Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Побачення з депутатом - ризик для життя, або Кучмізм помер... хай живе кучмізм!?

Взимку 2003 року, коли ми, мешканці чотирьох багатоквартирних відомчих будинків, вже не перший сезон потерпали через відсутність опалення, я, Людмила Михайлівна Мазур, 1946 р.н., ветеран праці (інженер-гідротехнік за фахом), вирішила звернутися безпосередньо до депутата міської ради, гендиректора ВАТ "Дніпрошина" В.В. Вербаса. Куди як не до нього, народного обранця та ще й керівника підприємства, яке постачало в наші будинки тепло, було звертатися за вирішенням найнагальнішого в холодну зиму питання.

Суворий пропускний режим зупинив мене при вході в адмінбудівлю. Пояснивши охороні мету візиту, з півгодини чекала на подальший розвиток подій, коли на прохідну прибув чоловік, який назвався помічником депутата Вербаса. Пославшись на те, що Віталій Володимирович зайнятий, сказав, що відповідати на мої запитання буде він, помічник.

Я здивувалася, як же можна вести серйозну розмову тут, на пропускному пункті, через турнікет, коли ми далеко один від одного, а в мене купа письмових документів, до того ж постійно в обидва боки між нами проходять люди. Вкрай неохоче, але помічник таки погодився "запросити" мене в приймальню гендиректора на другому поверсі.

В бесіді також взяв участь заступник гендиректора з побуту Рачков. Обом поважним чоловікам намагалася, спираючись на документи, довести, що Закон "Про захист прав споживачів" писаний для всіх громадян, включаючи мешканців відомчого житла. Не має права "Дніпрошина" вимагати в нас передоплати за опалення. Споживач сплачує комунальну послугу після її отримання, якщо вона якісна і вчасно надана.

У відповідь чула: "З жителями будинків "Дніпрошина" не укладала угоди. Ваша справа - сплатити ЖЕКу. Як тільки він нам перерахує гроші, ми ввімкнемо опалення. Ви ж за хлібом в магазин ходите з грошима?".

На це я відповідала, що купляючи хліб, оплачую те, що тримаю в руках на відміну від обіцянки опалювати при виконанні низки умов, тож наведений посадовцями приклад не є вдалим. Це по-перше. По-друге, дійсно з нами ніхто не укладав угоди, але той, що уклав її - ЖЕК- не спроможний здійснити передоплати, оскільки трест "Дніпроспецбуд", дочірнім підприємством якого є ЖЕК - банкрут. Тому ця вимога (передоплати) фактично і практично в порушення Закону перекладається на споживачів. Чому живі люди повинні бути заручниками ситуації, що склалась і так страждати через це? Такого випадку, мабуть, немає в цілій Україні.

Може де хто і мерзне в своїх квартирах, але ж з якихось конкретних технічних причин, а тут все діюче, тепло є і без перешкод підходить до будинків, але його не допускають в будівлі з жорсткого чи, правильніше сказати, жорстокого принципу - виховання дисципліни оплати. Хіба це по-людськи? До того ж, 67 % мешканців заплатили за місяць наперед і все одно сидять без тепла. Та й з будь-якої ситуації потрібно і можна знайти вихід, якщо проблема є, її слід вирішувати. Віталій Вербас поєднує в своїй особі дві впливові іпостасі - гендиректора підприємства-власника котельні і міського депутата! До кого ж звертатися з цього приводу, як не до нього в першу чергу?

Реагуючи на наведені аргументи, відповідальні працівники змінили лід в голосі на щось, хоча й здалеку, але все ж подібне до співчуття і розуміння.

- Благаю вас, дайте мені можливість подивитися в очі гендиректору і депутату міськради Вербасу, - молила я чоловіків. - Я розкажу йому про нестерпні страждання малих і старих, про жінку-остарбайтера, яка доживає віку, проклинаючи холод у хаті, і себе, що повернулася живою з нацистської Німеччини, і де їй ніколи не було так холодно, як в себе вдома, на Батьківщині...

Йдучи назустріч моєму проханню, один з них зайшов до Віталія Володимировича, який був в цей момент у себе в кабінеті. Коли незабаром вийшов, сказав, що нічого втішного у нього для мене немає: "Вербас не буде з вами розмовляти і просить залишити приймальню".

- Я не можу повірити, що депутат міг так бездушно відмовити літній жінці, хочу почути це від нього самого, - відповіла я. - Не наполягаю на тому, щоб потрапити в кабінет, я тихенько почекаю під дверима, аби коли Віталій Володимирович вийде, спробувати переговорити з ним "на ходу", не відволікаючи від справ, не витрачаючи на себе його дорогоцінний час.

І про цей мій намір гендиректору-депутату доповіли. Далі події почали розвиватися надзвичайно стрімко. Миттєво був викликаний охоронець-велетень. Він і не збирався розмовляти зі мною. Підступився, взяв під руку і, виводячи з приймальні, довів до дверей, де я вхопилася за ручку.

- Я що, терористка? - обурилась я. - Хіба я комусь чимось погрожую або заважаю працювати? Зрештою, я, громадянка країни, прийшла до свого "захисника" - депутата! Що ви зі мною робите?

В три голоси мені почали втлумачувати, що я тут не маю права перебувати, що я таки заважаю працювати та багато чого іншого. На здійнятий відповідальними особами галас з кількох прилеглих кабінетів почали виглядати люди. В цей момент здоровань вхопив мого пальця і став відривати його від двірної ручки. Від несподіваного різкого болю я зойкнула. Глядачів з кабінетів побільшало.

- Ви зламали мені пальця! - застогнала я.

Злякавшись почутого, помічники Вербаса зробили охоронцю зауваження: "Ти дивись, полегше, а то можеш і справді зламати!".

Аби не втратити в приймальній гендиректора-депутата міськради Вербаса своїх рук і ніг, або й свідомості від больового шоку, пішла геть. Вийшови на вулицю, побачила, що мій великий палець лівої руки палав і почав розпухати. В якості заходу першої медичної допомоги встромила пальця в високий пухнастий сніг під деревом. Крізь сльози побачила, як за мною з вікон адмінбудівлі спостерігали численні співробітники...

(СПЕЦКОР: "Прийшла скандалістка, паралізувала роботу приймальні", - так Віталій Вербас відкоментує пізніше цей інцидент в бесіді з журналістом. Слід зазначити, що за весь час перебування Людмили Михайлівни в приймальній, а це був обідній час, ніхто до неї не заходив. Не було там навіть секретарки. Отже паралізувати роботу, як висловився Вербас, було надзвичайно важко, або навіть і неможливо, адже там ніхто на той час не працював.)

Коли дійшла додому, розповіла про пригоду в приймальні гендиректора-депутата Вербаса сусідкам, демонструючи гіркі наслідки візиту. Вражені почутим і побаченим, співчуваючі поремствували:

- Чого ж ти пішла сама? Хіба до таких звірів можна ходити поодинці? Було б взяти з собою когось з нас, то може такого не сталося б...

Тієї зими мою квартиру замість батарей зігрівав портрет Юлії Тимошенко з великого настінного календаря на 2002 р. Той рік пройшов, але вирішила не знімати портрета-календаря з практичних міркувань: тепла, лагідна посмішка моєї улюблениці Юлі, її білий светр та побажання "Теплого Вам року!" справді справляли зігріваючий ефект.

Цей календар-2002 дістався від активістів регіональної акції "Україна без Кучми", в якій, проклинаючи кучмізм та його "гвинтиків", сама брала участь, стоячи в пікетах з транспарантами, за які тоді чоловіків правоохоронці били, забирали в райвідділки, а жінкам поважного віку робилися "поблажки".

На президентських виборах 2004 року працювала від штабу Ющенка протягом перших двох турів в дільничній виборчій комісії на спецдільниці № 39, що в 15 міській лікарні, заступником голови, а в третьому турі членом комісії. Тоді місцевим штабом керувала "Батьківщина". Через те, що на дільниці було багато порушень, які я фіксувала актами, доводилося плідно спілкуватися з заступником голови обласної організації "Батьківщини" Юрієм Олександровичем Потаповим, а через нього з юристом від партії.

Під час Помаранчевої революції не могла не прийти на Дніпропетровський Майдан. Взяла участь у марші Помаранчевих з площі ім. Леніна по проспекту Гагаріна. Несказанно раділа перемозі Ющенка і сходженню на Прем'єрський олімп Юлії Володимирівни. Нарешті, думала, кучмізм подолано, вже не будуть царювати вербаси - його надійні "гвинтики", катуючи холодом, виламуючи руки, зневажаючи простий люд, придушуючи навіть найменші паростки демократії.

Пам'ятаю, як влітку 2004 року Вербас перекрив площу перед КСК "Шинник" вантажівками, намагаючись зірвати зустріч з опозиційним кандидатом в Президенти О.О. Морозом (СПЕЦКОР: детально про роль Вербаса у цьому розповів на прес-конференції Олександр Моліверов - довірена, на той час, особа кандидата в президенти України О.О. Мороза). Тоді він ще повісив на палаці величезне гасло: "Дніпропетровськ - за Януковича!". Виступаючи, Сан Санич з цього приводу вдало пожартував: "Дніпропетровськ за Януковича, а дніпропетровці - за Мороза!".

Перемога Помаранчевої революції окрилила мене: відчула гордість за народ, країну, очільників держави, за себе, зрештою.

Разом з усіма помаранчевими боляче переживала "розлучення" Ющенка з Тимошенко, ставши в їхньому конфлікті на бік Юлії Володимирівни. З наближенням парламентських виборів прийняла однозначне рішення: голосуватиму за БЮТ. Адже окрім Юлі там такі знані й шановані українським народом люди: Левко Лук'яненко, Григорій Омельченко, Василь Онопенко, Володимир Яворівський, Андрій Шкіль, Микола Томенко, Андрій Шевченко.

На вхідні двері своєї квартири почепила наклейку з емблемою блоку, прикрасила ручку двома стрічками: помаранчевою й білою з червоними сердечками. Стрічки підпалювали, знімали, але кожного разу я чіпляла нові.

Ірина Дмитрівна, агітатор з БЮТ, що розносила агітки по квартирах, сказала, що таких "зразково-показових" дверей на 12 кварталі, де мешкають в основному шинники й пресівці, більше немає. Переважно, бідкалася вона, люди за Януковича, а до Юлі ставляться, м'яко кажучи, неприязно.

Громом серед ясного неба стала для мене звістка про те, що в першій десятці списку БЮТ до міськради йде... Вербас! Як таке могло трапитись? Що може бути спільного між тираном, кучмістом-"янучаром" Вербасом і волелюбною, помаранчевою Юлею? Як можна вимовити це прізвище на тлі тих, що я назвала раніше, з ким моє серце?

Зрозуміло, що на місцевому рівні важко знайти політичних постатей на рівні тих, що склали першу десятку в списку БЮТ до Верховної Ради. Але хіба це привід набирати в місцеві списки вербасів, булавок (Галина Булавка - заступник голови облради, яка відзначилась активною участю в сепаратистському збіговиську в Сєвєродонецьку, про що пам'ятаю я і всі, в кого немає амнезії), крупських (А.Ф. Крупський - заступник мера, який свого часу особисто доклався до зриву освітянського Форуму "Нашої України") та багатьох інших. Немає слів!

Як тоді розуміти Юлю, коли вона клянеться вірністю Майдану? Єдина заслуга Вербаса перед Майданом в тім, що не розчавив його в Дніпропетровську своїми вантажівками! І ця людина вже під крильцем Юлії? Не важко здогадатися, якими аргументами він підкупив місцевих "батьківщинців". Можна було б сподіватися, що Юля "не в курсі". Але ж місцевою "Батьківщиною" керує її рідна тітка Антоніна Ульяхіна... Жах.

У минулому скликанні депутат Вербас, як засвідчує бюлетень реєстрації присутності депутатів на сесіях, прогуляв більшість із сесій - 22 з 32 (!), жодного разу не виступив на пленарних засіданнях, не працював у комісіях, особистий прийом виборців не вів! То навіщо ж йому знову депутатство?

"А що, вас обирати? - зверхньо запитав мене пан Альохін з міського штабу БЮТ. - На відміну від вас Вербас - впливова людина! Він багато чого може!"

Можливо і може: ламати пальці прийшовших до нього на прийом виборців, вимикати опалення в будинках, дитсадочках, а от розв'язувати нагальні людські проблеми, які напряму пов'язані з ним як з депутатом і керівником підприємства - ні! Навпаки, в природі Вербаса - лише поглиблювати старі проблеми й створювати нові.

Так от на кого зробила ставку Юлія Володимирівна? Якщо так, то нехай не сміє говорити про свою вірність Майдану, бо, приймаючи в список вербасів, вона втрачає на це право. Тепер окрім ушкодженого в приймальній Вербаса пальця я маю величезну моральну травму і зневіру.

Наступні 5 років Вербас знову буде депутатом. Це скликання він може повністю проігнорувати, адже тепер йому легко заховатися в команді, бо відповідальність з персональної трансформувалася в колективну.

Єдине, що радує - знято депутатську недоторканність. Може це колись і на Вербасі відіб'ється? Люди багато що говорять, 12 квартал аж гуде "легендами" про "достойника", "батьківщинця" нашого.



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть

Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64