Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


ДИКІ ТАНЦІ З МЕНТАМИ під горілку, наркотики і шансон

Відгукуючись на проголошений днями в.о. міністра внутрішніх справ Юрієм Луценком "хрестовий похід" проти наркоторгівлі та заклик головного міліціонера країни до широких народних мас взяти посильну участь в цій кампанії, СПЕЦКОР, бажаючи в міру своїх сил посприяти боротьбі з дурман-зіллям, сигналізує правоохоронним органам про одну таку пробемну ділянку в межах окремо взятого двору. Щоправда, робить він це далеко не вперше. Може цього разу міліція таки відреагує належним чином.

До уваги міністра та його підлеглих декілька публікацій автора, розміщених на сайті протягом 2004-2005 років.

"Расцвела буйным цветом малина, разухабилась разная тварь"
("СПЕЦКОР", 2004 р)

Підозрювані мешканцями багатоповерхівки у причетності до наркоторгівлі цілодобово бешкетують у дворі, створивши там чи не офіс просто неба, де обговорюють плани, обмінюються “поточною документацією”, вирішують суперечки (буває й мордобоєм), брутально лаються, влаштовують вечірки зі всіма атрибутами галасливого дійства аж до ранку та й далі. Міліція на звернення громадян майже не реагує. Ця обставина наводить людей на думку про зацікавленість правоохоронців в діяльності “офісу”.

Від такої біди мешканці будинку № 138 по вул. Героїв Сталінграда обласного центру потерпають не один рік. Обіцянки-цяцянки про вирішення проблеми вони чули від “головного міліціонера” 12 кварталу Володимира Івановича Морара, тодішнього дільничного В’ячеслава Івановича Горбачова та інших високих та не дуже міліцейських чинів. Проте ситуація не лише не змінюється на краще, а навпаки, дедалі погіршується. Чергове загострення відбулося днями.

В ніч з 28 на 29 липня галаслива компанія правопорушників бешкетувала з шансоном у власному виконанні на всю горлянку та вживанням спиртних напоїв з другої ночі до сьомої ранку. Жителі терпіли і зателефонували до місцевого відділку міліції під кінець “концерту”.

- А чого ж ви терпіли? - запитав черговий, що назвався Кабаченком, - треба було раніше звертатися, ми б приїхали...

- Скільки разів ми до вас не зверталися, то ви завжди відповідаєте, що немає машини, або пального, або людей.

- От як раз зараз немає нічого з того, що ви перелічили, а вночі - все було. Звертайтеся до вашого дільничного.

Наступної ночі незамовлений концерт повторився. Вимушені слухачі знову зателефонували до відділку. Було це близько півп’ятої ранку.

- Добре, виїжджаємо, - обрадували втративших сон і спокій.

Відділок розташований максимум в трьох хвилинах їзди від місця правопорушення. Не було машини ні за 10, ні за 20, ні за 40 хв.

“Може щось по дорозі трапилося?”, - занепокоїлись викликачі і перездвонили.

- Невже не приїхали? - перепитали в міліції, - вже повинні були приїхати. Чекайте.

Коли терпець урвався і стало зрозумілим, що правоохоронці таки не приїдуть, до відділку зателефонували втретє:

- Де ж обіцяний вами наряд? За цей час можна пішки прийти і повернутися.

- Які до мене претензії? - почувся незадоволений голос, - це не я приймав ваш виклик і взагалі я щойно прокинувся!

- Як “прокинулись”, хіба ви не на чергуванні?..

Виявилося, що всі попередні перемовини були не більше ніж “прикол” з боку вартових правопорядку: машина і не повинна була виїхати, оскільки... її не було, як, власне, і наряду.

Отже можна констатувати, що співробітники відділку отримують зарплату за спання на робочому місці, жарти про “виїжджаємо, незабаром будемо” або за розтлумачення, що тут нікого і нічого немає. В чому ж користь і функція такого нічного чергування?

Зважаючи на по-сучасному відремонтовані міліцейські офіси з модерновою оргтехнікою, здається, ніби ніяких особливих проблем з пальним та засобами пересування не повинно бути. А якщо вони і є, то чи гідно перекладати їх на городян, які потребують негайної допомоги?

Держава утримує правоохоронців за виконання ними службових обов'язків. Немає машини - сідай в громадський транспорт, немає транспорту - зупиняй особистий чи будь-який інший, в крайньому випадку - пройдись пішки, а якщо потрібно - то й пробіжись для підтримки належної фізичної форми! Це - нормальні, логічні дії сумлінного правоохоронця. Від вартового порядку, який спить на службі чи відповідає “я - не я і хата не моя” - немає ніякої користі. Такі одиниці явно зайві, їх треба негайно позбуватися, виправляючи вкрай абсурдну ситуацію.

Але повернімося до ночі з 29 на 30 липня.

Не знайшовши спільної мови з місцевими міліціонерами, жителі будинку зателефонували на “02”. Лише тоді, через певний проміжок часу, справа зрушила з мертвої точки. У дворі з’явилася машина охоронної структури “Крок”. Проте компанія знайшла спільну мову з міліціонерами напрочуд швидко. Люди бачили, як один з сімох-вісьмох гуляк дістав з кишені якийсь документ, що змусив “кроківців” поїхати назад під вигуки з боку веселої через край компанії: “Гей, начальник, дай з автомату стрільнути!”.

Після цього веселуни жваво обговорили епізод з появою “Крока”.

- Я домовився з “мусорами”, підійшов до них, показав - вони заспокоїлись, - вголос хизував “герой”.

Через деякий час у двір заїхала темно-синя іномарка, з номера якої запам’ятали: “05-95АВ”. “Бригада”, як змогла, завантажилася в авто і поїхала.

О сьомій годині прийшов дільничний Валерій Миколайович Сірченко і взяв для протоколу свідчення, пообіцявши навести порядок, запевнивши в тому, що ситуація обов’язково буде взята під контроль.

Контроль тривав близько години. О восьмій іномарка повернулася на те ж саме місце, з тими ж учасниками, до яких згодом приєдналися і нові. З багажника вони дістали ящики пива “Балтика” та пляшки горілки і з, здається, потроєним ентузіазмом продовжили бенкет.

На столі поруч зі скляною тарою були барсетки, мобілки, компактдиски, папери. Чоловіки - здебільшого у розквіті сил, окремі - потужної чи надпотужної статури, з металевими прикрасами на шиях. Тобто - сама класика. Були серед них і жінки.

Порожні пляшки відкидалися куди попало, ті, що не розбивалися, забиралися бомжами, які зійшлися на вже звичну для них точку. Натуральні потреби організму компанія справляла тут же у дворі, під деревами.

У якості потерпілого від “всеношної”, що продовжилась ранком, обдзвонювати інстанції почав автор матеріалу, який до того підписав і протокол свідчень. В міліції 12 кварталу, за номером 96-05-14 відповіли, що машини немає і не буде, а без неї до місця пригоди їм, незважаючи на близькість, не дістатися.

На “02” взяли трубку після кільканадцятої спроби додзвонитися. Вислухавши нарешті скаргу, обіцяли вжити заходи, чого так і не відбулося.

“СПЕЦКОР” звернувся до начальника Бабушкінського РВВС Сергія Олександровича Бордюга. Він вже знав ситуацію у найдрібніших деталях і спрямував мене до начальника сьомої міліцейської частини Вадима Віталійовича Лісунова. Той щиро поспівчував, записав номер іномарки, дав телефон старшого дільничного, рекомендувавши його контактною особою при виникненні проблемних моментів у майбутньому. При цьому, як початковий засіб вирішення проблеми галасливих компаній, назвав знищення столу з лавами, де вони збираються. До речі, а якщо вони збиратимуться у під’їзді?

Між тим, довготривалі спостереження мешканців будинку, якими вони обмінюються між собою, не наважуючись офіційно про це заявити, дають підстави підозрювати цілодобових гуляк у незаконному промислі, в тому числі торгівлі наркотиками.

На свіжому повітрі вони і цілодобово, і майже цілий рік, за виключенням днів, коли злива або сильний мороз, тобто вони ніде не зайняті, а достаток їхній невпинно зростає. До слова - ця іномарка з’явилася у дворі нещодавно (раніше бував зелений “Москвич”).

Головна їхня “робота”, здається, полягає у зустрічах та спілкуванні. При цьому вони щось отримують від “гостей”, передають їм і учасники оборутки миттєво розходяться. Вимушених спостерігачів не полишає відчуття постійної “движухи” у дворі, неспинного та неприхованого протиправного процесу. Люди відчувають психологічний дискомфорт: тут відбувається щось протизаконне, але визначити, що саме і в яких обсягах - не в їхній компетенції.

Насторожує наступна деталь. Того ж ранку, 30 липня темно-синя іномарка після виїзду з двору будинку № 138 була помічена біля місцевого міліцейського відділку. Чи не відразу після цих відвідин правопорушники повернулися з ящиками питва продовжувати бенкет?

Цікаво дізнатися, який документ було пред’явлено співробітникам “Кроку”, що миттєво розвернуло їх на 180 градусів і після цього іномарка відбула до квартального відділку.

***

Маючи стійку тенденцію, ситуація повторилася на третю ніч. Цього разу міліція приїжджала двічі. Не з першого разу і не без застосування сили, їй таки вдалося приборкати випивох. Після цього залишок ночі пройшов на диво спокійно.

Випадок яскраво засвідчив, що наші правоохоронці потребують постійної стимуляції до практичних дій, тобто виконання своїх службових обов’язків - не “заводяться” вони ні з першого, ні з другого разів. Та чи викорінена проблема? А що, як процесу “виховання” були піддані не головні діючі особи? Громадськість рішуче вимагає наведення повного порядку навіть в такому глухому, забутому владою мікрорайоні, як 12 квартал.

Хотілося б, аби міліція нарешті вдалася до здійснення безпосередньої своєї функції з захисту правопорядку. Вона дійсно буває ефективною.

Згадаймо оперативну реакцію правоохоронців на заходи регіональної акції “За Україну без Кучми”, до висвітлення яких був причетний і автор. До цього в місті не було прикладів такої концентрації міліції з широким спектром її підрозділів - людей і техніки. Тоді нестача пального чи некомплект нарядів не стали на перешкоді. І все це лише для того, аби неправовими методами приборкати виступи купки місцевих активістів акції. Міліція чергувала вдень і вночі біля можливих місць зібрань опозиції, демонструючи свою міць, силу і потужність.

Досить бути сильними лише в репресіях проти інакомислячих! Міліцію очікує багато роботи на вулицях та у дворах, потопаючих у темряві. Коли ж нарешті настане час взятися до активних дій задля повернення до себе поваги народу, який так втомився від знахабнілих подонків і тварюк, що зухвало відчувають себе господарями життя.

***

"Безвідповідальність, безпорадність, бездіяльність, безграмотність, безглуздість - саме на такі характеристики заслуговує виконання міліціонерами міськвідділу № 7 своїх службових обов'язків"
("СПЕЦКОР", 2005 р)

Завдяки новому міністру внутрішніх справ, колишньому польовому командиру в битвах за Україну без Кучми, Юрію Луценку у вартових правопорядку зараз гаряча пора - переатестація. Тести на відповідність займаним посадам з теорії та практики проходять, природно, і в Бабушкінському РВВС, до якого належить міськвідділ № 7. З огляду на те, як його співробітники зазвичай справляються зі своїми професійними обов'язками, подібні "екзамени" видаються черговим "приколом" у жанрі комедії абсурду. От лише деякі кадри з цього кіна, зйомки якого тривають з 2002 року на базі одного з дворів на території, підвідомчій "ГОМ № 7" - така табличка висить на дверях керівника відділу В.В. Лісунова.

Епізод перший. Мешканці багатоповерхівки затримують крадіїв електродвигуна з котельні. Біжать до ЖЕКу. За іронією долі в цю буремну мить там перебуває дільничний В.І. Горбачов. Почувши хвилюючу історію про інцидент, міліціонер поспішив "заспокоїти" стурбованих громадян:

- Криминала здесь нет никакого. Подумаешь, какой-то там двигатель, ну, хотели его украсть, …но кража-то не состоялась, актировать нечего, - мовив правоохоронець і пішов собі. Пішли з миром і правопорушники, обидва - робітники ЖЕКу.

Епізод другий. На всьому поверху в одну мить викрали всі електролічильники. Почувши метушню в коридорі, мешканці однієї квартири вийшли, але крадіїв вже не застали. Розбудили сусідів. Зателефонували в міліцію. Ті зпросоня звернення зафіксували і пообіцяли невідкладні дії... Це сталося в 2002 році. Відтоді у відділі не згадали про цей випадок не згадали жодного разу.

Епізод третій. Коли після зими тепліє, раніше підсніжників у дворі з'являється галаслива компанія. Прокинувшись від зимової сплячки зі своїх нор організовано вилізають алкоголіки, наркомани, хулігани та інші неблагонадійні елементи. Вони окуповують ніби спеціально для них зроблений столик під вікнами будинку. Протягом цілого дня, вечора, потім ночі і до ранку вони розважаються розпиттям спиртних напоїв, жбурлянням пляшок, брутальною лайкою, галасливим шансоном як у власному виконанні, так і магнітофонним записом. При цьому фізіологічні потреби, незалежно від того, чи на дворі день, чи темно, справляють привселюдно, забруднюючи землю та атмосферу.

Борячись з цим ганебним неподобством, одна з пенсіонерок викликала міліцію багато разів. Попри те, що зазвичай немає машини, або вони ще сплять, або щойно прокинулись, як їй відповідали на телефонні дзвінки, з десяток разів наряд все ж таки прибував на місце пригоди. Пенсіонерка вже перестала дивуватися і переживає як черговий "прикол" те, що кожного разу протоколюють не правопорушників, які спокійно, обмінюючись репліками, спостерігають за приїздом та від'їздом міліцейського "бобіку", а її саму. Вже з десяток разів пенсіонерка розповіла про те, звідки вона родом, який ВУЗ коли закінчила, з ким проживає в квартирі, де працює, чи була судима і чим не задоволена.

На запитання ветерана праці, чому в якості опитуваної завжди опиняється вона, а не порушники денного і нічного спокою, чує від вартових порядку у відповідь: "Так положено. Мы должны составить объяснительную, сдать ее, а там, что с ней дальше - это уже не наше - к участковому". Одного разу такий документ був письмово названий міліціонером "объясТнительная". Така деталь: помічник дільничного, як виявилось, - сусід пенсіонерки. Він - не єдиний представник правоохоронних органів, що мешкають в будинку, не звертаючи уваги на те, що тут відбувається.

Епізод четвертий. Навести порядок у дворі грозився дільничний В.М. Хижняк. Володимир Миколайович запевняв, що це справа його офіцерської честі. Виходить, офіцерська честь міліціонера й досі - матюки; блатні, на всю глотку, пісні; зрошені сечею дерева і трави двору. "Вы не правы, что мы ничего не предпринимаем для наведения порядка, - говорять скаржникам в "ГОМ № 7" відповідальні особи. - ...Мы их и разгоняли, и даже водкой поливали, ну что еще можно придумать? Можно еще стол разломать, за которым эта компания собирается. Но у вас же есть и другие скамейки, что ж, и их ломать? А на чем же тогда бабушки будут сидеть?". Як тут не згадати одне з помаранчевих гасел - "МІЛІЦІЯ З НАРОДОМ!"...

Епізод п'ятий. Інша жителька похилого віку цього ж будинку була побита своїм племінником, що з сім'єю проживає з нею в одній квартирі. В результаті жінка отримала струс головного мозку і швидкою допомогою була доставлена в лікарню. Це сталося рік тому. Тоді вона подала в "ГОМ № 7" заяву. Періодично справлялася у вже згадуваного помічника дільничного, як просувається її справа. Кожного разу той відповідав однаково, не сьогодні, так завтра, мовляв, все вирішиться. Так він відповідав би і зараз, якби не був переведений на іншу дільницю зі збереженням свого місця проживання.

Епізод шостий. Днями з технічного приміщення ліфта викрали катушку, що унеможливила подальшу роботу механізму. Мешканці будинку скоріше за звичкою, ніж в розрахунку на дієву допомогу, викликали міліцію. Інцидент запротоколювали. Через те, що вартість вкраденої деталі не перевищує 150 грн (ця крадіжка вивела з ладу двигун вартістю в тисяч п'ять - він згорів, та це не береться до уваги), міліція заявила, що підстав для порушення кримінальної справи немає. З цього жителі зрозуміли, що чергове їхнє звернення до міліції абсолютно безрезультатне й безперспективне, як і всі попередні. До речі, технічне приміщення ліфта - знаходиться акурат над квартирою того ж самого, про кого вже йшлося, помічника дільничного, який проживає на дев'ятому, останньому поверсі.

Але всі вищенаведені епізоди навряд чи завадять міліціянтам успішно пройти атестацію і продовжити свою службу, що не створюватиме особливих проблем для правопорушників. "Такая ситуация - в каждом дворе, что мы можем сделать...", - спокійнісінько кажуть доблесні правоохоронці як в "ГОМ № 7", так і в кабінеті № 110 Бабушкінського РВВС, де працює керівник дільничних району С.А. Ткаченко, засвідчуючи таким чином типовість ситуації з охороною порядку в місті...

***

"Про нулів в погонах з Міліції Ltd."
("СПЕЦКОР", 2005 р.)

Боротьбу за наведення, сказати б, Конституційного ладу на подвір'ї, мешканці будинку № 138, що на вул. Героїв Сталінграда обласного центру ведуть вже протягом трьох років. Весь цей час вони потерпають від п'яної галасливої компанії, яка вдень і вночі збирається у дворі багатоповерхівки, за столиком поряд з торговельною точкою, що цілодобово реалізує харчі, в тому числі й спиртні напої, відпускаючи їх нелегально.

Ті, що збираються за столиком, а це, як правило, чоловіки та жінки віком від 35-ти й старші, що живуть поблизу, розпивають в громадському місці горілку, самогон; криком використовують брутальну, нецензурну лайку; співають блатних пісень; справляють фізіологічні потреби у дворі під деревами на очах у мешканців будинку або використовують як туалет два його перших поверхи.

Жителі ставали свідками групового вживання наркотиків, коли група з 6-7 осіб робила собі ін'єкції на поверхах будинку біля сміттєпроводу, передаючи шприц з рук в руки, не реагуючи на людей, що проходили повз.

Безліч звернень: письмових, телефонних нічних, усних при зустрічах з начальником міського відділу міліції № 7 Вадимом Лісуновим та останні - до начальника обласного управління МВС Володимира Євдокимова та представника міністра МВС в Дніпропетровській області Геннадія Шевченка не призвели до жодного результату.

Роки два тому навести порядок у дворі пообіцяв дільничний В.М. Хижняк. Володимир Миколайович запевняв, що це справа його офіцерської честі. Офіцерська честь міліціонера й досі - матюки; блатні, на всю глотку, пісні; зрошені сечею дерева і трави двору. Бездіяльність Володимира Хижняка аж ніяк не заважає росту його кар'єри: він тепер старший дільничний. На запитання, чи пам'ятає свій крилатий вислів про офіцерську честь, по телефону відповідає стверджувально: "Так, а що вам потрібно? І скоренько, а то поспішаю...".

"Вы не правы, что мы ничего не предпринимаем для наведения порядка, - говорять скаржникам в міськвідділі № 7" відповідальні особи. - ...Мы их и разгоняли, и даже водкой поливали, ну что еще можно придумать? Можно еще стол разломать, за которым эта компания собирается. Но у вас же есть и другие скамейки, что ж, и их ломать? А на чем же тогда бабушки будут сидеть?"

"Такая ситуация - в каждом дворе, что мы можем сделать?..", - безпомічно разводять руками доблесні правоохоронці.

Одного разу жителі викликали міліцію до галасливої кампанії за столиком десь о п'ятій ранку. В цей час там допивали чергову пляшку горілки двоє: один - явно з різноробочих, а другий - успішний ділок вагою за центнер. Часто-густо він навідується у двір на своєму джипі-автофургоні, роздаючи якісь вказівки тим, що складають собою кістяк учасників галасливих посиденьок. Прибувший наряд був радо зустрінутий ним з пропозицією приєднатися до трапези. Перед міліціонерами були поставлені два пластикових стаканчики: таку картину люди спостерігали з вікон будинку. До честі вартових порядку вони вирішили утриматись, запропонувавши замість цього гостинному п'яниці прослідувати за ними у відділення. Оскільки це явно не входило в його плани, ділок ніяк на це не відреагував і згодом, втративши цікавість до людей в погонах, не звертаючи на них жодної уваги, продовжив розпочату ним і компанією о 3-4 годині ранку "справу".

Хвилин через 10-15 до місця події прибула іномарка сірого кольору. З неї вийшов чоловік у спортивному костюмі й швидко підійшов до столика. "Це на підмогу товстуну чи міліції?", - промайнуло у спостерігачів дійства, зайнявших свої позиції перед вікнами, як перед телеекранами. Поведінка нового персонажу скоріше наводила на думку про його причетність до органів охорони правопорядку. Він уважно оглянув столик, зазирнувши навіть і під нього, потім проінспектував те, що знаходилось у пакетах випивох. Далі послідувала його команда до них на "підйом". На товстуна це не справило жодного враження. Він демонстративно ще раз наповнив стакани. Таке нахабство не на жарт роздратувало прибульця на іномарці і той накинувся на товстуна з тим, аби змусити його піднятися.

- Полегше, майор! - почулася репліка жирного.

Як "майору" не було важко, та все ж таки, йому вдалося з допомогою міліціонерів заштовхати товстуна до свого авто. Іншого собутильника наряд повів до відділення пішки - самі міліціонери прибули сюди теж пішим ходом.

Та цей випадок до покращення ситуації не призвів. Наступними днями компанія продовжила свої галасливі посиденьки, а активісти багатоповерхівки - свою боротьбу з ними.

У відповідь на чергову скаргу мешканців з міського Управління міліції за підписом в.о. його начальника В.В. Сабадаша надійшов лист, де йшлося про запланований вартовими порядку профілактичний захід: проведення зустрічі жителів багатоповерхівки з відповідальними працівниками Бабушкінського райвідділу, представниками райвиконкому та ЖЕУ. Була вказана й конкретна дата - 11.08.2005. Те, що лист надійшов на 5 днів пізніше визначеної дати зборів, жителів обурило, та особливо не здивувало. Черговий цинічний жест з боку міліціянтів, які, повідомляючи про захід, і не збиралися його проводити, мешканці багатоповерхівки сприйняли стійко, бо вже звикли до зневажливого до себе ставлення правоохоронців.

В листі також повідомлялося, що факти, викладені в скарзі, підтверджені лише частково, без пояснень, що саме не підтвердилося. Далі йшлося, що "встановити осіб, які порушували тишу, виявилося неможливим". І це при тому, що в скарзі були вказані конкретні імена й адреси "невідомих осіб", до того ж раніше судимих. З огляду на цю обставину дивно, що дані, які містилися в скарзі, здобули хоч часткове підтвердження.

Одне з пояснень таких абсурдних дій людей в погонах - в наступному визнанні начальника міськвідділу № 7, що в Бабушкінському районі, Вадима Лісунова: "Работать не с кем, кого ни возьми - абсолютный ноль". Цю фразу в бесідах зі скаржниками він повторює постійно. Погоджуючись з критичним висловлюванням начальника щодо своїх підлеглих, люди, роблячи адекватні висновки з нездатності вплинути на ситуацію в міськвідділі його керівника, додають до численних "нулів" й самого Лісунова.

Виправдовуючи бездіяльність міліціонерів, Лісунов також наголошує на нестачі транспорту, пального, канцтоварів та найголовніше - мізерній зарплаті.

Щодо транспорту та пального. Міліцейський "Бобік" прибував до горезвісного двору чи не сотню разів. Якби до порушників спокою (одних і тих самих, для кого приїзд "ментів" - звичний пункт в їхній щоденній розважальній програмі) хоча б одного разу були застосовані дієві санкції, дозволені законом способи впливу - то вдалося б зекономити каністри дорогоцінного пального. Тут не пального не вистачає - а явно чогось іншого.

Щодо зарплати. Виявляється, підняті міністром Луценком виплати - ніщо в порівнянні з непомірними апетитами службовців. Та наскільки вони виправдані? Хіба якість їхньої служби заслуговує на високе матеріальне заохочення? Тим більше, що мало хто з міліціонерів в дійсності живе на нього. Як от наприклад, лейтенант Бовкун.

Цей дільничний, як припускають самі скаржники, поєднує в собі щонайменше дві іпостасі: правоохоронця і підприємця. В першій він завжди виступає або як свідомий цинік, або як щирий дегенерат, в другій - як успішний, розсудливий бізнесмен.

Отже, коли він у формі МВС, на визови приїжджає з трьохгодинним запізненням. Не заставши за столиком галасливу компанію, яка до того часу, стомлена сама собою, розійшлася, піднімається до викликавших наряд, вчергове будить їх настійливими дзвінками у двері десь о третій-четвертій ночі й з незрозумілою посмішкою запитує: "В чем, собственно, проблема? За столиком ведь никого нет". Так що це: зухвале нахабство служаки, чи природня інтелектуальна обмеженість, що в своїх проявах межує з дебілізмом?

А от свідчення інших двох сусідок з багатоповерхівки про Бовкуна-бізнесмена. Одягнутий "з голочки" за останнім писком моди, зупиняє маршрутку, щойно вийшовши з Троїцького ринку. Жителькам будинку, що були в салоні мікроавтобусу - чути його цінні вказівки (мабуть подільникам) щодо оптимізації торговельного процесу, які той жваво передає мобілкою. Фрази, що долітають до вух жінок, недвозначно характеризують Бовкуна як обізнаного в сфері "купи-продай", досвідченого підприємця.

Взагалі подейкують, що основні, сказати б, володарі акцій "Троїцького" - саме люди в погонах. Та й сам ринок розташований поряд з обласним Управлінням МВС.

Ще один вид комерційної діяльності, в якій були помічені співробітники відділення № 7 - приватні перевезення таксомотором. Один з дільничних не розлучається з кермом - зрозуміло, що є перешкодою для тісного контакту з жителями ввіреної йому для служби з охорони порядку території.

Отже виходить, що головні зусилля міліціонери віддають комерційній діяльності, а на чергування до відділу приходять відпочити, відіспатись. Буде бензин й бажання - може й приїдуть. Приїхавши на місце правопорушення - посвітять ліхтариками у фізіономії тричі знайомих "невідомих осіб", піднімуться до викликавших за поясненнями й заявою, яка потім ніким ніколи й ніде не розглядається та повертаються у відділ досипати. "Ну что, менты уже приезжали?" - цікавиться тим часом у компанії щойно до неї підійшовший новий учасник, і гамірні розваги тривають й надалі.

Чи не єдиний виняток в середовищі бездіяльних міліціонерів - старлей Олег Бєсов. В його чергування жителям спокійніше. Чомусь на виклики той реагує завжди вчасно, приїжджає і вдень, і вночі за лічені хвилини після виклику, а головне - знаходить переконливі аргументи у виховних бесідах з правопорушниками, адже після спілкування з ним, ті не з'являються у дворі цілими тижнями.

Жителі звертаються з конкретною пропозицією: позбутися всіх "нулів", комерсантів в погонах, залишивши на службі таких як Бєсов, доплачуючи їм з вивільнених коштів. Тоді у виграші будуть всі - громадяни, бо матимуть надійний захист і спокій, міліція, - бо нарешті почне виконувати свою місію, маючи належне фінансове забезпечення й держава, в якій міліція таки буде з народом і діятиме в його інтересах. Утримання ж баласту, в якості якого виступають безвідповідальні правоохоронці, видається надто коштовним "задоволенням" для платників податків - громадян України.

P.S. Нещодавно жителі багатоповерхівки відважились на жест відчаю: за допомогою працівників ЖЕКу й в присутності (для, сказати б, правового забезпечення дійства) вже згадуваного старшого лейтенанта міліції Олега Бєсова демонтували традиційне місце збору порушників їхнього спокою - столик з лавками цільної міцної металевої конструкції. Та це не відвадило гамірну наволоч мікрорайону з їхнього двору: відтепер вона збирається на лавках, на яких раніше відпочивали пенсіонери й добропорядні жителі будинку. "Вы еще у нас допишитесь!" - процідив одного разу бабулям крізь зуби один з постійних учасників "алкозібрань", ніде не працюючий громадянин Цапенко, за прізвиськом "Цап".

Мерзоту приваблює торговельна точка, що знаходиться неподалік, адже пиво й безліцензійну горілку там відпускають цілодобово. Райвідділ зробив декілька несміливих спроб запросити власницю лотка на бесіду. Та успішно проігнорувала запрошення, не стала наполягати на зустрічі й міліція. "Нулі" в погонах, як їм і годиться, вкотре продемонстрували нульовий результат. Мешканці багатоповерхівки звернулися з листом, де виклали свої проблеми, до податкової інспекції. Відтепер "без надії сподіваючись", чекають відповіді з цієї інстанції.

***

З моменту публікації останнього матеріалу минув майже рік. Горілка, наркотики, шансон - все як було, так і залишається. Нічого не змінилося. Хоча ні: успішна робота керівника доблесної дніпропетровської міліції високо поцінована міністром Луценком - той взяв Євдокімова до себе в Київ. ДИКІ ТАНЦІ тривають.



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть

Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64