- На колишньому колгоспному пасовищі селяни пасли корівок, - розповідає голова ініціативної групи, вчителька російської мови Ірина Сич. - Одного дня сюди приїхала техніка і зорала поле. Ми не стали сперечатися і пішли підшукувати інші пасовиська. Декілька років ми пасли своїх корівок хто де міг. І от одного дня, а сталося це 7 травня цього року, мій син пас корів в балці, за 6 км (!) від села, уявляєте, як нам доводиться? Так от звідти його разом з іншими односельцями вигнав Тігранян: "Йдіть геть! - сказав, - це все моє! Я купив цю землю!". Як "твоє"? Ти лишень два роки назад в село приїхав! До цього тебе ніхто не знав, не бачив! Мені сусіди кажуть: "Не сперечайся, бо той має високу "кришу".

Як каже жінка, з отриманої на численні звернення до районних й обласних інстанцій відповіді, слідувало, що дозвіл на виділення землі Тіграняну був погоджений місцевою владою 25 січня поточного року, а незабаром - 19 лютого скасований. Та це не завадило нахабі у брутальній формі виганяти місцевих з "його" землі.

- Нині у господарствах вірменської громади перебуває понад 10 тис. гектарів орної землі, яку вони видурили в людей, - бере слово фермер Микола Салоїд, - скупили за безцінь у бідних селян, в пенсіонерів, в п'яничок. Ці нещасні порозпродували свої паї по 500 гривень за 4,2 га. Отак у нас плодяться нові латифундисти - всі люди вірменського походження. Ті ж, які проробили на землі по 30-40 років, залишаються з нічим. Один лише племінник Аветисяна - голови вірменської громади району - в такий спосіб скупив понад 80 гектарів. Зробив собі фермерське господарство за сприяння того ж начальника управління земресурсів Магдалинівського району Дмитра Кузьменка, який, будучи державним чиновником, веде справжній земельний бізнес: на підставну людину відкрив фірму "Земля", яка виготовляє державні акти, видає сертифікати. Отже, коли людина приходить, аби оформити земділянку, його направляють до "Землі". Там називають ціну, але при цьому кажуть, що черга - на півроку наперед, тож якщо є бажання пришвидшити процес - плати в три рази більше і все буде зроблено за тиждень. Отак вони наживаються.

- Начальник земресурсів Магдалинівського району Дмитро Кузьменко, якщо з ним спілкуватися в телеефірі - такий лагідний, хоч до рани прикладай, а зі свого кабінету в управлінні Дмитро Іванович жінок матом посилає, коли ті приходять за поміччю чи зі скаргами, - додає характеристики земельному чиновнику Костянтин Писаревський.

Тим часом Микола Салоїд продовжує висловлювати обурення з приводу поведінки вірменів:

- Вони заліпляють очі грошима - доларами - всім чиновникам, тому ж Кузьменку. Люди знають, який він хабарник! Такій людині у владі взагалі не має бути місця! - переконаний Салоїд. - Ця діаспора завдає велику шкоду цілому району! Вони є його фактичними хазяями, керують всіма сферами! В них - гроші, в них - все! Тільки демонтажем і продажем зрошувальних систем по ціні металобрухту вони наварили близько 2,5 млн. грн! Це сім річних бюджетів сільської ради! Району ж завдано збитків на 10 мільйонів! Причому виходить, що все це робилося на законних підставах!

Численні звернення стосовно викладених фактів направлені для розгляду у відповідні інстанції. Запрошені на зустріч з пресою представники органів влади, прокуратури та вірменської діаспори на захід не з'явилися.

СПЕЦКОР поцікавився в Костянтина Писаревського, наскільки вагомим в магдалинівських подіях виступає саме "вірменський" фактор, на якому той акцентував з самого початку:

- То хто ж більше винний: вірмени, які чинять так, як ви кажете, чи своя ж - українська влада, яка це допускає?

- Винні ми: селяни, громадяни, - відповідає Писаревський, - представники титульної нації, яка це дозволяє. Винні в тому, що ми не згуртовані, що сподіваємося на свою владу, яка нас продала.

СПЕЦКОР: …А це - люди з українськими прізвищами: оті ж кузьменки, нечипоренки...

- Це манкурти, яничари, запроданці! Вони гірші фашистів! Вони продали своїх - "братів-гречкосіїв". Наша організація бореться за те, щоб цих нещасних селян не добили! Ми - не ксенофоби, але кожен має усвідомлювати: що він, хто він і де він. Впевнений, нікому з нас, українців, у Вірменії, Азербайджані чи ще десь - не дозволять місцеві люди, закони поводити себе так, як це робить вірменська діаспора в нас. Ми за те, щоб Закон був одним для всіх! І ми будемо радо вітати законослухняних громадян різних національностей, які не мають поганої звички - ходити зі своїм статутом в чужий монастир.

***

В цій історії гнів й обурення магдалинівців сконцентрувалися переважно на вірменській громаді. Нехай правовою оцінкою конфлікту займаються судові інстанції, але почуття селян, принаймні по-людськи, є вповні зрозумілими. В той же час як би це не було прикро, але не можна не констатувати, що нахабство і безкарність часто-густо бувають притаманні й поведінці самих же українців по відношенню до кровних братів-гречкосіїв, -хліборобів: хіба українець в українця не забирає землю, не скуповує за безцінь паї, не демонтує на металобрухт водогони, виробниче обладнання й навіть ділянки залізниць. Шкода, але це - теж гірка реальність.
І ще одне. Якщо члени вірменської діаспори є громадянами України, то "монастир" для них не чужий. Інша справа, що злодій, незалежно від того, українець він чи вірмен, обов'язково має бути покараний.

09.07.2008