсионерке гипертонического криза, из которого она думала, не выберется

О невыносимых условиях жизни в ведомственных домах треста "Днепроспецстроя" и абсолютном бездействии власти, несмотря на неоднократные обращения жителей, "СПЕЦКОР" и газета "ЛИЦА" самым подробным образом повествовали не однажды. Однако в последнее время события получили такое неожиданное развитие, что умолчать о них просто невозможно.

Реагируя на одну из последних критических публикаций, в которой, в частности, указывалось на полное игнорирование народным избранником Л. Г. Сергиенко обращений жителей, его помощник Лев Борисович Ершов, позвонил одной из активисток безуспешной борьбы за достойную жизнь в четырех домах "Днепроспецстроя" - пенсионерке, ветерану труда, бывшему главному специалисту Облводхоза, Людмиле Михайловне Мазур. Он попросил ее занести в офис депутата решение суда, выигранного ею, о возмещении трестом материального ущерба за непредоставление услуг по горячему водоснабжению и ненадлежащее теплоснабжение.

- А почему вдруг? - поинтересовалась женщина, - вы же летом снимали с него копию и даже обещали пустить этот документ вместе с другими в ход. Чем обязаны внезапно возникшим вниманием к нашим проблемам? Как вы о нас вспомнили?

Принеся миллион извинений и уйдя от ответа по существу, учтивый Лев Борисович настоял на своем. Его просьба была выполнена. При встрече помощник депутата ВР сообщил, что вышеупомянутую статью читал, считает ее субъективной и несправедливой по отношению к Леониду Григорьевичу, т.к. тот как раз собирается прибыть в Днепропетровск, чтобы вплотную заняться решением имеющихся проблем, встретиться в праздник Защитника отечества с директором "Днепрошины", городским депутатом В. В. Вербасом (в нарушение закона требующим от жителей предоплаты за тепло, причем в 100 % (!) объеме) и по-свойски договориться о возобновлении отопления, которого в этом году жильцы еще не получали.

- Можно ли будет встретиться с самим Сергиенко? Ведь мы никогда его "вживую" не видели - только с телеэкрана, - поинтересовалась Людмила Михайловна и добавила, - мы же с октября 2002 года оббиваем ваши пороги, а они чуть не в нашем дворе, через дорогу, и не получили в ответ ни обнадеживающего слова, ни тем более, какой-либо бумаги.

- На счет встречи - ничего конкретного обещать не могу, ответил Ершов.

Далее события развивались ошеломляюще. В следующее утро, 20 февраля, жители злополучных домов были шокированы тем, что вдруг обнаружили свои батареи… горячими!

Жильцы связали это воистину сенсационное событие отнюдь не с именем Сергиенко, а с их недавним, от 2 февраля, обращением к народному депутату от Соцпартии В. Я. Шибко.

Дальше - больше. Утром 21 февраля жильцы домов узнали истинного виновника торжества. Как всегда с экрана телевизора ("34" канал), неутомимый пиарщик-мажоритарщик Сергиенко, восседая во главе длиннющего стола в кабинете директора "Днепромайна", полуприкрыв глаза от удовольствия, вкушал хвалебные отзывы помощников о своих многочисленных благодеяниях. Как не вспомнить тут украинскую народную шутку:

- Ой, мамо, як нас люди хвалять!

- Хто, доню?

- Я Вас, а ви - мене!

Сказано было и о "Днепроспецстрое". Не только сказано, но и показано: видеокамера несколько раз проплыла по фасадам четырех домов. Совершенно понятно, что этот сюжет не был снят за пять минут до включения батарей. Он готовился загодя как ответ на критическую публикацию в "ЛИЦАХ" от 11 февраля. Ясно, что на фоне холодных батарей, такой пиар-ход не прошел бы: не дай Бог было бы увидеть его жильцам, продолжающим коченеть. Ведь общественная приемная депутата - рядом, всего в каких-то 30 метрах! Ой, что могло бы случиться. Не ответить же на газетную публикацию Сергиенко не смог. Случайность совпадения факторов - невероятна.

Свое возмущение нечестным пиаром Л.М. Мазур тут же выразила по телефону Льву Борисовичу:

- Прежде чем делать такой сюжет, наверное следовало бы встретиться с жильцами, рассказать сначала им о возможных перспективах. Это на экране вы льете крокодильи слезы о бедных замерзающих жильцах, а без видеокамер вы говорили, что не правы сами жильцы, и сами виноваты в своих бедах, поскольку у них много долгов. "Заплатите - и все получите", - говорите вы, не вдумываясь в сказанное и не понимая сути наших претензий. Этот сюжет - на вашей совести. Вы, как и я, пожилой человек, пора бы уже начать задумываться о вечном! Или у вас, Лев Борисович, другой бог и он вам такое позволяет? Мой Бог осудит вас, я уверена.

Ершов молчал и слушал.

- Интересно, а потребность в решении суда, которое вы в срочном порядке просили меня принести, у вас возникла до или уже после того, как сюжет был смонтирован? Не сделано ли это "задним" числом, для подстраховки? Почему журналистка Химич, которая проводит рекламные передачи с Сергиенко, дискредитирующие по сути профессию журналиста, не встретилась с нами, жильцами? Дайте, пожалуйста, ее номер телефона.

- Мне он не известен…

- Как неизвестен? Может ли такое быть? Что, Химич строго засекречена? Она обслуживает лишь депутатов?

Молчок.

- А надолго ли включено отопление или только под телесюжет на пару дней?

- Вы что, не довольны? Так требуйте отключения, - язвит Лев Борисович.

- Господи, да почему же вы так циничны? Где же ваша совесть, по каким дням вы ее включаете? Может только тогда, когда химичите рекламные ролики о себе?

Спустя неделю, Лев Борисович снова позвонил активистке. На сей раз Людмила Михайловна получила приглашение на совещание в Бабушкинский райисполком по рассмотрению жилищно-коммунальных проблем домов "Днепроспецстроя". На вопрос женщины, кто проводит мероприятие и кто будет присутствовать на нем, Ершов интригующе и лаконично промолвил:

- Заинтересованные лица.

На чуть ли не засекреченное совещание, Мазур пришла с соседками. И вдруг, о чудо! - откуда ни возьмись - Сергиенко собственной персоной! От неожиданности она вслух произнесла:

- Вот это сенсация! Живой депутат Верховного Совета - впервые не на экране!

На что Леонид Григорьевич на весь зал продекламировал:

- Сначала за газ 580 грн уплатите! Потом бегайте с жалобами! - ответил он, желая, видимо, сходу "обезвредить" своего оппонента.

- Но при чем тут газ? Это - разговор отдельный. Можно и об этом поговорить, если хотите.

Людмила Михайловна насторожилась осведомленностью народного депутата в таких подробностях, совершенно не связанных с проблемами ведомственного жилья "Днепроспецстроя".

- Может быть на меня уже заведено особое досье? - задала она риторический вопрос.

- Мы много о вас знаем, - говорит Сергиенко, - в том числе и о вашем сыне, который в бульварной газетенке "Лица" оскорбляет меня, называя "шпалеровим бароном" и кумом футболиста Андрея Шевченко. А я этим горжусь!

Почему Сергиенко принял слово "кум", как было написано в статье, за оскорбление? Разве корреспондент пишет о том, что быть кумом прославленного форварда - позорно? Газетчик просто констатировал лишь сам факт кумовства - только и всего. И согласен, что этим вполне можно гордиться.

По сути коммунальных проблем на совещании выступили представители райисполкома, "Днепрошины", службы субсидий, ЖЭКа и водоканала.

Открывая мероприятие, народный депутат сказал, что готов слушать, сколько б это не заняло времени, поскольку он специально для этого и приехал. Таким образом, он вроде бы настроил присутствующих на открытый диалог, но когда начались выступления "заинтересованных лиц", с которыми местами аж никак нельзя было согласиться, вставить слово либо задать вопрос - строго воспрещалось. Так как попытки вставить реплику или задать вопрос, в основном, исходили от Мазур, то ее постоянно одергивали, приструнивали, пытались устыдить, называли выскочкой, а помощница Сергиенко по связям с прессой, сев перед строптивой гражданкой, будучи вдвое моложе пенсионерки, позволяла себе крайне оскорбительные выражения: "ЗАКРОЙТЕ РОТ! ВЫСКОЧКА! СЯДЬТЕ!", пренебрежительно кривясь, называла ее "ГОСПОЖОЙ МАЗУР". Верхом ее нарочитого хамства стали периодически повторяющиеся призывы: "К НЕЙ НУЖНО ВЫЗВАТЬ МИЛИЦИЮ!", "МИЛИЦИЯ У ВХОДА ВНИЗУ, ДАВАЙТЕ ПОЗОВЕМ, УЖЕ ДАВНО ПОРА".

Такие высказывания, конечно, провоцируют вполне определенную и адекватную реакцию, но Людмила Михайловна нашла в себе силы сдержаться.

Зампред райисполкома Н.В. Рыбачук заявил, что "Днепрошина" не требует предоплаты с жильцов, как они утверждают. Но данное заявление было в пух и прах разбито Мазур, предъявившей письма, от 23.03.03 и 13.01.04, подписанные самим же Николаем Васильевичем, в которых черным по белому сказано: "Надання теплопостачання здійснюється по попередній оплаті" и "ДП ЖКО ВАТ "Дніпроспецбуд" вишукало можливість здійснити передплату ВАТ "Дніпрошина" 4 250 грн, при необхідності - 21 тис. грн. Також направлено листа керівництву підприємства з проханням надати тепло на перераховану суму коштів".

Несмотря на полученную сумму, директор "Днепрошины", депутат-прогульщик Вербас полтора месяца не отпускал на эту сумму тепло. Видимо, как теперь стало понятно, ожидая оказии. Следует отметить, что "Днепроспецстрой" не имеет долга перед "Днепрошиной", 4 250 были оплачены наперед, авансом. Задолжали жители ЖЭКу. Но спрашивается, почему столько лет ЖЭК копил эти долги, ничего не предпринимая? На этот вопрос Рыбачук ответил: "У ЖЭКа нет денег на судебные иски к должникам.". Данное утверждение тут же было заблокировано Мазур:

- Горисполком давно определил, что подача исков на должников производится жилищно-эксплуатационными организациями бесплатно.

- … Да, это так, - признал Рыбачук, - уже начата работа в этом направлении.

- А может быть, накопление долгов - это дело выгодное для ЖЭКа и для тех, к кому мы направляем свои жалобы? Легче ответить "у вас долги" и ничего не делать до полного их погашения, отлично зная что это - несбыточно.

Получается следующая картина: у ЖЭКа нет денег на предоплату, которая автоматически незаконно перекладывается непосредственно на жильцов. Но кто же станет платить, будучи неоднократно обманутым? Ведь те, что платили исправно, а таковых немало, вынуждены были сидеть без отопления за долги соседей.

- Люди начнут платить тогда, когда кардинально изменится ситуация, - продолжала отстаивать интересы замерзающих Людмила Михайловна. - Теперешнему ЖЭКу с 16 штатными единицами на 4 дома, при полном отсутствии даже видимости какой-либо деятельности, давно нет доверия.

Подойдя к Сергиенко, пенсионерка показала типовой договор между ЖЭКом и приватизированной квартирой. Один из его пунктов, прочитанный самим депутатом вслух, сразил его: "При незабезпеченні виконання вимог пункта 2.1.1. (про надання повного комплексу послуг) і неприйнятті необхідних заходів до підприємств, що обслуговують будинок, "Співвласник" (квартира) має право припинити внесення платежів за обслуговування та ремонт будинку до усунення виявлених недоліків.". А ведь ЖЭК не предоставляет сразу несколько услуг: по отоплению, горячему водоснабжению, лифту. Почему же он продолжает насчитывать долги, когда у людей есть законные основания вообще не осуществлять платежи?

Тут же нардеп обратился к городскому депутату В.Н. Серженко, также присутствовавшему на мероприятии:

- Ты видел этот договор? Этот договор действующий, типовой?

Виктор Николаевич все подтвердил и сказал:

- В этих домах действительно ничего не работает. Лифт я собирался запустить за свои депутатские деньги и предложил это на сессии, но мэр Иван Иванович еще в декабре сказал, что нет никакой необходимости в моем взносе - горсовет это сделает за свои средства. Прошло три месяца - с лифтом ничего не произошло.

Корреспондент газеты, регулярно в отличие от Вербаса бывающий на горсессиях, свидетель тому, как Серженко каждый раз ставит вопрос о ведомственных домах "Днепроспецстроя", передавая просьбу жильцов о взятии на баланс города. Куличенко поднимает своих замов - А.Ф. Крупского и А.Г. Баранника - спрашивая, почему в этом деле нет никакого движения. Те же, каждый раз берут, что называется "под козырек", но на следующей сессии ситуация повторяется снова. Правда, Баранник упрямо твердит: "У них долги и они не платят". Все. Ситуация идет по кругу. Выходит, жители обречены. И это при наличии договора от 17.11.03, собственноручно подписанного еще одним куличенковским замом - В.Ф. Збаращуком в присутствии А.Ф. Крупского, в котором городская власть обещает в давно уже минувшие сроки разрешить имеющиеся проблемы. Стоит ли говорить, чьими стараниями был заключен этот договор? Все той же "выскочкой". Зачем же было подписывать документ, если никто не собирался его выполнять? Чего же стоит слово столь высоких представителей местной власти?

Как же было утерпеть "госпоже Мазур", когда Сергиенко на этом совещании громко объявил, что включено отопление исключительно благодаря ему. В ответ на слова Леонида Григорьевича она упомянула, что недавно обращалась к депутату-социалисту Шибко...

Ответной реакцией депутата-мажоритарщика Сергиенко стали следующие слова:

- Кто такой Шибко? Кто о нем здесь слышал? Да он сам не знает, где находится Днепропетровск! Эти "списочники" - безответственные люди! На них нечего надеяться!.. Я включил отопление, я же его и выключу (что через час после окончания совещания и случилось!!! - прим. авт.), и пусть тогда ваш Шибко попробует его снова включить!.. А вообще-то, свои проблемы пора уже решать самостоятельно - вы, (обращаясь к Мазур) смогли стянуть с обанкротившегося, еле дышащего треста 1000 грн., то и купили бы себе электро-водонагреватель. А еще за две тысячи, как люди делают, оборудовали бы свою квартиру локальным отоплением - и все проблемы.

Так вот какой путь предлагает народный избранник Сергиенко, "радетель" за всеобщее счастье и давно достигший своего личного…

Даже при возросшей аж на 6 грн. 30 коп. пенсии (теперь Людмила Михайловна получает 156 грн. 30 коп. (данные на февраль 2004 года) у ветерана труда, в отличие от Сергиенко, средств на предлагаемый им вариант разрешения всех проблем - нет (не может подсобить своей журналистской зарплатой и сын), так же, как и у остальных присутствующих на собрании, ее соседок.

Рискнули задать вопросы еще две женщины (другим, после услышанного от Сергиенко и прочих высокопоставленных лиц, уже ничего не хотелось). Один из вопросов звучал так:

- Можно ли договориться с "Днепрошиной" об отопленииодного дома, если там проплата будет составлять 100 %?

- Да, - уверенно заявил замдиректора "Днепрошины".

- Нет, это невозможно технически, - возразила начальник ЖЭКа Т.В. Гарькавая и подтвердила верность сказанного весомыми аргументами.

- Это невозможно еще и юридически, - вновь "встряла" Людмила Михайловна. - Одна сторона договора - "Днепрошина", а вторая - кто, "группа товарищей"? Это возможно лишь при создании в доме общества совладельцев многоквартирных домов, т.е. юридического лица. Дом № 138 уже обращался с письмом в "Днепрошину" с предложением вносить оплату за тепло напрямую, без участия ЖЭКа, от всех четырех домов ведомственного жилья и получил отказ.

- Что ж ты вводишь всех в заблуждение, - осадил замдиректора "Днепрошины" Сергиенко. - Сам сначала разберись…

В своем слове представитель водоканала предъявила претензию по поводу низкой проплаты за холодную воду. Два трестовских дома (140 г и 134) готовятся на отключение, на что, по ее словам, имеется согласие горсовета.

- В водоканале работают такие же люди, как вы, - заявила она, - они и их дети тоже хотят кушать. Из-за того, что вы не платите, они не получают зарплату, а труд у них нелегкий. Жалоб на качество водоснабжения от ваших домов к нам не поступало. Так что, пожалуйста, платите.

- Насчет качества, то и тут есть проблемы, - начала Людмила Михайловна с разрешения выступающей.

Тут же одна из помощниц Сергиенко бросает в зал реплику:

- Вы смотрите, ей кажется, что она и тут все знает! Что за человек…

Не придавая значения очередному хамству со стороны помощниц народного депутата, Мазур продолжает:

- При проектировании и строительстве дома была предусмотрена отдельно стоящая повысительная насосная станция. Проведя "рацию", не построили не только ее, но и то, что должно было ее заменить. И все годы верхние этажи дома № 138 получают воду с перебоями, особенно в выходные и праздничные дни, а уж про лето - и говорить нечего.

- Такой проблемы нет, - твердо заявляет представитель Водоканала. - У нас нет никаких заявлений-жалоб.

- Это вы лично не знаете, разве вы обязаны знать все о каждом доме?

- Нет-нет, - настаивает Водоканал. - Такой проблемы нет.

- Мазур права, - вступает в разговор начальник ЖЭКа Гарькавая. - Жильцы верхних этажей дома № 138 платят за воду гораздо меньше остальных, потому что действительно насосная не построена, а сейчас, при передаче сетей городу есть договоренность о том, что насосную подкачки устроят в освобожденном ЖЭКом здании мастерской. Существующая пока проблема вскоре должна разрешиться.

Подводя итоги, ведущий собрание Рыбачук, сказал, что единственный выход - платить, платить и еще раз платить, иначе - даром никто никакую услугу предоставлять не будет.

То есть все, что было такими трудами доказано, продемонстрировано, документально подтверждено - опять для него оказалось ничем. Он так ничего и не воспринял. Не понял он и самого главного: никто не ожидает даровых услуг, а требует предоставления их тем, кто платит и скорейшего наведения элементарного порядка.

- Это требование (оплата) относится не только к домам "Днепроспецстроя", я тоже живу в такой же квартире, как у вас и оплачиваю исправно, - молвил зампред райисполома, обращаясь к Мазур.

- Ловлю вас на слове, если вы живете в таких же условиях, как мы, предлагаю обменяться квартирами, хотя бы на время, - парировала Людмила Михайловна.

- …Нет… Ну… Я…, - прозвучало в ответ от работника исполкома.

И все же, услышанное впервые собственными ушами, подвигло нардепа Сергиенко к выводу: что-то надо делать. И вдруг он решительно заявляет:

- Не буду я идти на поводу и защищать исполнительную власть! Я буду бороться, чтоб изменить жизнь этих жильцов! Обещаю летом заказать проектную документацию и построить модуль во дворе домов "Днепроспецстроя", который будет обеспечивать все четыре дома теплом и горячей водой! Возможно, мы это сделаем вместе с Шибко.

С тем и разошлись. Приехав домой, участницы совещания убедились, что Сергиенко слово свое держит: как и обещал - отопление отключил.

Все догадки по поводу пиар-акции подтвердились сами собой. "Цирк уехал"…

А вечером того же дня у Людмилы Михайловны случился сердечный приступ, перешедший в гипертонический криз. Это констатировал врач скорой помощи. Измеряв давление теряющей жизненные силы пенсионерке, он зафиксировал запредельные для нее цифры: 200/110. Первые инъекции не помогли. Давление не снижалось. Врач предложил немедленную госпитализацию, от чего больная отказалась, мотивируя тем, что до "скорой" с 8 этажа не спустится, ни сама, ни даже с чьей-либо помощью. Через некоторое время доктор произвел повторные инъекции. К концу часа с момента приезда скорой, наконец-то наметилась тенденция к спаду давления. Только тогда медработник позволил себе удалиться:

- Пока к вам на этаж поднимешься пешком - у самого сердце начинает выскакивать. Как же здесь жить с таким здоровьем? - заметил доктор.

Да, действительно, жить трудно... Никогда еще я не видел свою маму в таком состоянии. Честно признаться, в тот вечер я начал готовить себя к самому худшему. Как сын, я никогда не смогу простить тех, кто довел ее до этого. Будь они трижды прокляты…

" Человечье мясо сладко на вкус -

Это знают иуды блокадных зим.

Что вам на завтрак, опять Иисус?

Ешьте, но знайте - мы вам не простим!"

/Ю.Шевчук. "ДДТ"/

(февраль 2004года, "СПЕЦКОР", газета "ЛИЦА".)

***

Журналіст безуспішно намагався потрапити на прийом до нардепа від СПУ Віталія Шибка протягом семи місяців. Не допомогло й голодування, оголошене членом НСЖУ в офісі депутата

"Мы не играем в рейтинги - мы помогаем людям!" - кричать малинові агітки СПУ з ликом свого лідера Олександра Мороза; "Ми за владу, підконтрольну народу!", - чи не б'ючи себе в груди заявляє політик, прозаїк і поет, загалом чуйна душа - Сан Санич - з найвищих трибун, розраховуючи на завоювання симпатій електорату. Проте реальність засвідчує значне відхилення СПУ від проголошуваних нею благородних принципів, аж до зміни курсу на всі 180 градусів. Випадок, про який йтиметься нижче, наочне тому підтвердження.

Член Національної спілки журналістів України, працювавший свого часу редактором новин обласного державного радіо, кореспондентом української редакції радіостанції "DEUTSCHE WELLE" ("Німецька хвиля"), в штаті низки друкованих видань області, а нині - автор інтернет-проекту "СПЕЦКОР" плекав надію потрапити на прийом до депутата-соціаліста більше півроку.

Сподівання на реальність задуманого підкріплювалися декларованим партією курсом на обстоювання соціальної справедливості й захисту інтересів людей праці; особистою щирою повагою до її лідера за мужні й рішучі на певному етапі дії в протистоянні з нинішнім, за постійно повторюваними О. Морозом висловлюваннями, "бандитським, цинічним, антинародним режимом"; власним журналістським внеском в підвищення авторитету СПУ - працюючи в газеті "ЛИЦА", журналіст став автором багатьох статтей про діяльність партії: детально висвітлював візити до регіону її керівників, підтримував у політологічному нарисі обстоювану Морозом пропорційну систему виборів, писав про роботу обласного осередку СПУ (до речі, в жовтневому номері обласної газети "Зоря" - великий за обсягом звіт про один з останніх агітаційних турів Дніпропетровщиною кандидата в Президенти Мороза).

Потрапити на прийом до В.Я. Шибка збирався з широкого спектру питань як суспільних, так і особистих - професійного й морального характеру. В тому числі, хотів поцікавитись, як просуваються Соцпартією справи з обіцяного нею захисту від холодомору та багатьох інших комунальних проблем, що спіткали мешканців відомчого житла збанкрутілого тресту "Дніпроспецбуд" - близько 300 сімей страждають: сім років без гарячої води, три зими без опалення, четвертий рік без ліфта. Тим більше, що на початку березня в газеті "ЛИЦА" (цей матеріал читай в архіві "СПЕЦКОРА") автор надрукував статтю, в якій протиставлено активну діяльність з вирішення цих проблем опозиційного нардепа-списочника Шибка дворічному ігноруванню звернень багатостраждальців провладним депутатом-мажоритарником, "шпалеровим бароном" Сергієнком, чий офіс знаходиться в 30 метрах від епіцентру людської біди.

В матеріалі йшлося про палку підтримку жителів відомчих будинків старань соціалістів, хоча Сергієнко наголошував, що тільки він може як ввімкнути, так і вимкнути опалення, коли захоче, що й було невідкладно продемонстровано в морозну пору. При цьому "трудовик" вкрай некоректно відгукувався про свого колегу по Верховній Раді Шибка, а люди відчайдушно захищали соціаліста, вірячи в непідробну чесність і порядність людини й політика - ідейного "лівого".

Коли журналіст вже закінчував роботу над матеріалом про комунальні біди в ракурсі протиставлення Шибка Сергієнку, крайню зацікавленність в його появі на шпальтах газети "ЛИЦА" висловив перший секретар обкому СПУ, помічник депутата Шибка, Юрій Алєксєєнко. Стаття вийшла дуже гострою й переполохала Сергієнка ще до появи в газеті - той намагався перешкодити виходу статті в "ЛИЦАХ", за словами її головреда, дізнавшись про неї з інтернет-сайтів: "СПЕЦКОР", "Днєпр-інфо", "Vlasti. Net". Після виходу чергового номера газети, який містив статтю, Сергієнко вимушений був просити пробачення у Шибка в кулуарах Верховної Ради. Про це інформував також помічник нардепа-соціаліста Табацький. До речі, з самого початку, як тільки він дізнався про таку комунальну проблему, то дав стовідсоткове запевнення, що СПУ береться за цю справу, бо вона є виграшною, і партія "залізно" вирішить її протягом тижня...

Отже, зацікавлені в появі статті партійні діячі, були задоволені по максимуму. Після вжитих СПУ найперших, найелементарніших кроків в напрямку розв'язання складного вузлу комунальних негараздів "дніпроспецбудівців" минуло більше півроку. Як один, так і інший депутат забули про свої обіцянки: нардеп Сергієнко і не збирався будувати у дворі чотирьох будинків "чудо-модуль" для забезпечення їх опаленням і гарячою водою, про що він клявся публічно та ще й перед відеокамерами; а міцний тандем Шибко-Табацький задовольнився позитивною статтею та вибаченням Сергієнка і більше до проблеми не повертався.

Спроби журналіста та активістів від мешканців поновити започатковану справу відбувалися неодноразово. Кожного такого разу Табацький відповідав: "Хотя оно мне сто лет не надо, я бегаю-кручусь, а вы - палец-о-палец, ждете, что я вам решение проблемы приподнесу на тарелочке с голубой каемочкой". А на прохання потрапити на прийом до Шибка давав неодмінне й беззаперечне, рішуче "НІ!" - "Вам не о чем с ним говорить...", відмовляючись назвати навіть приблизно дні, коли той буде у Дніпропетровську.

Для помічника депутата Табацького в визначення "палєц-о-палєц" увійшли: проведений жителями пікет перед міськрадою в день сесії, досягнення активістами підписання заступником міського голови В. Збаращуком з дозволу та в присутності першого зама А. Крупського договору про строки подолання довготривалих проблем, звернення до громадської приймальні виборчого штабу Януковича з отриманими відписками та багато чого іншого.

Після чергового, залізо-бетонного "НІ!" з вуст Табацького щодо перспективи зустрічі з нардепом Шибком, член НСЖУ вирішив вдатися до крайнього заходу - голодування в приміщенні приймальної Шибка на Писаржевського, 7, яку (приймальну), свого часу, сам кілька разів анонсував в газеті "ЛИЦА", мовляв, приходьте із своїми проблемами - на вас чекає дієва допомога нардепа від СПУ.

У середу, 13 жовтня (2004 року) автор інтернет-проекту "СПЕЦКОР" прийшов за вказаною адресою вдвох із своєю матір'ю - пенсіонеркою, активісткою від жителів чотирьох відомчих будинків. Зайшовши до приміщення, оголосили голодування, викликали "швидку допомогу" для констатації факту. Здивування співробітниці офісу було зрозумілим - захід не мав прецедентів не лише на Дніпропетровщині, але й в Україні. Її спроби залучити до вирішення ситуації секретаря міського комітету СПУ, ще одного помічника-консультанта нардепа Ю. П. Агєєва успіху не мали: чути було, як Юрій Порфирійович щосили відхаращувався в телефонну трубку, кажучи про те, що проблема, з якою непрошені гості прийшли до офісу на Писаржевського, 7, не має жодного відношення до СПУ, тим більше, до нього, і висловив категоричне небажання вдаватися до діалогу.

У цей день всі керівні особи облорганізації СПУ були в Києві. Табацький теж. Навіть дізнавшись про такі неординарні обставини, останній виявив неабияку витримку: в телефонній розмові з журналістом вдався до заперечень фактів його семимісячної відмови в доступі до Шибка й, не бажаючи слухати того, хто оголосив голодування, став гнути своє.

Не вийшло діалога і з депутатом ВР Юрієм Луценком. Той сказав, що "Шибка зараз в Україні немає - він займається виборчими дільницями за кордоном, я його вам надіслати невзмозі". І взагалі соціаліст Луценко не зрозумів, до чого він в цій ситуації.

Та все ж таки, під кінець робочого дня на контакт з голодувальниками вийшов ще один помічник народного депутата Шибка Іван Григорович Карпенко. Уважно вислухавши всі проблемні питання, він щиро поспівчував і доклав всіх зусиль для того, аби акція була припинена, завіривши, що зустріч з Шибком, обіцяна, за його словами, самим депутатом, відбудеться найближчим часом, а по всіх висунутих претензіях до партії будуть надані вичерпні відповіді, в тому числі й моральні оцінки конфлікту, що виник у журналіста в редакції газети "ЛИЦА", де він працював у штаті і вимушений був звільнитися (детально про це читай у матеріалі "ГлавВред и отМОРОЗки" - шукай у правому стовбчику головної сторінки сайту ("СПЕЦКОР").

Повіривши літньому чоловіку, який справив враження доброї й порядної людини, учасники голодування відмовились від своєї акції.

Згодом, як і обіцяв Карпенко, до нас зателефонував Табацький, щоб, як ми думали, назвати дату і час зустрічі з Шибком. Яким же було наше здивування й обурення, коли в трубці почули звичне - "А нащо вам Шибко?!"... Довелося знов звертатися до Івана Григоровича. Після цього черговий дзвоник Табацького оповістив про день зустрічі - суботу, 16 жовтня. Про час історичного моменту він обіцяв повідомити додатково. "Невже перемога? - думали голодувальники-одноденники. - Невже таки зустрінемось з депутатом від партії, що виступає за владу, підконтрольну народові?".

Та де там... Додаткового повідомлення від Табацького не послідувало, нездійсненною на сьогоднішній день (жовтень 2005 року) залишається й мрія про спілкування віч-на-віч з депутатом-земляком.

"Да кто такой, этот Шибко? Он давно забыл, где находится Днепропетровск!", - "котив діжку" на свого колегу по парламенту депутат Сергієнко... Мабуть таки мав рацію депутат з більшості. Особиста практика підтверджує: депутат-соціаліст Шибко частіше буває у Страсбурзі, ніж в своєму рідному Дніпропетровську. Він є недоступний навіть для члена Національної спілки журналістів України, що своїм пером неодноразово докладався до партійної справи СПУ, вірячи, що ця партія справді не грає в рейтинги і здатна допомагати людям. Та цинізм партійних ватажків та їхніх помічників виявляється не меншим у порівнянні з цинізмом тих, з кими вони ніби-то борються.

На останній перед виборами -2004 прес-конференції О. Мороза в Дніпропетровську я зустрівся з Табацьким.

- Коли ви почнете відповідати за свої слова? - поцікавився у нього, маючи на увазі його обман щодо вирішення комунальних проблем й обіцяної ним зустрічі з Шибком.

- ...А ви що, БЛАТНОЙ? - озадачив мене своїм запитанням у відповідь помічник депутата.

-Це ви про що?

- Ну, "відповідати за слова" - це ж блатной жаргон, - пояснив Табацький і далі з'язвив, - це ви, мабуть, Януковича наслухались?..

Сказав помічник депутата Табацький, одягнутий у шкіряне пальто, з мобілкою і барсеткою, володар "Джипа", чи не за 100 тис. євро, відвернувся і пішов, наздоганяючи свиту кандидата в Президенти О.О. Мороза, лідера партії, що так відчайдушно, принаймні на словах, відстоює інтереси простих людей.

Цікаво, за які такі заслуги і як зміг заробити собі на таке автище "простий, неблатний" помічник нардепа-соціаліста Табацький, а тепер ним, наче танком загороджує дорогу людям до самого депутата? Чи, часом, не якийсь провладний олігарх йому грошей позичив? Бо в СПУ, кажуть, олігархів немає. За те і прийнята вона до Соцінтерну навідміну від СДПУ (о). Чи не поквапились товариші європейські ліві?

Вірогідно, все що чує і каже сам Табацький, він якраз і пропускає через призму "блатняцької філософії", яка йому (та його колу), напевно, близька й притаманна. От і видав він себе таким невдалим жартом. Тільки не вловив, що журналіст сказав не "відповідати за "базар", а "відповідати за слова". А в цьому вислові нічого блатного й немає, адже вислови "відповідати за слова і вчинки", "відповідати перед судом", "відповідати за всією суворістю закону" - цілком пристойні і не мають ніякого блатняцького відтінку. Помилились, батєнька, та видно, не з проста.

(жовтень - 2004 року)

***

Колишній керівник регіонального виборчого штабу В. Ющенка Сергій Чукмасов відтепер соціаліст й голова обласного виборчого штабу соціалістів з парламентських виборів 2006 року

Задовго до старту президентських перегонів С.О. Чукмасов був призначений Віктором Ющенком (й представлений ним особисто під час проведення в Дніпропетровську Форуму "Нашої України") керівником регіонального представництва "НУ", а від офіційного початку виборчої кампанії очолив обласний штаб майбутнього Президента. Робота Чукмасова й сформованої ним команди отримувала високі оцінки в Центральному штабі, позитивні характеристки висловлювалися самим Ющенком та й його партнеркою по коаліції "Сила народу" Юлією Тимошенко. Зокрема, такі оцінки були дані під час їхнього візиту на Дніпропетровщину наприкінці серпня минулого року. Незабаром замість Чукмасова на керівну посаду в штабі був призначений інший, від "Батьківщини".

Ця новина стала справжньою якщо не сенсацією, то, принаймні, великою несподіванкою - точно, адже, здавалося б, нічого не віщувало можливість саме такого розвитку подій. Зміни, що відбулись, у багатьох як активістів-"ющенківців", так і незаангажованих аналітиків викликали чимало запитань з приводу доцільності заміни керівника на фінішній прямій виборчого марафону, користі від такого кроку та, головне, чіткої мотивації прийнятого рішення.

Слід зазначити, кандидатура Чукмасова як керівника спочатку офіційного представництва "Нашої України", а потім і виборчого штабу викликала чимало критики з боку деяких лідерів обласних партій, що входять до Блоку "Наша Україна". Найбільше критичних стріл було випущено зі стану місцевих УНП, ПРП, до яких в оцінці Чукмасова приєдналася більшість осередків політичних партій-учасниць Блоку.

Враховуючи політичне минуле колишнього депутата Верховної Ради Чукмасова (перебування серед соціал-демократів об'єднаних, зміна партій та фракцій в парламенті), його опоненти вбачали в ньому ставленика адмінресурсу, головним завданням якого є дискредитація лідера Блоку "Наша Україна" та зрив кампанії Ющенка в регіоні. Одначе діяльність Чукмасова в період виборчих перегонів сприяла переоцінці думок та змінам в ставленні до нього багатьох (хоча й не всіх). Отже існуючі тертя поступово долалися, антагонізм замінювався партнерством на користь загальній справі. І от коли механізм агітаційної кампанії за Віктора Ющенка при всіх складностях процесу, здавалося б, набрав потрібні для фінішного ривка оберти, сталися зміни, що по суті своїй не могли не ускладнити його роботу. Принаймні, певні дезорганізаційні моменти можна було спостерігати наочно.

Окремі представники команди Чукмасова схильні вбачати в ротації, що мала місце, суто технічні моменти, а саме - посилення всередені коаліції "Сила народа" позиції альянсу Тимошенко-Зінченко. Дехто до цього додає, акуратно натякаючи на деяку напругу, що виникла в особистісних стосунках між Чукмасовим та Зінченком.

Така деталь - після свого відсторонення Чукмасов не зменшив своєї активності заради успіху початої ним справи, організаційно сприяючи в регіоні кампанії Ющенка, а потім й Помаранчевій революцїї. До речі, до того, як Чукмасов залишився, сказати б, поза справами, його кандидатура розглядалася чи не найвірогіднішою в прогнозах щодо губернаторської посади. Проте, як бачимо, сталося зовсім по-іншому.

Отже, салют перемоги Чукмасов зустрів у тіні. Можна констатувати, що затрачени ним зусилля не принесли бажаних для нього й, за думкою багатьох, заслужених дивідендів. "Порядочный человек уходит с фуршета голодным", - так співчутливо й напівжартома коментували ситуацію з Чукмасовим його соратники...

Проте, якщо Чукмасов і пішов голодним, та все ж таки не без намірів повернутися до столу, в якій би світлиці той не стояв - головне аби страви були смачні й вишукані. Відповідне меню він знайшов у Олександра Мороза: Чукмасов вступив в СПУ й очолив обласний штаб з парламентських виборів 2006 року. Що й казати, Сан Санич отримав сильного гравця: ображений на несправедливе до себе ставлення з боку попередніх патронів, Чукмасов з усіх сил намагатиметься довести власну цінність і продуктивність вмілим веденням парламентської кампанії тепер вже на боці соціалістів - одного з найбільш вагомих суперників "Нашої України" в боротьбі за депутатські мандати.

Щось подібне буває в футболі: провідному гравцю за якихось причин не знаходять достойного місця в команді, і той вимушений іти в іншу. Реалізуючи себе на новому місці, найбільшу компенсацію заподіяної йому шкоди й солодке втамування амбіцій він, природно, отримуватиме, забиваючи голи у ворота саме рідної колись команди.

В такій ситуації є запитання не стільки до гравця, скільки до його попереднього тренера, який не розгледів фоліанта, не знайшов спільної мови з талантом. Але окрім спільного, футбол і політика мають багато відмінностей. Поміняти команду - не те, що змінити політичну ідеологію, тим більш, вже вкотре. Про такого політичного гравця можна сказати, що він, м'яко кажучи, не обтяжений принциповістю позиції, а переконання його - не тверді, адже не мають в основі незламного стрижня. Чи гідна така поведінка громадян-виборців, яким політик чергового разу пропонує себе в новій якості? Хіба електорат не достойний поваги? Чи він - лише засіб досягнення бажаного результату?

Хоча з іншого боку не рідкість, коли для політика парламент чи будь-яке інше високе крісло - не засіб досягнення цілі заради суспільного прогресу, а кінцева особиста мета, до якої він ладен іти під будь-якими прапорами і гаслами.

Між тим Олександр Мороз, так виходить, продовжує притягувати до себе різні нестійкі як в політико-ідеологічному, так і морально-етичному плані "елементи". Так, до його фракції приєдналися дніпропетровські депутати-мажоритарники Л. Сергієнко та А. Клименко. Обидва, коли було треба - вірні "кучмісти-януковичи", а тепер, бачите, при Морозі, мабуть такі ж вірні. Перший - "шпалеровий барон" (почесний керівник шпалерової фабрики "Дніпромайн", відомий на Дніпропетровщині широкомасштабними телевізійними піар-акціями во славу себе, улюбленого, і "зразково-показового" народного обранця, а насправді - недосяжного для простих людей, звернення яких про допомогу в вирішенні нагальних проблем ігнорує роками), другий - колишній заступник голови облдержадміністрації. Зрозуміло, що політичні біографії "достойників" свідчать про багато що, але аж ніяк не про їхні демократичні переконання й волелюбні устремління. Під час візитів до Дніпропетровська партійного керівництва, вони постійно, тінню слідують за високими візитерами. При цьому вони ніби грають роль мовчазних свідків подій: в пресових заходах участі не беруть, з представниками ЗМІ не спілкуються, можливо, побоюючись незручних для себе запитань.

З достовірних джерел в місцевому осередку СПУ кореспонденту стало відомо, що шанси цих двох "достойників" бути прийнятими в партію в разі написання ними відповідних заяв - вкрай низькі. Так ідейні соціалісти оцінюють морально-етичні якості й політичне минуле Клименка й Сергієнка, принаймні, сьогодні. Демонструючи своє ставлення щодо вступу цих мажоритарників в парламентську фракцію СПУ - знизують плечима: не ми ж їх, мовляв, приймали. Проте, як бачимо, ці двоє таки знайшли способи переконати лідера соціалістів Олександра Мороза в користі їхньої присутності у фракції.

А на Дніпропетровщині тим часом спостерігається різке кількісне, а головне, якісне повнення партійного членства. Зокрема, соціалістами стали головлікар обласної лікарні ім. Мечнікова - Павлов, ректор Металургійної академії - Величко, проректор Агроуніверситету - Кобець. Прикладу своїх керівників послідувало чимало співробітників вищеназваних закладів і установ. А в міськраді формується фракція СПУ.

Соцпартія успішно нарощує свій, сказати б, адмінресурс, який має стати їй у пригоді в парламентській кампанії 2006 року?

(лютий - 2005 року)

***

Соцпартія гримить: у Дніпропетровську підірвано джип Олександра Табацького - помічника депутата ВР Віталія Шибка (СПУ)

Це сталося вночі на автостоянці, що охороняється. За повідомленням, розповсюдженим місцевими ЗМІ, під джип помічника депутата О.В. Табацького була кинута граната. Результат - іномарка серйозно ушкоджена, зазнали "травм" сусідні транспортні засоби. Жертв й постраждалих серед людей немає. Місяця зо два до інциденту на засіданні місцевої організації СПУ Олександр Васильович був виключений з партії - йому було висунуто претензії за порушення цілої низки пунктів партійного Статуту. У відтепер вже колишніх товарищів по партії Табацький користувався далеко не бездоганною репутацією - в обкомі й міськомі СПУ його характеризували не інакше як "темну конячку": людину слизьку, авантюрну, з, сказати б, сумнівними політичним минулим (свого часу очолював райком СДПУ(о) й бізнесовими зв'язками. Окремі ідейні соціалісти, відгукуючись про такого собі "прилипалу", говорили відверто: "Від таких негідників партії потрібно негайно позбавлятися".

Отже, серед причин виключення Табацького з лав соціалістів - непіклування про честь й авторитет партії, недотримання товаристського духу й партійної дисципліни. Такому рішенню, за визнанням місцевих партійних функціонерів, сприяла й публікація автора про морально-етичні якості особи Табацького на підставі конкретних прикладів - "Журналіст безуспішно намагався потрапити на прийом до нардепа від СПУ Віталія Шибка протягом семи місяців. Не допомогло й голодування, оголошене членом НСЖУ в приймальній депутата". Ця стаття, в якій йдеться про зверхню й зухвалу поведінку Табацького з громадянами, недотримання даних ним обіцянок, перешкоджання зустрічі з депутатом Шибком тощо, була потім опублікована дніпропетровською "Популярною газетою".

Про всяк випадок, страхуючи себе від можливих неприємностей, головред друкованого видання скоротив прізвище Табацького до літери "Т". В день, коли мало відбутися виключення "Т" з партії, до автора терміново звернулися з міськкому СПУ, висловивши прохання письмово підтвердити, що під "Т" у цій статті слід розуміти "Табацький". "Навіщо така розписка? - здивувався журналіст. - Хіба і так не зрозуміло, про кого мова? ". Відповідь ошелешила: виявляється, у пана-товариша Табацького вистачило "кмітливості" заперечити, що мова в статті йде саме про нього, адже там написано не "Табацький", а "Т". "Як же Табацький міг на це відважитися?" - не міг повірити журналіст. "Порядній людині дійсно важко повірити в можливість такого", - прозвучало у відповідь. Тож довелося, кинувши справи, терміново їхати до міськкому й письмово засвідчити факт.

Вже виключений з партії, Табацький пішов на чергову авантюру: підключивши громадянина Зяблова, від його імені подав оскарження щодо легітимності процедури обрання Миколи Швеця головою облради. Те, як відбувалася акція, недвозначно вказувало на її керованість з боку дуже зацікавлених третіх осіб, проте затіяне з тріском провалилося, адже не мало під собою грунтовних підстав, а сама операція скоріше нагадувала погано зрежисований фарс.

Згадується й такий епізод. Під час заходів Помаранчевої революції, Табацький, коли "януковичі" стояли біля Оперного, а "ющенківці" на бульварі проспекту Карла Маркса, майстерно зіграв роль перебіжчика з табору "біло-голубих" до помаранчевих: відокремився від прихильників кандидата-зека й демонстративно перебіг на бік прихильників Народного Президента. Можливо ті, кому Табацький був не знайомий, сприйняли цю дію за чисту монету й були позитивно вражені. Натомість, хто ідентифікував персону, вкотре переконалися в характерному для помічника депутата недолугому авантюризмі.

Викладене наводить на певні роздуми про схильність Табацького не обтяжувати свої вчинки благородністю, де б він не був, чим би не займався. Протидіючи цьому, хтось пише критичну статтю; ті, що мають відповідну компетенцію - виключають Табацького з партії; а хтось в силу власної кримінальної свідомості в якості аргумента використовує гранату. І такий помічник вповні влаштовує нардепа від Соцпартії Шибка? Цікаво, які аргументи щодо цього в нього самого?

На прес-конференції під час останнього візиту Мороза до Дніпропетровська журналісти в своїх запитаннях торкнулися теми конфлікту всередині обласної організації СПУ: Юрій Алєксєєнко (перший секретар обкому, на боці якого підтримка переважної більшості членів партії) - Віталій Шибко (нардеп) з Табацьким. Мороз у своїй відповіді намагався знівелювати протистояння, визначивши ситуацію як "певні тертя". Проте на гостре протиріччя у внутрішньо-партійних відносинах вказує, серед іншого, і той факт, що замість куратора Дніпропетровщини, дніпропетровця Шибка було призначено голову політради Йосипа Вінського. (весна 2005 року)

***

Гамірне свято в день трагічної річниці

В день трагічної річниці викрадення й вбивства журналіста Георгія Гонгадзе Соціалістична партія України зорганізувала в Дніпропетровську свято Кубинської музики й танцю під гаслом "Кба! Молодість! Соціалізм!". В той час, як у Києві на Хрещатику люди із запаленими свічками, вибудувавши живий ланцюг, у скорботній тиші віддавали данину пам'яті безневинно убієнному, в Дніпропетровську на центральній площі ім. Леніна відбувалось запальне, гамірне дійство.

Вбивство Гонгадзе - політичний, моральний Чорнобиль для України і на якій би відстані від Києва не знаходився Дніпропетровськ, він все одно - Україна. Влаштування у цей день строкатих свят уявляється як мінімум недоречним. Соціалісти були іншої думки. Ось який коментар креспондент газети отримав у секретаря обласного коміетету СПУ з іделогічних питань Валентина Рибалка:

- За основними соціальними показниками соціалістична Куба досягла куди більших результатів, ніж Україна і за ними ця країна набагато більше наближена до стандартів об'єднаної Європи, ніж ми, які прагнемо туди вступити (отакої! - прим. авт): перед усе я маю на увазі показники в таких галузях як освіта і медицина, - говорить товариш-соціаліст Рибалка. - Трохи пізніше я буду готовий підтвердити це цифрами і фактами, зараз же відповідного документа в мене під рукою немає. Що стосується конкретного заходу в Дніпропетровську, то він відбувається в рамках всеукраїнського туру, і якщо приїзд цього кубинського колективу до нашого міста співпав з річницею зникнення журналіста Гонгадзе, то це ні про що не свідчить: триває всеукраїнський тур, який йде за своїм графіком. Окрім цього даною акцією ми хочемо привернути увагу до Куби по-перше, як до країни, де є гарні соціальні результати, які стали можливі завдяки запровадженому там правдивому соціалізму, по-друге, як до країни, що постійно надає Україні допомогу в оздоровленні дітей-чорнобильців. Також ми хочемо, аби люди усвідомили ту безтактність, якої припустився наш Президент стосовно Куби, приєднавшись до президента США в різкій критиці існуючого на Кубі соціально-політичного ладу.

СПЕЦКОР: - Але ж Куба одна з найбідніших країн світу - це щодо економічного стану, а про політичні свободи на острові "Свободи" взагалі не може бути мови, вони там абсолютно відсутні... Чим тоді кастрізм (від "Кастро") кращий за кучмізм, проти якого так палко боровся Мороз, в тому числі розпочавши й дуже активно використовуючи свого часу "справу Гонгадзе"?.. Чим режим команданте Кастро ліпший кучмівської тиранії?

- Мороз не лише виступав, але й виступає проти пережитків цього режиму (Кучми - прим. авт.), які, на жаль, зараз дуже проростають в новій владі, в якій соціалісти практично не представлені (і це незважаючи на те, що соціалісти в уряді Юлії Тимошенко здобули абсолютно непропорційно власному внеску в перемогу Помаранчевої революції три міністерські посади, посади голови Фонду держмайна та ще й губернаторські?! А скільки ж ще хотів отримати ненажерливий 5-ти відсотковий президент Мороз? - прим. авт.). Коментувати стан справ громадянських свобод на Кубі я не буду. Хоча б тому, що ми не маємо морального права втручатися у внутрішні справи інших країн. А ще хочу сказати, що є відомий афоризм - "народ гідний свого правителя". Так замисліться над тим, що за всі ці роки керівництва Фіделя Кастро кубинський народ не вчинив жодного спротиву Кастрівському, як ви називаєте, режимові. Значить більшість кубинців влаштовує стан справ в державі.

СПЕЦКОР:- Але відсутність спротиву ще не означає що цей режим гідний, радянська імперія існувала понад сім десятиліть, але ж це аж ніяк не підтвердження її високої й благородної місії...

- Я не збираюсь сперечатись з вами... Ще запитання є?

СПЕЦКОР:- Скидається на те, що ви плануєте привертати увагу до Куби тілами напівоголених чорношкірих кубинських танцівниць. Ви вважаєте це адекватним задекларованим вами цілям даної акції? Спосіб досягнення мети адекватний самій поставленій меті?

- Я не можу вважати себе великим знавцем латиноамериканської культури, але наскільки знаю, оголеність тіл в ній є прийнятною річчю. Це - невід'ємна частина цієї культури, це відповідає народній ментальності. Люди у такий спосіб розкріпачуються, відпочивають. Окрім цього, і ви, і я, як і весь український народ, зараз дуже мало щось знає про Кубу та її культуру, як зрештою, і про народні звичаї та традиції багатьох інших країн. Організований СПУ захід якраз і переслідує своєю метою ознайомлення українців з кубинської культурою та самою країною, провокує виникнення до цього інтересу з боку наших громадян.

СПЕЦКОР:- А чому, на ваш погляд, Мороз не береться спонсорувати гастролі українських співочо-танцювальних колективів? Чуже йому ближче рідного, національного?

- Зі зміною планетарної ситуації ми вже не можемо жорстко розмежовувати "своє" й "чуже". Народи живуть на одній планеті, тому повинні бути ближчими один до одного. До того ж соціалісти неодноразово як на Київському, так і на регіональних рівнях сприяли різним культурним програмам.

СПЕЦКОР:- Скільки коштував цей тур для Соцпартії?

- Це питання не до мене, адже воно знаходиться поза моєю компетенцією.

Після договору про співпрацю СПУ Мороза з російською партією "Родіна", де лідером - одіозний політик, відомий своїми шовіністичними поглядами, депутат держдуми Рогозін, спонсорування соціалістами ідеологічного привіту від милого їм Фіделя Кастро з його моделлю організації суспільно-політичного життя - ще один тривожний дзвіночок нам, українцям, щодо справжньої суті цієї політичної сили, правдивості її місії й завдань.

Цікаво було б дізнатися про долю кубинця, запропонуй він Фіделю прищепити до існуючого на Кубі політичного організму політреформу Мороза? І коли ж Мороз щиріший - коли пропонує подальші демократичні перетворення в країні, які б унеможливили, диктатуру, чи коли хвалить кубинську модель соціалізму, породжену авторитаризмом Кастро? Це Мороз іноді виходив на Майдан чи то був хтось інший, дуже схожий на нього?

Культурний обмін між будь-якими країнами можна лише вітати. Одна справа - милуватися красою і грацією молодих засмаглих жіночих тіл у запальному танці, інша - слухати в супровід дійства пропаганду удаваних переваг соціалістичної системи кубинського зразку. Яких саме? Не дай нам, Боже, дожитися до трусів по талонах... Бідна тоді Україна, якщо її очікує кубинська перспектива, від якої з острова "Свободи", ризикуючи життям, майже на підручних плавзасобах родинами тікають самі нещасні кубинці, знесилені злиднями й примарним соціалістичним майбуттям.

Зрозуміло, що такими строкатими акціями СПУ додаткових очок у національно-свідомих, патріотично налаштованих українців не набере. Відтак наочно вимальовується кістяк електорату, на який соціалістами взято орієнтир. Та чи додасться від таких голосів користі державі, а партії - честі?

І наостанок про те, з чого і починали - щодо п'ятої річниці викрадення й вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Ця дата - не державний траур, та щирої скорботи від цього в українців не менше. І в день, коли б належало віддати шану безневинно убієнному, посумувати в тихій печалі, не гідно зорганізовувати яскраві розважальні заходи. Шокує, що це роблять люди, які свого часу розпочинали справу. Мороз не може не пам'ятати, що таке "16 вересня" - для України. Чи для нього "справа Гонгадзе" - заїжджена й набридла платівка?

(вересень - 2005 рік).



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть

Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64