Банерна Мережа ЗМІ
СПЕЦКОР::головна Дніпропетровське
інформаційно-аналітичне
інтернет-видання
персональний сайт журналіста Олексія Мазура
Академія Української Преси Життя і Смерть - художньо-аналітичні сторінки Андрія Мазура... [Vox.com.ua] Портал українця Пресса Украины Украинский портАл

головна :: про автора :: "office" :: контакт :: архів-2011 :: архів-2010
коріння дуба, сакури гілля - поетичні сторінки Андрія Мазура
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА, бандюкович - ПОВНА ЖОПА! ЗЕКА - ГЕТЬ!! РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!!! -= СПЕЦКОР =- Повалення леніна - це не вандалізм, а відновлення історичної справедливості. -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на місці Євромайдану мер Куліченко облаштував ярмарок. -= СПЕЦКОР =- Міліція залишила дніпропетровський Євромайдан якраз перед нападом "тітушек". -= СПЕЦКОР =- У Дніпропетровську на Євромайдан вийшли за різними підрахунками від 500 до тисячі городян. -= СПЕЦКОР =- Азаров сказав, що не боїться ЄвроМайдану. А даремно! -= СПЕЦКОР =- В Януковича язик не повертається сказати слово "українці". Замість цього він вживає "співвітчизники". -= СПЕЦКОР =- Лакейство і "раболєпіє" Януковича не знає меж. -= СПЕЦКОР =- Політика Януковича - це державна зрада і національне приниження українців. -= СПЕЦКОР =-




Пошук на сайті:
метод пошуку: "і" "або"


Агресор! Росія чи Грузія?

У Південній Осетії перед конфліктом нараховували близько 72 000 мешканців. З них 46 000 осетинів і 18 000 грузинів. Близько 2 000 - росіян, решта - представники інших національностей. Південна Осетія є складовою частиною Грузії.

В результаті етнічного конфлікту між осетинами і грузинами, які проживали на цій території (з 1989 по 1992 рік), у 1992 році в Південну Осетію було введено російські війська і вона проголошена демілітаризованою зоною.

На кінець червня 2008 року, напередодні початку конфлікту самопроголошену незалежну республіку Південна Осетія очолювали:

Прем'єр-міністр - Юрій Морозов. На цю посаду прийшов з Башкирії у 2005 році.

Секретар національної безпеки - Анатолій Баранкевич з 2006 року. До цього брав участь в обох чеченських війнах. Полковник російської армії.

Міністр внутрішніх справ Мінзаєв призначений на цю посаду у 2005 році. До цього командував підрозділом ФСБ "Альфа". Полковник російської міліції.

Голова комітету державної безпеки - Борис Атоєв. До призначення у 2006 році працював у Москві в центральному апараті ФСБ.

Міністр оброни - Василь Лунєв є генералом російської армії.

Керівник служби з охорони уряду - Владімір Котоєв - полковник російської армії, учасник чеченської та боснійської воєн. На посту з 2007 року.

Начальник державної пограничної служби самопроголошеної незалежної республіки Південна Осетія - Чеботарьов, полковник російського ФСБ, охороняє кордон з 2005 року.

Переглянувши цей склад фактичного керівництва Південої Осетії виникає запитання: - Чи Південна Осетія є територією Грузії чи, де-факто, територією, анексованою Росією.

Очевидно, що друге! Дійсно, Південна Осетія була анексована ще у 1992 році і РФ шукає лише приводу для правового оформлення цієї анексії через проголошення незалежності. Штурм третьою піхотною бригадою і окремим танковим батальйоном грузинської армії Цхінвалі Москва сприйняла як акт агресії на, де-факто, її, з точки зору Москви, а де-юре, грузинську територію.

Тут виникає питання. У кого увірвався терпець. У Медвєдєва, який вирішив відзначитися переможною війною з невеликою, слабкою республікою, беручи приклад зі свого попередника і його війни в Чечні. Чи у Саакашвілі, стомленого від постійних провокацій і зони напруги в декількох десятках кілометрів від Тбілісі.

Кожне розслідування передбачає визначення того, кому це вигідно, і хто отримує дивіденди від цих дій.

ВЕРСІЯ І.

Саакашвілі, розраховуючи на підтримку США і невтручання російської армії, вирішив відновити конституційний лад у бунтівних республіках з застосуванням сили.

Росія є ядерною державою з другим за потужністю арсеналом у світі. Отже, на прямий конфлікт з РФ США не піде. Принаймі до того часу, пдоки не добудує своєї протиракетної парасольки. Щодо локальної війни в Грузії з подальшим поширенням її на Кавказ, напередодні президенських виборів, - США до цього не готові. Хоча спокусу мають. Виснажити Росію на Кавказі так само, як у свій час виснажила СССР у Афганістані.

Щодо НАТО. У цій організації існує принцип колегіального прийняття рішень. Якщо навіть один із членів НАТО буде проти вступу Грузії, її не приймуть. Окрім цього, ця організація уникає прийняття до членства держав з конфліктами тому, що тоді вона автоматично втягується у цей конфлікт. Допомогу надасть, а прийняти - ні, аж до завершення конфлікту. Таким чином, конфронтація більше шкодить, аніж сприяє вступу Грузії до НАТО.

Росія зараз перебуває на вершині своєї старої імперської політики. Тому не втрутитися вона не могла.

Окрім цього. Головним, якщо не єдиним, союзником Росії на Кавказі є Північна Осетія. Не підтримавши Південну, Росія могла втратити лояльність осетинів. Водночас, втрата Кавказу для Росії рівноцінна втраті будь-яких перспектив домінування над колишніми республіками СССР та росту сепаратистських настроїв у мусульманських республіках на власній території.

Всього цього Саакашвілі і його радники не розуміти не могли. Окрім цього, грузинська армія зараз перебувала на стадії реформування і переоснащення. Грубо кажучи, у тій стадії, коли старої армії уже нема, а нової ще нема.

З усього цього випливає, що Грузії цей конфлікт був абсолютно не вигідним.

ВЕРСІЯ ІІ.

Москва вирішила повернути Грузію під свій контроль з розміщенням на її території власних військових баз і, де-юре, анексувати Абхазію та Південу Осетію, як максимум. Як мінімум, - зруйнувати комунікаційні системи Грузії, вивести з ладу оборону систему і зробити небоєздатною армію. Добитися визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії хоча би низкою країн. Створити зону нестабільності у Закавказзі і цим самим перекрити коридор для транспортування нафти з Азербайжану до Європи мимо Росії, а у перспективі - нафти і газу з Азербайджану, Казахстану і Туркменістану - у східну і північну Європу.

Тепер повернемося до хронології подій.

Напередодні конфлікту Росія інтенсивно ремонтує транспортну інфраструктуру і підходи до Абхазії та Південної Осетії, у тому числі - абхазьку залізницю. Це відбувається у регіонах, де майже нема промисловості і люди живуть, в основному, із соціальних виплат тієї ж Росії. Додатково, міське населення користає з контрабанди, а сільське - з продажу сільгосппродукції міському населеню. Водночас, у самій Росії (трохи далі від Москви і в бік від магістралей) стан доріг і залізничної колії не є задовільним, а рух - інтенсивний.

Звідки така увага до доріг, по яких майже не їздять?

Цхінвалі, в основному, заселене осетинами і оточене грузинськими селами. Збройний конфлікт починається з артобстрілу грузинських сіл. В ніч з 6 на 7 серпня між воєнізованими загонами осетинів і "миротворців", з однієї сторони, та грузинськими військами, з іншої, йшла артилерійська дуель. Артилерія "осетинських збройних сил" разом з російськими миротворцями стріляли по грузинських селах, грузинські війська - по околицях Цхінвалі.

При цьому інтенсивність вогню по Цхінвалі не була надто високою. Хто уважно стежив за відеорепортажами з цього містечка (населення 30 000 мешканців), мав помітити, що Цхінвалі - в зелені. При інтенсивному артобстрілі від вибухової хвилі листя повинно було облетіти першим. Тим більше, не було показано площ після залпового вогню з установки РСЗВ "Град". Враховуючи пропагандивну кампанію, якою супроводжувався цей конфлікт з російського боку. Були би сліди від застосування РСЗО, то їх не тільки могли би побачити телеглядачі, але й почути коментарі, що це таке. У цей же час, відео-репортажі з місця подій постійно зупиняли на вибитих шибках, згорілих квартирах, окремих воронках, що абсолютно співпадає з пейзажем міста після завершення вуличних боїв.

Відповідно, не було значних втрат серед цивільного населення. Однак саме це стало одним із основних приводів вторгнення російських військ (захист російських громадян).

На час штурму грузинськими військами Цхінвалі президент самопроголошеної республіки Південна Осетія Едуард Кокойти, перебуваючи в Північній Осетії, оприлюднює першу цифру загиблих мирних мешканців у 1500 - 2000. За ним ступив посол РФ у Грузії, який із Тбілісі нараховує 2000 загиблих.

Водночас, як один, так і другий, перебувають за декілька десятка кілометрів від місця подій і, при тому, ні на кого не посилаються. У той же час у місті йдуть вуличні бої і будь-який підрахунок фізично є неможливим. Виходить, що шановні добродії ці цифри взяли зі стелі. Саме це, не бажаючи цього, підтверджує В. Путін на нараді у Владикавказі. Він говорить про десятки загиблих серед осіб осетинської національності. На цій нараді оцінюють кількість біженців-осетинів із евакуйованих на територію РФ у 34 000 з 48 000 осетинів, які мешкали в республіці починаючи з 2 серпня. Враховуючи, що зоною конфлікту, в основному, було Цхінвалі, то й евакуйовували людей з нього. На час артобміну 6 серпня невідомо, чи там взагалі було хоча би 2 000 мирних мешканців!

Знову виникає прикре питання. Чому 2 серпня почалась евакуація осетинів із Цхінвалі? Подібні загострення у цьому регіоні з 1992 року виникали неодноразово, але евакуацію населення ніхто не проводив.

Чому провели зараз? Артобмін розпочався з 6 на 7 серпня. Невже не росіяни його розпочали, якщо вони ще 2 серпня знали, що буде збройна ескалація конфлікту?

8 серпня до Цхінвалі увійшла 58 армія. Одна із найбільш боєздатних, якщо не найкраща за кадровим підбором та військовим спорядженням, російська армія, укомплектована досвідченими контрактниками, значна частина яких мала досвід участі у збройних конфліктах. Виникає питання: Навіщо було створювати це потужне ударне військове угрупування в регіоні, де не передбачаються військові дії, ще до ескалації конфлікту? Підтягувати туди 76 дивізію внутрішніх військ? Що, Глоба наворожив ескалацію військового конфлікту на 6-7 серпня 2008 року? Таким чином!

На час інтервенції російської армії в Грузію співвідношення сил у районі Цхінвалі між збройними угрупуваннями осетинів і "російських миротворців", з одного боку, та грузинськими військами, з іншого, були майже однаковими з деякою перевагою грузинської сторони. Решта частин Грузинської армії перебували на місцях постійної дислокації. Водночас зі вступом 58 російської армії по місцях дислокації грузинської армії було нанесено масований авіаційний і ракетний удари.

У випадку наміру Грузії окупувати Південну Осетію, грузинське ударне угрупування мало значно переважати осетинське. Мали би бути нанесені точкові удари по місцях дислокації осетинських сил. З ходу проведений штурм містечка і захоплений так званий уряд. Підірвано Рокський тунель (єдина транспортна артерія, що сполучає Північну і Південну Осетію). Перекриті інші гірські дороги, що ведуть у Закавказзя. Це - мінімум кроків, які повинне було зробити грузинське керівництво, якщо дійсно "гарячим грузинам" захотілося повоювати. У цьому випадку 58 армія принаймі на тиждень застрягає на гірських перевалах. І під тиском США і їхніх союзників або відкочується назад, або, несучи великі втрати, проривається у Закавказзя.

Відбувається все діаметрально навпаки. Виглядає так, що для грузинської армії інтервенція Росії виявилася такою самою несподіванкою, як напад Гітлера на Радянський Союз.

НАСЛІДКИ.

Для ГРУЗІЇ.

Негативні:

Частково зруйнована транспортна інфраструктура. Порт Поті вимагає значних відновлювальних робіт. Грузинська армія втратила чверть техніки, значно пошкоджена військова інфраструктура. Про повернення Південної Осетії та Абхазії доведеться забути надовго. Якщо з Абхазією ще не все зрозуміло, то Південна Осетія, можливо, втрачена назавжди. Будинки грузинів у грузинських анклавах ПО спалені, інфраструктура зруйнована, майно розграбоване мародерами. Людям повертатись нікуди і це небезпечно для життя. Можна згадати зачистки осетинами інгушів на початку 90-х років у Північній Осетії. На території Грузії перебувають російські війська.

Загальні втрати Грузії оцінюються у 2 міліарди доларів.

Позитивні:

Привернення уваги міжнародної спільноти до проблем Грузії і їх розуміння. Посилення співпраці з НАТО. Модернізація грузинської армії (Дж. Буш уже заявив про поставки Грузії протиповітряних і протитанкових комплексів (не секонд-хенду, яким до цього американці озброювали грузинську армію). США мають намір надати 1 міліард допомоги на відбудову Грузії. Ще 150-300 мільйонів надійде гуманітарної допомоги від різних країн та організацій. Вірогідно, МВФ надасть Грузії пільговий кредит у 2-3 мільярди. Імовірно, деякі європейські країни дадуть гарантії фірмам, які інвестують свій капітал у Грузію, особливо в галузі транспортування енергооесурсів. Грузинська армія набула деякого досвіду воєнних дій.

Для РОСІЇ.

Негативні:

Росію уже не запросили на останнє засідання міністрів закордоних справ країн "великої вісімки". Від перспективи вступу у ВТО Москва відмовилася сама, розуміючи, що у ближній перспективі їй туди не потрапити, але доки ціни на нафту і газ високі, вона може собі це дозволити. Гірше стоять справи у згортанні спільного з США проекту з вироблення ядерної енергії. Напевно не буде відмінена поправка Джексона-Веніка стосовно Росії. яка забороняє американським фірмам продаж новітніх технологій. Враховуючи, що європейські компанії і наукові центри на 90% завязані на співпраці з американськими, ця поправка розповсюджується і на них. В комплексі все це загрожує поступовим перетворенням РФ у світовий сировинний придаток та підривом міжнародного авторитету країни, який доведеться довго і важко відновлювати.

Кораблі НАТО, яких Росія навіть близько не хотіла бачити у Чорному морі, вже перебувають біля її берегів. Я не здивуюся, якщо через рік США в Поті поставлять свою військово-морську базу.

Падіння російського фондового ринку, відтік інвестицій і видатки на бойові дії нанеслизбитки на 16 мільярдів доларів. Невідомо, як себе поведе Південна Осетія у випадку її визнання ще хоч десятком країн і після стабілізації відносин з Грузією. Може, Північна Осетія теж захоче бути незалежною? Зараз Москва вважає, що маючи значний запас нафто- і газо- доларі, може дозволити собі трошки подратувати євроатлантичний союз, але якщо вона переграє, то не уникнути їй долі СССР.

Позитивні:

Закріпилася в Абхазії та Південій Осетії. Побрязкала зброєю, показавши своїм громадянам і діаспорі, що вона ще хоч куди! Налякала Януковича і Тимошенко.

Для УКРАЇНИ.

Негативні:

Посилення сепаратистських настроїв в Криму. У випадку розміщення американських військ у Грузії - входження в зону протистояння (головна база Чорноморського флоту - в Севастополі). Чим більше Росія потраплятиме у міжнародну ізоляцію, тим сильніший тиск Москва буде чинити на Україну. Гальмування євроатлантичної інтеграції. Деякий відтік зарубіжних інвестицій у нйближчому півріччі (зона підвищеного ризику імовірного конфлікту).

Позитивні:

Вперше за останіх 300 років Україна протиставилася Росії, світова спільнота побачила, що дійсно "Україна не Росія", як писав Леонід Данилович. Холодним душем як для суспільства, так і політику му, стала Російська агресія. Всі різко зрозуміли : "Хочеш миру, готуйся до війни!" Збільшення видатків на оброну і прискорення модернізації армії імовірно підтримають усі провідні політичні сили.

Посилення уваги до України з боку світової спільноти та євроатлантичної співдружності.

Зараз конфронтація між США і РФ набуває якісно іншого змісту, переходячи з прихованої у відкриту форму. В цих умовах для України відкриваються нові можливості. Якщо керівництво держави буде проводити єдину політичну лінію, Україна у протистоянні багатого і сильного, але далекого, а тому не загрозливого для її незалежності, з бідним і сильним, який ще й під боком та намагається її з'їсти, може дуже багато здобути. У випадку, якщо до комуністів приєднається політична складова ПР, доповнивши 5-ту колону, є небезпека посилення протистояння по різні береги Дніпра.

ПОЛЬЩА.

Єдина країна, яка повністю виграла від цього конфлікту. США, в обмін на розміщення свого протиракетного комплексу в Польщі, надасть їй те, чого вона добивалася останніх три роки: "Першінги" і 20 мільярдів доларів на модернізацію армії.

Володимир Твердохліб.
/матеріал надіслано СПЕЦКОРУ електронною поштою/

08.09.2008



Ваш коментар:
e-mail:



:: СПЕЦКОР :: СВОБОДА - ЗДОБУТОК ХОРОБРИХ! :: Дніпропетровське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання "СПЕЦКОР" потребує інвестицій для подальшого розвитку: покращення матеріально-технічної бази й створення штату співробітників. Цей сайт є результатом індивідуальних творчих, матеріальних, технічних й організаційних зусиль автора. Створення відповідних умов для діяльності команди однодумців дозволить "СПЕЦКОРУ" вийти на якісно новий рівень, що значно сприятиме реалізації патріотичної місії Інтернет-видання. Бізнесмени з Україною в серці, відгукніться! "СПЕЦКОР" розраховує на вашу допомогу. Тел: 8 066 449-70-21 е-маil: spetskor@ukr.net :: СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! :: СПЕЦКОР ::
Архіви статей: 2011  2010  2009  2008  2007  2006  2002-2005
© Олексій Мазур 2002-2013
© Веб-дизайн, Андрій Мазур 2002-2013
Всі права захищені. Використання матеріалів СПЕЦКОР дозволяється
за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на СПЕЦКОР.

Украинская Баннерная Сеть


Warning: require_once() [function.require-once]: Unable to access /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Warning: require_once(/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '/sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/inshe/dialab/setlinks_b1908/slsimple.php' (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/spetskor/www/www.spetskor.dp.ua/footer.php on line 64