На ринку лакофарбових матеріалів існує безліч маркетингових термінів, один із найпоширеніших — «дихаюча фарба». Покупці часто пов'язують цю властивість із захистом від плісняви та вологи, але насправді все набагато складніше, і неправильний вибір може призвести до швидкого руйнування покриття. Детальні характеристики та професійні рішення від виробника ТОВ «ПТФ “Київський лакофарбовий завод”» допоможуть вам у цьому. Знайти їх можна на сайті https://klfz.com.ua/, де представлені матеріали для будь-яких, навіть найскладніших умов експлуатації. Спробуймо розібратися, що ж ховається за красивою обіцянкою «дихати», які склади справді працюють у вологих приміщеннях і як відрізнити маркетинг від реальних переваг.
Міф і реальність
Термін «дихаюча фарба» часто використовується для позначення покриття, яке дозволяє стінам «випускати» вологу, не накопичуючи конденсат всередині. На практиці йдеться про здатність матеріалу пропускати пару — так звану **паропроникність**.
Однак важливо розуміти, що висока паропроникність — це не панацея. Якщо фарба занадто «дихає», вона одночасно може легко пропускати вологу ззовні, що особливо небезпечно в приміщеннях із високою вологістю або на фасадах без надійної гідроізоляції.
Щоб покриття справді працювало, необхідно дотримуватися балансу між паропроникністю та вологостійкістю. Для внутрішніх робіт краще вибирати склади з помірними показниками паропроникності, які дозволяють стінам «дихати», але не вбирають вологу з повітря. Основні фактори, що впливають на реальне «дихання» покриття:
- тип зв'язувальної речовини (акрил, силікон, вапно, силікат тощо);
- товщина шару фарби;
- якість підготовки поверхні та наявність ґрунтовки;
- мікроклімат приміщення (вологість, температура, вентиляція).
Роль добавок
Щоб фарба могла протистояти плісняві та грибкам, до її складу вводять спеціальні **фунгіцидні** та **альгіцидні** добавки. Саме вони відповідають за реальний захист стін, а не міфічна «здатність дихати».
Фунгіциди перешкоджають росту грибка та плісняви, а альгіциди — утворенню зеленого нальоту, який часто з'являється у сирих зонах, таких як підвали або неопалювані веранди. Ці речовини діють комплексно, не даючи мікроорганізмам закріплюватися на поверхні.
Якісні фарби з такими компонентами можна використовувати навіть у ванних кімнатах та кухнях — за умови правильного нанесення та гарної вентиляції. Переваги фунгіцидних та альгіцидних добавок:
- тривалий захист покриття без необхідності частого оновлення;
- запобігання появі запаху сирості;
- стійкість до зміни кольору під впливом вологи;
- збереження декоративного ефекту навіть при частому митті стін.
Таким чином, саме хімічний склад фарби, а не її «дихання», визначає довговічність та чистоту стін.
Різниця покриттів
Багато хто помилково вважає, що фасадна фарба — це просто більш міцний аналог інтер'єрної. Насправді відмінності набагато глибші. Фасадні фарби розробляються для екстремальних умов: перепадів температур, опадів, ультрафіолету. Вони формують більш щільну, вологонепроникну плівку, але при цьому зберігають достатню паропроникність для «випуску» конденсату зсередини.
Використовувати фасадну фарбу всередині можна, але з застереженнями. Наприклад, у приміщеннях з підвищеною вологістю — підвалах, санвузлах або на балконах — вона буде доречна. Однак у житлових кімнатах з низькою вологістю надмірна щільність покриття може призвести до погіршення мікроклімату.
Головні особливості фасадних складів:
- підвищена стійкість до ультрафіолету та атмосферних опадів;
- висока зносостійкість;
- тривалий термін служби (до 10 років та більше);
- наявність гідрофобних добавок, що перешкоджають намоканню поверхні.
Інтер'єрні фарби, навпаки, створюють більш «м'яке» покриття, що дозволяє повітрю циркулювати. Тому правильний вибір залежить від конкретних умов експлуатації приміщення.
Перевірка якості
Один із надійних способів оцінити якість лакофарбового матеріалу — звернути увагу на **клас стійкості до мокрого стирання**. Цей показник зазначається в технічних характеристиках фарби та демонструє її здатність витримувати регулярне вологе прибирання без втрати кольору та структури. Фарби поділяються на кілька класів стійкості:
- **1 клас** — максимально міцні, підходять для кухонь, санвузлів та коридорів;
- **2 клас** — оптимальні для житлових приміщень з помірною вологістю;
- **3 клас** — використовуються для сухих зон, що мало експлуатуються (наприклад, спальні або гардеробні).
Крім того, варто звернути увагу на такі параметри, як:
- витрата на квадратний метр;
- час висихання;
- ступінь блиску (матова, напівматова, глянцева);
- сумісність з ґрунтовками та попередніми покриттями.
Для додаткової перевірки можна нанести тестовий шар на невелику ділянку стіни — це дозволить оцінити покривність та візуальний ефект покриття після висихання.
Професійні фарби для захисту ваших стін
Істинно «дихаюча» фарба — це не маркетингова обіцянка, а результат точного підбору складу під конкретні умови експлуатації. Не варто покладатися лише на красиве слово на етикетці: куди важливіше звернути увагу на **наявність фунгіцидних добавок, клас стійкості та баланс між вологостійкістю та паропроникністю**. Сучасні матеріали від професійних виробників дозволяють досягти ідеального поєднання естетики та функціональності, забезпечуючи довге життя покриття та здоровий мікроклімат у будинку. Правильно обрана фарба не просто прикрашає стіни, вона захищає їх — і це головна відмінність якості від міфу.