Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Берегині українського ефіру

Різка активізація антиукраїнських, антидержавних сил, що послідувала за біло-блакитним реваншем, відчутно відбилася і на регіональному телепросторі. Особливо прикро констатувати, що ці тривожні тенденції нині, як ніколи раніше, стали притаманні Дніпропетровській державній телерадіокомпанії. Останні кадрові зміни у керівництві ДОДТРК призвели до того, що в її телевізійному ефірі міцно оселилися чужі для України ідеї, які нівелюють національну ідентичність українців, спотворюють наші цінності та в обслуговування неоімперських зазіхань Москви настирно нав'язують глядачеві так зване "славянское единство", що закликає до "братньої" злуки України з Росією, до створення, так би мовити, єдиного слов'янського кулака, який би грозив іншому, ворожому, в розумінні таких агітаторів, світу - Євроатлантичній спільноті народів (серед них теж є слов'янські, одначе на це "славянофилы" не зважають - мабуть чехи, словаки, словенці, поляки, болгари, - це якісь не ті, "неправильні" слов'яни, якщо вони не "навєкі" з Росією, а в НАТО). У такий спосіб державний телеефір перетворюється на засіб підживлення й роздмухування стереотипів, спродукованих радянською епохою, які кличуть Україну назад, до "світлого" минулого. Саме такою сумною вимальовується картина у власних оціночних судженнях СПЕЦКОРА, на чому неодноразово наголошувалося в низці попередніх публікацій на сайті.

Проте, на відміну від телестудії, обласне державне радіо залишається традиційно вірним не лише високій професійній майстерності, але й глибоко і щиро патріотичним, що є виразною окрасою радіоефіру. Зі своїми думками й хвилюваннями, з тим, що наболіло, прийшов я на Івана Сірка, 43, де розпочинав свій журналістський шлях. Моїми співбесідницями стали журналісти творчого об'єднання художніх програм Наталя Старюк й Таїсія Ковальчук - до речі, переможниці цьогорічного конкурсу ДОО НСЖУ в номінації "Проект року" за цикл програм "Смертенна нива більшовизму" (звукорежисер - Тетяна Дацева).

Перед усе мені було цікаво почути думки майстринь журналістської професії з приводу публікації в "Днепровской правде" - "Каждому свое?", в якій дається гнівна відповідь на появу в мегаполісі бігбордів з написом івритом. В цій статті яскраво проявилися загрозливі явища, на небезпеці яких для України наголошує СПЕЦКОР. Примітно, що розповсюдженням цієї "зарази" в суспільстві як через газету, так і державний телеефір, опікуються ті ж самі "провідники".

- Коли ці бігборди з'явилися, вони мені також не сподобались, - говорить Наталія Вікторівна. - По-перше, і я про це негайно сказала в ефірі, не сподобалося, що "МОСТ" (компанія, яка виставила бігборди - прим. "СПЕЦКОР") інтригував: мовляв, там побудують, там приберуть, і буде чисто й гарно. Гарно аж ніяк не стало, оскільки поки що все, що будується в місті, не має ані національно-архітектурного обличчя, ані звичайного гуманітарного. Будівництво ще не закінчилося, а бігборди вивісили - російською мовою і івритом.

Проявів антисемітизму у нас не виникає і такого не повинно бути. Іврит у даному випадку, на бігбордах, однаково НЕ сприймається, як і російська. Але такі реакції, як є в цій статті...

Відразу скажу, що не сприймаю викладену в матеріалі асоціацію з відомою в місті акцією на захист української мови з "ломанием копей по поводу регіонального русского языка"... Шляхетні люди, нормальні громадяни прийшли заявити і відстояти свої конституційні права. Це і не "ломали", і не "копья". Це говорили душі людей, такою була їхня свідома громадянська позиція. І не можна характеризувати їх наївними, яких, мовляв, лобами зіштовхують з "русскими братьями", а над всім процесом стоїть і керує хтось, сказати б, певної національності. Зовсім ні.

У мене складається враження, що в цьому газетному відгуку є якась радість: нарешті з'явився привід заявити про те, що давно хотіли сказати. І з огляду на те, що викладено в публікації, виходить так, що Путін, його братія, Тузла, Чечня... все це таке миле, таке зрозуміле нашому, так би мовити, спільному українсько-російському серцю - в такому підході проглядається певна ідея, підступна і негарна.

А з іншого боку, один наш слухач іудейської віри - він просив не називати його ім'я, надіслав нам в редакцію декілька статтей з газети "Шабат шолом". Я читала це видання, коли воно щойно почало виходити. Це були часи, коли всі боролися за незалежність, "за вашу і нашу свободу". Потім воно пішло з мого поля зору. А от тепер, виявляється, газета займається страшним поливанням брудом, паплюженням ОУНівського руху. І все це - вустами ветеранів війни єврейської національності. Це теж дуже нехороша, небезпечна тенденція. І отут нам всім потрібно серйозно замислитись.

СПЕЦКОР: Ну, а як вам, пані Наталю, згадка в статті "Каждому - свое?" про Бухенвальд, нагадування про нього євреям як відповідь на появу бігбордів з івритом?

- Ой, та це взагалі! Це, звичайно, дуже провокативно. Такі спекуляції довкола "каждому - свое" вкрай некрасиві, некоректні.

- Коли я побачила ці бігборди, у мене виникло запитання, а чого вони виконані саме так, а не інакше, - приєднується до розмови Таїсія Ковальчук. - Адже є Закон "Про державну мову", чому його проігноровано?.. Перебуваючи в центрі Дніпропетровська, взагалі можна розгубитися, де ти знаходишься - в якому місті, в якій країні? Назви крамниць і закладів рясніють італійською, англійською, російською мовами, і вже ніде оку зачепитися за наше, українське слово. Отак і з цими бігбордами. Ну чому на них - зовсім незнайомі букви, чому іврит? Чи доречно це?

Разом з тим я переконана, що наша українська земля приречена бути домом для людей різного етнічного походження. Преса наводить дані, що на Дніпропетровщині живуть представники 140 національностей. Отже моя думка - якщо людина прийшла на українську землю, живе тут і комфортно себе почуває, то нехай вона дотримується наших Законів, шанує їх. Законодавства мають неухильно дотримуватись і державні установи, і комерційні фірми.

СПЕЦКОР: Чи вважаєте ви статтю в "Днепровской правде" адекватною відповіддю на появу бігбордів?

- Я повністю погоджуюсь зі своєю колегою Наталею. Інакше ніж провокативною я цю статтю назвати не можу. Чого хотів чи хоче добитися її автор? Посіяти ворожнечу?

СПЕЦКОР: А отут прямо йдеться, цитую: "стоит ли после этого удивляться, что нет-нет да и устроят где-нибудь пока мордобой, а не погром местные скинхеды".

- Ой, яка ж небезпечна фраза, - зітхає Наталія Вікторівна.

- Гра отакими словами, подібні закиди є неприпустимими, - продовжує Таїсія Миколаївна. - Якщо Росія дозволяє в себе щось таке нелюдське, якщо там справді піднімає голову фашистська ідеологія, то українці ніколи до цього не були прихильні. Українці мали єдину ідею - здобути Незалежну державу. Тому оце сіяння - "пока", "почти", "если, то" - воно мене особисто дуже зачіпає. Бо я не хочу, щоб таке сталося. Я хочу жити у мирі та злагоді з усіма своїми сусідами, але ж, шановні сусіди, не повчайте нас, як ми маємо поводитися у своїй же хаті. Ми це знаємо і без якогось стороннього втручання, адже наші закони вироблені протягом століть і тисячоліть.

СПЕЦКОР: До речі, щодо "своєї хати". Автор публікації проголошує "братьев-славян" "...коренной нацией в Приднепровье". Наскільки взагалі на ваш погляд є "братніми" українці та росіяни? Чи сприймаєте ви ствердження про спільність історії, мови і культури цих двох народів, а відтак - спільного майбутнього? Як вам ідея слав'янської єдності, як такої собі слов'янської альтернативи євроатлантичній спільноті народів, що останнім часом набуває дедалі більшої пропаганди в місцевих друкованих ЗМІ, в регіональному телеефірі?

- ...Українці дуже чутливі до віднаходження свого родового коріння, до родинних зв'язків, - відповідає Н.В. Старюк. - От, приміром, згадаймо лише "брате мій, орлик", "братику-вовчику". Старший викладач кафедри романської філології, шановний Владислав Климович, якось у нас в передачі порівнював, як до вовка озиваються німці, французи, так от там "вовк" - це негативний герой, а в українців він "братик". Тобто українці мають традиції родичатися з кими тільки можуть. Але, якщо ми вирішили бути незалежними, то це означає, що ми наважилися на рішучий крок, зробили свій вибір і висновок: отам - то не наші родичі. Вони наші сусіди, нехай вони такими й залишаються.

Натомість наші сусіди-росіяни ставляться до нас з позиції сили, все намагаються повчати.

Багато важить, наскільки людина є поінформованою, обізнаною в цій сфері. Вчителі у школах мають навчати діточок правдивій історії. Вона має бути доступною якнайширшій читацькій аудиторії. Якби людина зверталася, скажімо, до спадщини Тараса Григоровича Шевченка, Михайла Сергійовича Грушевського та багатьох інших - вона б мала правильні орієнтири.

Скільки тисячоліть українській державі... - бо ж таки були трипільські міста, багатоповерхові; бо ж таки були вони відцентровані, а там, де вони відцентровані, там і ідеологія була відцентрована-побудована; була змодельована світобудова, вся космогонія у людських стосунках. Це означало, що цей народ стояв на дуже високому щаблі. Ну а далі...

А далі був такий блудний син у Мономаха, ну не вдався він у батька - мабуть не читав він його "Повчання". Подався у ліси, став грабувати, скуштував запаху крові... У такий спосіб Юрій Довгорукий і започаткував ту політику.

СПЕЦКОР: Поборники "славянского единства" педалюють тему спільності мов, звичаїв, традицій українців та росіян...Чи не єдиною відмінністю між українцями і росіянами, як послухати, зокрема місцевих "славянофилов", виступає те, що українці - гречкосії, хлібороби, а росіяни - воїни-завойовники, підкорювачі територій.

- А як тоді оцінювати нашу українську козацьку добу? - задумливо говорить Т.М. Ковальчук. - Адже козацькі війська запрошували до себе на підмогу наші європейські сусіди, Західна Європа, та ж Франція, приміром. Говорити про те, що українець лише сівач - це, хоча й почесно, але неправильно. Українцям ніяк не можна відмовити у військових здобутках, воїнській славі й вдачі.

- Мови схожі, але чому вони є такими? - запитує Наталія Вікторівна. - Хто заніс їм туди цю мову?... Згадаймо і оту культурницьку хвилю за Петра I, який будучи чоловіком диким, свавільним, ворожим до України, але зацікавленим у розвитку своєї держави, суто з прагматичних міркувань знав, що для успіху слід звертатись до інтелектуально розвинених. В підсумку ціла низка нашого цвіту поїхала туди, бо "люди ми хороші", надавши поштовх для розвитку літературної мови.

Пам'ятаю, в роках вісімдесятих приїхав до нас ансамбль Покровського - це такий елітарний російський ансамбль автентичного співу. Вони збирали пісні по далеких селах і от приїхали - дуже симпатичні люди, інтелігентні, ми записали з ними інтерв'ю. Я, до слова, тоді на телебаченні працювала. І от вони почали співати... Ви знаєте, ну це зовсім не те, що в нас, настільки відмінне від наших пісень. Оце тоді ми вперше почули справжні російські народні пісні. І ми з режисером - Валентином Григоровичем Десятиреком - були дуже здивовані.

Не можна сказати, що почуті нами пісні були поганими, ні. Вони були мало зрозумілі нам своєю якоюсь пастельною монотонністю. Тобто це - зовсім інший спектр почуттів, інші "кольори" в музиці, пісні, які розраховані на інші частоти сприйняття. Те ж саме можна було сказати про пластику виконавців: вони водили хороводи, але не такі бадьорі, як наші, які от-от перейдуть в аркани і там буде справжня наснага аж до того, що не буде зрозуміло, чи то ми підзаряджаємося від сонця, чи воно від нас на великодніх ігрищах. Там все було так, як це можна було робити на галявині в лісі. Це не був наш степовий спів. Ми чули гортанний, горловий спів, але без того посила до неба, як це роблять наші бабусі, коли співають.

...Ми любимо Володимирівський собор у Києві, оскільки це осідок нашого Київського Патріархату і він дорогий українцям. Але подивімося, як його розписано. Як відомо, було багато різних пропозицій і думок, кому доручити цю справу. Зрештою, така місія була довірена Васнєцову і Нєстєрову. Ми знаємо "Альонушку", "Івана -Царевича", от і Собор вийшов якимось таким. Виконана робота не привнесла з собою енергії, нашого темпераменту, уявлення, немає там нашого хору святих. Є якийсь реалізм із домішками північного передвижництва. Це зовсім інше. Тому мені буває трохи ніяково, коли я відвідую цей Собор.

Що ще в нас спільного? Не знаю...

СПЕЦКОР: Можливо, ментальність?

(Обидві співбесідниці посміхаються).

СПЕЦКОР: А що, ні?

- Я вперше опинилася в Москві у шкільному віці, - пригадує пані Наталя. - ...І от до мене тоді раптом підходить якась москвичка, бере за гудзика - платячко було пошито в Дніпропетровську - і каже своєму супутникові: "Вот такие пуговички, вот такие!" і йде собі далі. Оця безцеремонність, ви знаєте, в чомусь навіть симпатична, щось в цій безпосередньості таки є цікаве. Але це абсолютно не те, що притаманне нам. Коли ми йдемо з дому, з'являємося у незнайомому нам до цього місці, у новій обстановці, ми зазвичай намагаємося бути чемними, стаємо мовчазними.

СПЕЦКОР: Окремі політичні сили виступають за надання російської статусу другої державної і за право територіальних громад самим визначати регіональною ту мову, яку забажають. Мені, наприклад, було дуже дивно почути в ефірі обласного державного телебачення наступні підходи до розв'язання мовного питання: якщо на Західній Україні захочуть закріпити такий статус за польською, то будь-ласка, але тоді і на Сході російській мові має бути надано відповідний статус. Як вам таке поєднання?

- Все це суцільна абракадабра і все це від лукавого, - переконана Наталія Вікторівна. - Це виглядає провокуванням драми, якої насправді не існує і немає причин для її виникнення.

- Це знову таки політичні ігрища, - висловлює свою оцінку Таїсія Миколаївна.

СПЕЦКОР: Взагалі, хтось з вас чув, щоб на Західній Україні висловлювалися за польську як регіональну?

- Мені часто доводилося бувати на Львівщині, на Волині - там і досі пам'ятають життя за Польщі, і такого бажання не можна навіть уявити, - говорить Т.М. Ковальчук. - Там є змішані польсько-українські родини, але повернення до минулих часів ніхто не хоче, в тому числі в мові.

- В науці є низка неспростовних аксіом, які ні за яких умов не підлягають ревізії, скасуванню, - продовжує пані Наталя. - Існують такі аксіоми і в житті - родинному, народному, духовному. Є те, що можна корегувати, а є незмінне. Сила, яка над нами, зробила нас оптимальними. Якщо ми не будемо ідентичними собі, якщо ми вставлятимемо собі в голову якесь інше коліщатко... ну то хто нам тоді буде винний? Так от і не слід цього робити, аби сни погані не снилися.

СПЕЦКОР: Примітна деталь, що прихильниками і популяризаторами так званого "славянского единства" в Росії виступають одіозні політичні діячі. Але їхню мотивацію ще можна зрозуміти - так вони бачать геополітичні інтереси своєї держави і обстоюють їх на міжнародній арені, в тому числі періодично здійснюючи вояжі до України, протягом яких заявляють свою позицію, ведуть певну пропаганду, просувають ідеї. Але дивним і жахливим є те, що такі погляди можуть знаходити схвальні відгуки в самій Україні, що ці відверто неоімперські устремління викликають підтримку серед частини українського політикуму та суспільства, отримують розпоширення через ЗМІ.

- Складається враження, що такі співвітчизники ніби перебувають під дією якогось наркозу, - ділиться своїми відчуттями Наталія Вікторівна. - От я зростала у селі, на території Росії під пісні на кшталт "Украина и Россия породнились навсегда". Одного разу я запитала у своєї бабусі, а чому на репродукції в журналі "Молодой колхозник" зображено, що саме "русская красавица" веде за собою представниць інших народів. Тоді бабуся застережливо відповіла: "Ти з цим тихіше, не варто про це". І це все нашаровувалося десятиліттями.

- А всі репресії і голододомори, які пережив українській народ, лише підсилювали цей страх, - додає пані Таїсія. - Люди, які пережили вісімдесят років радянської влади - всі в більшій чи меншій ступені, але були інфіковані цим страхом. І з такою спадщиною справді важко справлятися. От звідси і починаються оплески таким ідеям.

СПЕЦКОР: Чи можна, на ваш погляд, класифікувати ідею "славянского единства" та обстоювану нею злуку України з Росією як антидержавну, яка протирічить нашим національним інтересам?

- Безперечно можна, - дає впевнену відповідь Н.В. Старюк. - Розмивання меж держави, все одно що оголошення їй війни, завоювання країни. Ми знаємо підступність цієї політики і маємо відповідний досвід.

- Підтримую свою колегу, - висловлюється Т.М. Ковальчук.

СПЕЦКОР: І останнє запитання, на яке мені достатньо буде почути лише "так", чи "ні". Своїми критичними публікаціями, розміщеними на персональному сайті, я заслужив від об'єктів критики різку нищівну статтю на свою адресу. Я відповів на неї (дивись "Повний абзац" на головній сторінці сайту), але хочу почути від вас, як би ви сприйняли, зокрема, отакі слова: "В свое время он (автор сайту - прим. "СПЕЦКОР") работал в областной телерадиокомпании, но долго там не задержался - видно, работать заставляли, а не "умные мысли" рожать. Естественно, свой уход из ДОДТРК "спецкор" объяснил политическими преследованиями прежней власти, а не своей некомпетентностью". Чи згодні ви з такою оцінкою? Чи є правдою, що під час моєї роботи у відділі новин обласного радіо я негативно зарекомендував себе, проявивши професійно слабкою, некомпетентною людиною?

На це питання Наталія Старюк і Таїсія Ковальчук відповіли синхронно:

- Однозначно - ні!

СПЕЦКОР: Дякую.


Т.М.Ковальчук, Н.В.Старюк

Повертався я зміцнений в своєму переконанні, що обласне радіо нехай тепер і з новою біло-голубою вивіскою (дивись на фото) - досить популярною нині кольоровою гамою на ДОДТРК - але все одно, як і раніше залишається надійним форпостом ДЕРЖАВНОГО ефіру, справжнім осідком українства.

* * *

І ще, на додаток...




Ваш коментар:
e-mail:

Warning: file() [function.file]: Unable to access ./comments/cart_581.txt in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_581.php on line 274

Warning: file(./comments/cart_581.txt) [function.file]: failed to open stream: No error: 0 in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_581.php on line 274


Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_581.php on line 277


:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64