Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Як Іван Іванич "Дніпрошину" проколов. Мер Куліченко робить підприємству соціальну антирекламу

Невідомо, як і кому з організаторів заходу (детальніше про представницький бізнес-форум - у попередньому матеріалі) спало на думку запросити на засідання круглого столу представників ВАТ "Дніпрошина" саме для доповіді на тему соціальної відповідальності бізнеса як запоруки благополучного розвитку регіону, але коли черга прийшла до цього пункту порядку денного, на бізнес-форумі трапився закономірний "прокол". Головним "винуватцем" пікантного інциденту став сам міський голова Іван Куліченко.

- Ваш завод, будучи одним з найкрупніших і найпотужніших підприємств, реалізує достатньо цікаві соціальні проекти, - звертається модератор круглого столу до радника гендиректора "Дніпрошини" Олександра Науменка, - розкажіть будь-ласка, яка специфіка ваших взаємовідносин з владою?

- "Дніпрошина", я думаю, робить суттєвий внесок в те, щоб Дніпропетровськ був не другим містом в Україні, - говорить Олександр Петрович і продовжує реверансом в бік Куліченка, - дуже сподіваюся, що ви, Іван Іванович, незабаром до цього прийдете, будучи головою Асоціації міст України.

- Залиште мене в спокою! - обриває радника мер. - Ми теж все робимо для того, аби нарешті відключити 12 квартал від вашої заводської котельні і щоб ваші аварійні мережі не загрожували населенню всього мікрорайону.

Після зауваження міського голови в залі здіймається сміх. Учасники представницького форуму, іронічно посміхаючись, переглядаються, спостерігають за розгубленим Науменком.

- ...Дуже добре, - підшукує слова, намагаючись вийти з незручної ситуації, в яку втрапив, радник гендиректора. - ...Тоді я дозволю собі зупинитися на тому, що таке "Дніпрошина". Завод є єдиним на території колишнього СРСР самостійним підприємством (мабуть, йдеться про повний технологічний цикл виробництва, чи що? - СПЕЦКОР). Це дозволяє нам самостійно приймати рішення щодо соціальної і технічної політики. Стосовно технічної політики: за останні роки ми зайняли провідну позицію у виробництві аграрних шин, що дозволило протягом минулих трьох років залучити інвестиції найкрупніших європейських машинобудівних та шинних компаній на суму понад 20 млн. Євро. Сьогодні інвестиції освоюються, і думаю, місто знає, що на 12 кварталі є "Дніпрошина" не лише завдяки тим проблемам, які раніше були з теплопостачанням, але й по новій продукції підприємства на шинних ринках України, а також в країнах Європи та Африки. "Дніпрошина" добре знана в Європі, наша продукція випускається не лише під брендом "Дніпрошина" - нам довіряють такі провідні бренди, як словацька компанія "Матадор", яка є другою з найкрупніших компаній в Європі за випуском легкових шин, а також чеська "Мітас" - європейський лідер з виробництва агрошин...

"Вагомому" внеску "Дніпрошини" та особисто його гендиректора, депутата міськради Віталія Вербаса у соціальну політику міста СПЕЦКОР присвятив не одну публікацію (дивись архів-2006). Ось уривок лише однієї зі статтей:

"Взимку 2003 року, коли ми, мешканці чотирьох багатоквартирних відомчих будинків, вже не перший сезон потерпали через відсутність опалення, я, Людмила Михайлівна Мазур, 1946 р.н., ветеран праці (інженер-гідротехнік за фахом), вирішила звернутися безпосередньо до депутата міської ради, гендиректора ВАТ "Дніпрошина" В.В. Вербаса. Куди як не до нього, народного обранця та ще й керівника підприємства, яке постачало в наші будинки тепло, було звертатися за вирішенням найнагальнішого в холодну зиму питання.

Суворий пропускний режим зупинив мене при вході в адмінбудівлю. Пояснивши охороні мету візиту, з півгодини чекала на подальший розвиток подій, коли на прохідну прибув чоловік, який назвався помічником депутата Вербаса. Пославшись на те, що Віталій Володимирович зайнятий, сказав, що відповідати на мої запитання буде він, помічник.

Я здивувалася, як же можна вести серйозну розмову тут, на пропускному пункті, через турнікет, коли ми далеко один від одного, а в мене купа письмових документів, до того ж постійно в обидва боки між нами проходять люди. Вкрай неохоче, але помічник таки погодився "запросити" мене в приймальню гендиректора на другому поверсі.

В бесіді також взяв участь заступник гендиректора з побуту Рачков. Обом поважним чоловікам намагалася, спираючись на документи, довести, що Закон "Про захист прав споживачів" писаний для всіх громадян, включаючи мешканців відомчого житла. Не має права "Дніпрошина" вимагати в нас передоплати за опалення. Споживач сплачує комунальну послугу після її отримання, якщо вона якісна і вчасно надана.

У відповідь чула: "З жителями будинків "Дніпрошина" не укладала угоди. Ваша справа - сплатити ЖЕКу. Як тільки він нам перерахує гроші, ми ввімкнемо опалення. Ви ж за хлібом в магазин ходите з грошима?".

На це я відповідала, що купляючи хліб, оплачую те, що тримаю в руках на відміну від обіцянки опалювати при виконанні низки умов, тож наведений посадовцями приклад не є вдалим. Це по-перше. По-друге, дійсно з нами ніхто не укладав угоди, але той, що уклав її - ЖЕК- не спроможний здійснити передоплати, оскільки трест "Дніпроспецбуд", дочірнім підприємством якого є ЖЕК - банкрут. Тому ця вимога (передоплати) фактично і практично в порушення Закону перекладається на споживачів. Чому живі люди повинні бути заручниками ситуації, що склалась і так страждати через це? Такого випадку, мабуть, немає в цілій Україні.

Може де хто і мерзне в своїх квартирах, але ж з якихось конкретних технічних причин, а тут все діюче, тепло є і без перешкод підходить до будинків, але його не допускають в будівлі з жорсткого чи, правильніше сказати, жорстокого принципу - виховання дисципліни оплати. Хіба це по-людськи? До того ж, 67 % мешканців заплатили за місяць наперед і все одно сидять без тепла. Та й з будь-якої ситуації потрібно і можна знайти вихід, якщо проблема є, її слід вирішувати. Віталій Вербас поєднує в своїй особі дві впливові іпостасі - гендиректора підприємства-власника котельні і міського депутата! До кого ж звертатися з цього приводу, як не до нього в першу чергу?

Реагуючи на наведені аргументи, відповідальні працівники змінили лід в голосі на щось, хоча й здалеку, але все ж подібне до співчуття і розуміння.

- Благаю вас, дайте мені можливість подивитися в очі гендиректору і депутату міськради Вербасу, - молила я чоловіків. - Я розкажу йому про нестерпні страждання малих і старих, про жінку-остарбайтера, яка доживає віку, проклинаючи холод у хаті, і себе, що повернулася живою з нацистської Німеччини, і де їй ніколи не було так холодно, як в себе вдома, на Батьківщині...

Йдучи назустріч моєму проханню, один з них зайшов до Віталія Володимировича, який був в цей момент у себе в кабінеті. Коли незабаром вийшов, сказав, що нічого втішного у нього для мене немає: "Вербас не буде з вами розмовляти і просить залишити приймальню".

- Я не можу повірити, що депутат міг так бездушно відмовити літній жінці, хочу почути це від нього самого, - відповіла я. - Не наполягаю на тому, щоб потрапити в кабінет, я тихенько почекаю під дверима, аби коли Віталій Володимирович вийде, спробувати переговорити з ним "на ходу", не відволікаючи від справ, не витрачаючи на себе його дорогоцінний час.

І про цей мій намір гендиректору-депутату доповіли. Далі події почали розвиватися надзвичайно стрімко. Миттєво був викликаний охоронець-велетень. Він і не збирався розмовляти зі мною. Підступився, взяв під руку і, виводячи з приймальні, довів до дверей, де я вхопилася за ручку.

- Я що, терористка? - обурилась я. - Хіба я комусь чимось погрожую або заважаю працювати? Зрештою, я, громадянка країни, прийшла до свого "захисника" - депутата! Що ви зі мною робите?

В три голоси мені почали втлумачувати, що я тут не маю права перебувати, що я таки заважаю працювати та багато чого іншого. На здійнятий відповідальними особами галас з кількох прилеглих кабінетів почали виглядати люди. В цей момент здоровань вхопив мого пальця і став відривати його від двірної ручки. Від несподіваного різкого болю я зойкнула. Глядачів з кабінетів побільшало.

- Ви зламали мені пальця! - застогнала я.

Злякавшись почутого, помічники Вербаса зробили охоронцю зауваження: "Ти дивись, полегше, а то можеш і справді зламати!".

Аби не втратити в приймальній гендиректора-депутата міськради Вербаса своїх рук і ніг, або й свідомості від больового шоку, пішла геть. Вийшови на вулицю, побачила, що мій великий палець лівої руки палав і почав розпухати. В якості заходу першої медичної допомоги встромила пальця в високий пухнастий сніг під деревом. Крізь сльози побачила, як за мною з вікон адмінбудівлі спостерігали численні співробітники...

(СПЕЦКОР: "Прийшла скандалістка, паралізувала роботу приймальні", - так Віталій Вербас відкоментує пізніше цей інцидент. Слід зазначити, що за весь час перебування Людмили Михайлівни в приймальній, а це був обідній час, ніхто до неї не заходив. Не було там навіть секретарки. Отже паралізувати роботу, як висловився Вербас, було надзвичайно важко, або навіть і неможливо, адже там ніхто на той час не працював.)

Коли дійшла додому, розповіла про пригоду в приймальні гендиректора-депутата Вербаса сусідкам, демонструючи гіркі наслідки візиту. Вражені почутим і побаченим, співчуваючі поремствували:

- Чого ж ти пішла сама? Хіба до таких звірів можна ходити поодинці? Було б взяти з собою когось з нас, то може такого не сталося б...

Тієї зими мою квартиру замість батарей зігрівав портрет Юлії Тимошенко з великого настінного календаря на 2002 р. Той рік пройшов, але вирішила не знімати портрета-календаря з практичних міркувань: тепла, лагідна посмішка моєї улюблениці Юлі, її білий светр та побажання "Теплого Вам року!" справді справляли зігріваючий ефект..."

P.S: За злою іронією долі на наступних виборах В. Вербас пройде до міськради саме за виборчим списком БЮТ.
/"Побачення з депутатом - ризик для життя" - повний текст статті дивись в архіві-2006/


Ваш коментар:
e-mail:

Warning: file() [function.file]: Unable to access ./comments/cart_544.txt in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_544.php on line 178

Warning: file(./comments/cart_544.txt) [function.file]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_544.php on line 178


Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_544.php on line 181


:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64