Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


УКРАЇНА між Заходом і Сходом в наукових дослідженнях істориків і політологів

Серед проблем, які привертали увагу українських політологів післявоєнного періоду, вирізняються три наскрізні, що стосувалися обґрунтування історії та теорії української політології і питання постання української держави. Це, по-перше, проблема місця України між Сходом і Заходом, по-друге, концепція так званих історичних та неісторичних народів, і, по-третє, характеристика основних напрямів української політичної думки і науки. Згадані проблеми досліджувались українськими вченими в різні періоди, з різних методологічних та ідеологічних позицій. Природно, що при цьому різнилися й точки зору, концептуальні підходи самих дослідників.

Найбільш повно ці проблеми досліджувалися в наукових працях таких визначних українських політологів, як Б. Крупницький (1894-1956), Р. Роздольський (1893-1967), Е. Пизюра (1917-1980), І. Лисяк-Рудницький (1919-1984), Я. Пеленський (1929)...

Диференціюючи проблеми Сходу і Заходу, Борис Крупницький доходить висновку, що протягом століть виробилися і утвердилися два типи європейської культури - західна та східна. Серед основних рис, притаманних західній культурі, вчений визначає передусім своєрідний "фаустівський дух" - активізм, динамізм, дух дослідження і пошуку, індивідуалізм на противагу колективізму; східний тип, навпаки, сприйняв характерні риси російського інтелектуалізму - пасивність, нездатність чинити опір злу, колективізм, насильство і примус...

Крупницький вважає, що Україна запозичила від Заходу все необхідне, включно з греко-католицькою церквою і латинською культурою. Виходячи з цього, науковець робить висновок, що Україна була історично завжди близькою до Європи. Росія ж тільки наближалася до неї у певні моменти своєї історії. На його думку, ритм українського історичного процесу пролягає через західно-східний курс і нагадує певне замкнуте коло, де Україна з геополітичної точки зору "декілька разів у своїй історії виривалася до Заходу в своєму весь час наслідуючому цей ривок наступному русі до Сходу і Півдня".

Латинські, німецькі і шведські впливи в Київську епоху, польські, німецькі, російські і кримські - в феодальну і новітню визначили, за Б. Крупницьким, тенденції історичного розвитку України. Аналізуючи характер цих впливів, він підкреслює, що боротьба України проти Польщі була боротьбою не з Заходом, а зі своїм історчним сусідом, який хотів би поневолити Україну. Натомість боротьба проти Росії була саме боротьбою зі східними, орієнтальними впливами, по своїй суті чужими для України. Б. Крупницький зазначає, що саме на європейському ґрунті постала українська ментальність, яка є національною специфікацією європейської ментальності. Причому не тільки ця остання впливала тією чи іншою мірою на формування українського характеру, але й сама Україна створила також власні своєрідні типи культури і характеру, що органічно влилися у європейську ментальність, такі як українське бароко, думи тощо. Тому орієнтація у європейському циклі є надзвичайно важливою для українців і складатиме в майбутньому сутність розвитку української незалежної держави.

Український історик і політолог професор Іван Лисяк-Рудницький у трактуванні місця України між Сходом і Заходом виходить із факту існування у кожного народу свого національного характеру, який визначається комплексом культурних цінностей, способом поведінки і системою звичаїв, притаманних кожній окремій країні...

І. Рудницького єднає з Б. Крупницьким думка, що український європейський світогляд змінювався через контакти і впливи інших європейських країн, особливо німецькомовних земель від Балтійського моря до Дунайської затоки. Окрім Німеччини, великий вплив на формування світогляду українського народу справили історичні зв'язки з Польщею, Угорщиною, Литвою, Швецією, Богемією. І. Рудницький слідом за Б. Крупницьким підкреслює західний, європейський характер України. Одначе він не поділяє думку останнього щодо нівелюючого і руйнівного, лише деструктивного впливу Сходу на Україну. Для української історії, вважає дослідник, характерне співіснування двох традицій - західної (соціально-політичної) і східної (християнсько-духовної), синтез яких найяскравіше проявився у період Київської Русі та Козацької держави XVII ст. Зокрема, козаки, які були передовим загоном української селянської колонізації, і, як піонери або ковбої в Америці, стали аналогічними репрезентантами України в організації збройного самозахисту населення на пограничній території, водночас запозичили масу тактичних прийомів і звичок від своїх ворогів - татар, як американські піонери від індіанців. Отже, на думку Рудницького, східні впливи мали й позитивне значення для формування українського національного характеру.

Якщо прийняття християнства навернуло Україну до грецьких культурних впливів, то історичні стосунки з Кримським ханством і Оттоманською Портою сприяли виробленню українського військового духу і характеру. На відміну від Крупницького, який стверджував, що прийняття християнства у його східній формі прирекло Україну на інтелектуальну стагнацію і виключило з числа повноцінних членів європейської спільноти, І. Рудницький вважав, що ці впливи взаємно доповнювали один одного, не даючи можливості жодному з них остаточно перемогти, оскільки домінанта лише латинського Заходу могла б назавжди, як за часів історичної Польщі, утвердити на землях українського народу ворожу йому польсько-католицьку соціальну систему...

Східні та західні впливи, що мали місце на всіх етапах української історії, стали, на думку вченого, її невід'ємним елементом. Тривале переважання одного з цих впливів без вчасної компенсації з боку іншого лише деструктивно впливало на Україну, так Київська держава сполучала східну, візантійсько-грецьку релігійну та культурну традиції і західну соціальну й політичну структури; Галицько-Волинська держава XIII-XIV ст. наближалася за своєю сутністю до феодальної структури і феодальних відносин Західної Європи; повні феодальні відносини з добре розвинутим феодальним парламентаризмом характеризують політичний лад Литовсько-Польської держави; Козацька держава XVII-XVIII ст. попри свій демократизм характеризувалася маєтковим типом відносин на зразок сеньйоро-васальних відносин пізнього феодалізму в Західній Європі; нарешті, українські держави 1917-1920 рр. виразно схилялися до західних конституційних форм або демократичної республіки з соціалістичним підкладом чи до конституційної монархії за часів гетьманату.

І Лисяк-Рудницький вважає, що етнос і естетичне світосприймання українського народу сформувалися у контексті духовної традиції східного християнства, стали органічною частиної останнього. Натомість політична і соціальна структура, до якої завжди органічно тяжіє український народ, є частиною європейського світу. В цьому, на думку вченого, і полягає синтез України між Сходом і Заходом, де Україна об'єднує дві традиції у своєму єстві, є легітимним членом обох культур і завжди перебуватиме під їхнім подвійним впливом, оскільки домінування одного з них, яким би привабливим він не здавався (наприклад, західний, на думку Б. Крупницького), призведе лише до погіршення політичного становища майбутньої держави, порушить її природний, історично вироблений стан пограничної землі.

Проблему України між Сходом і Заходом розглядає у своїх працях український історик і політолог професор Я. Пеленський. Основну увагу він приділяє дослідженню українсько-російських та українсько-польських взаємовідносин, оскільки Росія і Польща, на думку вченого, були для України уособленням найбільш контрастних реальних впливів Орієнту і Оксиденту (або Сходу і Заходу). Спираючись на традиції та методологічні підходи політологічно-соціологічної школи Макса Вебера, Пеленський у своїх працях доводить, що процес націоутворення визначається державою та її установами.

Точкою відрахунку українсько-російських взаємовідносин учений вважає 1654 р., коли в результаті Переяславської угоди козацька Україна перейшла під зверхність московського царя. На думку вченого, стосунки між двома народами ніколи не були задовільними для них обох і в першу чергу для українського, оскільки перебування України у складі Російської імперії і Радянського Союзу було і залишається для неї з будь-якої точки зору "пропащим часом". Українці платили і досі платять неймовірно високу ціну за свою небажану приналежність до російської держави не лише економічним та культурним занедбанням, але й демографічно-біологічними втратами.

Політика Росії по відношенню до України лежала в площині як самої імперської великодержавної суті Росії, так і її конкретної політики, що випливали з її національного інтересу і утворювали вже певну традицію. Ще Андрій Боголюбський, як стверджує Я. Пеленський, свідомо відмовлявся посісти київський стіл і скеровував свою політику на перенесення центру тяжіння державності до Північно-Східної Русі, водночас розширюючи її територію. Великодержавна політика Росії на ґрунті імперської ідеології яскраво проявилась і в завоюванні нею Казанського ханства, незважаючи на те, що ті ж волзькі чи казанські татари традиційно виявляли свої політичні аспірації, будучи, до того ж, старшим, етнічно-автохтонним народом, ніж росіяни.

Ця традиція продовжувалася і тоді, коли українці масово гинули в усіх війнах, що проводила Росія з часів Петра I, під час голоду в Україні 1932-33 років і т. д. У своїх дослідженнях учений обґрунтовує проблему націодержавної спадкоємності в політичній теорії та конкретній політиці, зокрема, Росії.

Деструктивний вплив Росії на Україну обумовлювався, на думку вченого, й тим, що московська чи імперська Росія упродовж усього періоду існування старого режиму (за винятком коротких проміжків часу) не мала репрезентативних інституцій, і абсолютна більшість її еліти та населення сприймали автократичний режим і авторитарні методи правління суспільством як природні, нормальні явища. Це випливало також з наявності системних подібностей, неперервності в інституційній історії та політичній культурі імперської Росії та Радянського Союзу.

У випадку утворення української держави на формування добросусідських українсько-російських взаємовідносин негативно впливатимуть, як вважає Я. Пеленський, такі обставини: по-перше, в російській політичній свідомості виробилася уява, що діяльність усіх самостійницьких політичних чинників, груп чи одиниць спрямована на тотальне руйнування і знищення Росії. Ця уява посилюється різними нерозважливими політичними акціями і заявами з української сторони (такими, наприклад, як визнання виключності українських претензій щодо культурно-історичного поняття "всія Русі"), а також нерозумінням того факту, що навіть для тих росіян, які готові були критично переосмислити свої імперські позиції, також існують певні безперечні елементи російського національного інтересу.

По-друге, навіть якщо певні прошарки російської громадськості та її еліт зживуться з думкою про можливість деколонізації Радянської імперії як такої, вони ніколи не відмовляться від великодержавного статусу майбутньої Росії.

По-третє, навіть у випадку досягнення самостійності всіма "окраїнними" республіками Росія залишиться великодержавною, а її панівні еліти завжди нехтуватимуть життєвими проблемами російського суспільства і, замість того щоб шукати їх розв'язання, концентруватимуть свої зусилля на розбудові імперії. Цей статус великодержавності, який завжди буде невід'ємною ознакою Росії незалежно від її державного устрою, у свою чергу завжди змушуватиме її вирішувати свої проблеми за рахунок когось іншого, в даному випадку - України.

Окрім того, значна кількість росіян традиційно вважала і, на думку вченого, далі вважатиме національну чи інтернаціоналістську імперську ідеологію за пристойний світогляд, а авторитарний чи навіть тоталітарний метод правління державою - за цілковито нормальний політичний устрій. Не іґноруючи того факту, що в Росії завжди існували певні потужні сили в старій російській панівній еліті та в російському суспільстві, які всіляко сприяли будуванню і утриманню величезної імперії, учений водночас підкреслює, що в майбутньому Росія зможе найкраще розв'язувати свої проблеми, не будучи обтяженою українським чи взагалі іпмерським комплексом. У зв'язку з цим, викликає особливий інтерес і прогностичний висновок Я. Пеленського, що знайшов своє реальне підтвердження у 1991 році. Висновок цей полягав у тому, що Україні буде важко визволитися і здобути державну незалежність без позитивного розв'язання російської проблеми.

/СПЕЦКОР за матеріалами наукових праць з питань теоретико-методологічних основ української політології, зокрема, затвердженого Міністерством освіти України Курсу лекцій В.А. Потульницького - К.: Либідь, 1993./



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть

Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64