Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


ЦЕНЗУРА НА ПРАВДУ ПРО УКРАЇНУ

Відмову керівництва ТОВ "Дніпрокнига" від виконання укладеного договору про видання книги "Забутою Україною" ("Віками й просторами України"), яка мала бути видана приватним видавництвом, а потім викуплена за державний кошт і поширена облвідділом освіти, її автори - доктор історичних наук, професор Національного університету "Києво-Могилянська Академія" отець Юрій Мицик (УПЦ КП); заслужений журналіст України, письменник-краєзнавець Микола Чабан; кандидат геолого-мінералогічних наук, письменник Юрій Шковира та журналіст Борис Матющенко ("Вечірні Вісті", "Батьківщина") - вважають політичною цензурою.

"Дніпрокнига", за поясненнями авторів, є приватним товариством, яке підряджається видавати книги для шкіл, а потім за гроші державного бюджету облвідділ освіти викуповує ці книжки і поширює по школах, бібліотеках, як вважає за потрібне. Отже, видання названої книжки, яка, за визначенням авторського колективу, розрахована на широку читацьку аудиторію, фактично здійснювалося в статусі держзамовлення, а її зміст відповідає затвердженим освітнім програмам. Принаймні, про це заявляє д.і.н., професор кафедри Історії "Могилянки" Юрій Мицик, який свого часу понад 5 років очолював спеціальну комісію Міносвіти по підручниках з історії і написав понад тисячу наукових праць.

Автори заявляють, що за штучним приводом турботи про правду, моральне здоров'я та міжнаціональну злагоду учнів, чим мотивує свої дії "Дніпрокнига", насправді стоїть ганебний прояв політичної цензури задля подальшого втаємничення від громадськості прикрих фактів і наслідків колоніального царського і комуністичного гніту протягом трьох з половиною віків, приховування фактів відвертого глуму, знущання й нищення нашого народу, виховання нових поколінь "славних прадідів великих правнуками поганими" - манкуртами, забудьками, покручами і перевертнями, які не знають і не шанують українських звичаїв, традицій, рідної мови, своєї культури. Задля збереження і нав'язування підростаючому поколінню комуно-совкових уявлень про духовну яловість, вторинність українців. Задля подальшого спаплюження наших національних святинь і героїв. Задля загальмування процесу державотворення!

Як інакше - ставлять запитання автори книги у своїй спільній заяві - можна розцінити вимоги заступника виконавчого директора ТОВ "Дніпрокнига" Олени Куценко викреслити з книги "Забутою Україною" ("Віками й просторами України") навіть згадки про пам'ятник Симону Петлюрі в Рівному та музей Степана Бандери в Угринові? НЕ розповідати про намір гетьмана Івана Мазепи і славного запорозького кошового Кості Гордієнка визволити свій народ з московського ярма та криваву різанину й розправу із захисниками Батурина восени 1708 року. НЕ "лякати" пані Олену приповідкою ляських протоколів з "Коденської книги" про "стенання й значкування" кількох тисяч повстанців Коліївщини. НЕ нагадувати про Холодноярське повстання 1919-1926 років і визвольну місію ОУН-УПА! НЕ ганьбити радянських окупантів за вчинені злочини проти людства у Західній Україні, Биківні й Катині. НЕ докоряти за винищення української духовної еліти. НЕ пропонувати Лесиної Мавки натомість "тридцятчетвірок" і "клімворошиловок" при в'їзді до рідного міста нашої великої поетеси. НЕ іронізувати над деінде все ще застовбиченими дороговказами відстаней до "столицы нашей Родины Москвы", над суціль бовваніючими фігурами лисого ката і пропагандивною вуличною ленініаною, яка, ніби шампур, досі нанизує міста і села України. НЕ вважати Миколу Ге геніальним українським художником, а героя оборони Севастополя Петра Кішку - українським сміливцем, НЕ "обзивати" адмірала Нахімова - євреєм. НЕ пеняти московським попам та ієрархам за їхню по-більшовицькі "інтернаціональну" ментальність і шовіністичну ностальгію споконвічних колонізаторів, які усе ще марять про "трєтій Рім". НЕ кепкувати з них за визнання царя Миколи Кривавого святим і підготовку до канонізації конокрада й розпусника Грішки Распутіна. НЕ радити "кримському казаку" з нашивкою російського триколора і двоголового орла на рукаві вартувати десь на просторах "могучєй і нєоб'ятной", а не в Почаївській Лаврі на Тернопільщині. НЕ порівнювати В. Ющенка та Ю. Тимошенко з В. Януковичем. НЕ критикувати музейних працівників за триваюче втаємничення й викривлення історії України. НЕ закликати урядуючу кримську верхівку до зміни великодержавно-шовіністичного курсу розбрату й приниження корінних етносів. І т.д і т. п.

Автори книги: Юрій Шковира, Борис Матющенко, Юрій Мицик

- Збираючи матеріали для книги, ми проїхали по Україні, за найскромнішими підрахунками, десь 40 тисяч кілометрів, а з урахуванням окремих вояжів, то, мабуть, за всі 50, - розповідає журналіст Борис Матющенко. - Внаслідок наших вражень, спостережень, міркувань і виникла книга - "Забутою Україною", яку нам навесні 2006 року вдалося видати власним коштом, накладом у 180 примірників. Видання здобуло дуже схвальні відгуки і її порекомендували обласному відділу освіти. Звідти звернулися до "Дніпрокниги".

Нас запросили до видавництва, де ми зустрілися з виконавчим директором пані Губановою та її заступницею - Оленою Куценко, вони уклали з нами договір, і почалася робота над книгою, яка протривала до 19 листопада цього року. Книгу лишалося лише передати у друкарню.

Раптом нас викликають до Олени Андріївни, яка виставляє нам ряд умов, за яких наша книга може бути надрукована. Коротенько ознайомлю з деякими з них:

"Книга очень заполитизирова, должна быть краеведческой, а не публицистической, что плохо повлияет на детей. Она должна нести детям правду, а вы сначала рассказываете о событиях, а потом даете свою политическую оценку, хотя история еще не сказала своего последнего слова".

"О таких жестокостях, как у Чабана…" - там він розповідав про російську дибу в камері тортур у Кам'янці-Подільському - "детям вообще не следует читать".

"В школах учатся дети различных национальностей и мы не хотим, чтобы после прочтения книг нашего издательства они возненавидели друг друга".

"Нам не нужно ни об УПА, ни о КГБ… Поменьше о КГБ и Компартии… Вообще не трогайте их. Нам нужна краеведческая литература."

"Если вы заинтересованы в том, чтобы издать книгу действительно краеведческую, а не книгу политзаключенных, которые недавно очутились на воле, так переделайте ее. Если не согласны - расторгнем договор, заплатим неустойку и будьте здоровы".

І Олена Андріївна повернула нам робочий рукопис книги.

Від мене особисто вимагають зняти цитату з відомої "Історії Русів", в нарисі, в якому йдеться про Костя Гордієнка і запорожців, які кількістю в 9 тис. чоловік рушили з Чортомлицької Січі на злуку з полками гетьмана Мазепи, коли піднялося антиколоніальне повстання. Я навів такі дані: "Вступ шведів у Малоросію зовсім не схожий був на навалу неприятельську. І нічого він ворожого у собі не мав". І справді, це були цивілізовані люди: у тіток наших, українських, молоко купляли - за все платили. Так от це потрібно викинути.

Ще належало викинути: "Чисельні дороговкази обіч шляху на Сімферополь не дозволять мандрівникові збитися на манівці й промайнути мимо цього "архітектурново шедєвра періода освоєнія Діково поля" - це помістя секретаря Катерини II Василя Попова на околиці смт. Василівка у Запорізькій області. Тут мене обурює те, що якщо йдеться про яку-небудь українську пам'ятку, святиню - то до неї не доберешся, оскільки немає жодних дороговказів. Якщо ж на українській землі якийсь слід залишив колишній колонізатор - то "Бога раді" - там і екскурсії, і все що тільки хочеш.

Я пишу, що при в'їзді в місто Лесі Українки (Новоград-Волинський, Звягель) - дужче б пасувала не "тридцятчетвірка" чи "клімворошиловка", яка там поставлена, а скульптура Мавки з "Лісової пісні". "Хай би теж зустрічала і проводжала гостей, як зустрічають і проводжають поставлені при в'їзді й виїзді з Тарасової Керелівки бронзові пастушки, яким минає і ніколи не мине "тринадцятий". Це теж належало викинути з книги.

- Мені було дуже прикро вислуховувати від "Днєпрокнігі" такі претензії - говорить співавтор, науковець Юрій Шковира. - Однією з них стала вимога "беречь детей, не травмировать их психику". Ми досліджували трагічні сторінки української звитяги, зокрема, такі як бої під Берестечком, Крутами, страта Батурина, ознайомилися з великою кількістю літератури щодо цих подій. На мою думку, якщо ми не будемо розповідати дітям всі наші звитяги і невдачі такими, якими вони були насправді, то ми позбавимо їх необхідних знань. Що, ми їм повинні про корівок весь час розповідати чи то про квіточки?

Нещодавно наш Президент провів урок для учнів десятого класу, в якому він переповів страхіття голодомору, наголосивши, що ми не повинні цього ніколи забувати. Ми не маємо права забувати про ті трагедії, які були в нашій історії.

Наприклад, в Батурині військами Петра I, Меншиковим було винищено до 30 000 мешканців. "Днєпрокніга" мені дорікає, чому, мовляв, я про це пишу. Наш колега Микола Чабан пише про Угринів, в якому народився Степан Бандера і де зараз побудований його музей. В ньому міститься багато історичних документів, один з яких - доповідна Микити Хрущова Йосипу Сталіну: "тов. Сталин, ваше задание выполнено! Уничтожено 90 тис. бандеровцев, 80 тис. вислано в Сибирь…" і ще, і ще, і ще. Це теж має бути викреслено з книги. Ми відмовляємося від таких правок.

На наш погляд, видавництво "Днєпрокніга" зайняло антидержавну позицію. Вони зробили політичні зауваження, які ми розцінюємо політичною цензурою.

- Свого часу я близько п'яти років якраз завідував комісією Міносвіти по підручниках з історії для дітей, - говорить доктор історичних наук, професор кафедри історії Національного університету "Києво-Могилянська Академія", священик УПЦ КП Юрій Мицик, - Я є автором понад 1300 наукових праць, тому не вважаю себе якоюсь випадковою людиною в цій галузі. Таким чином, мені "чомусь" здається, що я більше і краще знаю історію, ніж пані Куценко...

Так от матеріали цієї книги вже видавалися, в тому числі друкувалися в газеті, вони були доступні широкій читацькій аудиторії. Якщо видавництву щось не подобалося, воно могло б просто не братися до справи. У відповідях "Днєпрокнігі" ми бачимо, що видавництво в особі Куценко чи Губанової, ледь не бере на себе функції держави, визначаючи, що писати, а що ні.

В той же час існує Президентський Указ "Про відзначення 300-ліття військово-політичного повстання на чолі з Мазепою"… Указ привертає увагу до Мазепи як до історичної постаті, патріота України, а от пані Губановій та Куценко це, бачте, не подобається. Так хто, скажіть мені, державу представляє - ці дві діячки чи Ющенко? Вони мають право на свої куці погляди, але не варто їх представляти за державні і розповідати при цьому, що вони праві, а Ющенко чи Мицик - ні.

...Мені, наприклад, заборонили висловлювати здивування й обурення з приводу того, що митрополит Володимир (Сабодан) нагородив орденом св. Володимира лідера комуністів - "воинствующего безбожника" Петра Симоненка.

…Я цитую слова єпископа Ізяслава Житомирської області, який каже, що за 5 років його церква Київського Патріархату отримала нуль копійок, а Московський Патріархат - мільйонні суми. Про це теж не можна писати.

Ми були дискриміновані в монастирі у селі Днівка під Козильцем за те, що розмовляли українською мовою, а деякі з нас заявили про прихильність до Київського Патріархату - нам відмовили в допуску на територію монастиря. В Лаврі, кажу, і японці бувають, і буддисти, і протестанти і там не питають якої вони віри, а нам, коли запитали українською дозволу зайти на 5 хилин подивитись, відповіли - "низзя".

Не сподобалися їм і рядки, які розповідають про наш візит до міста Хотин: "…Але й марно питати назви вулиць, в котрих увінчувалися б імена героїв Хотинської війни 1621 року - найславнішої сторінки в історії міста (Хотина), наприклад Михайла Дорошенка, Марка Жмайла чи Карла Ходкевича. Їх у місті нема! Владі більш до душі плекати російськомовні таблички з типовими для союзного минулого назвами вулиць, як-от "ул. Суворова" тощо. І це при тому, що Хотин населяють переважно Українці!" Приїжджаємо в це місто - невідомо як дістатися пам'ятника Сагайдачному і Хотинського замку: немає ніяких табличок, нічого. Є вулиці, названі на честь кого завгодно, тільки не Сагайдачного, Жмайла та інших. Це обурює! Виявляється, про це теж не можна писати. Таким чином ми маємо погоджуватися, що як Катерина й компанія топтала козаків, так це і зараз триває.

І ще. От дивіться, була армія УНР. Йшла боротьба, яка, на жаль, була програна. І от після поразки 22 листопада 1921 року під селищем Базар в Житомирській області 359 полонених поранених бійців були розстріляні більшовицькою бандою Котовського. Він дійсно був бандитом-рецидивістом. Це відомі історичні факти. І про це не можна писати.

Ми запитували людей, за кого вони будуть голосувати, а це було в 2004 році, ще до Помаранчевої революції, переважна, домінуюча більшість населення Правобережної, Західної України - відповідали "за Ющенка", "за Тимошенко". Ми не кажемо, що це було тотальне опитування, але запитували в людей, які траплялися нам, і вони саме так відповідали. І так воно ж і сталося! Про це засвідчили вибори і Помаранчева революція.

Нас звинуватили у політичних симпатіях. А я можу сказати, що пані Губановій Янукович дуже подобається! Бо писати, що рейтинг Януковича зростає - можна, а про Ющенка - ні.

… Щодо "розпалювання національної ворожнечі", то там взагалі немає ніяких образ ані росіян, ані євреїв, ані німців. Ми критикуємо політику Російської імперії, конкретних її носіїв, таких як Катерина II, Потьомкін та інших.

- Я викладав російську мову і літературу в школі, - говорить Борис Матющенко, - Я краще знаю поезію Пушкіна і Лермонтова, ніж, на жаль, Шевченка. Так вже склалося. І в мене ніякої ворожнечі до росіян немає. Навпаки. Російський народ, на мій погляд, нині самий "разнещасний", тому що на кожну душу має найбільше воєн, найбільше від усіх - горілки випиває і матюків вживає… І якщо він не схаменеться і ще далі за Путіним піде - то це буде горе.

Автори книги закликали колег-журналістів та -письменників сприяти пробудженню національної свідомості й відродженню українців як самобутнього етносу.

Серед абзаців, які були запропоновані "Дніпрокнигою" до вилучення:

"(Про страту Батурина) В одну ніч квітуче місто було зруйноване вщент, спалене, понищене. Москалі не пощадили нікого з 16 000 його мешканців незалежно від статі і віку. Схоплених живими захисників, козаків, сердюків і міщан живими розпинали на хрестах і плотами сплавляли вниз по Сейму в Десну на острах українцям, щоб і не мріяли про визволення з московського ярма, про незалежність"

"Підходимо до російської диби. Свого часу кіностудія з Вільнюса, якій, бачте, не вистачало своїх замків, знімала в Кам'янці-Подільському фільм і на прощання лишила музеєві цей милий дарунок на згадку про наших спільних тоді старших "братів-росіян". Далі йдеться про воскові фігури катів і жертв, як їм у горло заливали розтоплене олово чи окріп, настромлювали на палі, підвішували за ребра, розривали тіла, підвішували вниз головою, змащували жиром і підпалювали, взували в "іспанські чоботи", вливали по півтора відра води, колесували.

"Характерно, що в наших численних розмовах та інтерв'ю, насамперед з простими селянами, жоден із співрозмовників не шкодував за СРСР, жоден не праг повернення у комуністичне минуле. Зате відверто висловлювалася неприязнь і навіть ненависть до сучасних олігархів, теоретиків і практиків "дикого капіталізму", що дбають не про інтереси Української держави, а про власну кишеню, ненавидять український народ, українську мову і культуру… Попри зомбування українців підкупленими ЗМІ, попри комуністичну та промосковську політику влади український народ у своїй масі є прихильником своєї справді незалежної Української держави і курсу на глибокі соціально-економічні реформи… Що ж заважає національно-демократичним силам і всім тим, хто хоче жити у заможній демократичній Україні? Насамперед, брак єдності серед державницьких партій… Кожен патріот України повинен зрозуміти, що він не один, що українців набагато більше, ніж малоросів-перевертнів і ворожих Україні зайд…"

"Екскурсоводи майже одностайні у своєму настирливому прагненні довести за будь-яку ціну "русскость" Криму і славу "русского оружия" і роблять це лише на "вєліком і могучєм"! Протягом кількох годин вони втовкмачують у голови туристів старі тексти, затверджені видно ще відділом пропаганди Кримського обкому КПРС… Розповідають тільки про росіян… лише один позитив,.. замовчуючи.., що переважну більшість моряків чорноморського флоту традиційно складали УКРАЇНЦІ, що група героїв (Кримської війни), наприклад Петро Кошка, були українцями… що адмірал Нахімов був євреєм з походження. Що вже казати про інші народи й національності!.. За такою логікою більшість кримських татар і кримчаків, котрі як народ сформувалися саме в Криму ще у середньовіччі, корінними не можуть називатися.., а зайди з кондової Росії, якраз і є "карєннимі" кримчанами… Весь цей потік великодержавно-шовіністичної "історії" ллється на голови слухачів…Чи не пора вже припинити пропаганду російського великодержавного шовінізму під маркою екскурсійного обслуговування?".

В офіційному письмовому коментарі видавництва "Дніпрокнига" щодо відмови від видання книги, зокрема йдеться про те, що це товариство перед усе не розповсюджує еротику і секс, а окрім цього: не виявляє прихильностей до будь-яких політичних партій, не поширює поглядів, що містять дискримінацію за кольором шкіри, національною приналежністю, політичними переконаннями, соціальним походженням, релігійними уподобаннями.

Видавництво зазначає, що його тематичною направленістю є краєзнавча та мистецька література й хвалиться своєю співпрацею з авторами, серед яких 14 - доктори наук, 12 - кандидати, 6 - заслужені працівники освіти, культури, медицини; інформує про найвідоміші видання та отримані Гран-прі, дипломи, грамоти та інші різноманітні нагороди як на українській, так і міжнародній арені.

Стосовно табуйованої виданням книги, в коментарі зазначено, що вона, хоч і містить дуже цікаві історико-краєзнавчі знахідки, та все ж переобтяжена заполітизованими публіцистичними нарисами. Оскільки зроблені авторам пропозиції були відхилені, як пише видавництво, воно користуючись своїм законним правом, перервало з ними співпрацю, але обіцяє її поновити, як тільки буде досягнуто взаємопорозуміння.

Письменники відкидають будь-які можливості компромісів з "Дніпрокнигою" і збираються підшукувати інше видавництво.


Ваш коментар:
e-mail:

Warning: file() [function.file]: Unable to access ./comments/cart_682.txt in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_682.php on line 234

Warning: file(./comments/cart_682.txt) [function.file]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_682.php on line 234


Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/art_682.php on line 237


:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64