Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Моральний фактор, або таке у нас добросусідство!!!

Про захист прав громадян в Україні говорять багато. Та поряд з цим чи не стільки ж говорять і про їх порушення? На жаль, дедалі частішими стають випадки, коли права наших громадян грубо порушують правоохоронні органи інших держав. Українці при цьому зазнають з їхньої сторони чимало принижень, тиску та погроз. Непоодинокі випадки, коли спецслужби сусідніх держав намагаються завербувати наших громадян.

"Ти не побачиш ні своєї дружини, ні дитини!"

Загалом рівень життя волинського Полісся не є високим, тож люди намагаються заробити пару гривень усілякими способами. Так, жителі одного з сіл Ратнівського району безробітні брати Петро та Микола О., взявши 40 пляшок горілки та 43 блоки сигарет, вирішили переправити їх на територію сусідньої Республіки Білорусія поза пунктом пропуску.

В районі населеного пункту Мокрани (РБ) їх затримали. Білоруські прикордонники залишили українцям дещо більшу кількість товару, ніж дозволено перевозити. Решту просто…заховали в кущі. В молодих людей забрали гроші, мобільні телефони. В Петра, який втратив руку під час ДТП, почали вимагати довідку про інвалідність, яка і так є очевидною. Йому спершу пригрозили депортацією, а потім співробітник оперативно-розшукового підрозділу Пінського прикордонного загону старший лейтенант О.Русін запропонував чоловіку співпрацювати з правоохоронними органами сусідньої держави. Натомість обіцяв безперешкодний перетин кордону з будь-яким товаром.

Після відмови Петра від запропонованої співпраці, йому заборонили в'їзд на територію Білорусії на п'ять років, причому рішення про депортацію було прийнято та реалізовано комендантом без рішення суду та виконавчих органів влади МВС РБ.

Миколу ж майже на три місяці запроторили в СІЗО. Річ у тім, що його дружина і п'ятимісячна дитина є громадянами Білорусії, чим і скористалися прикордонники.

" Від мене постійно вимагали надавати інформацію щодо волинян, які займаються контрабандною діяльністю, - розповідає пан Микола. -Також розпитували, чи дружу я з працівниками прикордонної служби України, наскільки з ними знайомі мої друзі чи родичі? Чи володію якоюсь інформацією компрометуючого характеру на прикордонників Луцького загону ДПСУ? Правоохоронці РБ переконливо знали, що моя домівка знаходиться поруч з розташуванням підрозділу ДПС України і я не можу особисто не знати особовий склад цього підрозділу. А ще вони морально тиснули, погрожували депортацією, в разі якої я не побачу ні дружини, ні доньки. На цьому постійно наголошував співробітник оперативно-розшукового підрозділу Пінського прикордонного загону Державного прикордонного комітету РБ старший лейтенант Олексій Русін. А ту горілку і сигарети ми хотіли продати, щоб хоч трішки допомогти моїй дружині, бо вона у декретній відпустці, а допомоги чекати нізвідки"

Слухаючи схвильовану розповідь молодого чоловіка, стає очевидним, що йому довелося чимало зазнати під час перебування у "сусідів". Зрештою його депортували на Україну без будь-яких пояснень та документів. Вилучені раніше гроші та телефон білоруси повернути мабуть забули. Натомість дали лише рішення про депортацію на п'ять років.

Депортація чи... співпраця?

Двійко дітей та колишня дружина Василя Г. проживають в Білорусії. Одного дня, відвідавши їх та допомігши по господарству, Василь через кордон повертався додому. Однак пункт пропуску "Заболоття" (Україна) - "Хотіслав"( Республіка Білорусь) уже був зачинений, тож чоловік, якому наступного дня потрібно було йти на роботу, вирішив перетнути кордон нелегально. Згодом його наздогнав автомобіль, на якому не було жодних розпізнавальних знаків, з якого вийшло двоє людей у камуфляжі. Вони провели огляд, під час якого примусили чоловіка роздягнутися до нижньої білизни. Після цього Василя доставили в ізолятор тимчасового тримання Малорітської прикордонної комендатури Пінського прикордонного загону Державного прикордонного комітету (в подальшому ДПК) РБ.

Деякі допити білоруси проводили серед ночі, що свідчить про грубе порушення прав людини, які визначені Женевською конвенцією ООН 1948 року скликання. Адже, згідно положень конвенції, допити можна проводити лише до 22-ї години. Пізніше їх проводять лише у надзвичайних випадках.

"Вже було після півночі, коли в камеру прийшов конвойний, розбудив мене і повів на допит до слідчого Дениса Бурякіна, який був старшим прикордонного наряду на момент мого затримання, - неохоче ділиться важкими спогадами пан Василь. - Він запитував мене про обстановку на кордоні, чи є серед моїх знайомих українські прикордонники, які сприяють контрабанді? А також чи відомо мені про їхню оперативну роботу, або щось таке, що змогло б їх скомпрометувати ? І чи не знаю я тих, хто володіє такою інформацією? Я відповів, що нікого і нічого не знаю, тоді Бурякін Д. в присутності прикордонного наряду, який мене затримував, а саме, - старшого лейтенанта Д. Пасікова, прапорщика Д. Антоновича і молодшого сержанта військової служби по контракту І. Шостаковича, мене вдарив. На такі дії склад наряду ніяк не відреагував, тож у мене склалося враження, що таке відношення до затриманих тут є повсякденною справою ."

Тож виходить, що прикордонники сусідньої держави вважають, що, одягнувши форму, вони можуть творити усе, що завгодно, перевищуючи при цьому свої службові повноваження?

Враховуючи, що Василь є державним службовцем і має знайомих серед тієї категорії громадян, яка могла б зацікавити оперативно-розшуковий відділ Пінського прикордонного загону Республіки Білорусь, йому запропонували співпрацю з цим підрозділом. "В разі відмови пригрозили, що я навіть до своїх дітей на весілля не попаду, - розповідає волинянин. Також обіцяли, що у моєї колишньої дружини Ренати на роботі будуть проблеми, а діти не зможуть вступити у будь-які вищі учбові заклади на території РБ. А коли Рената привезла мені передачу, то Бурякін Д.М. викинув її у смітник, свідком чого був ще один українець, разом з яким я перебував у камері. Згодом ми поїхали в Малорітський райвідділ МВС, де я став свідком розмови Бурякіна Д. та начальника паспортного столу майора міліції Пашкевича В. Останній, ознайомившись з постановою, сказав Бурякіну Д., що без рішення суду та погодження з прокуратурою він не поставить штампу про мою депортацію терміном на десять років, оскільки це рішення не є правомірним. Незважаючи на це, через півтори години мені привезли мій паспорт з штампом, оскільки Бурякін Д.М., використовуючи своє службове становище, примусив працівника міліції піти йому на поступ ."

Повернувшись на Батьківщину, пан Василь подав звернення до МЗС України, комітету захисту прав громадян України, а також в Генеральну Прокуратуру РБ та послу РБ в Україні. Однак йому було відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб прикордонних військ Білорусії. У постанові про відмову старший помічник військового прокурора по нагляду за законністю на Державному кордоні і в прикордонних військах Республіки Білорусь, старший лейтенант юстиції А. Спасюк зазначає, що факти того, що Бурякін Д.М. вдарив Василя, а також викинув принесену Василевою дружиною передачу, не підтвердилися. В той же час вони уникли розгляду питання щодо вербування громадянина іншої держави офіцером спец органу РБ, який при цьому застосовував моральний та фізичний тиск. Василь знову подав позов до суду в Республіку Білорусія, однак наші сусіди, використовуючи той факт, що він є депортованим і не може особисто подати заяву і відстоювати свої права в суді, вже протягом двох місяців відповіді на заяву, яку передала дружина, не має. Враховуючи попередні погрози з боку Бурякіна Д.М., Василь забрав своїх дітей до України. Сьогодні чоловік намагається вирішити питання щодо зміни їхнього громадянства з білоруського на українське.

Я не буду "стукачем" !

Саме матеріальна незабезпеченість змусила 34-річного чоловіка братися за будь-який підробіток. Так, в травні минулого року Руслану К. запропонували за п'ятдесят доларів перевезти вантаж свіжомороженого м'яса через кордон України та Білорусії. Його дружина, яка працює не на повну ставку, отримує 270 гривень зарплати, тож чоловіку випала нагода за ніч заробити практично ті кошти, які вона отримує за місяць. В сім'ї росте дві доньки, які після школи прагнуть здобути подальшу освіту. На все потрібні гроші, тож чоловік погодився. Уже світало, коли вже порожній "Урал" за кермом якого був Руслан, під'їхав до села Повіть (РБ), що за 14-18кілометрів від держкордону. Згодом чоловік побачив, що його переслідує автомобіль, тож збільшив швидкість.

" Переслідувачі не відставали, - неохоче розповідає пан Руслан. Через якийсь час почувся якийсь тріск, я тоді ще подумав, що то, мабуть, мій "Урал" не зовсім справний. Та за якусь мить зрозумів, що то лунала автоматна черга. Стріляли не лише по колесах, але і в бокові вікна кабіни, осколки скла яких мене поранили. Це диво, що я взагалі залишився живим. Далі їхати було неможливо.

Розлючені білоруси застосували зброю АК-74 в автоматному режимі. За словами потерпілого, він чув з розмови чергового, що Сергій Оксаненко, майор прикордонних військ в РБ, під час погоні використав близько 60-ти набоїв. Причому частина куль потрапила в кабіну водія, що допускається лише у тому випадку, коли водій стріляє по переслідувачах.

"Колеса автомобіля були пробиті, подальший рух-неможливим, - продовжує сумну розповідь волинянин - Підійшовши, один із захисників білоруського кордону вдарив мене. Я впав, тож він відсунув мене з асфальту на траву і завдав ще декілька ударів. Підійшли й інші. Вони били так сильно, що Сергій Оксаненко при черговому ударі травмував собі праву руку, на яку згодом довелося накласти гіпс."

Згодом в напівтемряві чоловіка примусили підписати документ, де було вказано, що поранення він отримав ще до того, як його затримали прикордонники. Незрозуміло лише, як і чого тоді він, закривавлений, вирушав у дорогу?

В ізоляторі тимчасового тримання Пінського прикордонного загону РБ, де українець провів сім діб, начальник відділення служби оперативної діяльності і дізнання військової частини 1235 майор Едуард Рак постійно випитував, якою є ситуація у прикордонні України. А ще - примушував до співпраці, - надавати інформацію про тих українців, які причетні до протиправної діяльності на українсько-білоруському кордоні. А також іншу, - ту, яка йому буде потрібна. "На це я відповів, що не буду "стукачем", - продовжує свою розповідь пан Руслан -Тоді мені пригрозили довгостроковим утриманням в ізоляторі. А ще-накладенням великих штрафних санкцій та депортацією. " Після залякувань та погроз волинянина депортували до України.

Далеко не від хорошого життя усі ці люди наважилися незаконно перетнути державний кордон, скоюючи таким чином адміністративне правопорушення. Однак навіть у випадках, коли затримані є винними, передусім вони - люди, а тому і відноситися до них потрібно по-людськи.

Адже, згідно статті 3 Конституції нашої держави людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найбільшою соціальною цінністю. І цінність ту потрібно берегти.

Олеся КІШКА

Волинь.


17.07.2008



Ваш коментар:
e-mail:

[15.07.2009 23:39:39 dsgklsd@mail.ru] смотреть [url]http://gloss.ua[/url] http://gloss.ua


:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64