Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


ПОВНИЙ АБЗАЦ

Від статті в лазаренківській "Дніпровській правді" за 8 грудня 2006 р. під заголовком "СПЕЦОЗАБОЧЕННЫЙ", де піддається безпідставному паплюженню автор Інтернет-видання "СПЕЦКОР", так і тхне смородом цвілої сірості і ницісті. Матеріал засвідчив повну і цілковиту нездатність її автора - Станіслава Пшеничного - не лише аналізувати інформацію, а й навіть адекватно сприймати її, абсолютно не розуміючи суті прочитаного. Чи ця інтелектуальна слабкість кореспондента "Днепровки" є природною і тягнеться від народження, чи вона є набутою і сталася внаслідок якихось зловживань, передозувань чи психологічних стресів, але, незважаючи на щедру винагороду замовників матеріалу, виконавець не впорався з їхнім завданням та ще й здорово підставив своїх патронів. Закидаючи інтернет-журналісту некомпетентність, непорядність, "убогость" сайту та навіть "сексуальную озабоченность", добродій Пшеничний фактично сам підпиляв сук, на якому сидить разом з Шиловою і компанією. "СПЕЦОЗАБОЧЕННЫЙ" - стаття, написана в стилі "мочить", але кінцеві результати процесу засвідчують - Стас робив це проти вітру... Ще й на "замовників" рясно накрапав.

Звернімо увагу на ключові моменти публікації в "Днепровке".

"В связи с этими плакатами (бігборди на івриті - прим. СПЕЦКОРА) депутат Днепропетровского областного совета, председатель (поки що - прим. СПЕЦКОРА) комиссии по вопросам связей с общественностью и СМИ Виталия Шилова (вона ж Вікторія Віталієвна - прим. СПЕЦКОРА) обратилась в Верховную Раду Украины. Профильный комитет парламента, который возглавляет известный тележурналист Андрей Шевченко, поддержал требование Шиловой о запрете подобных "художественных изысков". А несколько дней назад пришел ответ, подписанный спикером украинского парламента Александром Морозом. В нем он полностью согласен с доводами Шиловой о недопустимости подобной рекламы и приглашает ее к сотрудничеству, а также сообщает о том, что дал поручения профильному комитету рассмотреть эту проблему и подготовить соответствующие инициативы. Таким образом глава Верховной Рады разделяет точку зрения как Виталии Шиловой, так и "Днепровской правды"...

У зв'язку з вищевикладеним виникає запитання, а чи супроводила Шилова своє звернення самою статтею "Каждому - свое?", проти якої виступив СПЕЦКОР. Майже не віриться, щоб Шевченко і Мороз схвалили нагадування євреям про Бухенвальд і висловлені там погрози розправи над ними "местных скинхедов". Цікаво було б поспостерігати за реакцією присутнього на демонстрації фільма Спілберга, присвяченого Голокосту, українського істеблішмента на чолі з Президентом Ющенком, якби перед показом кінострічки присутні на прем'єрі отримали б цей примірник "Дніпровської правди". Ймовірно, Спілберг відразу заходився б навколо ідеї "Голокост-II. Наші дні: Дніпропетровщина". Окрім ганебного змісту, стаття "палає" неприпустимою брутальністю й вульгарністю форми подання матеріалу.

Будь-яка інша мова, окрім української - іноземна для нашої країни. Чомусь Шилова не кидається на вивіски численних ресторанів, суші-барів, інших торговельних закладів (та й ті ж бігборди), виконані російською, англійською, китайською, італійською і т.д. і т.п. Вона не терпить і ненавидить лише іврит. А це вже ознака. Відтоді, як на бігбордах з івритом з'явився переклад українською замість російської, вони перестали бути відхиленням від норми законодавства про рекламу. Та Шилова все одно добилася того, аби вони зникли. "ЖИЗНЬ ПРЕКРАСНА!" (рекламний щит одного з банків) - такими ж літерами, як івритом і мікроскопічними переклад українською - не є для Шилової подразником. А таких плакатів - море! На івриті був лише один (не за кількістю, а як втілення ідеї).

Нам, українцям, приємно буває побачити, почути рідну мову в далеких краях. Життя українських діаспор в різних країнах висвітлюють спеціально створені там телеканали, радіостанції, газети. Написи українською, трапляється, миготять і на бігбордах вздовж доріг, якими йдуть українці по світах - зокрема, це можна побачити і в передачах з авторського циклу Василя Ілащука "Дорогами українців"... Потрібно плекати, берегти тут, на нашій українській землі українську мову, а не боротися замість цього з івритом, який ніколи не був і не буде войовничим опонентом нашої рідної мови. В Україні інша проблема - забагато зденаціоналізованих, проросійськи налаштованих можновладців, які не знаючи української, готові замінити її на російську не лише на регіональному, як це було в Дніпропетровську, але й навіть державному рівні. Цьому ж сприяє і обстоювана, розповсюджувана, насаджувана Шиловою з телеефіру і шпальт газет так звана "славянская идея", що по суті обслуговує неоімперські зазіхання "братів"-росіян, які, до речі, незважаючи на таку до нас "братність", на відміну від євреїв, категорично не визнають штучно зорганізований у 1932-33 рр. голодомор в Україні та землях СРСР, де проживали переважно українці, актом геноциду українського народу.

У зв'язку з цим називати бігборди на івриті "геноцидом" українців, як це робить палка "панславянка"-антисемітка Шилова, - верх цинізму і печерного невігластва.

Продовжимо цитувати "ДП":"Об этом можно было и не сообщать читателям, если бы не один факт. Некий днепропетровский то ли журналист, то ли политолог, именующий сам себя "спецкором" и даже содержащий весьма убогий интернет-сайт, в последнее время разразился рядом пасквилей, обвиняя "Днепровку" и Шилову в антисемитизме".

Пасажі про "некого ТО ЛИ журналиста, ТО ЛИ политолога" видаються останньому недоречними, адже він має університетський диплом політолога і з 1998 року працює журналістом, (став членом НСЖУ у 2002 році). Отже автор інтернет-сайта є і політологом, і журналістом цілком легально й заслужено, а обидві іпостасі підтверджує на практиці.

Щодо "именующий САМ СЕБЯ "спецкором". Мої батьки нарікли мене Олексієм, твої тебе, Стас, - Стасом (якщо це правдиве твоє ім'я). Своє ж улюблене дітище - персональний Інтернет-сайт - я назвав "СПЕЦКОРОМ" і зовсім не вважаю, що мав би погоджувати це з кимось, в тому числі з тобою. СПЕЦКОР - не посада, а назва сайту (у світовому павутинні функціонують такі ресурси, як приміром, "Главред", "Обозреватель", виходить друком журнал "Кореспондент", в телеефірі демонструється програма новин "Репортер" і т.д. і т.п. - це я до того, Стас, аби трохи розширити твою обізнаність в цій сфері). Я в цьому сайті - єдиний творчий і технічний співробітник. Як я ще маю себе називати? В чому кримінал, Стас? Якщо, припустимо, газета "Днепровская правда" звертається до якогось експерта за коментарем, розповідає читачам про якусь подію, отримує від них листи, то цілком доречною видаються такі фрази: "Днепровка" обратилась за комментарием", "Днепровка" иформировала", "Днепровка получила письмо" і т. д. і т. п.. За тим же принципом я називаю себе СПЕЦКОРОМ, маючи на увазі назву власного, персонального сайта. Тепер, Стас, дійшло?

"...И не просто разродился статьями - интернет любой бред выдержит (це твердження мені видається справедливим і щодо газет, зокрема таких, як твоя, Стас, "Днепровка" - прим. СПЕЦКОРА), но даже сбегал в облгосадминистрацию, чтобы "настучать" на неугодных журналистов главе Управления внутренней политики Глебу Прыгунову. Лично я от души сочувствую господину Прыгунову - выслушивать бредни местного "спецкора" довольно тяжело. Еще бы: "спецкору" просто делать нечего, а Прыгунову пришлось с ним беседовать - работа такая".

В облдержадміністрацію СПЕЦКОР не "бегал", аби "настучать", а попередньо домовившись, прийшов до чиновника за інтерв'ю з актуальної теми. Спілкування з пресою справді є однією з складових роботи державних службовців. Я ставив запитання і записував відповіді (в тому числі і щодо публічної, суспільно-політичної діяльності телеведучої ДОДТРК, а згодом депутата від Блока Лазаренка В. Шилової) на диктофон у відкритому режимі. Після - надрукував інтерв'ю на сайті, сповістивши про це Управління. Це ти, Стас, називаєш роботою "стукача"?

Шилова цілком серйозно казала про нелегальне перебування Лазаренка на Дніпропетровщині незадовго до виборів не одному мені. Вона також зазначала, що саме під час цього візиту і був зроблений запис звернення Лазаренка до виборців, в якому той казав, що "повернувся" і тепер "з нами". Маячню про повернення Павла Івановича майбутня депутатка від Блоку імені свого патрона періодично "настукувала" як в приватних бесідах з широким колом громадсько-політичних діячів, так і пропускала її в телеефір, впливаючи тим самим на виборців. Свідомо розповсюджувана брехня, м'яко кажучи, не прикрашає сумлінного журналіста та ще й претендента на мандат народної довіри.

"Не нравится ему (СПЕЦКОРУ),что она (Шилова)... высоко оценивает вклад Павла Лазаренко в развитие нашей области".

Чому ж вона про це жодним словом не згадала, коли видерлася на трибуну місцевого Помаранчевого Майдана? Уявляю, яким потужним свистом зустрів би цю заяву праведний жовтогарячий люд, поставший проти диктатури Паханів і Хамів. Та парадокс в тім, що саме такі шилови і отримали найбільший зиск від Майдану, використавши його у своїх корисливих цілях.

"Вообще-то, сам "спецкор" - личность довольно интересная." Отут, Стас, не можу з тобою не погодитися. Що правда - то правда! Дякую. Але продовжимо.

"В свое время он работал в областной телерадиокомпании, но долго там не задержался - видно, работать заставляли, а не "умные мысли" рожать (мої думки твоїм, Стас, - дійсно не рівня - прим. СПЕЦКОРА). "Естественно, свой уход из ДОДТРК "спецкор" объяснил политическими преследованиями прежней власти, а не своей некомпетентностью".

По-перше, пішов я не через "политическое преследование властей", тим більше ніде й ніколи це так не пояснював, не заявляв про це, а через незгоду з редакційною політикою. "Власти" мене не переслідували, оскільки був для них надто дрібною постаттю. А от неможливість подавати збалансовані матеріали на суспільну, а надто - політичну тематику, на мене справді дуже тиснула, спричиняючи чималий внутрішній дискомфорт. Є такий термін - "кучмізм", пам'ятаєш, Стас? Чи тобі завжди було і є однаково комфортно працювати журналістом за будь-яких умов і режимів - аби тільки гроші загрібати? Я на відміну від тебе, Стас, не слуга, не той собака, що завжди готовий вилизувати чоботи хазяїна за кинуту кістку.

По-друге, якби ти, Стас, звернувся до мене, міг би показати тобі рекомендаційного листа головного редактора інформаційного відділу, де я працював, нині покійного Віктора Яковича Совєтова. Взяв би і супроводив ним свій пасквіль - це сприяло би бодай жалюгідній, але таки ілюзії об'єктивності твого матеріалу. Може, саме через "некомпетентність", як ти пишеш, я і отримав подяку у трудову книжку за свої професійні здобутки і втілені творчі ініціативи на облрадіо?

По-третє, моя "некомпетентність" не завадила подяці за продемонстровану журналістську солідарність від колективу очолюваної В. Шиловою редакції, яку електронною поштою отримав у 2005 році. Це привітання і досі зберігаю в комп'ютері.

По-четверте, моя "некомпетентність" не стала перешкодою для регулярних запрошень мене Шиловою до участі в її "Теледебатах". Звіти про найцікавіші, як на мене, з них я розміщував на своєму "убогому", як ти пишеш, Стас, сайті. До речі, він не залишився непоміченим іншими, куди більш відомими і розкрученими, Інтернет-ресурсами та місцевими друкованими виданнями, про що свідчить запозичення ними матеріалів СПЕЦКОРА. В цьому сенсі, добродій Пшеничний зарахував до "убогих" чимало Інтернет-ресурсів та газетних видань, які очолюються знаними журналістами, і в яких матеріали СПЕЦКОРА, скажімо, проходять апробацію.

По-п'яте, хочу нагадати тобі слова самої Шилової, сказані нею перед ефіром чергових "Теледебатів" одній з колег-журналісток з "Інтерфаксу". Представляючи мене, Віталія порекомендувала їй завітати на сайт, де, як тоді вона висловилась, є багато цікавих матеріалів, в тому числі з об'єктивним висвітленням ситуації всередині ДОДТРК.

- До цього ти його спонукаєш? - поцікавилась Лариса Токар з "Інтерфаксу".

- Ні, чому я? - заперечила Шилова, - він сам, з власної ініціативи.

Про мої професійні взаємини з "ЛИЦАМИ" и "Батьківщиною", в які ти, Стас, теж всунув свого носа, скажу, що ти надто далекий від суті конфліктів, якими радо жонглюєш. Спеціально вводити в курс справи тебе, Стас, бажання не маю. Якщо розміщені на сайті матеріали з означених тем ти зрозумів саме так, як написав про це в газеті, то нехай Господь тобі помагає. Єдине, що зазначу - повністю відмітаю будь-які "інтриги" з мого боку щодо колективів, адже про мою позицію я завжди заявляв відкрито і був готовий її відстоювати.

"Есть у "спецкора" еще один неугодный, точнее не один, а даже два - народный депутат Украины, социалист Виталий Шибко и его помощник Александр Табацкий. Не захотели они, понимаеш, лично ремонтировать квартиру у мамы "спецкора", вот и вылил на Шибко с Табацким наш местечковый "спецкор" ушат грязи - плохие они, дескать, не делают ремонт у мамы".

Окрім того, що ти, Стас - паскуда, так ще й недоумок. Хто тобі, виродку, казав про "ремонт" у мами, який буцімто я вимагав у Шибка і Табацького виконати власноруч? Це ти так зрозумів матеріал, який був свого часу передрукований "Популярной газетой", цитую:

"Журналіст безуспішно намагався потрапити на прийом до нардепа від СПУ Віталія Шибка протягом семи місяців. Не допомогло й голодування, оголошене членом НСЖУ в офісі депутата

"Мы не играем в рейтинги - мы помогаем людям!" - кричать малинові агітки СПУ з ликом свого лідера Олександра Мороза; "Ми за владу, підконтрольну народу!", - чи не б'ючи себе в груди заявляє політик, прозаїк і поет, загалом чуйна душа - Сан Санич - з найвищих трибун, розраховуючи на завоювання симпатій електорату. Проте реальність засвідчує значне відхилення СПУ від проголошуваних нею благородних принципів, аж до зміни курсу на всі 180 градусів. Випадок, про який йтиметься нижче, наочне тому підтвердження.

Член Національної спілки журналістів України, працювавший свого часу редактором новин обласного державного радіо, кореспондентом української редакції радіостанції "DEUTSCHE WELLE" ("Німецька хвиля"), в штаті низки друкованих видань області, а нині - автор інтернет-проекту "СПЕЦКОР" плекав надію потрапити на прийом до депутата-соціаліста більше півроку.

Потрапити на прийом до В.Я. Шибка збирався з широкого спектру питань... В тому числі, хотів поцікавитись, як просуваються Соцпартією справи з обіцяного нею захисту від ХОЛОДОМОРУ та багатьох інших КОМУНАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ, ЩО СПІТКАЛИ МЕШКАНЦІВ ВІДОМЧОГО ЖИТЛА ЗБАНКРУТІЛОГО ТРЕСТУ "ДНІПРОСПЕЦБУД" - БЛИЗЬКО 300 (!) СІМЕЙ (а не лише моя мама - прим. СПЕЦКОРА) СТРАЖДАЮТЬ: СІМ РОКІВ БЕЗ ГАРЯЧОЇ ВОДИ, ТРИ ЗИМИ БЕЗ ОПАЛЕННЯ, ЧЕТВЕРТИЙ РІК БЕЗ ЛІФТА (про який ремонт в маминій квартирі ти верзеш, безсовісний! - прим. СПЕЦКОР). Тим більше, що на початку березня в газеті "ЛИЦА" автор надрукував статтю, в якій протиставлено активну діяльність з вирішення цих проблем опозиційного нардепа-списочника Шибка дворічному ігноруванню звернень багатостраждальців провладним депутатом-мажоритарником, "шпалеровим бароном" Леонідом Сергієнком, чий офіс знаходиться в 30 метрах від епіцентру людської біди

В матеріалі йшлося про палку підтримку жителями відомчих будинків старань соціалістів, хоча Сергієнко наголошував, що тільки він може як ввімкнути, так і вимкнути опалення, коли захоче, що й було невідкладно продемонстровано в морозну пору. При цьому "трудовик" вкрай некоректно відгукувався про свого колегу по Верховній Раді Шибка, а люди відчайдушно захищали соціаліста, вірячи в непідробну чесність і порядність людини й політика - ідейного "лівого".

Коли журналіст вже закінчував роботу над матеріалом про комунальні біди в ракурсі протиставлення Шибка Сергієнку, крайню зацікавленість в його появі на шпальтах газети "ЛИЦА" висловив перший секретар обкому СПУ, помічник депутата Шибка, Юрій Алєксєєнко. Стаття вийшла дуже гострою й переполохала Сергієнка ще до появи в газеті - той намагався перешкодити виходу статті в "ЛИЦАХ", за словами її головреда, дізнавшись про неї з інтернет-сайтів: "СПЕЦКОР", "Днєпр-інфо", "Vlasti. Net". Після виходу чергового номера газети, який містив статтю, Сергієнко вимушений був просити пробачення у Шибка в кулуарах Верховної Ради. Про це інформував також помічник нардепа-соціаліста Табацький. До речі, з самого початку, як тільки він дізнався про таку комунальну проблему, то дав стовідсоткове запевнення, що СПУ береться за цю справу, бо вона є виграшною, і партія "залізно" вирішить її протягом тижня...

Отже, зацікавлені в появі статті партійні діячі, були задоволені по максимуму. Після вжитих СПУ найперших, найелементарніших кроків в напрямку розв'язання складного вузлу комунальних негараздів "дніпроспецбудівців" минуло більше півроку. Як один, так і інший депутат забули про свої обіцянки: нардеп Сергієнко і не збирався будувати у дворі чотирьох будинків "чудо-модуль" для забезпечення їх опаленням і гарячою водою, про що він клявся публічно та ще й перед відеокамерами; а міцний тандем Шибко-Табацький задовольнився позитивною статтею та вибаченням Сергієнка і більше до проблеми не повертався.

Спроби журналіста та активістів від мешканців поновити започатковану справу відбувалися неодноразово. Кожного такого разу Табацький відповідав: "Хотя оно мне сто лет не надо, я бегаю-кручусь, а вы - палец-о-палец, ждете, что я вам решение проблемы приподнесу на тарелочке с голубой каемочкой". А на прохання потрапити на прийом до Шибка давав неодмінне й беззаперечне, рішуче "НІ!" - "Вам не о чем с ним говорить...", відмовляючись назвати навіть приблизно дні, коли той буде у Дніпропетровську.

Для помічника депутата Табацького в визначення "палєц-о-палєц" увійшли: проведений жителями пікет перед міськрадою в день сесії, досягнення активістами підписання заступником міського голови В. Збаращуком з дозволу та в присутності першого зама А. Крупського договору про строки подолання довготривалих проблем, звернення до громадської приймальні виборчого штабу Януковича з отриманими відписками та багато чого іншого.

Після чергового, залізо-бетонного "НІ!" з вуст Табацького щодо перспективи зустрічі з нардепом Шибком, член НСЖУ вирішив вдатися до крайнього заходу - голодування в приміщенні приймальної Шибка на Писаржевського, 7, яку (приймальну), свого часу, сам кілька разів анонсував в газеті "ЛИЦА", мовляв, приходьте із своїми проблемами - на вас чекає дієва допомога нардепа від СПУ.

У середу, 13 жовтня (2004 року) автор інтернет-проекту "СПЕЦКОР" прийшов за вказаною адресою вдвох із своєю матір'ю - пенсіонеркою, активісткою від жителів чотирьох відомчих будинків. Зайшовши до приміщення, оголосили голодування, викликали "швидку допомогу" для констатації факту. Здивування співробітниці офісу було зрозумілим - захід не мав прецедентів не лише на Дніпропетровщині, але й в Україні. Її спроби залучити до вирішення ситуації секретаря міського комітету СПУ, ще одного помічника-консультанта нардепа Ю. П. Агєєва успіху не мали: чути було, як Юрій Порфирійович щосили відхаращувався в телефонну трубку, кажучи про те, що проблема, з якою непрошені гості прийшли до офісу на Писаржевського, 7, не має жодного відношення до СПУ, тим більше, до нього, і висловив категоричне небажання вдаватися до діалогу.

У цей день всі керівні особи облорганізації СПУ були в Києві. Табацький теж. Навіть дізнавшись про такі неординарні обставини, останній виявив неабияку витримку: в телефонній розмові з журналістом вдався до заперечень фактів його семимісячної відмови в доступі до Шибка й, не бажаючи слухати того, хто оголосив голодування, став гнути своє.

Не вийшло діалога і з депутатом ВР Юрієм Луценком. Той сказав, що "Шибка зараз в Україні немає - він займається виборчими дільницями за кордоном, я його вам надіслати невзмозі". І взагалі соціаліст Луценко не зрозумів, до чого він в цій ситуації.

Та все ж таки, під кінець робочого дня на контакт з голодувальниками вийшов ще один помічник народного депутата Шибка Іван Григорович Карпенко. Уважно вислухавши всі проблемні питання, він щиро поспівчував і доклав всіх зусиль для того, аби акція була припинена, завіривши, що зустріч з Шибком, обіцяна, за його словами, самим депутатом, відбудеться найближчим часом, а по всіх висунутих претензіях до партії будуть надані вичерпні відповіді.

Повіривши літньому чоловіку, який справив враження доброї й порядної людини, учасники голодування відмовились від своєї акції.

Згодом, як і обіцяв Карпенко, до нас зателефонував Табацький, щоб, як ми думали, назвати дату і час зустрічі з Шибком. Яким же було наше здивування й обурення, коли в трубці почули звичне - "А нащо вам Шибко?!"... Довелося знов звертатися до Івана Григоровича. Після цього черговий дзвоник Табацького оповістив про день зустрічі - суботу, 16 жовтня. Про час історичного моменту він обіцяв повідомити додатково. "Невже перемога? - думали голодувальники-одноденники. - Невже таки зустрінемось з депутатом від партії, що виступає за владу, підконтрольну народові?".

Та де там... Додаткового повідомлення від Табацького не послідувало, нездійсненною залишилася й мрія про спілкування віч-на-віч з депутатом-земляком.

"Да кто такой, этот Шибко? Он давно забыл, где находится Днепропетровск!", - "котив діжку" на свого колегу по парламенту депутат Сергієнко... Мабуть таки мав рацію депутат з більшості. Особиста практика підтверджує: депутат-соціаліст Шибко частіше буває у Страсбурзі, ніж в своєму рідному Дніпропетровську. Він є недоступний навіть для члена Національної спілки журналістів. Та цинізм партійних ватажків і їхніх помічників виявляється не меншим у порівнянні з цинізмом тих, з кими вони ніби-то борються.

На останній перед виборами -2004 прес-конференції О. Мороза в Дніпропетровську я зустрівся з Табацьким.

- Коли ви почнете відповідати за свої слова? - поцікавився у нього, маючи на увазі його обман щодо вирішення комунальних проблем й обіцяної ним зустрічі з Шибком.

- ...А ви що, БЛАТНОЙ? - озадачив мене своїм запитанням у відповідь помічник депутата.

-Це ви про що?

- Ну, "відповідати за слова" - це ж блатной жаргон, - пояснив Табацький і далі з'язвив, - це ви, мабуть, Януковича наслухались?..

Сказав помічник депутата Табацький, володар "Джипа", чи не за 100 тис. євро, відвернувся і пішов, наздоганяючи свиту кандидата в Президенти О.О. Мороза, лідера партії, що так відчайдушно, принаймні на словах, відстоює інтереси простих людей.

Цікаво, за які такі заслуги і як зміг заробити собі на таке автище "простий, неблатний" помічник нардепа-соціаліста Табацький, а тепер ним, наче танком загороджує дорогу людям до самого депутата? Чи, часом, не якийсь провладний олігарх йому грошей позичив? Бо в СПУ, кажуть, олігархів немає.

Вірогідно, все що чує і каже сам Табацький, він якраз і пропускає через призму "блатняцької філософії", яка йому (та його колу), напевно, близька й притаманна. От і видав він себе таким невдалим жартом. Тільки не вловив, що журналіст сказав не "відповідати за "базар", а "відповідати за слова". А в цьому вислові нічого блатного й немає, адже вислови "відповідати за слова і вчинки", "відповідати перед судом", "відповідати за всією суворістю закону" - цілком пристойні і не мають ніякого блатняцького відтінку. Помилились, батєнька, та видно, не з проста.

(жовтень - 2004 року)."/кінець цитати/

Прочитав, Стас? Що-небудь увійшло в твій неповносправний мозочок? Моя мама взяла на себе, незважаючи на здоров'я та поважний вік, весь тягар багаторічної боротьби за гідні людини умови фізичного існування в чотирьох будинках "Дніпроспецбуду". Не складає вона руки і сьогодні, хоча ситуація й досі виглядає безпросвітною. Так що зі своїм "ремонтом в маминой квартире" ти, недолуге хамло, заслуговуєш на дзвінкого від неї ляпаса. Вважай, що ти його отримав - саме для того вона приходила до редакції "ДП" та тебе там в цей час не було. Моя мама показала співробітникам редакції низку документів, що дають реальне уявлення про суть складного вузла проблем нещасних заручників збанкрутілого тресту. В жодному офіційному зверненні, листі, відповіді депутатів, чиновників немає й згадки про квартиру моєї мами, хоча всі вони адресовані саме їй як авторці заяв, скарг, досягнутих з представниками місцевої влади угод, отриманих від них письмових, з підписами відповідальних осіб, обіцянь.

"...То уверяет, что против жителей Днепропетровщины применяют психотропное оружие - тут уже "спецкору" и подлечиться бы не мешало!".

Чия б корова мичала, особливо про потребу медичної допомоги. Читай, Стас, уважно, але неодмінно на тверезу голову:

"- Низка останніх подій засвідчує, що в Україні існує практика застосування біологічних отрут, ця технологія випробовується на окремих людях і такі випадки мали місце в тому числі й у Дніпропетровській області, - заявляє ОФІЦІЙНИЙ КЕРІВНИК РЕГІОНАЛЬНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА БЛОКУ ВІКТОРА ЮЩЕНКА "НАША УКРАЇНА" Сергій Чукмасов.

Політик говорить, що йому відомі випадки застосування на Дніпропетровщині речовин психотропного впливу, експериментів з їхнім дозуванням. Більш детальну інформацію й конкретні факти щодо цього Сергій Чукмасов пообіцяв оприлюднити після завершення виборчої кампанії. Розголошення таких даних зараз, за його словами, може додатково нашкодити людям, на яких проводилася апробація отруєних речовин. Чукмасов також наголосив на тому, що він має підтвердження подібної інформації в тому числі із боку правоохоронних структур.

- Не хотілося б, аби українці перетворювалися на піддослідних кроликів, - зазначає С. Чукмасов". /кінець цитати з матеріалу, розміщеного на сайті "СПЕЦКОР", про прес-конференцію Чукмасова, яку той провів навесні 2004 року в іпостасі офіційного представника "НУ"/

Ну що, Стас, хто перший з вас йтиме на лікування - ти чи колишній "нашеукраїнець", а нині депутат-соціаліст Чукмасов? Якби не він, мені б таке - про застосування на Дніпропетровщині психотропних речовин та експериментів з їхнього дозування - і в голову не прийшло. Саме Чукмасов, а не я, оприлюднював свого часу таку інформацію на пресовому заході. Які претензії до СПЕЦКОРА? Стас, ти чим читаєш і куди думаєш?

"И еще есть у "талантища" больная тема - секс. То не нравится ему, что на сессии горсовета парень с девушкой разговаривает, видно, "жаба давит", то раздражают его рекламные щиты, где "спецкор" нашел что-то пошлое".

А тепер, Стас, в порядку надхоження. Щодо першого. Перечитай ще раз уважно цей матеріал на сайті, через який ти зробив висновок про те, що "спецкора" "жаба давит":

"Інцидент в ложі преси

Під час пленарного засідання сесії міськради (26.05.2006) СПЕЦКОР спостерігав за роботою депутатів, перебуваючи у відведеному для преси секторі зали. Останній ряд, де знаходився журналіст, був майже повністю зайнятий колегами, вільними залишалися тільки два місця по правий бік від інтернет-автора. Якраз вони згодом і були зайняті увійшовшими до зали парубком і дівчиною.

Щойно вмостившись, вони почали жваве спілкування. Тон у бесіді, абсолютно не пов'язаній з подіями в залі, задавав юнак, тож його безперервне бубоніння стало заважати журналісту здійснювати професійні обов'язки. До того ж, вмикаючи періодично диктофон для запису депутатів (завдяки добрій акустичній системі зали це можна робити, не полишаючи зайнятого місця), СПЕЦКОР звернув увагу на те, що індикатори технічного пристрою радше реагують на голос сусіда праворуч, ніж на репліки обранців, а значить, на плівку записується балаканина юнака, а не виступи депутатів.

Витримавши ще деякий час та остаточно переконавшись, що обмін думками у сусідів не набирає тенденції до вщухання, представник преси наважився зробити зауваження:

- Якщо вам так необхідно поговорити, пересядьте, будь-ласка, на інші місця, погляньте-но, скільки їх, вільних, навколо (переважна частина секторів, відведених для запрошених, гостей, сторонніх спостерігачів, була порожньою).

- Я працівник апарату міськвиконкому, маю право відвідувати сесії й займати будь-які місця, тож не вказуйте мені, де сидіти, - відповів молодик . - А якщо вам щось заважає, то ідіть і пересідайте самі!

- Отакої! Я - журналіст, ваша балаканина заважає мені працювати, до того ж я перебуваю в спеціально відведеному для преси секторі і прийшов сюди задовго до вас, а виходить, що це я маю іти звідси? В вашому апараті всі такі нахаби, чи лише ви один? Як, до речі, вас звати?

- Я - Хмельников Артем Олександрович, а ви щойно порушили журналістську етику, покажіть-но ваші документи!

Зацікавившись подальшим розвитком подій, СПЕЦКОР пред'явив журналістське посвідчення.

- Ми неодмінно доведемо це до відома вашого керівництва!- рішуче заявив чинуша-зеленець - І обов'язково перевіремо вашу акредитацію!

Слід зазначити, СПЕЦКОРУ таки вдалося досягти бажаного результату: після висловлених погроз, співробітник апарату підліткової статури замовк і більше рота не відкривав. Ще через деякий час він пішов і до завершення сесії ніхто і ніщо не заважали працювати журналістові.

Названі балакучою нахабою прізвище і по-батькові наводять на припущення щодо її кровної спорідненості з колишнім замдекана історичного факультету ДНУ - Олександром Хмельниковим. У дев'яності роки саме там навчався автор матеріалу.

Якщо Артем Олександрович доводиться Хмельникову сином, то залишається лише констатувати, що гени зробили свою справу, і тут триває незворотній процес, що не піддається корегуванню. Якщо ж Хмельников-молодший має якусь іншу генетичну спадщину, тоді ситуація видається хоча й складною, та все ж не такою безнадійною, як в першому випадку".

Стас, з тобою все гаразд? Де ти вгледів мою "сексуальную озабоченность", в чому вона тут проявилася? Наступний випадок - про "рекламу, где "спецкор" нашел что-то пошлое". Цей матеріал називається "Реклама, як виклик суспільній моралі". Для тебе, Стасе, витягаю статтю з архіву повністю:

"Їхав якось журналіст в трамваї, дивився спокійно у віконце і гадки не мав, що наступної миті тема для чергового матеріалу сама підкотить до вагону і стане перед очима автора. Транспорт очікував дозвільного сигналу світлофору. Раптом у салоні почулися обурливі репліки пасажирок, які побачили за вікном автофургон з рекламою на весь борт. В центрі композиції були дошколята: хлопчик і дівчинка розфарбовували щось сіре і обшарпане. Обидва, засняті зі спини, тримаючи в руках пензлі, тягнулися вгору, стоячи поруч. І все б нічого, якби дитячо-цнотливу чистоту милої картинки не порушував центральний елемент фото, що концентрує на собі глядацьку увагу: задерте платячко маленької дівчинки відкриває її сідниці, на одній з яких по-дорослому і з певним, можна сказати, недвозначним натяком лежить долоня хлопчика-однолітка. "Ми готові до співпраці!" - сповіщає напис на фото. Саме у такий спосіб торговельна компанія "КОЛОР-ЮНІОН", виявляється, рекламує лако-фарбову продукцію, яку імпортує до України.

- Погляньте-но на це неподобство! - дорікала одна пасажирка, - Ну як таке можна вчепити! Це ж діти! Що це за сюжет такий?!

- Та вони взагалі подуріли, - продовжувала інша, - зовсім ніякого сорому не мають, безсовісні! Руки повідривати б тим, хто до такого додумався!

За роз'ясненнями щодо суті візуальної реклами, побаченої на борті автівки, СПЕЦКОР звернувся до компанії. Ось яка телефонна розмова відбулась між журналістом і начальницею відділу маркетингу і реклами Дніпропетровської філії компанії "КОЛОР-ЮНІОН" Магдаліною Зайцевою:

- Це фотографія італійського художника і фотографа Кріса Нормана, - говорить пані Зайцева. - Якщо у вас є якась претензія, то ви можете звернутися з цим і до нього. Цій фотографії багато років і на Заході... ви уявляєте собі - Захід, де будь-який малюнок, картина із зображенням дітей є предметом пильної уваги, так от там ця фотографія вважалася хітом протягом тривалого часу. Тому мені б хотілося дізнатися, а які у вас виникли асоціації щодо цього фото? Чому взагалі виникло питання, наскільки це фото моральне або аморальне?

СПЕЦКОР: Я звернув увагу на це фото у зв'язку з бурхливою, різко негативною реакцією на нього жінок середнього віку, які побачили автофургон з цією фотографією. Це фото викликало обурення у громадськості, принаймні, в окремих її представниць.

- Тоді у мене ще одне запитання: скажіть, будь-ласка, наскільки ви вважаєте моральним чи аморальним з точки зору людини середнього віку те, що дівчата, яким по 12-14 років, ходять у джинсах в "обтяжку", ви ж не висловлюєте їм своє обурення?

СПЕЦКОР: Але ж вони не в нижній білизні по місту ходять, їм не 6-7 років, як дітям на цій світлині, і хлопчики не тримають їх за сідницю під час прогулянки по місту...

- Я так розумію, що обурення, про яке ви кажете, це навіть скоріше не обурення громадськості, а ваше особисте.

СПЕЦКОР: Я солідарний в своїй реакції на побачене з тими, про яких розповів. Вважаю, що це фото - виклик суспільній моралі... А про що взагалі це рекламне фото, який смисл вкладає в нього ваша компанія?

- Цей фотомайстер досить відомий, ви б могли дізнатися про нього більше, ознайомитися з його роботами і зрозуміти для себе, що автор мав на увазі.

СПЕЦКОР: А що мала на увазі ваша фірма, використовуючи це фото для своєї реклами? Який її задум? Вона ж, мабуть, щось хотіла цим сказати?

- Так, у нас був певний задум з цього приводу, але я не знаю, чи повинна його зараз озвучувати.

СПЕЦКОР: А чому б ні? Ви ж повинні якось захистити позицію, інтереси фірми, відповідальним співробітником якої ви є, її імідж, репутацію зрештою.

- Я повинна захищати репутацію компанії? А хіба є привід для цього? Щоб ви розуміли, фірма займається дуже благородною справою, постачає на ринок України дуже якісну продукцію. Її штат складається з великої кількості робітників, які нічим не ображені з боку керівництва, ніяк не ущемлені в своїх правах. Окрім іншого, "Колор-Юніон" влаштовує благодійні акції. Тому не розумію, яким чином тут заторкнута репутація компанії?

СПЕЦКОР: Таким, яким ваша фірма заторкує суспільну мораль. Я ж не кажу, що займатися бізнесом чи благодійництвом - це погано. На здоров'я! Слава Богу, що у вас з цим все гаразд. Але фотографія, про яку йдеться, викликає чимало запитань, відповіді на які я поки що не почув. Одне з них - в чому генеральний задум людей, що взяли її для використання у своїх рекламних цілях?

- Компанія є постачальником фарби. На цій фотографії, якщо ви встигли роздивитися, діти якраз фарбують двері і стіну. Отже в даному випадку діти являють собою красу і вони фарбують старі поверхні, намагаючись зробити їх красивішими, ніби передаючи ту красу, яку вони в собі несуть. Отак потрібно сприймати цю фотографію. Всі ми родом з дитинства і завжди мріяли пофарбувати світ у різні кольори. Ви сфокусували вашу увагу на певній деталі...

СПЕЦКОР: ...У дівчини задерте платячко, а долоня хлопчика на її сідниці.

- А що тут такого?

СПЕЦКОР: !?

- Я пропоную вам все-таки ознайомитися з творчим доробком Кріса Нормана. Такі ж претензії, які ви висловлюєте, можна висувати до робіт Далі, Рафаеля, інших майстрів, знаходити там якісь такі моменти, щось аморальне.

СПЕЦКОР: Напевно ця світлина, що стала основою банера, є у вас і на інших носіях, зокрема паперовому чи електронному. Як би мені отримати цю репродукцію? Я б розмістив її на своєму сайті і запропонував для обговорення читацькій аудиторії.

- Я підозрюю, що наша бесіда записується на диктофон.

СПЕЦКОР: Це правильна підозра.

- ...Тому я хочу сказати, що жодних матеріалів ми надавати не будемо.

СПЕЦКОР: Чому, ви ж не стидаєтесь цього фото, навпаки - відстоюєте його доречність у вашій рекламі і моральність.

- Я не захищала моральність фотографії, я з вами дискутувала.

СПЕЦКОР: Як не захищали? Ви ж сказали, що це фото відомого італійського майстра, що нічого провокаційного в цьому фото немає, що потрібно для того, аби правильно його розуміти, підвищувати свій художній рівень, освіту, обізнаність.

- Мені здається, що в нашому житті загалом і в Дніпропетровську зокрема є багато інших куди важливіших тем, гідних уваги журналістів, диспутів.

СПЕЦКОР: Безумовно! Ваша правда. Але однією з таких тем є та, яка заторкнута в нашій бесіді.

- Чого ви хочете? Ви причепилися до ніби-то скандальної теми, яку самі угледіли, і тепер намагаєтесь роздмухати її? Ви побачили проблему там, де її насправді немає.

СПЕЦКОР: Вважаю, що піднята мною тема є однією з тих, які можуть стати і є предметом для обговорення.

- Ви пробуєте реалізувати себе як людину, яка захищає суспільну мораль?

СПЕЦКОР: В тому числі.

- Але ж ви не священик!

СПЕЦКОР: Ні, я журналіст. А до чого тут, священик я чи ні? Хіба лише їм належить монополія торкатися тем, пов'язаних з суспільною мораллю? Якщо це фото, яке ви захищаєте, настільки чудове і прекрасне, давайте продемонструємо його якомога ширшому загалу.

- Ви зробите шикарну рекламу нашій фірмі. Думаємо, ми зможемо відслідкувати і ефект від антиреклами, якщо ви нам її зробите.

СПЕЦКОР: Безумовно, фото буде супроводжене критичним матеріалом, основою якого стане наша з вами бесіда. У мене не було під рукою фотоапарату, аби зафіксувати автофургон з цією фотографією. Будьте ласкаві, надайте її мені для подальшого використання.

- Ну візьміть, наприклад, і зафотографуйте нашу машину.

СПЕЦКОР: Ви пропонуєте, аби я полював за нею міськими вулицями?

- Ну ви ж зацікавлені в цьому репортажі... Я не надаватиму вам жодного матеріалу, тим більше, не порадившись з керівництвом, яке зараз у відпустці. Те ж саме - щодо коментарів.

СПЕЦКОР: Це ви кажете в кінці коментаря, який щойно надали.

- Ні, це був не коментар, я просто спробувала зрозуміти ваші мотиви. Вони для мене зрозумілі. Я нічого не захищала, я не давала жодних коментарів, я просто з'ясовувала для себе причину вашого дзвінка. Тому, коли наше керівництво повернеться в якийсь час, я з ним поспілкуюсь і якщо нам буде цікаво, ми звернемось до вас. У нас є всі ваші контактні телефони і адреси.

СПЕЦКОР: Скажіть, будь-ласка, а за якою адресою розташований ваш офіс?

- Ви маєте намір прийти турбувати мене?

СПЕЦКОР: Мені цікаво дізнатися адресу такої шановної, успішної фірми, як "Колор-Юніон". Це ж не який-небудь підпільний синдикат?

- Ну що ви таке кажете, який "підпільний синдикат"...

СПЕЦКОР: Так от, якщо ви здійснюєте легальну діяльність, то на правах громадянина України і журналіста намагаюся дізнатися адресу офісу... Чи ця інформація утаємничена?

- Я дам вам адресу після узгодження цього питання з керівництвом.

СПЕЦКОР: А це вже вказує на ті порядки, які заведені у вас на фірмі, якщо начальник відділу побоюється навіть адресу офісу назвати, не спитавши на це дозволу у керівництва... Гаразд. Я вас почув. Цю бесіду, тему якої я визначаю соціально значущою і такою, що становить, на мою думку, суспільний інтерес, я, користуючись правом свободи збирати і поширювати інформацію, розміщую на своєму персональному сайті і очікую на подальший розвиток подій: чекаю дзвоника від вашого керівництва для продовження дискусії.

- Я не давала вам жодних інтерв'ю. Якщо ви це надрукуєте, я подаватиму на вас до суду...

До судового процесу, якщо він відбудеться, від керівництва компанії "Колор-Юніон" СПЕЦКОРУ серед іншого було б цікаво почути відповіді на наступні питання:

- навіть якщо це фото має високу художню цінність, чи варто його перетворювати на побутову рекламу і демонструвати широкому загалу? Можливо, цій світлині, враховуючи її щонайменше спірність, місце у спеціальних фотогалереях, а не на бортах автофургонів? В останньому випадку долоня хлопчика на сідницях його ровесниці - це головне, що впадає в око перехожих, без осмислення мистецької величі побаченого.

- як високодостойні керівники пояснили б своїм дітям (онукам) смисл цього фото, а саме - по-дорослому непристойного жесту хлоп'яти - якби ті запитали про це?

- чи дозволили б керівники "Колор-Юніон" знятися у подібному сюжеті власним дітям (онукам)? Як би вони пояснили їм мету задуму?

- чи не є використання цього фото підставою для детального розгляду щодо дотримання авторських прав фотомайстра, якщо він таким є (був) насправді?; чи відповідає така реклама вимогам українського закондавства про рекламу щодо її змісту?

- чи слід вважати державною таємницею місце розташування офісу компанії?; чим ризикують її робітники у випадку розкриття "таємниці"?"

Стасе, звинувачуючи мене в некомпетентності та "сексуальной озабоченности" у ТАКИЙ спосіб, використовуючи саме ТАКІ аргументи, ти ж сам розписуєшся у своєму повному професійному "раздолбайстве" й "обалдуйстве". А твої міркування про українських націоналістів, Стасе, і коментувати не потрібно - тут все ясно. З тобою і виданням. Радий, що критична публікація на адресу СПЕЦКОРА вийшла саме у такій газеті як "Днепровская правда" - рупорі мафіозних, антисемітських, проросійських кіл Дніпропетровщини - справжніх ворогів України.

Пшеничний називає мене "сексуально озабоченным" і рекомендує лікування. Як великому знатоку цієї проблеми, пропоную Стасу ознайомитися з яскравими, справжніми і непідробними, публічно демонстрованими проявими цієї хвороби у однієї, добре знайомої йому особи.

Перед ефіром чи не кожних "Теледебатов", депутат обласної ради від Блоку Лазаренка Вікторія Шилова демонструвала гостям-чоловікам, які приходили на передачу вперше, одну "цікавинку"-трюк. Супроводжувала це непристойне дійство поясненням, що під час ефіру в кадрі, за спинами учасників передачі, буває не видно все слово "ТЕЛЕДЕБАТЫ" цілком, а лише окремі його букви, які разом складають нецензурне російське слово яскраво вираженої сексуальної забарвленості. Підходячи до стенду зі словом "ТЕЛЕДЕБАТЫ", вона, піклуючись про те, аби всім було видно, закривала ручками "ТЕЛЕД" і з останньої "Ы" робила м'який знак. Її ця непристойність веселила куди більше, ніж запрошених до студії журналістів, політологів, аналітиків, експертів, політиків.

Здається, телеведуча особливо ошелешила Віктора Медведчука. Той, змірявши її поглядом з голови до ніг, коли та просто сяяла від щойно продемонстрованого, ніби розмірковував: "Куди це я потрапив?". Що це було? Чи вона така, як кажуть в близькій Віталії за духом Росії, "по жизни?". Хіба не зрозуміло, якщо леді жартує саме так - вона вже не леді?

...Днями експансія Шилової сягнула, що особливо прикро, - Каналу чесних новин. Замість програми журналістських розслідувань "Закрита зона", у понеділок, 11 грудня дніпропетровські глядачі мусили дивитися її "Автобан" (вона керівник цього проекту). Передача про іномарки для тих, хто їздить на іномарках, хто купує і продає іномарки - одним словом, для таких, як вона сама і її чоловік - Вадим Андрійович Головко - керівник автомобільного центру "Леон", що і виступає партнером проекту. Після того, як "Автобан" закінчився, Шилова дозволила продовжити перегляд 5 каналу - на цей момент програма, присвячена розслідуванню обставин резонансного вбивства міліціонера Єрохіна вже добігала кінця.

Здивувало також і те, що в завершальних титрах шиловської передачі зазначалося, що проект здійснено за сприяння... Дніпропетровської обласної ради.

Яке відношення може мати обласна рада до такого вузько спеціального і абсолютно нецікавого для переважної більшості маленьких українців проекту? Якби передача стосувалася соціально-політичних, житлово-комунальних та інших суспільно-важливих питань, то сприяння ради було б хоч якось зрозуміло. До слова, що саме стоїть за цим сприянням?

І такій журналістці-депутатці вистачає совісті заявляти з екрану та зі шпальт газет про викриті нею корупційні схеми в обласній газеті "Зоря", до якої "Громада" Лазаренка має особливий інтерес - хоче підім'яти під себе. А може спочатку варто розповісти про корупційні зв'язки в трикутнику Шилова - "Леон"- облрада? До речі, тепер що, цей клятий "Автобан" завжди виходитиме замість "Закритої зони"? Якого дідька він мені, телеглядачу, потрібен? Я успішно не дивився його в місцевому телеефірі, але, виходить відтепер цей непотріб буде засмічувати 5 канал? Може Шилова з "Леоном" вже намірилися скупити весь Канал чесних новин?

Жоден журналіст області, навіть такий одіозний і безнадійно "майданутий", як автор цього матеріалу - Олексій Мазур, не набере нині стільки підписів проти себе, скільки з легкістю вдалося Шиловій - вона "как пробка из бутылки", слідом за своєю подружкою - колегою-депутаткою і головредом "Днепровки" Тетяною Валігурською "вилетіла" зі Спілки журналістів, а на нещодавній своїй конференції спілчани одностайно прийняли звернення до облради з тим, аби замінити Шилову на посаді голови постійної комісії зі зв'язків з громадськістю та ЗМІ іншою кандидатурою. Але самій Шиловій на це - ...глибоко все одно. Абсолютно ігноруючи позицію НСЖУ, вона продовжує залишатись на займаній посаді з тією ж впертістю і нахабністю, з якою проводить свої антидержавницькі й антиукраїнські телеефіри на Державному телебаченні, докладається до написання антисемітських "статеек" в місцевій пресі, та влазить в телепростір інших, всеукраїнських каналів. Щойно всівшись в депутатське крісло, поперла як танк і впевнена, що ніхто і ніщо її не зупинить. СПЕЦКОР з цього приводу думає інакше.

Що шилови, що пшеничні видають на-гора такий продукт, який інакше ніж "хєрньой" назвати не можна. Така характеристика їхньої писанини видається найбільш адекватною та зрозумілою для них самих.

Абзац. Повний. Все. Крапка!



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть

Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64