Росія має вилікуватися від імперської хвороби

Висловлені під час візиту до Дніпропетрповська депутатом Держдуми Росії Дм. Рогозіним "славянофилизмы" коментує координатор ГРомадянського Активу Дніпра, голова міської організації ПРП, історик за фахом Андрій Денисенко:

- По-перше, хотілося б застерегти пана Рогозіна, як і інших Кремлівських пропагандистів, від того, щоб вживати термін "панслов'янізм" або "слов'янська єдність" у вузькому і непритаманному йому значенні. Для мене особисто, як і для багатьох мислячих людей, "слов'янська єдність" не закінчується (не вичерпується) встановленням якихось особливих стосунків в трикутнику Україна - Росія - Білорусь. Якщо подивитись на етнічну карту Європи, то і в ЄС, і в тих країнах, які прагнуть туди потрапити, проживають такі слов'янські народи, як чехи, словаки, поляки, словенці, хорвати, боснійці, серби, македонці, болгари, лужицькі серби, що в Німеччині. Мовні, культурні, політичні та інші зв'язки, які має Україна з цими народами, в історичній перспективі... якщо ми говоримо про слов'янське братерство, корені, що лежать в основі спільного світосприйняття цих народів... для України не менш важливі, ніж стосунки з білорусами і росіянами.

На мою думку, слід взагалі відділити питання слов'янської єдності від політичних спекуляцій отруєної імперською свідомістю політичної верхівки Російської Федерації. Нам, українцям, так само, до речі, як і білорусам, намагаються нав'язати концепцію трьох слов'янських народів, яким належить жити в одному великому державному утворенні. Це все одно, що, приміром, поляки заходилися б нав'язувати, використовуючи, скажімо, "вугільний", "металевий" чи який-небудь інший "шантаж" іншим двом західнослов'янським етносам, припустимо, чехам та словакам, входження в якусь "єдину і неподільну" Велику Польщу. Подібні схеми - рудимент старого імперського мислення. В даному випадку слов'янська тема - це не більш ніж такий собі "прийомчик", до того ж недостатньо вибагливий в інтелектуальному смислі.

Щодо намагань протиставити східнослов'янські народи і їхню минулу чи пропоновану майбутню єдність у вигляді СРСР, чи СНД, чи ЄЕП, чи Євразес, інших військово-політичних, економічних блоків, світові західному, а саме - ЄС, НАТО , то це пережиток месіанського і водночас містечкового мислення, доктрин певних російських історіософів на зразок Дугіна. Насправді, на моє глибоке переконання, Росія є сьогодні нехай і маргінальною, але все ж таки складовою частиною великої євроатлантичної цивілізаційної спільноти, яка єднається християнськими цінностями, спільним культурним, філософським спадком, комплексом гуманістичних ідей, які, власне, створили Стару Європу. Чим довше Росія буде відштовхуватись від того, що вона називає Заходом (що насправді є євроатлантичною християнською цивілізацією), тим довше Росія губитиме свою суть; чим довше вона намагатиметься залишатися у статусі "містечкової імперії" - такої собі Верхньої Вольти з ракетами - тим довше російський народ переслідуватимуть злидні, економічні негаразди, війни, тероризм, повстання підкорених народів та інші лиха. Росія тоді видужає з імперської хвороби, коли усвідомить себе частиною єдиної великої світової спільноти, до якої хочуть увійти, якщо вони ще не там, більшість слов'янських, християнських, європейських чи будь-яких інших народів.

СПЕЦКОР: Слов'янські держави нині перебувають як в ЄС, так і в НАТО, і почувають себе там цілком комфортно...

- ...Навіть та сама Сербія, на темі якої так любили поплакати політики а-ля -Рогозін, -Затулін, -Жириновський, та Сербія, яку начебто плюндрувало НАТО (а насправді, сьогодні вже можна говорити про те, що НАТО сприяло демонтажу авторитарного режиму Слободана Милошевича), прагне до ЄС, до НАТО і абсолютна більшість громадян в цій країні інакше розцінює події 1999 року, ніж це роблять, маніпулюючи інформацією, політики на зразок Рогозіна

СПЕЦКОР: Як щодо духовно-ментальної спорідненості, спільності національних характерів українського і російського народів...

- Менталітет, за визначенням, є явищем історичним, яке змінюється в часі, протягом розвитку того чи іншого етносу. Якщо говорити про духовну сутність, то це категорія, яка важко піддається апарату наукового дослідження.

Попри те, що багато українських і зарубіжних дослідників відзначають вплив на формування російського етносу фінно-угорського, тюркського й інших неслов'янських субстратів, я, тим не менш, не бачу в цьому якоїсь великої проблеми для Росії. Адже населення сучасної європейської Фінляндії на сто відсотків - ті самі фінно-угорці, які взяли участь в етногенезі російської нації. Відмінності між українською і російською, скажімо, національними філософіями - більш проєвропейською українською і євразійською російською - полягає в тих особливостях, які наклала саме система державної влади в Росії.

Вона замішана на історичному гріху - на тій зрадницькій політиці стосовно руських земель, яку на початку XIV ст. проводили московські князі, в першу чергу Іван Калита, одержуючи ярлик на княжіння з Орди і придушуючи для неї повстання в Рязані, Твері, Новгороді, Ярославлі - це історичний гріх московської держави перед східним слов'янством...

Але і це не основне, а головне - запозичення достатньо жорстких авторитарних ординських практик в державному управлінні, які простежуються і сьогодні. Проте будь-яка імперія відроджує і продукує особливий жорсткий по відношенню до людини і суспільства управлінський стиль. Це, наголошую, природа імперії, а не конкретно Росії, яка, глибоко переконаний, повинна мати інше - краще майбутнє та іти іншим шляхом розвитку.